Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1714/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 (суддя Щоткін О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Київській області,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Керничний Н. І.,

третьої особи - Срібна А. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Броварської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича (далі - ФОП) про усунення перешкод у здійсненні права власності державним майном шляхом зобов`язання останнього повернути РВ ФДМУ нежитлове приміщення загальною площею 105 кв. м, розташованого за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 24, м. Бровари, Київська обл., вартістю 691 000 грн, та стягнення з відповідача на користь позивача 45 085,92 грн заборгованості з орендної плати, 40,86 грн пені, 3 593,32 грн штрафних санкцій, 359,33 грн штрафу, а також 62 190 грн неустойки за період з 21.10.2021 по 20.07.2022 на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на несвоєчасне виконання орендарем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194 зі сплати орендної плати та неповернення ним майна після закінчення терміну дії договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 22.11.2018 РВ ФДМУ як орендодавець та ФОП як орендар уклади договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2194, згідно з яким останньому на строк з 22.11.2018 по 21.10.2021 передано у строкове платне користування державне нерухоме майно - підвальне приміщення загальною площею 105 кв. м, розташоване за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 24, м. Бровари, Київська обл., яке перебуває на балансі Головного управління Національної поліції в Київській області як балансоутримувача. Вартість майна визначена в сумі 691 000 грн без ПДВ. Орендар зобов`язався своєчасно сплачувати обумовлений умовами договору розмір орендної плати.

4. Оскільки відповідач не сплатив орендодавцеві орендної плати у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року, то у нього утворилася заборгованість у сумі 45 085,92 грн.

5. На підставі домовленості сторін, викладеної у пунктах 3.7, 3.8 договору, за прострочення сплати орендної плати відповідачу нарахована пеня у сумі 40,86 грн за період з 22.08. по 21.10.2021, штраф у розмірі 359,33 грн, штрафні санкції у сумі 3 593,32 грн та згідно з приписами частини другої статті 785 ЦК України неустойка у розмірі 62 190 грн за період з 21.10.2021 по 20.07.2022 внаслідок користування орендарем приміщенням після закінчення терміну дії договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. 30.01.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, про часткове задоволення позову. Суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 45 085,92 грн основного боргу, 5,96 грн пені та 359,33 грн штрафу, а в решті позову відмовив.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про повернення приміщення і стягнення неустойки у порядку частини другої статті 785 ЦК України, суди виходили з того, що після 21.10.2021 договір пролонгований і тому немає підстав для звільнення його орендарем і нарахування неустойки.

8. За наслідками перевірки здійсненого Прокурором розрахунку пені за період з 22.08. по 21.10.2021 суди встановили, що він зроблений неправильно, оскільки безпідставно нараховано пеню за жовтень 2021 року, тоді як її нарахування мало відбуватися з листопада 2021 року, крім того, за вересень 2021 року пеня мала нараховуватися лише на суму прострочення орендної плати 2 134,41 грн за період з 16 по 21.09.2021, розмір якої складає 5,96 грн.

Короткий зміст касаційної скарги

9. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення у відмовлених частинах позову та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 40,86 грн пені, 62 190 грн неустойки та зобов`язати ФОП повернути приміщення РВ ФДМУ.

10. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Прокурор вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норми статей 759 763 764 785 ЦК України, статті 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон № 2269-ХІІ), частини другу-п`яту, сьому, восьму статті 18, абзац 2 частини першої статті 24, а також пунктів 2, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 914/785/20, від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2020 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19 та від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

11. Прокурор вважає, що суди неправильно застосували названі вище норми матеріального права щодо договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194, укладеного під час чинності Законом № 2269-ХІІ, строк дії якого закінчився після набрання чинності Закону № 157-ІХ, введеного в дію з 01.02.2020. Він також наголошує на тому, що названий договір припинив свою дію 22.10.2021 в силу закону, оскільки Закон № 157-ІХ не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, укладених до введення його в дію, а встановлює порядок такої пролонгації.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Третя особа у поясненнях просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову повністю, погоджуючись із доводами позовної заяви.

Позиція Верховного Суду

13. Ураховуючи оскарження Прокурором судових рішень лише у відмовлених частинах позову про зобов`язання орендаря повернути нежитлове приміщення, а також про стягнення з відповідача на користь позивача 62 190 грн неустойки та 40,86 грн пені, касаційний перегляд відповідно до приписів статті 300 ГПК України здійснюється лише у цих частинах.

14. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності обов`язку ФОП повертати РВ ФДМУ орендоване майно, а також підстав для нарахування неустойки згідно із частиною другою статті 785 ЦК України та стягнення пені за прострочення сплати орендної плати протягом строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194.

Щодо стягнення пені

15. Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

16. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 цього ж Кодексу).

17. У пункті 3.7 договору сторони домовилися про відповідальність у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на дату її нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за несвоєчасну сплату орендної плати.

18. За прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати у лютому-липні 2020 року Прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача 40,86 грн пені за період з 22.08 по 21.10.2021. Цей розрахунок, як установили суди, здійснений так: на суму заборгованості 2 134,41 грн за період з 16 по 21.09.2021 нараховано 5,96 грн, на суму заборгованості 2 134,41 грн за період з 22.09 по 15.10.2021 нараховано 24,85 грн, на суму заборгованості 3 593,32 грн за період з 16.10 по 21.11.2021 нараховано 10,04 грн.

19. Відповідно до пункту 3.6 договору орендний платіж вноситься не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

20. Суди установили, що період, за який Прокурор просить стягнути пеню, включає наявність заборгованості у сумі 2 134,41 грн за вересень 2021 року та 1 458,91 грн за 21 день жовтня 2021 року, а тому за вересень 2021 року пеня має нараховуватися з 15 по 21.10.2021 і належний її розмір складає 5,96 грн, тоді як нарахування пені на суму 1 458,91 грн має відбуватися лише з листопада 2021 року. Оскільки суд не мав права встановлювати періоди нарахування, які виходять за заявлені позивачем межі, - по 21.10.2021, то не мав права за цей період стягувати пеню. Відповідно суди правильно визначили належний до стягнення розмір пені у сумі 5,96 грн, тоді як підстав для стягнення пені у розмірі 34,90 грн Прокурор не довів.

Стосовно звільнення приміщення

21. Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

22. Прокурор наполягає на тому, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194 припинив свою дію 22.10.2021 на підставі статей 763 764 ЦК України у зв`язку із закінченням терміну дії, на який його укладено.

23. Проте суди попередніх інстанцій дійшли протилежного висновку, зазначивши про те, що цей договір пролонгований.

24. Суд першої інстанцій зробив такий висновок з огляду на недотримання РВ ФДМУ процедури припинення договору, неповідомлення ФОП про продовження правовідносин та ненаправлення заяви про це відповідачу протягом місяця після закінчення договору, тобто до 21.11.2021.

25. Апеляційний господарський суд, погодившись із такими висновками суду першої інстанції, спростував доводи Прокурора про продовження договірних відносин, додатково зазначивши про те, що ці відносини між сторонами регулюються частинами першою, другою статті 18 Закону № 157-XI, згідно з якими договір, строк дії якого становить два роки одинадцять місяців, продовжується без проведення аукціону.

26. Оскільки прокурор у касаційній скарзі наполягає на неправильному застосуванні судами положень Закону № 157-ІХ у контексті продовження договірних відносин між сторонами і стверджує, що їх висновки зроблені без урахування висновків Верховного Суду з цього приводу, то колегія суддів виходить з такого.

27. 03.10.2019 прийнятий Закон України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). Пунктом 5 цього розділу визнано таким, що втратив чинність Закон № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.

28. Ураховуючи опублікування тексту Закону № 157-ІХ 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019, введений в дію з 01.02.2020 і з цієї дати підлягають застосуванню його положення (за виключенням норм, зазначених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

29. За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.

30. Разом з тим у пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються у порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

31. Отже, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, укладених відповідно до положень Закону № 2269-XII.

32. Строк дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194, укладеного між сторонами у цій справі, визначений до 21.10.2021. Тобто цей договір закінчувався після 01.07.2020 і апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону № 157-ІХ. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Прокурор у касаційній скарзі, а також у постановах від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.

33. Частиною першою статті 18 Закону № 157-ІХ визначено, що продовження договору оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

34. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина друга статті 18 Закону № 157-ІХ).

35. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить тридцять календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить шістдесят календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (частини третя - п`ята цієї ж статті).

36. Крім того, частинами сьомою, восьмою статті 18 Закону № 157-ІХ передбачено, що договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

37. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок щодо подання додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

38. Крім того, пунктами 134- 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок № 483), передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках. Орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку, та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

39. Однак встановлені судами фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що орендар не дотримався передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, визначених договором, а саме: не подав у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору та звіту про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

40. Отже, у цьому випадку відсутні підстави для продовження договору оренди. Тому помилковим є висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194 продовжений.

41. З урахуванням викладеного наведена Прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підтвердилася під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій у частині позовної вимоги про звільнення приміщення та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Щодо стягнення неустойки

42. Частина друга статті 785 ЦК України передбачає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

43. Неустойка за цією нормою має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

44. До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які би перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України. Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.

45. Отже, за змістом статті 785 ЦК України, яка визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки зобов`язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

46. Як зазначено раніше, суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши положення статті 18 Закону № 157-ІХ, зробили помилковий висновок про те, що названий вище договір не припинений і відповідно передчасно вказали на відсутність підстав для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 ЦК України.

47. Утім, як наполягає Прокурор, відповідач продовжує користуватися приміщенням після закінчення терміну дії договору і тому просить стягнути неустойку за період з 21.10.2021 по 20.07.2022 у розмірі 62 190 грн.

48. З урахуванням визначених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права самостійно встановити обставини, які є передумовою для перевірки правильності розрахунку розміру неустойки та періоду її нарахування у зв`язку з припиненням договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194, а тому судові рішення попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки слід скасувати з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати об`єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

50. Отже, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково, скасувати судові рішення у частинах позовних вимог про зобов`язання повернути нежитлове приміщення з ухваленням нового рішення у цій частині про задоволення позову та стягнення неустойки з направленням справи в цій частині на новий розгляд, а в частині стягнення пені судові рішення залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

52. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 цього ж Кодексу.

Судові витрати

53. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.

Керуючись статтями 240 300 308 309 310 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/1714/22 скасувати у частинах позовних про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та стягнення 62 190 грн неустойки.

3. У частині зобов`язання фізичної особи-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича повернути нежитлове приміщення ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) нежитлове приміщення загальною площею 105 кв. м, розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 24.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. У частині стягнення 62 190 грн неустойки справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 34,90 грн пені судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач