Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.07.2019 року у справі №922/3184/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Новіков С. Ю.,

відповідача - Волощук П. Ю.,

третьої особи - Пронюк В. Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Присяжнюка О. О.

від 20.03.2019 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Геза Т. Д., Плахов О. В., Шутенко І. А.

від 12.06.2019

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення основного боргу в сумі 6 200 368,44 грн, пені в розмірі 50 817,17
грн, 3% річних в сумі 464 592,15 грн, інфляційні втрати в розмір в 1 893 615,54
грн.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.10.2019 № 29.3-02/2703 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/3184/18 у зв'язку із відпусткою судді Кролевець. О. А.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від
01.10.2019 для розгляду справи № 922/3184/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Студенець В. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу, 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011168/П40 у частині своєчасного розрахунку за надані послуги з транспортування природного газу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

28 вересня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - АТ "Укртрансгаз") (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз") (далі - Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (далі - Замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011168/П40 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі-Оператор), відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - Підтверджені обсяги).

Згідно з пунктом 2.2 Договору Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 2.4 Договору Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється сторонами відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до 3.1 Договору послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - Акти наданих послуг).

Згідно з пунктом 3.2 Договору Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику 2 примірника Акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені гербовою печаткою Газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання Акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу Акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Актів наданих послуг. У випадку відмови від підписання Акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або у судовому порядку.

Згідно з пунктом 3.4 Договору Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Відповідно до пункту 5.4 Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі Акта наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.5 Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснювати транспортування природного газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць.

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до Акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 5.8 Договору Газотранспортне підприємство і Замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до двадцять п'ятого числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортуванню газу та Актів наданих послуг. Звірка розрахунків оформляється сторонами актом звірки.

Відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором. Цей Договір вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Між Газотранспортним підприємством та Замовником були оформлені Акти наданих послуг за травень 2015 року на обсяг 1 572,211 тис. куб. м; за червень 2015 року на обсяг 2 144,725 тис. куб. м, за жовтень 2015 року на обсяг 13,701 тис. куб. м. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін.

29 червня 2016 року позивач направив на адресу відповідача коригуючі акти: №05-15-1109011168/П40/КОР за травень 2015 року, № 06-15-1109011168/П40/КОР за червень 2015 року, № 07-15-1109011168/П40/КОР за липень 2015 року, № 08-15-1109011168/П40/КОР за серпень 2015 року, № 09-15-1109011168/П40/КОР за вересень 2015 року, № 10-15-1109011168/П40/КОР за жовтень 2015 року.

Положеннями Договору не передбачено складання позивачем в односторонньому порядку коригуючих актів послуг транспортування газу.

Позивачем здійснено формування коригуючих актів та їх направлення, поза межами встановленого пунктом 3.3 Договору строку.

Позивачем не доведено, що обсяги газу, які вказані у складених позивачем в односторонньому порядку коригуючих актах, транспортувалися ним та надходили до магістральних газопроводів відповідачу.

Надані позивачем реєстри реалізації природного газу споживачам за травень-жовтень 2015 року не відповідають вимогам первинного документа та не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку господарської операції, зокрема, щодо надання послуг транспортування природного газу.

В матеріалах справи відсутні інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують обставини та факти виникнення обов'язку відповідача по оплаті коригуючих актів № 05-15-1109011168/П40/КОР, № 06-15-1109011168/П40/КОР, № 07-15-1109011168/П40/КОР, № 08-15-1109011168/П40/КОР, № 09-15-1109011168/П40/КОР, № 10-15-1109011168/П40/КОР.

Позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 6 200 368,44 грн за зобов'язаннями, які виникли на підставі коригуючих актів № 05-15-1109011168/П40/КОР, № 06-15-1109011168/П40/КОР, №07-15-1109011168/П40/КОР, №08-15-1109011168/П40/КОР, №09-15-1109011168/П40/КОР, №10-15-1109011168/П40/КОР.

Належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач прострочив оплату за Договором за період з січня 2016 року по грудень 2017 року позивач не надав.

Розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат не підтверджений відповідними доказами.

Позивачем не доведено факт прострочення відповідачем здійснення платежів за надані позивачем послуги у період з січня 2016 року по грудень 2017 року за Договором.

Станом на 31.12.2018 між сторонами підписаний та оформлений акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором відсутня.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 6 200 368,44
грн і сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу та недоведеністю позивачем факту прострочення відповідачем здійснення платежів за надані позивачем послуги у період з січня 2016 року по грудень 2017 року за Договором.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням статей 76, 79, 86, 209, 210, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки без повного, всебічного, безпосереднього дослідження доказів у справі;

- позивач у встановленому порядку повідомляв відповідача про надані йому послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, однак відповідач відмовився від підписання коригуючих актів та скріплення їх печаткою, що, в свою чергу, не звільняє відповідача від виконання обов'язків, передбачених Договором щодо оплати наданих послуг;

- несвоєчасне надсилання актів на адресу відповідача є лише простроченням кредитора та не припиняє зобов'язань відповідача з оплати наданих послуг;

- коригуючі акти є належними первинними документами, які підтверджують надання послуг відповідачу;

- відповідачем не заперечується отримання природного газу об'ємом 12 519,95 тис. куб. м у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", однак останнє не постачало відповідачу природний газ та не замовляло у позивача послуг з транспортування природного газу.

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у стягненні пені, 3% річних, інфляційних втрат за період з січня 2016 року по грудень 2017 року за Актами наданих послуг, які підписані сторонами.

6. Доводи інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа подала відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому надає пояснення щодо відносин між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та щодо відносин між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору.

За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, передбачено, що договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

На правовідносини, що виникають із договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, визначені Цивільним кодексом України, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу послався на те, що така заборгованість за Договором підтверджується коригуючими актами № 05-15-1109011168/П40/КОР за травень 2015 року, № 06-15-1109011168/П40/КОР за червень 2015 року, № 07-15-1109011168/П40/КОР за липень 2015 року, № 08-15-1109011168/П40/КОР за серпень 2015 року, № 09-15-1109011168/П40/КОР за вересень 2015 року, № 10-15-1109011168/П40/КОР за жовтень 2015 року та реєстрами реалізації природного газу споживачам за травень-жовтень 2015 року.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що умовами Договору не передбачено складання позивачем в односторонньому порядку коригуючих актів послуг транспортування газу; формування коригуючих актів та їх направлення здійснено позивачем поза межами строку, встановленого пунктом 3.3 Договору; позивачем не доведено, що обсяги газу, які вказані у складених ним в односторонньому порядку коригуючих актах, транспортувалися позивачем та надходили до магістральних газопроводів відповідачу.

Крім того, факт проведення позивачем господарських операцій з надання послуг за Договором, повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент існування спірних відносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент існування спірних відносин)) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте ні надані позивачем коригуючі акти, ні реєстри реалізації природного газу споживачам за травень-жовтень 2015 року не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, інших первинних бухгалтерських документів, що підтверджують обставини та факти виникнення обов'язку відповідача з оплати коригуючих актів № 05-15-1109011168/П40/КОР, № 06-15-1109011168/П40/КОР, №07-15-1109011168/П40/КОР, №08-15-1109011168/П40/КОР, №09-15-1109011168/П40/КОР, №10-15-1109011168/П40/КОР, складених позивачем на умовах Договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вказані обставини справи та приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за коригуючими актами.

Суд касаційної інстанції відхиляє як неспроможні доводи скаржника про те, що відповідачем не заперечується отримання природного газу об'ємом 12 519 тис. куб. м у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних доводів.

У той же час, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, такі вимоги є додатковими до основних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач прострочив оплату за Договором за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; розрахунок заявлених 3% річних, пені та інфляційних втрат не підтверджений відповідними доказами; позивачем не доведено факт прострочення відповідачем здійснення платежів за надані позивачем послуги у період з січня 2016 року по грудень 2017 року за Договором.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат передчасними, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у тексті позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, 50 817,17 грн пені за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; 3% річних у сумі 432 265,30 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 41 326,85 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; інфляційні втрати у сумі 1 776 379,74 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 117 235,80 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.

До позовної заяви позивач надав розгорнуті розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, у яких позивачем здійснено відповідні нарахування як на підставі Актів наданих послуг, не підписаних сторонами, так і на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг.

Проте, у порушення приписів статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджувались вказані розрахунки та, відповідно, не встановлювалось, які з заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат були нараховані позивачем саме на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг.

Як наслідок, суди належним чином не встановили обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Крім того, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині заявлених сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач прострочив оплату за Договором за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; розрахунок заявлених сум 3% річних, пені та інфляційних втрат не підтверджений відповідними доказами; позивачем не доведено факт прострочення відповідачем здійснення платежів за надані позивачем послуги у період з січня 2016 року по грудень 2017 року за Договором.

Суд касаційної інстанції зазначає, що такі висновки зроблені судом апеляційної інстанцій всупереч принципу змагальності сторін.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частин 1, 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Усупереч наведеним нормам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розрахунок заявлених сум 3% річних, пені та інфляційних втрат не підтверджений відповідними доказами.

Так, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що відповідач, який протягом всього періоду вирішення даного спору обґрунтовував свою позицію належним виконанням ним своїх обов'язків за Договором, не заперечував проти розрахунку, зробленого позивачем. Свого контррозрахунку відповідач також не надавав.

З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано й не перевірено усіх обставин справи в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи в частині вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат судам слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 50 817,17 грн пені, 464
592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат скасувати та передати справу у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

10. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №922/3184/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 50 817,17
грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат.

3. Справу № 922/3184/18 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №922/3184/18 залишити без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

В. І. Студенець