Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.11.2019 року у справі №922/668/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/668/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Чупрій А. П.,

представників учасників справи:

позивача - Харківського обласного центру зайнятості (далі - позивач, скаржник) - Нікіфорової О. О., (представник, довіреність від 21.12.2018 № 157),

відповідача - Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго", відповідач) - Комарової О. М. (адвокат, посв. від 03.10.2012 № 1809),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Харківський міський центр зайнятості - не з'явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості

на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 (головуючий - суддя Погорелова О. В. ) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (головуючий - суддя Шутенко І. А., судді - Мартюхіна Н. О., Плахов О. В. )

у справі № 922/668/19

за позовом Харківського обласного центру зайнятості

до АТ "Харківобленерго",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Харківський міський центр зайнятості,

про визнання недійсними положень договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Харківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ "Харківобленерго", в якому просить визнати недійсним підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору №624/1/1191 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника від 24.12.2008 та окреме положення пункту 4.2 цього договору, а саме: "до виконання п. 2.2.2 договору підключення замовника до електромереж власника не здійснюється".

1.2. Позов мотивовано тим, що зазначені пункти договору суперечать вимогам законодавства та порушують публічний порядок згідно з приписами статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, що в свою чергу є підставою для визнання їх недійсними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, передбачених статтями 203, 228 ЦК України для визнання правочину недійсним та наявності умислу у АТ "Харківобленерго" на настання протиправних наслідків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Харківський обласний центр зайнятості, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

4.1.1. не взято до уваги той факт, що позивач був змушений укласти договір від
24.12.2008 №624/1/1191 у зв'язку з тим, що крім АТ "Харківобленерго" зазначені послуги ніким не надавалися та інших умов для укладення договору замовнику не було запропоновано;

4.1.2. неповно встановлено наслідки застосування позивачем положень Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 з метою виконання підпункту 2.2.2 пункту
2.2 договору №624/1/1191.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Харківський міський центр зайнятості у відзиві на касаційну скаргу погоджується з доводами Харківського обласного центру зайнятості, вважає їх законним, обґрунтованими та просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.12.2019 № 29.3-02/3879, у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В. П. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 922/668/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1.24.12.2008 АК "Харківобленерго" (власник) та Харківський обласний центр зайнятості (замовник) уклали договір №624/1/1191 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник виконує в повному обсязі вимоги технічних умов №12-54-ХЕЛЗ/1191 від 10.12.2008 на підключення власних електроустановок до електромереж власника в термін до 24.12.2012 на умовах, передбачених договором.

6.2. Згідно з пунктом 1.2 договору, власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником технічних умов, проектної документації, оплати вартості підключення, вимог пункту 2.2 (з підпунктами) цього договору, укладення замовником договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках, обумовлених правилами користування електричною енергією, договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання і інших, передбачених цим договором вимог.

6.3. Технічні умови приєднання до електричної мережі є невід'ємним додатком до цього договору (пункт 1.3 договору).

6.4. Прогнозована межа балансової належності електромереж встановлюється на наконечниках живлячих КЛ-1 кВ в РУ-0,4кВ ТП 1864.

6.5. Пунктом 2.1 договору визначено, що сторони зобов'язані у разі необхідності будівництва (що пов'язано із зміною розміру чи призначення земельної ділянки) об'єктів електричних мереж від точки приєднання до межі балансової належності укласти додаткову угоду до цього договору, якою визначити взаємні права та обов'язки із проведення правового узгодження трас ліній і майданчиків об'єктів будівництва та відведення земельних ділянок під об'єктами електричних мереж, що підлягають будівництву, із визначенням категорії землі згідно з пунктом "ж" статті 19 Земельного кодексу України, меж та розмірів земельних ділянок згідно ДВН- В.2.5.-16-99 та мети використання - "будівництво та експлуатація об'єктів енергетики".

6.6. Згідно з пунктом 2.2 договору замовник зобов'язаний:

"2.2.1. Виконати вимоги ТУ №12-54-ХЗЛЗ/1191 від 10.12.2008 на приєднання електроустановок замовника до електромереж власника в повному обсязі і в передбачені терміни.

2.2.2. До підключення усі об'єкти, які будуються, встановлюються згідно з ТУ від точки приєднання до межі балансової належності (п.1.4. цього договору) передаються замовником у власність власника з дотриманням вимог, передбачених законодавством України.

2.2.3. Оплатити вартість наданих власником послуг з підключення.

2.2.4. До підключення електроустановки до електричної мережі власника укласти договір про постачання електричної енергії, а за необхідності інші договори, передбачені Правилами користування електричною енергією.

2.2.5. У разі необхідності будівництва об'єктів електричних мереж від точки приєднання до межі балансової належності забезпечити узгодження трас ліній і майданчиків об'єктів будівництва та відведення відповідних земельних ділянок згідно умов укладеної додаткової угоди.".

6.7. Згідно з пунктом 2.3. договору, власник зобов'язаний підключити електроустановки замовника до своїх електричних мереж протягом 5 днів після виконання замовником вимог пунктів 2.2 (з підпунктами) цього договору, прийняття устаткування державною комісією та оформлення акта-допуску електроустановок замовника в експлуатацію.

6.8. Відповідно до пункту 4.2 договору, замовник несе відповідальність за своєчасне, повне та належне виконання вимог технічних умов №12-54-ХЗЛЗ/1191 від
10.12.2008 та пункту 2.2. (з підпунктами) цього договору, розроблення проектної документації, своєчасне узгодження цієї проектної документації з власником та усіма зацікавленими сторонами. До виконання підпункту 2.2.2. договору підключення замовника до електромереж власника не здійснюється.

6.9. Пунктом 6.1 договору встановлений строк дії договору до 24.12.2010.

6.10. Харківським обласним центром зайнятості з метою виконання Технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок юридичних осіб та фізичних осіб від 10.12.2008 №12-54-ХЗЛЗ/1191 встановлено обладнання та прокладено кабелі за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вищезазначене підтверджується актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 21.07.2009 №5554, який затверджено начальником ЦРВЕ "Харківенергозбут" АК "Харківобленерго" 21.07.2009, Узгодженням про підключення електроустановки до електричної мережі від
22.07.2009 №554, актом на підключення згідно договору приєднання електроустановки АК "Харківобленерго" (Договір № 624/1/1191 від 24.12.2008 від ТП-1864 по вул. Матюшенко, 6а, Інв. № 642060 інша частина ТП 1864), який підписано та скріплено печатками відповідача та позивача, а також листом АК "Харківобленерго" від 11.09.2009 № 12-54-ХЗЛЗ/2299.

6.11. Згідно з останньою додатковою угодою від 27.06.2018 № 11 термін дії договору та технічних умов від 10.12.2008 №12-54-ХЗЛЗ/1191 продовжено до
31.12.2018 включно.

6.12.20.11.2018 позивач звернувся до відповідача з пропозицією продовжити термін дії договору, проте, відповідач листом №10-46 №06.12.2018 повідомив позивача про недоцільність подальшого продовження терміну дії договору, оскільки Законом України "Про ринок електричної енергії" та Кодексом систем розподілу суттєво змінена процедура приєднання до електричних мереж оператора систем розподілу.

6.13. Державна служба зайнятості (Центральний апарат), розглянувши звернення Харківського обласного центру зайнятості від 30.01.2017 №02/377 щодо можливості передачі обладнання зовнішнього електропостачання у комунальну власність Харківської міської ради, у листі від 21.02.2017 № 33/14/993-17, повідомила останнього, що в даному випадку у Харківської міської ради не вбачається можливості використовувати обладнання зовнішнього електропостачання за цільовим призначенням. Крім того, у вказаному листі зазначено, що доводи позивача про те, що необхідність забезпечення належної експлуатації систем зовнішнього електропостачання спеціалізованими організаціями, подальша можливість їх модернізації, провадження постійного технічного контролю, потребує значних додаткових фінансових витрат на їх функціонування та підтримку у належному технічному стані. Державна служба зайнятості (Центральний апарат) повідомила, що балансова вартість обладнання зовнішнього електропостачання, яке знаходиться на балансі Харківського міського центру зайнятості, складає 2 684 281 гривень. При цьому, витрати, пов'язані з оплатою послуг технічного обслуговування даного електроустаткування за період 2014-2016 роки склали загальну суму 10 802,71 грн.

Співвідношення балансової вартості обладнання зовнішнього електропостачання та суми коштів, витрачених на його обслуговування за певний період часу, не дають підстав вважати, що в подальшому обслуговування цього обладнання потребуватиме значних фінансових витрат. Щодо спонукання АК "Харківобленерго" до виконання Харківським обласним центром зайнятості пункту 2.2.2 договору № 624/1/1191 від
24.12.2008 про приєднання до електричних мереж, Державна служба зайнятості (Центральний апарат) зазначила, що спірний пункт договору суперечить чинному законодавству та його можна визнати недійсним в судовому порядку, що не спричинить наслідків недійсності інших його частин і договору.

6.14.17.01.2019 Харківський обласний центр зайнятості направив АТ "Харківобленерго" лист, в якому також просив продовжити термін дії договору та виклав пропозицію внести зміни до договору шляхом виключення підпункту 2.2.2 договору.

6.15. АТ "Харківобенерго" відмовив у продовженні терміну дії договору та залишив без реагування пропозицію внесення змін до договору шляхом виключення підпункту
2.2.2 договору.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

стаття 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків;

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

стаття 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

частина перша статті 627:

- відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

стаття 629:

- договір є обов'язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 638:

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

стаття 228:

- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

7.2. ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які є обов'язковими для виконання сторонами.

9.2. Звертаючись із позовом у даній справі, позивач просив визнати недійсним підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору №624/1/1191 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника від 24.12.2008 та окреме положення пункту 4.2 цього договору, а саме: "до виконання п. 2.2.2 договору підключення замовника до електромереж власника не здійснюється".

9.3. На обґрунтування вимог позивач послався на те, що зазначені пункти договору суперечать вимогам законодавства та порушують публічний порядок згідно з приписами статті 228 ЦК України, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння державним майном, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до частини 1 статті 203 та статті 207 ЦК України.

9.4. Згідно з вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3 , 5 та 6 статті 203 ЦК України.

9.5. Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

9.6. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

9.7. Таким чином, Касаційний господарський суд відзначає, що вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

9.8. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 1 , 7 статті 179 Господарського кодексу України [далі - ГК України]).

9.9. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК України).

9.10. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК України).

9.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час укладення договору №624/1/1191 про приєднання до електричних мереж сторони діяли вільно при повному розумінні своїх дій та на власний розсуд.

9.12. Також судами встановлено, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами умислу в діях відповідача щодо настання протиправних наслідків в результаті укладення оспорюваного договору.

9.13. Крім того, суди дійшли висновку, що посилання позивача на те, що положення підпункту 2.2.2 спірного договору спрямовані на заволодіння державним майном є безпідставними та недоведеними, оскільки умовами зазначеного договору не передбачено безоплатної передачі майна, а лише визначений обов'язок позивача щодо передачі вказаного майна відповідно до діючого законодавства України.

9.14. Верховний Суд звертає увагу, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

9.15. Тобто, публічним порядком є публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави, а стаття 228 ЦК України визначає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

9.16. З наведеного слідує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

9.17. Враховуючи встановлені судами обставини, викладені в розділі 6 цієї постанови, та проаналізувавши норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

9.18. Інші доводи Харківського обласного центру зайнятості, які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

9.19. Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

9.20. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.21. Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, наведені у відзиві АТ "Харківобленерго" на касаційну скаргу як такі, що узгоджуються із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, та не приймає аргументи Харківського міського центру зайнятості, викладені у відзиві, оскільки вони не ґрунтуються на обставинах, встановлених під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

9.22. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.23. У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.24. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 922/668/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос