Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2019 року у справі №908/156/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 (головуючий суддя Азізбекян Т.А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді: Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.)

у справі № 908/156/18

за позовом науково-дослідного виробничого центру "Промелектротехпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (далі - Центр)

до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Відділ),

Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - Управління)

про стягнення шкоди.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Центр звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Управління та Відділу про стягнення 309 764,80 грн шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Відділу.

Позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок незаконних дій державного виконавця щодо перерахування коштів до державного бюджету Центр не отримав кошти, які надійшли на виконання рішення у іншій справі № 2/5/1535, що є його прямими збитками.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 зі справи № 908/156/18 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) на користь Центру (юридична адреса: 87532, м. Маріуполь Донецької області, вул. Миколаївська,3; адреса для листування: 61024, м. Харків, вул. Чайковська,6, цокольний поверх, кім. 7, код ЄДРПОУ 31419794) грошові кошти в розмірі 309 764,80 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями Відділу. Стягнуто з Відділу судовий збір.

Судові акти попередніх інстанцій обґрунтовані доведеністю незаконності дій державного виконавця Відділу при перерахуванні до Державного бюджету України коштів, отриманих від боржника в рахунок виконання рішення у справі № 2/5/1535, що є підставою для їх повернення Центру.

Управління, посилаючись на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для її розгляду, та порушення норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 в частині стягнення з Державного бюджету України через Управління коштів у розмірі 309 764,80 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями Відділу, та скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019. Ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову Центру у задоволенні позовних вимог.

Так, згідно з доводами Управління, викладеними у касаційній скарзі:

- визначивши Управління як відповідача у справі, Центр невірно встановив його повноваження та правовий статус та не врахував, що Управління не має повноважень відшкодовувати шкоду, завдану неправомірними бездіяльністю та діями органів примусового виконання рішень, а тому і рахунки та видатки на такі виплати в Управлінні не передбачені;

- з аналізу Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, вбачається, що ці повноваження належать саме Державній казначейській службі України, а не її територіальним органам, чого не враховано судом першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги Центру здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2002 у справі №2/5/1535, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2002 та постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2003, стягнуто з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь Центру борг за договором поставки від 06.04.1988 № 93/6/98У в сумі 309 646,80 грн та 118,00 грн витрат на інформаційні послуги, всього - 309 764,80 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 27.12.2002, на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Енергодарського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову від 03.01.2003.

У подальшому дане виконавче провадження було передано на виконання до Відділу (ВП № 3328743) та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 24782704.

Центр (стягувач у виконавчому провадженні) оскаржував дії державного виконавця з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.12.2002 у справі № 2/5/1535 щодо дій та бездіяльності Відділу, які полягали у незаконному перерахуванні в дохід Державного бюджету України стягнутої з боржника на його користь суми 309 764,80 грн.

За наслідками розгляду скарги господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу від 03.10.2017, яка в подальшому була скасована постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017, а скарга Центру задоволена.

Зазначеною постановою суду апеляційної інстанції було визнано незаконною бездіяльність Відділу щодо неперерахування Центру стягнутих з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" коштів у сумі 309 764,80 грн за виконавчим провадженням № 3328743 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.12.2002 № 2/5/1535. Визнано незаконними дії Відділу щодо перерахування до Державного бюджету України, стягнутих з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Центру коштів у сумі 309 764,80 грн за виконавчим провадженням № 3328743 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.12.2002 № 2/5/1535.

При розгляді скарги у справі № 2/5/1535 апеляційним господарським судом було встановлено, що спірні кошти надійшли від боржника до органу виконавчої служби, що підтверджено платіжним дорученням від 22.02.2016 № 3449 на загальну суму 4771 897,72 грн, проте у зв`язку з тим, що Центр не надав реквізитів на перерахування йому коштів, отриманих від боржника, Відділ 30.06.2017 на підставі розпорядження державного виконавця Гостіщевої Т.М. від 29.06.2017 за № 3328743, затвердженого 29.06.2017 начальником Відділу Клименком О.С., відповідно до приписів статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 16 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень ці грошові кошти у сумі 309 764,80 грн були безпідставно перераховані Відділом на користь управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжя (Вознесенівський район) 24030000, розрахунковий рахунок 31115129700007, ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015 в ГУДКСУ у Запорізькій області, що підтверджується платіжним дорученням від 30.06.2017 за № 3214 на суму 309 764,80 грн з відтиском штампу Управління від 30.06.2017 про оплату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені обставини не оспорюються відповідачами, доказів повернення вказаної суми Центру у виконавчому провадженні не надано, а відтак останньому завдана матеріальна шкода, яка стала підставою позову у цій справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення також встановлена статтею 326 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Такі ж положення щодо відшкодування завданої шкоди містить і стаття 1173 ЦК України, яка визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України), тобто саме держава як самостійний учасник цивільних відносин несе відповідальність за шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних органів та їх посадових і службових осіб.

Підставою для покладення на державу деліктної відповідальності за шкоду, задану особі, є факт неправомірних дій чи бездіяльності державного органу, його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 2/5/1535, яка є чинною, встановлено незаконність дій державного виконавця при перерахуванні до Державного бюджету України коштів у сумі 309 764,80 грн, отриманих від боржника в рахунок виконання рішення у справі № 2/5/1535, що є належним доказом неправомірних дій державного виконавця.

Рішеннями судів встановлено, а матеріалами справи також підтверджено, що внаслідок незаконних дій державного виконавця стягувач не отримав кошти у сумі 309 764,80 грн, що надійшли на виконання рішення у справі № 2/5/1535, що є його прямими збитками. За таких обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що неправомірні дії державного виконавця щодо перерахування коштів до державного бюджету, завдали Центру шкоду, а тому між ними наявний причинно-наслідковий зв`язок.

З огляду на встановлені судами обставини наявності усіх елементів складу правопорушення, наявність яких є необхідною умовою для відшкодування шкоди, завданої державним органом, Суд погоджується з правильністю висновків судів про наявність підстав для стягнення шкоди завданої Центру.

Водночас Касаційний господарський суд вважає частково обґрунтованими доводи скаржника про незаконне зазначення у резолютивній частині рішення його як державного органу, через який має відбуватися стягнення спірної суми з огляду на таке.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, з урахуванням положень частини другої статті 2, статті 170 ЦК України боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 845, далі - Порядок) - казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) .

Так, у приписах частини п`ятої статті 238 ГПК України, чинної на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номери (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема за вимогами до держави Україна.

Відповідно до приписів частини пятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Такий правовий висновок у подібній справі щодо стягнення неправильно зарахованих коштів до Державного бюджету України зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 .

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з держави Україна завданої шкоди, однак резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 слід змінити, виключивши з неї посилання на те, що спірна сума має стягуватися "через Управління (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168, код ЄДРПОУ 37941997)", а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення судів по суті справи не змінюються, витрати скаржника зі сплати судового збору слід покласти на скаржникам.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 908/156/18 змінити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 у справі № 908/156/18 викласти в такій редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь науково-дослідного виробничого центру "Промелектротехпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (юридична адреса: 87532, м. Маріуполь Донецької області, вул. Миколаївська,3; адреса для листування: 61024, м. Харків, вул. Чайковська,6, цокольний поверх, кім. 7, код ЄДРПОУ 31419794) грошові кошти в розмірі 309 764 (триста дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 80 коп у рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6 код ЄДРПОУ 02891463) у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн 47 коп."

4. Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко