Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/987/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2021

у справі № 917/987/20

за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації

до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта",

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Решетилівської міської територіальної громади Полтавської області в особі Решетилівської міської ради Полтавської області; Сектору з питань надання реєстраційних послуг Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області,

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області (правонаступник - Решетилівська окружна прокуратура Полтавської області (далі - Прокурор)) в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА, Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Решетилівська РДА, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" (далі - ТОВ "АОФГ "Еліта", Відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 158,3 га, укладений між Решетилівською РДА Полтавської області та ТОВ "АОФГ "Еліта", зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі 14.09.2012 (далі - Договір оренди землі від 14.09.2012);

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "АОФГ "Еліта" за Договором оренди землі від 14.09.2012, внесеного до Державного реєстру земель за № 5324420004003484, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати ТОВ "АОФГ "Еліта" повернути орендовану земельну ділянку площею 158,30 га на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області вартістю 4 млн. 810 тис. грн до земель запасу Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

2. Позов обґрунтовано тим, що спірний Договір оренди землі від 14.09.2012 укладено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, зокрема, положень статей 3 56 57 Земельного кодексу України, частини другої статті 5 Лісового кодексу України, частини першої статті 6, статті 13, частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі", частини першої статті 13, частин першої та другої статті 15 Закону України "Про оцінку земель", якими встановлено неможливість передачі приватним підприємствам земель лісового фонду на умовах оренди; крім цього договір укладено без прийняття розпорядження уповноваженого органу щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки лісового фонду площею 158,30 га та без проведення нормативно грошової оцінки.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та/ або її використання орендарем - ТОВ "АОФГ "Еліта" з порушенням приписів земельного, лісового чи природоохоронного законодавства; визначення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки, є підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а для внесення відповідних змін у такий договір та спонукання орендаря для вчинення відповідних дій. Вимогу про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки ТОВ "АОФГ "Еліта" за Договором оренди землі від 14.09.2012 шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнано безпідставною, оскільки відомості щодо зазначеного речового права оренди не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вимогу про зобов`язання ТОВ "АОФГ "Еліта" повернути орендовану земельну ділянку площею 158,3 га до земель запасу Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області залишено без задоволення з посиланням на те, що вона (вимога) є похідною від решти позовних вимог, які визнано необґрунтованими та в задоволенні яких відмовлено. До того ж, судом першої інстанції зауважено, що вимогу про зобов`язання ТОВ "АОФГ "Еліта" повернути орендовану земельну ділянку заявлено до Малобакайської сільської ради, правонаступником прав та обов`язків якої на момент вирішення спору є Решетилівська міська територіальна громада Полтавської області в особі Решетилівської міської ради Полтавської області, що виключає можливість задоволення заявленої Прокурором вимоги до юридичної особи, яка є припиненою на час розгляду вирішення спору по суті.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2021 стягнуто з Полтавської ОДА на користь ТОВ "АОФГ "Еліта" 8 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Додаткове рішення обґрунтовано тим, що факт понесення Відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу та суму таких витрат, підтверджено належними доказами, клопотання про зменшення розміру цих витрат Позивачем не заявлялось, у зв`язку з чим заяву про розподіл судових витрат задоволено у повному обсязі.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 зазначені рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Постанову мотивовано тим, що Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, не додав до позовної заяви усі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки в порушення приписів статті 91 ГПК України, статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію", пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, до позовної заяви було надано незасвідчені копії документів, а засвідчені копії цих документів подано після закриття підготовчого провадження у даній справі та початку розгляду спору по суті, тобто, з порушенням положень статей 80 119 ГПК України, а отже прокуратурою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. За таких обставин, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність факту належності спірної земельної ділянки до земель лісового господарства та, як наслідок, відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення недійсним та задоволення інших заявлених вимог, які є похідними від основної вимоги про визнання договору недійсним.

9. Додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін виходячи з конкретних обставин справи, зокрема, доведеності реальності й співмірності адвокатських витрат, та відсутності будь-яких заперечень Позивача щодо розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу або клопотання про їх зменшення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора

10. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2021, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Підставою касаційного оскарження Прокурор зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 203 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2015 у справі № 916/2284/14, постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 671/790/15-ц; також судом апеляційної інстанції порушено норму процесуального права, зокрема, статтю 269 ГПК України, без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

12. Також, Прокурор оскаржує судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм процесуального права, зокрема, положень статті 269, частини 4 статті 283 ГПК України, щодо форми судового рішення, яке приймається за результатами розгляду клопотань про прийняття доказів, заперечення на прийняття таких доказів, що призвело до порушення частини 3 статті 86 ГПК України, оскільки суди не надали оцінку усім зібраним у справі доказам в цілому та не навели мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

13. ТОВ "АОФГ "Еліта" 21.06.2022 направило до касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги та просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

14. Від інших учасників справи відзиви не надходили.

Фактичні обставини справи встановлені судами

15. Судом першої інстанції встановлено, що між Решетилівською РДА Полтавської області та ТОВ "АОФГ "Еліта" укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324282200:00:005:0001 площею 158,3 га, що знаходиться на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, який зареєстровано у відділі Держкомзему в Решетилівському районі 14.09.2012 за № 532420004003484. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (пункт 1 Договору). Строк дії договору становить 17 років з дати державної реєстрації договору (пункт 8 Договору).

16. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005689492020 від 24.09.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 5324282200:00:005:0001 площею 158,30 га відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

17. Суд першої інстанції, посилаючись на те, що в силу положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними, тому інформація із земельного кадастру щодо цільового призначення землі є належним доказом віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, дійшов висновку, що Прокурором не доведено належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та використання її Відповідачем-2 з порушенням вимог земельного чи лісового законодавства, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Малобакайської сільської ради від 17.11.2004 погоджено передачу із земель запасу цієї ради СТОВ "Славутич" в довгострокову оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 161,3 га на території Малобакайської сільської ради.

19. Розпорядженням Голови Решетилівської РДА від 23.11.2004 № 526 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ "Славутич" на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району та надано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 161,3 га на території Малобакайської сільської ради із земель запасу (ліси) для ведення лісового господарства.

20. 29.11.2004 між ТОВ "Славутич" та Решетилівською РДА укладено Договір оренди землі лісогосподарського призначення площею 158,3 га терміном на 25 років на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району, який зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.03.2005 за № 040556100001.

21. Земельна ділянка лісового фонду площею 3,00 га в межах населеного пункту (село Мушти) на території Малобакайської сільської ради використовувалась на підставі Договору оренди землі від 19.11.2004, укладеного між Малобакайською сільською радою та ТОВ "Славутич", та зареєстрованого у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 09.03.2005 за № 040556100002.

22. Правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ "Славутич" є ТОВ "АОФГ "Еліта".

23. Розпорядженням голови Решетилівської РДА від 24.03.2011 № 217 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 2007 року" внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007, укладеного на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району Полтавської області між Решетилівською РДА та ТОВ "АОФГ "Еліта".

24. Разом з тим, відповідно до листа Решетилівської РДА Полтавської області від 28.12.2017 № 01-36/2936 у райдержадміністрації відсутні відомості щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки у 2007 році між Решетилівською РДА та ТОВ "АОФГ "Еліта".

25. Згідно листа відділу Держгеокадастру в Решетилівському районі від 28.12.2017 № 595/11.4-14 інформація щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення, площею 158,3 га на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району, укладеного 20.09.2007 між Решетилівською РДА та ТОВ "АОФГ "Еліта" у відділі відсутня.

26. Розпорядженням голови Решетилівської РДА від 17.06.2011 № 443 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки, площею 158,3 га ТОВ "АОФГ "Еліта" на території Малобакайської сільської ради Решетилівського району.

27. На підставі розпорядження голови Решетилівської РДА № 217 від 24.03.2011 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 2007 року", між Решетилівською РДА та ТОВ "АОФГ "Еліта" 14.09.2012 підписано Договір оренди земельної ділянки площею 158,3 га лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, терміном на 17 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Решетилівському районі 14.09.2012 за №532420004003484.

28. За доводами Прокурора, зазначені обставини, вказують на те, що за оскаржуваним договором передано в оренду землі лісогосподарського призначення юридичній особі приватної форми власності на умовах оренди, що є порушенням земельного та лісового законодавства, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідних розпоряджень Полтавської ОДА, як законного розпорядника землями для вказаних цілей на території області за межами населених пунктів, щодо затвердження проектів землеустрою та надання земельної ділянки в оренду.

29. Втім, за встановлених судом першої інстанції обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Прокурором в підтвердження своїх доводів не надано до позовної заяви належним чином засвідчених копій документів, у тому числі і оспорюваного Договору оренди землі від 14.09.2012, а отже у встановленому законом порядку не доведено обставин, на які він посилається у позовній заяві, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

30. При цьому судом апеляційної інстанції відхилено клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які не було подано до суду першої інстанції, оскільки такі докази є новими, отриманими після вирішення справи судом першої інстанції, а така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому частиною третьою статті 269 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, частини третьої статті 86, частини четвертої статті 238 ГПК України щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів (оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку цих доказів у їх сукупності) та необхідності надання мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Обґрунтовуючи такі порушення, скаржник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо форми судового рішення, яке приймається за результатами розгляду клопотання прокурора про прийняття доказів, а також заперечення на подання цих доказів, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків про недоведеність прокурором та Позивачем належності спірної земельної ділянки до земель лісового господарства.

33. Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

34. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

35. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

36. Положеннями частин першої - четвертої статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

37. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

38. Згідно з частиною другою статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До заяви про визнання договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності договору у позивача - клопотання про його витребування (частина четверта 164 ГПК України).

39. За змістом частин другої, восьмої статті 80 ГПК України позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

40. Прокурор у даній справі звертаючись до суду із позовом про визнання Договору оренди землі від 14.09.2012 недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути спірну земельну ділянку, додав до позовної заяви копії документів (докази) на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, які не було належним чином засвідчено, про що зазначено Відповідачем-2 у додаткових письмових поясненнях з посиланням на те, що подані Прокурором письмові докази не відповідають положенням статті 91 ГПК України, оскільки не засвідчені належним чином.

41. Положеннями частини шостої статті 91 ГПК України унормовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

42. За змістом частини першої статті 177, частини першої статті 181 ГПК України, в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання для виконання завдання підготовчого провадження. Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

43. У частині другій статті 182 ГПК України визначено перелік дій, які вчиняються під час підготовчого засідання, які необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, і зокрема, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

44. Отже, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 911/5186/14.

45. Однак, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції приписів наведених вище процесуальних норм у повній мірі не дотримався, не врахував заперечень та не вчинив дій направлених на з`ясування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. При цьому, відмовляючи у позові з підстав недоведеності Прокурором факту належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, суд першої інстанції не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також вірогідності і взаємного зв`язку цих доказів у їх сукупності.

46. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про недоведеність Прокурором позовних вимог, вказав на те, що подані на підтвердження заявлених позовних вимог докази є неналежними та недопустимими, оскільки їх подано з порушенням статей 80 91 119 ГПК України.

47. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що за результатами розгляду клопотання Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області від 01.09.2021 про приєднання до матеріалів справи належним чином засвідчених копій письмових доказів, суд першої інстанції вказав на те, що подані прокуратурою належним чином завірені докази не є новими, у зв`язку з чим відхилено заперечення Відповідача-2 щодо подання таких доказів з порушенням вимог статей 80 119 ГПК України, та вирішено приєднати подані докази до матеріалів справи, про що свідчить технічний запис судового засідання від 06.09.2021.

48. Відповідно до частини другої статті 232 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

49. При цьому за приписами частин четвертої та п`ятої статті 233 ГПК України визначено, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

50. Отже, судом першої інстанції було вирішено клопотання Прокурора про приєднання до матеріалів справи засвідчених копій письмових доказів та заперечення Відповідача-2 щодо приєднання таких доказів у порядку, встановленому частиною другою статті 232, частиною п`ятою статті 233 ГПК України. Однак, в порушення положень про докази та доказування, викладені у Главі 5 ГПК України, зазначені докази судом не було досліджено та оцінено з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

51. Позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

52. При цьому Суд зауважує, що за наслідками такої оцінки доказів, зокрема, щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (вірогідності) (статті 76 - 80 ГПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

53. Апеляційний господарський суд, під час здійснення апеляційного розгляду справи, також не дослідив доказів, що стосуються фактів, на які Прокурор посилався, як у позові, так і в апеляційній скарзі, а отже в порушення вимог статей 267 269 275 276 ГПК України також всебічно, повно й об`єктивно не з`ясував обставини справи та не надав оцінки доказам, які наявні у матеріалах справи, і дійшов передчасного висновку про відмову у позові з підстав недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами.

54. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

55. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

56. З огляду на дані конкретні обставини справи, за яких належним чином завірені копії письмових доказів судом приєднано до матеріалів справи, проте такі докази не було досліджено та оцінено, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому доводи Прокурора, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судами попередніх інстанцій норм статей 86 238 ГПК України, Суд вважає обґрунтованими.

57. Положеннями статті 236 ГПК України унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. За змістом частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

59. У зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у замовленні позову є передчасним, оскільки зроблено з порушенням норм процесуального права.

60. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86 236 - 238 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

61. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

62. Крім того, допущені судами попередніх інстанції порушення норм процесуального права унеможливлюють перегляд справи Верховним Судом по суті, тому суд касаційної інстанції не вирішує питання щодо правильності застосування та/або незастосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 671/790/15-ц.

63. Разом із тим, Суд вважає за необхідне зауважити, що постанова Вищого господарського суду України, на яку здійснено Прокурором посилання у касаційній скарзі, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам якого щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

64. Разом з тим, посилання Прокурора на порушення судом апеляційної інстанції частини третьої статті 269 ГПК України при вирішенні клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, Верховний Суд відхиляє, оскільки судом апеляційної інстанції, за встановлених обставин щодо відсутності існування поданих доказів на момент ухвалення судового рішення судом першої інстанції, правомірно враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19. При цьому вирішення судом клопотання шляхом викладення мотивів його відхилення у описовій частині постанови не суперечить положенням частини першої статті 282 ГПК України та не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з цих підстав.

Висновки Верховного Суду

65. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

66. Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

67. З урахуванням наведеного касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

69. Відповідно до положень статей 126 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті, у зв`язку з чим підлягає задоволенню вимога Прокурора, викладена у касаційній скарзі, щодо скасування додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2021.

Щодо судових витрат

70. У зв`язку з направлення справи на новий розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

71. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2021 у справі № 917/987/20 скасувати.

3. Справу № 917/987/20 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Г. Суховий

Судді: Н. О. Багай

І. С. Берднік