Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 926/3156/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заставнівської міської ради на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2022 (Ніколаєв М.І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (Марко Р.І., Матущак О.І., Скрипчук О.С.) у справі №926/3156/21

за позовом Заставнівської міської ради до: 1) Заставнівської районної ради (в стані припинення); 2) Чернівецької районної ради; 3) Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області; 4) Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області; 5) Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області; 6) Горішньошеровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа Комунальне підприємство Кадубовецької сільської ради "Заставнівське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішень Заставнівської районної ради, скасування державної реєстрації

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заставнівська міська рада (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд Чернівецької області з позовом до Заставнівської районної ради (далі - Відповідач-1), Чернівецької районної ради (далі - Відповідач-2), Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Відповідач-3), Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Відповідач-4), Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Відповідач-5), Горішньошеровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Відповідач-6), третя особа Комунальне підприємство Кадубовецької сільської ради "Заставнівське бюро технічної інвентаризації" (далі - Третя особа) про визнання протиправним та скасування рішень Заставнівської районної ради, скасування державної реєстрації.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача за спірними рішеннями іншим об`єднаним територіальним громадам майна Позивача, порушує права Позивача як співвласника майна; Позивач не надавав згоду на відчуження спірного майна з його спільної власності; спірні об`єкти нерухомого майна розташовані на території міста Заставна, мешканці якого є основними споживачами послуг, які надаються відчуженими закладами та установами; передача спірного майна повинна була здійснюватися за територіальним принципом (по місцезнаходженню майна).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2022, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що оскарження рішень Відповідача-1 лише з підстав невідповідності їх актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цих рішень незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, з огляду на те, що передумовами та підставами для захисту права власності, у тому числі на нерухоме майно у судовому порядку, є, зокрема, наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно. Однак, Позивач не зазначив, щодо якого саме майна порушено його права, не подав доказів звернення з відповідною пропозицією до Відповідача-1 щодо передачі спірних об`єктів. Докази того, що відповідні об`єкти задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади міста Заставна, Позивач не подав, як і не надав доказів того, що передача спірних об`єктів в комунальну власність унеможливлює їх використання за цільовим призначенням мешканцями міста Заставна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

5. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. Суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 15 16 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №921/787/20.

7. Суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №500/6108/16-а.

8. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 16, частини четвертної статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" у подібних правовідносинах.

9. Судами не враховано, що всупереч частин другої та третьої пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування" Заставнівською районною радою, в результаті прийняття оскаржуваних рішень, об`єкти нерухомого майна та права засновника юридичної особи, що знаходяться на території міста Заставна і перебували у спільній власності всіх територіальних громад району, в т.ч. і Заставнівської міської ради, було передано у власність територіальних громад, на території яких це нерухоме майно та юридична особа не знаходилися, а, оскільки все передане Відповідачам майно знаходиться виключно на території Заставнівської міської територіальної громади, тому це виключає його передачу будь-якій іншій територіальній громаді.

10. В межах спірних правовідносин судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 73 74 ГПК України щодо покладення на сторони обов`язку доведення тих обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.

Позиція Відповідачів та Третьої особи у відзивах на касаційну скаргу

11. Відповідачами -3, 4, 5, 6 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій - залишити без змін.

12. Відповідачі-1, 2 та Третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

Інші документи

13. Позивач 22.08.2022 подав у Верховний Суд пояснення, в яких зазначає, що ці пояснення є запереченнями скаржника щодо доводів відзиву Відповідачів -3, 4, 5, 6 на касаційну скаргу. Водночас, главою 2 розділу IV ГПК України не передбачено подання скаржником пояснень на відзив в суді касаційної інстанції, а тому такі пояснення приєднуються до матеріалів справи, але не беруться Судом до уваги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рішенням Позивача №476/29-2017 від 12.12.2017 "Про добровільне об`єднання територіальних громад" утворено Заставнівську об`єднану територіальну громаду.

Відповідно до постанови Верховної Ради України №807-IX від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів у Чернівецькій області" ліквідовано Заставнівський район, а громади Заставнівського району увійшли до Чернівецького району (з адміністративним центром у місті Чернівці) у складі територій Боянської сільської, Ванчиковецької сільської, Великокучурівської сільської, Веренчанської сільської, Вікнянської сільської, Волоківської сільської, Герцаївської міської, Глибоцької селищної, Горішньошеровецької сільської, Заставнівської міської, Кадубовецької сільської, Кам`янецької сільської, Кам`янської сільської, Карапчівської сільської, Кіцманської міської, Кострижівської селищної, Красноїльської селищної, Магальської сільської, Мамаївської сільської, Неполоковецької селищної, Новоселицької міської, Острицької сільської, Петровецької сільської, Ставчанської сільської, Сторожинецької міської, Сучевенської сільської, Тарашанської сільської, Тереблеченської сільської, Топорівської сільської, Чагорської сільської, Чернівецької міської, Чудейської сільської, Юрковецької сільської територіальних громад.

14.1. В матеріалах справи наявні звернення Позивача №1141/11-20, №1143/11-20, №1145/11-20 та №1142/11-20 від 03.11.2020, в яких Позивач просить Відповідача-1 передати у комунальну власність Заставнівської об`єднаної територіальної громади Заставнівське районне бюро технічної інвентаризації (у т.ч. приміщення №44 по вул.Незалежності, 96 в місті Заставна), приміщення та майно бібліотеки по вул.Незалежності, 90 в місті Заставна, приміщення та майно дитячо-юнацької спортивної школи по вул.Бажанського, 18/а в місті Заставна. Проте, як зазначають суди першої та апеляційної інстанцій, доказів вручення чи направлення даних звернень Позивачем не надано.

14.2. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 07.11.2020 Відповідачем-1 (відповідно до рішення Відповідача-2 №22-2/21 від 15.01.2021 розпочато реорганізацію Відповідача-1 та визначено, що Відповідач-2 є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Відповідача-1) прийнято рішення №480-44/2020, №484-44/2020, №486-44/2020, №489-44/2020, №490-44/2020, якими вирішено:

- рішення №480-44/2020 - передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Заставнівського району Чернівецької області у комунальну власність Відповідача-4, як засновника, нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району, а саме приміщення Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації; передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Заставнівського району Чернівецької області у комунальну власність Відповідачу-4 майно та майнові права Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації;

- рішення №484-44/2020 - передати будівлю адмінбудинку районної ради, що знаходиться за адресою: 59400, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, місто Заставна, вул.Чорновола, 6 із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Заставнівського району в комунальну власність Відповідача-5;

- рішення №486-44/2020 - передати будівлю (гаражі), споруди та майно Заставнівської централізованої бібліотечної системи, що знаходиться за адресою: 59400, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, місто Заставна, вул.Незалежності, 90 із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Заставнівського району в комунальну власність Відповідача-3;

- рішення №489-44/2020 - передати будівлю адмінбудинку, що знаходиться за адресою: 59400, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, місто Заставна, вул.Галицького,1а із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Заставнівського району в комунальну власність Відповідача-4;

- рішення №490-44/2020 - передати нежитлове приміщення, районна дитячо-юнацька спортивна школа, що знаходиться за адресою: 59400, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, місто Заставна, вул.Бажанського, 18 із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Заставнівського району в комунальну власність Відповідача-6.

14.3. На підставі вказаних рішень Відповідача-1 державним реєстратором Чернівецької міської ради здійснено державну реєстрацію права комунальної власності щодо зазначених об`єктів нерухомого майна за Відповідачами-3, 4, 5, 6 (відповідно).

14.4. Суди першої та апеляційної інстанції також встановили, що всі спірні об`єкти нерухомого майна знаходяться на території міста Заставна, але доказів того, що ці об`єкти нерухомого майна задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади міста Заставна, а не інших територіальних громад сіл і селищ Заставнівського (станом на момент вирішення спору Чернівецького) району судам не надано.

15. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що, вказуючи на порушення оскаржуваними рішеннями інтересів, Позивач не зазначив, щодо якого саме майна порушено його права та інтереси, не подав доказів звернення з відповідною пропозицією до Відповідача-1 щодо передачі спірних об`єктів, не надав доказів того, що відповідні об`єкти задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади міста Заставна, а також доказів того, що передача спірних об`єктів в комунальну власність унеможливлює їх використання за цільовим призначенням мешканцями міста Заставна.

15.1. Суди звернули увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №910/6642/18 (під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити) та, зважаючи на встановлені обставини, дійшли висновку, що Позивач не довів порушення свого цивільного права на спірне майно, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування рішень Відповідача-1 №480-44/2020, №484-44/2020, №486-44/2020, №4899-44/2020 та №490-44/2020 від 07.11.2020.

16. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

17. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, слід зауважити, що оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, з огляду на те, що передумовами та підставами для захисту права власності, у тому числі на нерухоме майно у судовому порядку, є, зокрема, наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно.

Верховний Суд у справі №910/6642/18 зазначив про стадійність захисту права, зокрема вказав на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права (законного інтересу) у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

17.1. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 26.01.2022 у справі №921/787/20, посилання як на таку, висновки якої щодо застосування статей 15 16 ЦК України у подібних правовідносинах не враховані судами попередніх інстанцій, наведено скаржником у касаційній скарзі (пункт 6 постанови), як підставу для касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

18. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. А правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

19. Звертаючись до суду з позовом, як встановили суди попередніх інстанцій, Позивач зазначав, що оспорені рішення Відповідача-1 та державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірне майно, порушують права Позивача та його законний інтерес, оскільки передача спірного майна повинна була здійснюватися за територіальним принципом (за місцезнаходженням майна), про що прямо зазначено в пункті 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пункті 39 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції до 01.01.2021).

20. Згідно з частиною восьмою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

20.1. Згідно з абзацами 2, 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на 07.11.2020) майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

21. Верховний Суд зазначає, що за своїм змістом норма абзацу 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на 07.11.2020) має імперативний характер, позаяк у співвідношенні з частиною восьмою статті 60 цього Закону встановлює дві виняткові підстави обов`язкового відчуження районною чи обласною радою об`єктів права спільної власності територіальних громад на користь конкретної місцевої територіальної громади району чи області незалежно від наявності згоди інших територіальних громад району чи області на вилучення вказаних об`єктів, а саме: 1) окремі об`єкти права спільної власності територіальних громад знаходяться на території місцевої територіальної громади (сільської, селищної, міської, об`єднаної); 2) зазначені об`єкти задовольняють колективні потреби виключно тієї територіальної громади, на території якої вони знаходяться.

22. Як встановили суди попередніх інстанцій, місцезнаходження спірного майна -місто Заставна, однак, як зазначають суди, відсутні докази того, що ці об`єкти задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади міста Заставна, а не інших територіальних громад сіл і селищ Заставнівського (Чернівецького) району. Крім того, суди встановили, що Позивачем не надано доказів звернення з відповідною пропозицією до Відповідача-1 щодо передачі йому спірних об`єктів.

23. Водночас, зазначаючи про те, що Позивачем не надано доказів того, що ці об`єкти задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади міста Заставна, а не інших територіальних громад сіл і селищ Заставнівського (Чернівецького) району, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено та не встановлено, чи наявні в матеріалах справи докази того, чи задовольняють зазначені об`єкти колективні потреби виключно та лише Відповідачів-3, 4, 5, 6, що могло б бути однією з підстав для прийняття оспорених рішень у відповідності до абзаців 2, 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

24. У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

24.1. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

25. Отже, з огляду на наведені норми права, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, враховуючи, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України позивач має право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, висновок судів, що Позивач не довів порушення свого цивільного права на спірне майно через недоведеність звернення з відповідною пропозицією до Відповідача-1 про передачу спірних об`єктів у комунальну власність Заставнівської об`єднаної територіальної громади, не нівелює наявність у Позивача законного інтересу по відношенню до спірного майна, який полягає в отриманні за своєю пропозицією за дотримання умов, визначених абзацом 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у комунальну власність Заставнівської міської територіальної громади спірного майна, яке знаходиться на його території (місто Заставна) і, в даному випадку, судами попередніх інстанцій не спростовано, а навпаки зазначається, що спірне майно знаходиться саме в місті Заставна, тобто на території Заставнівської міської територіальної громади. Суди першої та апеляційної інстанції на наведене уваги не звернули та, не надавши оцінки всім матеріалам справи в цілому, не встановивши всіх обставин справи з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

26. Водночас, щодо посилання скаржника на порушення процедури скликання та проведення сесії Відповідачем-1, за наслідками якої прийнято оспорені рішення, слід зазначити, що процедура скликання/проведення сесії ради не порушує прав та інтересів Позивача в межах заявленого позову саме у цій справі, який заявлено щодо прав та законного інтересу Позивача за своєю пропозицією отримати у комунальну власність майно в порядку, визначеному абзацом 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

26.1. Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у справі №500/6108/16-а щодо застосування статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" (пункт 7 постанови), колегією суддів не береться до уваги, оскільки у цій справі №926/3156/21 оцінці підлягають оспорені рішення Відповідача-1 з точки зору порушеного права Позивача та його законного інтересу щодо законності передачі у комунальну власність територіальних громад спірного нерухомого майна, а у справі №500/6108/16-а досліджувалися питання, встановлювалися обставини, застосовувалися норми права щодо процедури скликання/проведення/оприлюднення рішень органу місцевого самоврядування відповідно до регламенту ради та законодавства.

27. Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

28. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги у зв`язку із ненаданням судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, знайшли підтвердження, а тому судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. При цьому, щодо посилання скаржника на оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 16, частини четвертної статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" у подібних правовідносинах), колегія суддів зазначає, що, оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції і це не означає вирішення спору по суті, у Верховного Суду немає підстав для формування висновку щодо питання застосування норми права у відповідних правовідносинах.

29.1. Щодо доводів касаційної скарги, про які зазначено в пункті 9 постанови, колегія суддів зазначає, що в силу положень статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушеного права Позивача передчасним, а доводи скаржника такими, що знайшли підтвердження.

32. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог Позивача з точки зору наявності у Позивача права та охоронюваного законом інтересу щодо законності передачі у комунальну власність територіальних громад спірного нерухомого майна, яке знаходиться, як встановлено судами, на території міста Заставна, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів і, в залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

Щодо судових витрат

33. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315-317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заставнівської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №926/3156/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий

Суддя І. Берднік

Суддя В. Зуєв