Історія справи

Постанова КГС ВП від 07.03.2023 року у справі №908/1447/20
Ухвала КГС ВП від 19.04.2021 року у справі №908/1447/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1447/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Підяша О. С. (прокурор за посвідченням)

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Сідельнікової О. Л. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Зозуля Василя Анатолійовича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 (судді: Іванов О. Г. - головуючий, Дармін М. О., Антонік С. Г.) у справі

за позовом виконувача обов`язків керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2) фізичної особи-підприємця Зозуля Василя Анатолійовича

про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2020 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області (далі - прокурор), подана в інтересах держави в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) та фізичної особи-підприємця Зозуля Василя Анатолійовича (далі - ФОП Зозуль В. А.), в якій заявник просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-857/27-15-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки";

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10.12.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру та Зозуль В. А., на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 12533520 щодо оренди земельної ділянки площею 33,0900 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, розташованої на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту;

- зобов`язати ФОП Зозуля В. А. 22.11.1964 р.н. ( АДРЕСА_1 , ін. код НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 33,0900 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, розташовану на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька обл., Запорізький р-н., с. Широке, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 26013402).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- прокуратурою Запорізької області в ході вивчення стану законності надання у власність та користування, а також використання земель, виявлені факти порушення ГУ Держземагенства та громадянином Зозулем В. А. інтересів держави, що полягають у прийнятті незаконного наказу про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, а також укладення договору оренди землі сільськогосподарського призначення;

- при подачі клопотання до ГУ Держгеокадастру Зозуль В. А. не обґрунтував розмір земельної ділянки та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства, тобто не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства обробляти отриману земельну ділянку, чи має він власну техніку для обробітку землі тощо;

- ГУ Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо передачі Зозулю В. А. земельної ділянки державної форми власності в користування, належним чином не пересвідчилось в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та можливості самостійно обробляти земельну ділянку;

- ФОП Зозулем В. А. не створене фермерське господарство;

- право на пільгове отримання земельної ділянки державної форми власності для створення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Натомість Зозуль В. А. на момент прийняття оскаржуваного наказу вже реалізував своє право на пільгове отримання земельної ділянки державної власності у користування для ведення фермерського господарства, отримавши у постійне користування 50 га на підставі рішення чотирнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів від 31.03.1994 № 4 (колгосп ім. Смирнова, ґрунтозахисної сівозміни, поле № 1). На підставі того ж рішення Зозулю В. А. надано земельну ділянку площею 36,02 га для ведення фермерського господарства, розташовану на території Долинської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 серії ЗП 000001;

- наказ ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-857/27-15-СГ суперечить вимогам статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статті 123 та частини 2 статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

У позовній заяві прокурор зазначає, що оскільки договір оренди землі від 10.12.2015 є похідним від незаконного наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-857/27-15-СГ, останній підлягає визнанню судом недійсним з моменту його вчинення, оскільки його укладено з порушенням вимог статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 123 124 134 ЗК України.

Позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та визнання недійсним договору оренди землі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 (суддя Топчій О. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний наказ прийнято ГУ Держгеокадастру в чіткій відповідності до норм діючого законодавства, а договір оренди землі укладено з урахуванням статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 123 124 134 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд не знайшов правових підстав для зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути земельну ділянку площею 33,0900 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, розташовану на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Оскільки станом на 09.12.2015 процес створення та реєстрації фермерського господарства позивачем не був завершений, а тому заявник мав повне право одержати відповідну земельну ділянку під створення фермерського господарства на умовах оренди, що фактично відповідає вимогам Закону України "Про фермерське господарство" та ЗК України у редакціях як на час видання відповідачем-1 наказу, так і на час винесення судового рішення.

Крім того, суд дійшов висновку, що прокурором безпідставно позивачем визначено Широківську сільську раду, оскільки Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області не видавала наказ від 09.12.2015 № 8-857/27-15-СГ та не є стороною договору оренди землі від 10.12.2015.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 скасоване; прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено.

Постанову мотивовано тим, що відповідно до положень земельного законодавства (ЗК України, Закону України "Про фермерське господарство"), які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства громадянин міг використати один раз. Додатково земельні ділянки громадяни або фермерські господарства могли отримувати лише на конкурентних засадах шляхом участі у торгах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність на момент звернення до суду не сплила, тому що лише з 08.05.2020 прокурору стало відомо про первинне отримання в 1994 році Зозулем В. А. у постійне користування земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ФОП Зозуль В. А. просить постанову апеляційного господарського суду у справі № 908/1447/20 скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував:

- висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц щодо застосування положень статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116 118 121 123 134 ЗК України;

- висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 щодо застосування статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, відповідно до якої частина 2 статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

На думку скаржника, оскільки у цій справі (№ 908/1447/20) прокурором не доведено наявності інших, окрім Зозуля В. А., бажаючих осіб у грудні 2015 року отримати спірну земельну ділянку в оренду, то доводи прокурора щодо обов`язковості проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких мав укладатися спірний договір, є безпідставними, а тому суд апеляційної інстанції не мав жодних підстав визнавати договір оренди землі недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 21.12.2018 у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок: саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази про накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Відповідно до пункту 5.15 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19 судова колегія дійшла висновку, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але водночас з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.03.2021 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі № 908/1447/20 передано колегії суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Зозуля В. А. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 908/1447/20 та зупинено провадження до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 поновлено провадження за касаційною скаргою ФОП Зозуля В. А. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 908/1447/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.02.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.02.2023 № 29.3-02/240 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/1447/20.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 справу № 908/1447/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Суховий В. Г., Багай Н. О.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.03.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.03.2023 № 29.3-02/610 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/1447/20.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 справу № 908/1447/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 08.12.2015 Зозуль В. А. звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки площею 33,0900 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025 строком на 49 років.

11. До клопотання Зозулем В. А. надано письмове обґрунтування щодо досвіду роботи у сфері фермерського господарства, плани про подальше використання земельної ділянки та зобов`язання використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

12. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2015 № 8-857/27-15-СГ Зозулю В. А. надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,0900 га (кадастровий номер 2322184600:03:001:2025) строком на 49 років для ведення фермерського господарства, розташованої на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

13. На підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру та Зозулем В. А. 10.12.2015 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, для ведення фермерського господарства строком на 49 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.12.2015 за № 12533520.

14. Сторони погодили, що договір оренди землі укладається строком на 49 років для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (пункт "а" статті 19 ЗК України).

15. Договір оренди землі від 10.12.2015 підписаний уповноваженими представниками орендаря та орендодавця, скріплений печаткою управління.

16. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, площею 33,09 га є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 26013402), на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2018, видавник: ГУ Держгеокадастру/Широківська сільська об`єднана територіальна громада Запорізького району Запорізької області, наказ про передачу у власність земельних ділянок державної власності у комунальну власність, серія та номер: 8-2315/15-18-СГ, виданий 22.12.2018, видавник: ГУ Держгеокадастру. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2019 індексний номер 46495164.

17. 21.04.2020 до Запорізької місцевої прокуратури № 2 з Державного архіву Запорізької області надійшло рішення чотирнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів від 31.03.1994 № 4, оформлене протоколом № 15, яким Зозулю В. А. надано в постійне користування для ведення фермерського господарства землю (колгосп ім. Смирнова, поле № 1, ґрунтозахисна сівозміна). При цьому у супровідному листі зазначено, що додатки до рішення відсутні, зокрема Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 серії ЗП 000001 № 59.

18. 08.05.2020 від Міськрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру до Запорізької місцевої прокуратури № 2 на її запит від 30.04.2020 № 34-3029 надійшла завірена копія Державного акта на право постійного користування землею від 31.05.1994 серії ЗП 000001 № 59, реєстровий № 176, виданого на підставі рішення сесії Бердянської районної ради від 31.03.1994 № 4 на ім`я Зозуль В. А .

19. Отже, на підставі рішення чотирнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів № 4 від 31.03.1994 Зозулю В. А. надано для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 36,02 га, розташовану на території Долинської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 серії ЗП 000001 № 59.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

22. Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди, укладеного між ГУ Держгеокадастру і Зозулем В. А. , та зобов`язання останнього повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

23. Верховний Суд, перевіряючи висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру

24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

25. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

26. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, проте з інших мотивів, які викладені в цій постанові, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині слід залишити без змін.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

27. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

28. Статтею 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

29. Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

30. Частинами 1, 3 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

31. За змістом частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

32. Відповідно до частин 2, 3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

33. Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

34. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

35. Частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

36. Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

37. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

38. Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо статті 123 ЗК України. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

39. За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц.

40. У справі № 688/2908/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, на відміну від справи № 908/1447/20, що розглядається, спірні правовідносини виникли щодо визнання незаконними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок за умов, коли дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку наданий кільком особам щодо однієї земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду у справі № 688/2908/16-ц дійшла висновку, що частину 2 статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, то Суд зазначив, що підлягають застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір. Таким чином, правовідносини у справі № 688/2908/16-ц та у справі № 908/1447/20, що розглядається, не є подібними у розумінні критеріїв подібності, оскільки відмінними є предмет, підстави позову, зміст позовних вимог, різні фактичні обставини справи.

41. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

При цьому апеляційний суд врахував, що прокурор належним чином обґрунтував в позовній заяві необхідність звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі позивача та визначив відповідачем-1 за позовом ГУ Держгеокадастру, оскільки просить скасувати наказ ГУ Держземагенства, яким допущено порушення вимог законодавства при винесенні спірного наказу, тобто у цьому випадку прокурор захищає інтереси держави, що узгоджується з положеннями статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", враховуючи що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є відповідачем у справі та заперечує проти позовних вимог прокурора, що також підтверджує обґрунтованість звернення прокурора з позовом до господарського суду за захистом інтересів держави. Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області з моменту набуття права власності на спірну земельну ділянку не вживалися заходи до її повернення, визнання наказу та договору недійсними.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо належного обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідає актуальним позиціям Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, викладеним у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

42. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, наголошував на тому, що право на пільгове отримання земельної ділянки державної форми власності для створення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Натомість Зозуль В. А. на момент прийняття оскаржуваного наказу вже реалізував своє право на пільгове отримання земельної ділянки державної власності у користування для ведення фермерського господарства, отримавши у тимчасове користування 50 га в постійне користування на підставі рішення чотирнадцятої сесії Бердянської районної ради народних депутатів від 31.03.1994 №4. На підставі того ж рішення Зозулю В. А. надано земельну ділянку площею 36,02 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Долинської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1994 серії ЗП 000001.

43. Встановивши ці обставини, господарський суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка передана Зозулю В. А. із порушенням вимог статей 116 118 121 123 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

44. Водночас під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач та відповідач-2 заявили про застосування позовної давності.

45. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено правові висновки:

"Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів".

46. Проте суд апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду не врахував, зазначив, що з огляду на те, що прокурор дізнався про порушене право Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області при передачі в оренду земельної ділянки з 08.05.2020, то саме з цієї дати для нього строк позовної давності почав перебіг, тому дійшов передчасного висновку, що трирічний строк на звернення прокурора в інтересах держави в особі Широківської сільської ради за захистом свої порушених прав та інтересів до суду на момент звернення не сплив.

З урахуванням того, що перебіг позовної давності починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а не прокурор, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином усіх доводів прокурора щодо дотримання ним положень законодавства щодо позовної давності, у тому числі не з`ясував моменту початку перебігу строку позовної давності, його переривання/зупинення у спірних правовідносинах.

Таким чином, доводи скаржника у наведеній частині підтвердилися, що є підставою для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

47. Водночас з огляду на положення частини 3 та 4 статті 267 ЦК України у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

За наведених обставин якщо під час нового розгляду справи суди дійдуть висновку про наявність правових підстав для застосування позовної давності, належить врахувати зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду при вирішенні позову, пред`явленого до відповідача-1, який не заявляв про застосування позовної давності.

48. Частиною 1 статі 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 ГПК України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

49. З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарським судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду є частково обґрунтованими.

50. Також не може бути залишено в силі і підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, оскільки воно не відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, а саме: "відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів".

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ прийнято ГУ Держгеокадастру у чіткій відповідності до норм діючого законодавства, оскільки станом на 09.12.2015 процес створення та реєстрації фермерського господарства позивачем не був завершений, а тому заявник мав повне право одержати відповідну земельну ділянку під створення фермерського господарства на умовах оренди, що фактично відповідає вимогам Закону України "Про фермерське господарство" та ЗК України у редакціях як на час видання оскаржуваного наказу, так і на час винесення судового рішення.

Проте судами попередніх інстанцій установлено, що у 1994 році Зозулю В. А. вже передавалася у постійне користування для ведення фермерського господарства земельна ділянка, отже, Зозуль В. А. не мав правомірних (справедливих) сподівань на повторне отримання землі в оренду поза конкурсом.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116 118 121 123 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц та від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19.

Наведені обставини свідчить про те, що Зозуль В. А. , зловживаючи своїм правом визначеним частиною 2 статті 134 ЗК України щодо виділення земель для фермерського господарства поза конкурсною процедурою, штучно застосував пільговий порядок для отримання спірної земельної ділянки.

Отже, висновки господарського суду першої інстанції у цій справі про те, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз за умови завершення процесу створення та реєстрації фермерського господарства не відповідають наведеним нормам законів та правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах.

51. Разом з тим Верховний Суд позбавлений можливості в силу визначених законом меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України) з`ясувати всі істотні обставини справи щодо визначення початку перебігу позовної давності, оцінки доводів позивача і відповідача-2 та заперечень прокурора щодо доводів, викладених в їх заявах про застосування наслідків спливу строку позовної давності, дослідити докази, якими підтверджується та обставина, що прокурор у відповідну дату довідався або міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, дати їм належну правову оцінку, тому під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом, під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

52. Зважаючи на викладене, оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом, касаційну скаргу ФОП Зозуля В. А. належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати повністю, рішення суду першої інстанції у цій справі щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадаструт слід залишити без змін, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради необхідно скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

53. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

56. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

57. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

58. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати повністю, рішення суду першої інстанції у цій справі щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадаструт слід залишити без змін, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов`язання ФОП Зозуля В. А. повернути земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради слід скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм права, а справу № 908/1447/20 в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Розподіл судових витрат

59. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Зозуля Василя Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 908/1447/20 скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 у справі № 908/1447/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:

- визнання недійсним договору оренди землі б/н від 10.12.2015, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Зозулем Василем Анатолійовичем , на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 12533520 щодо оренди земельної ділянки площею 33,0900 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту;

- зобов`язання фізичної особи-підприємця Зозуля Василя Анатолійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ін. код НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 33,0900 га, кадастровий номер 2322184600:03:001:2025, що розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, на користь територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька обл., Запорізький р-н., с. Широке, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 26013402).

У частині зазначених позовних вимог справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 у справі №908/1447/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай