Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2019 року у справі №924/638/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Демидюк О.О., Савченко Г.І.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.09.2018 (суддя Гладюк Ю.В.) у справі № 924/638/18

за позовом Хмельницької міської ради

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення збитків в розмірі 185 069,84 грн,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У липні 2018 року Хмельницька міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі - відповідач) про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 185 069,84 грн.

1.1. Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку за адресою: вул. Гарнізонна, 9/1 у м. Хмельницькому, загальною площею 6 110 кв.м для обслуговування підстанції високовольтної електромережі, без будь-яких правових підстав, договір оренди земельної ділянки відповідачем не укладено. На думку позивача, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене, отже Хмельницькій міській раді завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної орендної плати в сумі 185 069,84 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судом першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.09.2018, яке залишено без змін постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019, у позові відмовлено.

2.1. Мотивуючи оскаржувані рішення, суди вказали про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки вказані відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 15.02.2019 Хмельницька міська рада подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.09.2018 у справі № 924/638/18, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

4. Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, скаржник зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка норма підлягає застосуванню. Виходячи із фактичних обставин, встановлених під час розгляду в суді першої інстанції, у даній справі підлягає застосуванню стаття 1212 Цивільного кодексу України.

4.1. Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін повинен був застосувати приписи статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, проте, цього не зробив, що призвело до прийняття неправильних рішень.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

5. Доводи позивача, що грунтуються на нормах, які регулюють деліктні зобов'язання необгрунтовані, в силу чого судами попередніх інстанцій прийнято вірне рішення про відмову у позові через неналежне правове обгрунтування позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначає, що для застосування до даних правовідносин сторін приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обгрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна).

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що згідно із архівним витягом № 01-21-06 н від 14.05.2018 з рішення Хмельницької міської ради від 17.09.2003 № 17, ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" надано земельну ділянку по вул. Гарнізонна, 9/1 для обслуговування підстанції високовольтної електромережі, площею 6 110 м.кв. на 5 років.

6.1. 12.09.2017 представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Гарнізонна, 9/1. За даними акту обстеження земельної ділянки, обстеження проведено у зв'язку з необхідністю нарахування збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Зокрема, вказано, що рішенням виконкому міської ради від 27.08.2003 № 730 ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" надано в оренду обстежувану земельну ділянку. Договір оренди не укладено. При обстеженні встановлено, що земельна ділянка по вул. Гарнізонній, 9/1 огороджена по периметру бетонними плитами.

6.2. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.09.2017 № 1791/116-17, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 9/1 становить: 2015 рік - 254 грн, 2016 рік - 364 грн, 2017 рік - 643 грн.

6.3. 27.12.2017 комісія для визначення збитків власникам землі та землекористувачам склала акт визначення розміру збитків, де встановила, що земельна ділянка площею 0,6110 га знаходиться в м. Хмельницький по вул. Гарнізонна, 9/1. Дана земельна ділянка використовується ПАТ "Хмельницькобленерго" без правовстановлюючих документів. Враховуючи Порядок визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 № 284, розмір збитків, заподіяних територіальній громаді становить 185 069,84 грн. Зазначений акт затверджено рішенням Хмельницької міської ради від 22.03.2018 № 201 та направлено на адресу відповідача.

6.4. Також господарськими судами установлено сплату відповідачем земельного податку протягом 2014 - 2018 років за користування вищевказаною земельною ділянкою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

7. Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

8. У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

9. В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

10. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

11. Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

12. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

13. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

14. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

15. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

17. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

18. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

19. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

20. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

21. В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

22. Предметом позову в цій справі є стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.

23. Колегія суддів зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

24. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки вказані відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.

25. Однак, слід зауважити, що відповідно до статей 4, 86, 162 ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів та органів місцевого самоврядування, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

26. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача спірної суми коштів за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів як збитків (стаття 1166 ЦК України тощо), тобто лише з підстав неправильної кваліфікації позивачем спірних правовідносин та спірної суми вимог як збитків, а не як безпідставно збережених відповідачем за рахунок власника земельної ділянки коштів, які він мав сплатити у разі користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

27. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги, викладені в п. 4, 4.1 даної постанови є обгрунтованими.

28. Водночас, за змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

29. Виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору судам слід враховувати таке.

30. Як зазначалось вище, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

31. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

32. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

33. Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

34. Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

35. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

36. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

37. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

38. При вирішенні даного спору, судам слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об'єктом цивільних прав.

39. Крім того, колегія суддів зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

40. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

41. Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів вважає, що виходячи з наведених норм, господарським судам необхідно перевірити, чи надано позивачем належні і допустимі докази в розумінні ГПК України, які входять до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі. Лише у такому випадку, суд має право дослідивши та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, застосувати відповідні норми права до спірних правовідносин сторін.

42. Водночас, у даній справі, суди попередніх інстанцій обмежились лише посиланням на правову позиція Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові №922/3412/17 від 20.11.2018, та не дослідили надані позивачем докази з точки зору їх достатності та допустимості для вирішення даного спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме, не застосовано норми статті 1212 Цивільного кодексу України, та, у зв'язку з цим допущено порушення норм процесуального права в частині перевірки обставин справи допустимими доказами, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови та рішення і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

44. Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати зібрані у справі докази перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

45. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності та розглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

Щодо судових витрат

46. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північно - Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.09.2018 у справі №924/638/18 скасувати.

3. Справу № 924/638/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.