Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2019 року у справі №910/5080/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - акціонерне товариство "Київенерго",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційні скарги акціонерного товариства "Київенерго" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І.)

у справі № 910/5080/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

до акціонерного товариства "Київенерго" (далі - АТ "Київенерго"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київська міська рада (далі - Рада),

про стягнення 97 240 951,05 грн.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" (яким у подальшому змінено найменування на АТ "Київенерго") про стягнення 97 240 951,05 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого природного газу за договором від 27.10.2016 № 1814/1617-БО-41 постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5080/18 та прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

ПАТ "Київенерго" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про заміну сторони у справі № 910/5080/18 правонаступником (у порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України), а саме ПАТ "Київенерго" просило замінити відповідача у справі його правонаступником - КП "Київтеплоенерго".

У судовому засіданні 08.08.2018 зі справи № 910/5080/18 суд на місці ухвалив залучити КП "Київтеплоенерго" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про заміну сторони у справі № 910/5080/18 правонаступником (у порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України), а саме ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просило замінити відповідача у справі його правонаступником - КП "Київтеплоенерго".

Клопотання ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" мотивовані тим, що відповідачем на підставі рішення Ради від 20.06.2017 № 439/2661, у зв`язку із припиненням угоди від 27.09.2001 про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, повернуто майно до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що належить до енергетичного комплексу міста Києва. Вказане майно на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 та наказу Департаменту комунальної власності міста Києва від 01.08.2018 № 370 (яким внесено зміни до наказу від 04.05.2018 № 224) закріплено на праві господарського відання за КП "Київтеплоенерго".

Правовою підставою вказаних клопотань зазначено, зокрема, приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2018 зі справи № 910/5080/18 клопотання ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ "Київенерго" задоволено; залучено до участі у справі правонаступника ПАТ "Київенерго" - КП "Київтеплоенерго" та замінено відповідача у справі правонаступником - КП " Київтеплоенерго ".

Рада (яка не була учасником справи № 910/5080/18 станом на час постановлення місцевим господарським судом ухвали від 05.12.2018) та КП "Київтеплоенерго" оскаржили ухвалу місцевого господарського суду від 05.12.2018 зі справи в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 залучено до участі у справі № 910/5080/18 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Раду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 зі справи № 910/5080/18 (з урахуванням ухвали від 20.02.2019 про виправлення описки) ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2018 зі справи скасовано; у задоволенні клопотань АТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ "Київенерго" та заміну відповідача у справі правонаступником - КП "Київтеплоенерго" відмовлено.

АТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржили постанову суду апеляційної інстанції зі справи у касаційному порядку.

АТ "Київенерго", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду від 05.12.2018 зі справи залишити в силі. Так, згідно з доводами АТ "Київенерго", викладеними у касаційній скарзі:

- виходячи з положень статті 22 Закону України "Про теплопостачання", єдиною необхідною умовою для правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є отримання індивідуально визначеного майна та/або цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії у користування у будь-якій формі, в тому числі й у господарське відання;

- Закон України "Про теплопостачання" є спеціальним, і його дія поширюється на визначене коло учасників правовідносин, до яких належать, зокрема: теплогенеруючі, теплотранспортуючі та теплопостачальні організації;

- приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не містять жодних застережень щодо її застосування у випадку належності суб`єкта господарювання, якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії, до комунальної чи приватної форми власності. При настанні обставин, передбачених частиною третьою статті 22 зазначеного Закону, здійснюється заміна боржника на підставі закону, і така заміна є самостійною підставою, що не носить договірної природи. Водночас судом апеляційної інстанції не застосовано до даних правовідносин положення частини третьої статті 22 даного Закону;

- стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань не є заходами відповідальності, визначеної законом чи договором, а є способами захисту порушеного майнового права. Відтак вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підпадають під дію статті 61 Конституції України, яка стосується виключно відповідальності;

- відповідно до приписів статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) комунальні підприємства є суб`єктами господарювання, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна. Дані засади господарської діяльності також відображені в статуті КП "Київтеплоенерго". Отже, КП "Київтеплоенерго" самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, в тому числі тими, що можуть виникнути на підставі судових рішень;

- правові підстави для правонаступництва боргових зобов`язань з оплати спожитого природного газу в разі надання в користування майна з вироблення теплової енергії були задовго до внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" у 2012 році. Згідно з частиною третьою пункту 131 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 № 1729 (в редакції Постанови КМУ від 16.01.2007 № 31) у разі коли суб`єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговим зобов`язанням з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно;

- мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, не містить умов щодо обсягу зобов`язань, правонаступником яких визнало себе КП "Київтеплоенерго", оскільки сума основного боргу на відповідну дату не є тотожним обсягу сукупності прав та кореспондуючих їм обов`язків у конкретному зобов`язанні;

- наявність або відсутність певної інформації у бухгалтерському обліку підприємства, який може вестися з порушенням або несвоєчасністю і є вторинним інформаційним процесом, не може бути основоположним при вирішенні питання правонаступництва. Права як елемент зобов`язання, правонаступником яких визнало себе КП "Київтеплоенерго", не підлягають бухгалтерському обліку;

- Рада несе відповідальність за боргами, що виникли у зв`язку із здійсненням АТ "Київенерго" управління майном комунальної власності та за іншими вимогами до АТ "Київенерго" як виробника теплової енергії, що генерувалась на майні, переданому йому в управління Радою, в тому числі через створювані нею (Радою) комунальні підприємства;

- норма частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не скасована та/або не визнана неконституційною, відповідно, остання підлягає застосуванню;

- наведено практику Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до правовідносин, які, на думку скаржника, є подібними з тими, що розглядаються у даній справі.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати, ухвалити постанову про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - КП "Київтеплоенерго". Так, згідно з доводами ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладеними у касаційній скарзі:

- суд апеляційної інстанції не застосував Закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а саме: статтю 191, частину третю статті 22 Закону України "Про теплопостачання", частину першу статті 8, частину четверту статті 13, частини першу та четверту статті 41, частину другу статті 61, статтю 147, статтю 150 Конституції України та допустив порушення норм процесуального права, зокрема частин першої та другої статті 11, статті 52, статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень;

- частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є імперативною нормою та не потребує наявності згоди (волі) суб`єкта господарювання, якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії, на правонаступництво, а також не містить вимог щодо залежності правонаступництва від наявності компенсаторних механізмів стягнення боргу зі споживачів. Не містить таких умов (вимог) щодо правонаступництва й інше чинне законодавство України;

- факт надання в користування майна з вироблення теплової енергії КП "Київтеплоенерго" підтверджено документально, що є законодавчо визначеною підставою для виникнення матеріального правонаступництва у КП "Київтеплоенерго" за борговими зобов`язаннями АТ "Київенерго" з оплати спожитих енергоносіїв перед Компанією, що виникли у результаті використання майна з вироблення теплової енергії, а саме, отримання в користування (господарське відання) КП "Київтеплоенерго" майна з вироблення теплової енергії, що раніше використовувалося ПАТ "Київенерго", і таке матеріальне правонаступництво відбулося з моменту надання КП "Київтеплоенерго" в користування майна з вироблення теплової енергії, у зв`язку з чим змінився боржник у зобов`язанні;

- боргові зобов`язання з інфляційних втрат, 3% річних та пені є похідними та нерозривно пов`язані з основним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу і виникли внаслідок здійснення господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії для задоволення суспільних потреб громади міста Києва. Таким чином, при настанні обставин, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", первісний боржник вибуває із зобов`язання в цілому, а не тільки з його частини, і вся сукупність прав і обов`язків, які становлять зміст зобов`язання, переходить до нового боржника. Зазначене не було враховано судом апеляційної інстанції у розгляді заяв про заміну сторони її правонаступником;

- застосування положень частини другої статті 61 Конституції України як норми прямої дії у спірних правовідносинах є безпідставним, оскільки власність не лише гарантує права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин. Викладене, на думку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", спростовує висновки щодо суперечності частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" окремим положенням Конституції України;

- незастосування закону, який не втратив чинності, і щодо якого не ухвалено рішення Конституційного Суду України про визнання його неконституційним, у цьому випадку порушує принцип правової визначеності як елемент верховенства права в частині непередбачуваності застосування чинних правових норм та порушення державою обов`язку дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію.

КП "Київтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу АТ "Київенерго" просило у задоволенні касаційної скарги АТ "Київенерго" відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість судового акта попередньої судової інстанції.

Рада у відзиві на касаційну скаргу АТ "Київенерго" просила касаційну скаргу АТ "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, зокрема, про обґрунтованість доводів суду апеляційної інстанції, викладених у постанові від 05.02.2019 зі справи.

Відповідно до протоколу від 03.05.2019 повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги) між суддями та протоколу від 03.05.2019 передачі судової справи (касаційної скарги) раніше визначеному складу суду, у зв`язку з перебуванням судді Львова Б.Ю. у відпустці визначено такий склад колегії суддів для розгляду касаційних скарг у справі № 910/5080/18: Булгакова І.В. (головуючий), Пільков К.М. і Селіваненко В.П.

Розгляд касаційних скарг АТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг АТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з огляду на таке.

Так, у даному випадку підставою для касаційного оскарження стало питання правомірності відмови суду апеляційної інстанції у здійсненні заміни відповідача у справі АТ "Київенерго" на КП "Київтеплоенерго" в порядку статті 52 ГПК України.

За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене приписами статті 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Отже правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

В обґрунтування підстав для здійснення правонаступництва у справі ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися, зокрема, на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Так, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Рада) попереднім користувачем (ПАТ "Київенерго") у зв`язку з припиненням дії угоди від 27.09.2001 про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. З 01.05.2018 цілісний майновий комплекс (поставка газу на який врегульовувалася договором від 27.10.2016 № 1814/1617-БО-41 постачання природного газу, який укладений між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Київенерго") був переданий власником на праві господарського відання у володіння та користування іншому суб`єкту господарювання - КП "Київтеплоенерго".

У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 ГК України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто у разі здійснення правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

Водночас держава відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення поширюються на всіх суб`єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова суть статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що поширення положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на дані правовідносини буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а, отже, суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 90/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18.

У цій справі Касаційний господарський суд не вбачає підстав відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Таким чином, Касаційний господарський суд відхиляє доводи скаржників про помилковість тлумачення апеляційним господарським судом приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані посилання скаржників на правові висновки щодо застосування приписів статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладені у постановах Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11 та від 06.09.2018 у справі № 35/344-07, оскільки обставини та суб`єктний склад зазначених справ порівняно зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом касаційної інстанції у цій ситуації.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, у межах якої розглядалися вимоги, зокрема, АТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" про зміну правовідносин за договорами постачання природного газу (у тому числі за договором від 27.10.2016 № 1814/1617-БО-41 постачання природного газу) затверджено мирову угоду від 09.10.2018.

Відповідно до змісту ухвали господарського суду міста Києва від 10.10.2018 КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником АТ "Київенерго" за договором від 27.10.2016 № 1814/1617-БО-41 постачання природного газу в частині основного боргу в сумі 1 234 994,86 грн. (тобто в сумі, яка заявлена позивачем до стягнення як основний борг у справі № 910/5080/18).

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, КП "Київтеплоенерго" перераховано позивачу 1 234 994,86 грн. боргового зобов`язання на виконання умов мирової угоди.

У мировій угоді від 09.10.2018 сторони визнали та погодили, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані відповідно до умов Договорів за борговими зобов`язаннями станом на дату підписання мирової угоди і тих, що будуть нараховані відповідно до умов договорів за борговими зобов`язаннями, не є предметом врегулювання цієї мирової угоди, а питання їх стягнення підлягає вирішенню у судовому порядку в рамках окремого судового спору/судових спорів. При цьому сторони домовились, що наявність підстав для стягнення з КП "Київтеплоенерго" таких нарахувань буде визначатися за результатами розгляду судами спорів за відповідними вимогами ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Отже, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником ПАТ "Київенерго" лише в частині зобов`язань з оплати спожитого останнім природного газу, тобто в частині основного боргу (з дати затвердження судом мирової угоди).

Крім того, за змістом положень цивільного законодавства похідні зобов`язання (інфляційні, 3% річних, пені, штрафи) автоматично слідують за основним зобов`язанням, а тому їх правонаступництво КП "Київтеплоенерго", з огляду на правову природу їх виникнення, - неправомірну поведінку ПАТ "Київенерго" щодо належного виконання договірного зобов`язання, суперечитиме принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 ГПК України, суд зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

За загальним правилом покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

У випадку повернення цілісного майнового комплексу для вироблення теплової енергії з користування ПАТ "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (Рада) в особі створеного нею комунального підприємства (КП "Київтеплоенерго"), якому передано відповідне майно, зазначений власник позбавлений права відмовитися від експлуатації такого об`єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотань АТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну відповідача у справі правонаступником, є такою, що ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяв АТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну АТ "Київенерго" правонаступником - є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а судового акта попередньої інстанції - без змін як такого, що ухвалений з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, на скаржників покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 129, 304, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства "Київенерго" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/5080/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко