Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №920/316/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/316/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

представник позивача - Архипенко О.І. (договір про надання правової допомоги № 1-2018 від 02.08.2018),

відповідач - Державна податкова інспекція у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області,

представник відповідача - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області,

на рішення господарського суду Сумської області

від 30.08.2017

у складі колегії суддів Левченка П.І. (головуючий), Костенко Л.А., Заєць С.В.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 20.11.2017

у складі колегії суддів: Сіверіна В.І., (головуючий), Терещенко О.І., Слободіна М.М.

у справі за позовом

Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про стягнення 151 717, 61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області про стягнення шкоди у сумі 81 882,05 грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), заподіяну позивачу відповідачем у зв'язку з неповерненням коштів у вигляді надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток та необхідністю користування позивачем кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.08.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №920/316/17, позовні вимоги задоволено.

Приймаючи рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок винної протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у не підготуванні висновку про повернення позивачу надмірно сплачених грошових зобов'язань та неподанні його для виконання третій особі у справі, що підтверджено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі № 818/300/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, позивач для забезпечення господарської діяльності підприємства вимушений був використовувати додаткові кредитні кошти та сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами в сумі 81 882,05 грн. за кредитним договором № 012/06-11/101 від 05.10.2007, як відповідну плату за користування кредитом згідно договору в період з 04.03.2016 по 26.08.2016. Тобто, позивач сплачував проценти за користування кредитними коштами, в той час, як його власні кошти знаходились на рахунках відповідача та протиправно, в порушення вимог ст. 43 Податкового кодексу України, не повертались.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 30.08.2017 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №920/316/17, відповідач звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржуваних судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки та всебічно не дослідили обставини даної справи. Скаржник стверджує про відсутність предмету спору, оскільки позивач не мав наміру дострокового погашення зобов'язань за кредитним договором від 05.10.2007.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/316/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2018 справу № 920/316/17 господарського суду Сумської області прийнято до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі №920/316/17 господарського суду Сумської області за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 30.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 08.05.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Позивач у письмовому відзиві на касаційну скаргу просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 08.05.2018 з'явився уповноважений представник позивача та надав пояснення у справі. Інші учасники справи уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за результатами декларування податку на прибуток за 2015 рік, у позивача виникло право на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за результатами роботи у 2015 році у розмірі 5 102 908,00 грн., з яких: 1 001 632,00 грн. - сума зменшення нарахованої суми податку на прибуток за результатами останнього (звітного) податкового періоду та 4 101 276,00 грн. - сума зменшення нарахованої суми податку на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року (9 місяців 2015 року).

Позивач звертався до відповідача з заявою від 11.02.2016 № 17 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 1 001 632,00 грн., на що отримав відповідь про відмову у поверненні суми зменшення податку на додану вартість (лист від 01.03.2016 № 9883/18-19-20-02-45).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 818/300/16, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо не вчинення дій спрямованих на повернення СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 1 001 632,00 грн. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 1001632,00 грн. шляхом перерахування вказаних сум.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові кошти в розмірі 1 001 632,00 грн. за заявою № 17 від 11.02.2016 були отримані позивачем 26.08.2016 (що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача).

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до приписів ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що ... шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини". Подібної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (роз'яснення від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" у редакції від 29 грудня 2007 р.).

Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у не підготуванні висновку про повернення позивачу надмірно сплачених грошових зобов'язань та неподанні його для виконання третій особі у справі, позивачу завдано збитки у вигляді витрат пов'язаних з користуванням кредитними коштами.

Проте, судами не досліджено та не з'ясовано, яким чином при укладенні кредитного договору у 2007 році позивач міг розраховувати на те, що за результатами роботи у 2015 році у нього виникне право на зменшення нарахованої суми податку на прибуток у певній сумі та в подальшому використати ці кошти для сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Слід зазначити, що сплата відсотків за користування кредитними коштами виникла не в результаті дій/бездіяльності відповідача, а обумовлена умовами кредитного договору № 012/06-11/101 від 05.10.2007.

Тобто, вирішуючи спір у даній справі, судами не встановлено усіх необхідних елементів, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, що призвело до передчасних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суди дійшли висновку, що позивач для забезпечення господарської діяльності підприємства вимушений був використовувати додаткові кредитні кошти, проте зі змісту судових рішень не вбачається, на підставі яких доказів суди дійшли відповідного висновку, оскільки в матеріалах справи відсутня фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати тощо).

Як вже зазначалось вище, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі № 818/300/16 підтверджена бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо не вчинення дій спрямованих на повернення СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань.

Поряд з цим, даним судовим актом відновлено порушене право позивача та зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань шляхом перерахування відповідних сум. Проте, при зверненні з позовною заявою у справі № 920/316/17, позивачем не надано доказів вчинення податковою інспекцією неправомірних дій під час виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі № 818/300/16.

Водночас, слід зауважити на тому, що приписами п.п. 43.5, 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України встановлений строк підготовки висновку податкового органу про повернення відповідних сум коштів та подання його до виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків, у встановленому порядку.

Таким чином, аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави стверджувати, що 03.03.2016 (дата встановлена судами як граничний строк повернення третьою особою позивачу грошових коштів) є граничною датою підготовки висновку, а повернення грошових коштів мало здійснюватись органом казначейства у порядку та строки (протягом п'яти робочих днів з моменту отримання висновку), також, визначені приписами ст. 43 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що дата 03.03.2016 (відповідно встановлених обставин) не є датою в яку мало бути здійснено, у разі належного виконання податковим органом приписів ст. 43 Податкового кодексу України, перерахування (зарахування) відповідних кошти.

Водночас, слід зауважити на тому, що кредитні кошти позивачем були отримані 04.03.2016 (тобто на наступний день, від граничної дати встановленої для підготовки висновку) у сумі (1 001 632,00 грн.) яка дорівнювала можливої сумі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

Вказане вище було безпідставно залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що, відповідно п.2.1 Кредитного договору № 012/06-11/101 від 05.10.2007, кредитні кошти призначені для будівництва торгово-офісного центру в м. Полтава (мета кредиту, ст. 345 ГК України), за умовами п. 6.1 вказаного Договору, Позичальник зобов'язався використовувати кредит на вказані у договорі цілі….Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора..

Водночас, позивач вказує на те, що для здійснення господарської діяльності: виплати заробітної плати, закупки матеріалів та комплектуючих, виконання інших зобов'язань перед контрагентами, тощо, вимушений був використовувати кредитні грошові кошти за вказаним вище договором, зі сплатою відповідних процентів.

Поряд з цим, господарські суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, та не дослідили цільового використання отриманих 04.03.2016 позивачем грошових коштів у сумі 1 001 632,00 грн., з урахуванням умов Договору та підстав/порядку надання кредитних коштів за п. 5.1 Кредитного договору № 012/06-11/101 від 05.10.2007.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Водночас суд касаційної інстанції згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду суду надати належну оцінку доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а відтак, встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області частково задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та рішення господарського суду Сумської області від 30.08.2017 у справі № 920/316/17 скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков