Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КГС ВП від 15.02.2022 року у справі №903/261/21 Постанова КГС ВП від 15.02.2022 року у справі №903...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 рокузз

м. Київ

cправа № 903/261/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Бакуліна С. В., Губенко Н. М.

за участю секретаря судового засідання Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Нечипорук І. С. (адвокат),

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю., Демидюк О. О., Савченко Г. І.

від 19.10.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод"

про стягнення 2 486 256,09 грн штрафних санкцій,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - Відповідач/ Скаржник) про стягнення 2 486 256,09 грн, з яких - 1 056 800,42 грн штрафу в розмірі 20% вартості недопоставлених цукрових буряків, нарахованого на підставі п. 5.6 договору №25ЦБ/19 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків від 30.01.2019 (далі - Договір), а також 1 429 455,67 грн пені, нарахованої за невиконання зобов'язань з передачі цукрових буряків на підставі п. 5.2 Договору.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не передав Позивачу цукрові буряки у повній погодженій кількості, що, на думку Позивача, свідчить про те, що частина цукрового буряка Відповідачем була поставлена іншим особам, за що Договором передбачено стягнення штрафу. Позовні вимоги про стягнення пені обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору, а саме непередачею та непоставкою продукції у повному обсязі у встановлені строки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивач не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що Відповідач здійснив поставку цукрового буряка врожаю 2019 року іншим (третім) особам.

5. Рішення про відмову в позові про стягнення пені суд першої інстанції мотивував тим, що Позивач не обґрунтував складових розрахунку та розміру заявленої до стягнення пені та не довів порушення Відповідачем визначених Договором зобов'язань. Також суд першої інстанції вважав, що Позивачем не опубліковано, а сторонами не погоджено графік відвантаження цукрових буряків.

6. Суд першої інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, зазначив, що строки позовної давності і нарахування штрафних санкцій у разі їх збільшення повинні бути конкретно визначеними сторонами в договорі, у протилежному випадку вважається, що сторони не погодили означені строки в договорі і до застосування підлягають відповідні норми матеріального права, які встановлюють такі строки.

7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №903/261/21 апеляційну скаргу Позивача задоволено частково, рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 056 800,42 грн - 20% штрафу, 714 727,84 грн - пені. У решті позову відмовлено у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені на 50% на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності, балансу інтересів сторін.

8. Суд апеляційної інстанції рішення про стягнення штрафу мотивував тим, що цукрові буряки у повній погодженій кількості не були передані Позивачу, що свідчить про передачу їх частини іншим (третім) особам.

9. Рішення суду апеляційної інстанції про стягнення пені мотивоване тим, що Відповідач порушив зобов'язання щодо передачі цукрових буряків у встановленій кількості та у встановлені строки.

10. Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення з Відповідача сум штрафних санкцій керувався п. 8.15 Договору, у якому сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументів учасників справи

11.01 листопада 2021 року Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
19.10.2021, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Крім того, Скаржник просив стягнути з Позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу, зазначив, що докази на підтвердження остаточного розміру витрат на правничу допомогу будуть надані до суду в порядку та строки, передбачені ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. Скаржник на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення визначив відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України:

- пункт 1:

1) суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо підставності стягнення штрафних санкцій не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18 щодо застосування ч.1 ст. 5 та ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" про те, що скрін-шот/роздруківка документа не може вважатися електронним документом. Скаржник зазначає, що доданий до матеріалів позову скрін-шот графіку відвантаження не містить обов'язкових реквізитів електронного документа та не є доказом з огляду на вимоги ч.2 ст. 73 та ст. 96 ГПК України;

2) суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постанові від 15.04.2021 у справі №910/8554/20 (пункти 23-55) щодо того, що оскільки поставка товару проводиться з дати відправлення заявки покупцем на електронну адресу постачальника, то на означені відносини поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Скаржник заперечує щодо погодження ним Графіка відвантаження, оскільки такий не був опублікований (доведений до відома Відповідача) у спосіб, що передбачений Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

3) суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, щодо питання застосування статті 213 ЦК України, зокрема, якщо правила ст. 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору щодо порядку проведення розрахунку, то потрібно застосувати тлумачення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав;

4) суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 251, 252 ЦК України щодо оцінки умови Договору про збільшення строків нарахування штрафних санкцій та строку позовної давності щодо їх стягнення та не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20, що строк позовної давності повинен мати конкретно визначений період; в цій частині доводів Скаржник також посилається на постанови Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, від 20.08.2020 у справі №902/959/19, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, а також на постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14;

- пункт 4: суд не дослідив зібрані у справі докази, на підставі яких суд повинен був встановити обставини, які вказують на порушення Відповідачем умов Договору та наявності/відсутності підстав сплатити штрафні санкції (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України) та порушив вимоги статті 86 ГПК України, а також принцип змагальності, який покладає тягар доказування на сторони. При цьому Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від
04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від
18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц щодо застосування стандарту доказування.

14. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

15.01 лютого 2022 року Скаржник подав до Верховного Суду заяву про поворот виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від
19.10.2021 на підставі статті 333 ГПК України. У заяві зазначено, що 17 січня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирогою С. С. розпочав примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у цій справі, наклав арешт на рухоме та нерухоме майно Скаржника на підставі відкритих виконавчих проваджень, які були об'єднані у зведене виконавче провадження №68193478.

16. Розглянувши заяву про поворот виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення касаційним судом, з огляду на таке.

17. Статтею 333 ГПК України передбачено підстави, порядок та строки вирішення судом питання про поворот виконання рішення, що скасовано (визнано нечинним).

18. Відповідно до частини 1 статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

19. На підставі наведеного, Суд зазначає, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави для задоволення заяви про поворот виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, оскільки Верховний Суд у цій справі скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції, що не передбачено у підпунктах 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 333 ГПК України як підставу для вирішення питання про поворот виконання рішення касаційним судом.

20. Зважаючи на відсутність передбачених частиною 1 статті 333 ГПК України підстав для вирішення судом касаційної інстанції питання про поворот виконання на момент ухвалення постанови у справі, Верховний Суд як суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Скаржника про поворот виконання рішення суду апеляційної інстанції.

21. Відповідно до положень частини 9 статті 333 ГПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

22. Між ТОВ "Прогрес" (товаровиробник) та ТОВ "Радехівський цукор" (замовник) було укладено договір купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2019 року №25ЦБ/19, датований - 30 січня 2019 року, згідно з п.1.1 якого предметом Договору є зобов'язання сторін щодо вирощування, складування, зберігання, передачі-приймання, перевезення цукрових буряків урожаю 2019 року, які будуть придбані на умовах купівлі-продажу з метою їх переробки замовником та/або перероблені замовником на давальницьких умовах, і проведення сторонами взаєморозрахунків за результатами таких операцій.

23. Договір підписаний сторонами в електронному вигляді з накладенням 27 лютого 2019 року електронного цифрового підпису генерального директора Позивача та печатки товариства. Зі сторони Відповідача Договір був підписаний 17 березня 2019 року електронним цифровим підписом директора.

24. Таким чином, Договір укладений сторонами саме 17 березня 2019 року з моменту його погодження та підписання електронним цифровим підписом директором Відповідача.

25. Відповідно до п. 1.2. Договору метою Договору є забезпечення стабільного високопродуктивного бурякоцукрового виробництва та досягнення кожною зі сторін максимально можливих прибутків.

26. Підпунктами 2.1.2,2.1.3,2.1.5, та 2.1.7 п.2.1 Договору сторони визначили і погодили, що товаровиробник зобов'язаний: виростити цукрові буряки в кількості приблизно 7 150 тонн, та відповідно з Інструкцією викопати їх, складувати у кагати і зберігати; дотримуватися Графіка готовності та Графіка відвантаження; забезпечити під час навантаження на транспорт цукрових буряків свого уповноваженого представника для здійснення контролю за цим процесом та належного оформлення на полі товарно-транспортних накладних; після визначення замовником кількісних і якісних показників цукрових буряків домовитися з ним про умови їх передачі, що засвідчується у відповідному акті, який оформляється згідно з Інструкцією 2 і є невід'ємною частиною Договору.

27. Відповідно до підпунктів 2.2.1,2.2.2 та 2.2.5 п.2.2 Договору замовник зобов'язувався: скласти та погодити з товаровиробником Графік відвантаження; прийняти у місці складування завантажені товаровиробником цукрові буряки; провести з товаровиробником розрахунки згідно з Договором.

28. Сторони Договору погодили Графік готовності та визначили при цьому, що строк готовності цукрових буряків до відвантаження встановлюється з 01 по 30 вересня 2019 року (п. 2.3.2 Договору).

29. Сторони домовилися, що товаровиробник передасть замовнику цукрові буряки згідно Графіка готовності з відхиленням від орієнтовної кількості не більше ніж на 10% в сторону збільшення або зменшення (толеранс) (п. 2.3.2 Договору).

30. Відповідно до п.2.3.5 Договору умови поставки цукрових буряків: FCA у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов Договору. Місце поставки визначається Сторонами у графі "Назва дільниці товаровиробника" п.2.3.2 Договору. Виключно завантажені у місці складування на транспортний засіб цукрові буряки вважаються такими, що передані товаровиробником та прийняті замовником. Відомості про дану господарську операцію передачі-приймання цукрових буряків містяться в документах, які оформляються згідно з Інструкцією 2.

31. Згідно з п. 2.3.8 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку, коли товаровиробник та замовник не домовились відповідно до п.2.1.7 Договору щодо визначення та погодження кількості цукрових буряків, які передаються товаровиробником на умовах купівлі-продажу чи на давальницьких умовах, усі такі цукрові буряки вважаються переданими замовнику на переробку на давальницьких умовах згідно з розділом 4 Договору.

32. Відповідно до п.2.3.11 Договору замовник зобов'язаний щоденно повідомляти товаровиробнику на Сторінці фермера наступну інформацію: місце відвантаження цукрових буряків; реєстраційні номери транспортних засобів, які перевозили цукрові буряки, номери ТТН; кількісні та якісні показники прийнятих цукрових буряків. Товаровиробник зобов'язаний щоденно звірити дану інформацію з наявними у нього документами про передачу цукрових буряків. У випадку розбіжностей товаровиробник повинен негайно письмово повідомити про це замовника.

33. Розділом 3 Договору передбачено умови купівлі - продажу цукрових буряків.

34. Сторони у п. 3.2 Договору погодили умови визначення ціни 1 (однієї) тонни цукрових буряків при базисній цукристості 16%: при попередній оплаті - 825,00
грн
з ПДВ за 1 тонну цукрових буряків (підпункт 3.2.1); при оплаті вартості цукрових буряків після їх приймання від товаровиробника за ціною, яка повинна бути еквівалентною ринковій (договірній) вартості 74 кг цукру, але не менше базисної ціни цукру (підпункт 3.2.2).

35. Вказану вартість цукрових буряків сторони зазначають у відповідних актах, які оформляються згідно з Інструкцією 2 і з моменту її підписання є невід'ємною частиною Договору.

36. У відповідності до розділу Договору "Терміни, які сторони застосовують у цьому договорі" Інструкція 2 - Інструкція по документуванню та обліку операцій передачі-приймання і результатів давальницької переробки цукрових буряків згідно умов Договору.

37. Відповідно до Договору базисна ціна цукру - початковий рівень 1 (одного) кг цукру, встановлений замовником, що в рамках Договору становить 11,00 грн, у т. ч. ПДВ, та є основою формування цін і їх динаміки.

38. Положення п.3.5 Договору передбачають зобов'язання замовника здійснити розрахунок за цукрові буряки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товаровиробника на умовах як передоплати, так і післяплати. Післяплата здійснюється замовником протягом шести календарних місяців, наступних за місяцем, в якому закінчилася поставка останньої партії цукрових буряків.

39. Розділом 4 Договору передбачено умови приймання та переробки цукрових буряків на давальницьких умовах.

40. Згідно з п.5.2 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов Договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день протермінування.

41. У відповідності до п.5.6 Договору у разі поставки цукрових буряків іншим особам, ніж визначені в Договорі, товаровиробник сплачує замовнику у десятиденний термін з моменту завершення виробничого сезону у замовника 20% вартості цукрових буряків недопоставлених згідно з Договором, та не пізніше 30 днів з моменту закінчення виробничого сезону переробки цукрових буряків повністю виплачує замовнику вартість матеріальних та фінансових ресурсів, наданих замовником на умовах Договору.

42. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01 вересня 2020 року, а в частині виконання сторонами власних зобов'язань - до моменту повного їх виконання.

43. У відповідності до п.8.15 Договору у відповідності до ст. 259 ЦК України та п.6 ст.232 ГК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

44. Графік відвантаження цукрових буряків у Договорі не визначений.

45. Відповідно умов Договору графіком відвантаження є докладний розклад за календарними датами виконання сторонами взаємних договірних зобов'язань щодо відвантаження погодженої кількості цукрових буряків на с/г угіддях товаровиробника з метою їх перевезення до цукрового заводу замовника (далі -Графік відвантаження).

46. Графік відвантаження вважається погодженим, коли від товаровиробника до замовника не надійшло письмових заперечень протягом трьох робочих днів після його опублікування замовником на Сторінці фермера.

47. Відповідно до умов Договору Сторінка фермера - це розроблена замовником на його офіційному вебсайті (http://diamantsugar. com. ua) для товаровиробника електронна сторінка (скринька), яка призначена для обміну інформацією, повідомленнями, інструкціями, файлами, листами та іншими документами, що стосуються виконання сторонами умов Договору.

48. У матеріалах справи міститься роздруківка Графіка відвантаження з вебсайту http://diamantsugar. com. ua.

49. Відповідно до наказу генерального директора Позивача від 06.12.2019 №216 виробничий сезон Позивача завершився 07 грудня 2019 року.

50. На виконання умов Договору Відповідач у період з 18 по 22 вересня 2019 року передав Позивачу 2 156,613 тонн цукрового буряка, що підтверджується товаро-транспортними накладними та актом виконаних робіт №Р00000659 та прийому передачі сировини і готової продукції за період 01.09.2019-26.09.2019.

51. Відповідач здійснив комплекс технологічних заходів із підготовки до відвантаження цукрових буряків на подані Позивачем транспортні засоби 18 вересня 2019 року, а також підготував та забезпечив подальше відвантаження цукрових буряків на подані Позивачем транспортні засоби - 19 вересня 2019 року, 20 вересня 2019 року, 21 вересня 2019 року, 22 вересня 2019 року.

52. Відповідач припинив відвантаження цукрових буряків після 22 вересня 2019 року, про що свідчить Акт встановлення факту відсутності цукрових буряків за місцем складування у селі Білин Волинської області від 23.09.2019, підписаний представником Позивача та перевізника.

53. На думку Позивача, недопоставлений Позивачу цукровий буряк був поставлений Відповідачем третій особі - ПАТ "Гнідавський цукровий завод".

54. Позивач здійснив нарахування та пред'явив вимогу про стягнення з Відповідача пені за період 553 дні - з 26.09.2019 по 31.03.2021. Розраховуючи розмір пені, Позивач вказав, що: 1) Відповідачем недопоставлено цукрового буряка - 4 993,387 тонн; 2) ринкова вартість 4 993,387 тонн цукрового буряка - 5 284 002,12 грн (1058,20 грн х 4993,387 тонн).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

55. Цивільний кодекс України

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини.

Стаття 213. Тлумачення змісту правочину

1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Стаття 251. Поняття строку та терміну

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 258. Спеціальна позовна давність

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільний кодекс України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 551. Предмет неустойки

1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до Цивільний кодекс України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільний кодекс України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628. Зміст договору

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Стаття 629. Обов'язковість договору

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 637. Тлумачення умов договору

1. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до Цивільний кодекс України.

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 837. Договір підряду

1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

56. Господарський кодекс України

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов'язань

1. Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин

1. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарський кодекс України, іншими законами та договором.

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у Господарський кодекс України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 231. Розмір штрафних санкцій

4. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій

6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

57. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"

Стаття 5. Електронний документ

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Стаття 6. Електронний підпис

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Стаття 7. Оригінал електронного документа

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

58. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 13. Змагальність сторін

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 96. Електронні докази

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

59. Відповідно до ч.1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

60. Скаржник наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про порушення Відповідачем зобов'язань за Договором; порушив норми процесуального права стосовно дослідження Графіку відвантаження як електронного доказу; застосував неправильний розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу; неправильно застосував норми матеріального права про позовну давність та нарахування штрафних санкцій.

61. Спір у цій справі виник з приводу встановлення порушення Відповідачем зобов'язань за Договором як підстави для стягнення штрафу та пені за умовами Договору.

62. Згідно з п.5.2 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов Договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день протермінування.

63. У відповідності до п.5.6 Договору у разі поставки цукрових буряків іншим особам, ніж визначені в Договорі, товаровиробник сплачує замовнику у десятиденний термін з моменту завершення виробничого сезону замовника 20% вартості цукрових буряків, недопоставлених згідно з Договором.

64. Суди встановили, що сторони уклали Договір, який містить умови щодо вирощування, складування, зберігання, передачі-приймання, перевезення цукрових буряків урожаю 2019 року, які будуть придбані на умовах купівлі-продажу з метою їх переробки замовником (розділ 3) та/або перероблені замовником на давальницьких умовах (розділ 4).

65. У Договорі сторони домовилися, що товаровиробник передасть замовнику цукрові буряки відповідно до Графіка готовності з відхиленням від орієнтовної кількості не більше, ніж на 10% в сторону збільшення або зменшення (толеранс) (п. 2.3.2 Договору).

66. Тобто сторони погодили, що після передачі Позивачу цукрових буряків, такі можуть бути ним придбані (за умови базової цукристості 16%) та/або прийняті для переробки на давальницьких умовах.

67. Суди встановили, що Відповідач за період 18.09.2019-22.09.2019 передав Позивачу 2 156,613 тонн цукрових буряків, сторони підписали Акт виконаних робіт та прийому-передачі сировини та готової продукції, з якого вбачається передача цукрових буряків у кількості 2 156,613 тонн, зокрема, без визначення вартості переданих цукрових буряків.

68. Позивач зазначив, що порушенням зобов'язання як підставою для нарахування пені є непередача йому Відповідачем цукрових буряків у погодженій кількості та строки, прострочення поставки.

69. Зокрема, Позивач зазначає, що Відповідач у порушення пунктів 1.1,2.1.2,2.1.3,2.1.5., 2.3.2,2.3.5 Договору не передав та не відвантажив цукрові буряки врожаю 2019 року, за що передбачено стягнення пені.

70. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), внаслідок чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема стягнення неустойки.

71. Факт порушення конкретного зобов'язання, яке передбачене договором між сторонами, як підстава для нарахування неустойки підлягає доказуванню позивачем та дослідженню судом за правилами, встановленими ГПК України.

72. Суд першої інстанції зазначив, що у межах вимоги про стягнення пені доказуванню підлягають обставини невиконання чи неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, адже п.5.2. Договору самостійно не містить чіткої вказівки на вид порушення, за наявності якого винна сторона повинна сплатити пеню, та є відсилочним до умов Договору, які визначають зобов'язання Відповідача.

73. Суд першої інстанції, дослідивши Договір у частині зобов'язань Відповідача, дійшов висновку, що Позивач у межах вимоги про стягнення пені не довів порушення Відповідачем будь-якого зобов'язання, передбаченого пунктами 2.1.1.-2.1.9 Договору, та того, що наслідки порушення передбачених зобов'язань можна було би виразити у конкретній грошовій сумі.

74. Проте суд апеляційної інстанції встановив порушення Відповідачем зобов'язання щодо непередачі Відповідачем цукрових буряків у повному погодженому обсязі на переробку на давальницьких умовах.

75. Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №910/821/20 зазначив, що пеня застосовується в разі прострочення виконання майнових зобов'язань, втім її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов'язання або частини цього зобов'язання, а значить база нарахування повинна мати грошову оцінку.

76. Однак суд апеляційної інстанції не навів мотивів щодо відхилення чи спростування твердження суду першої інстанції про можливість оцінки суми невиконаного Відповідачем зобов'язання у конкретній грошовій сумі.

77. Крім того, суд апеляційної інстанції самостійно не визначив погодженої сторонами вартості передачі цукрових буряків в повному обсязі та вартості непереданої частини цукрових буряків.

78. При цьому, суд апеляційної інстанції повністю погодився з наданим Позивачем розрахунком нарахованих штрафних санкцій.

79. Розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зазначається Позивачем у позовній заяві відповідно до статті 162 ГПК України, є складовою позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та підлягає доведенню і дослідженню.

80. Так, Позивач для розрахунку ціни позовних вимог про стягнення пені та штрафу взяв за основу вартість однієї тонни цукрового буряка, виходячи з базової цукристості та середньої споживчої ціни 1 кг цукру по Україні, керуючись при цьому п. 3.2. Договору. Зокрема, Позивач врахував дані Державної служби статистики України, відповідно до яких середня споживча ціна 1 кг цукру по Україні станом на грудень 2019 року становила 14,30 грн.

81. Суди встановили, що сторони у Договорі погодили базисну ціну цукру, і крім того, у розділі 3 - ціну закупівлі 1 тонни цукрових буряків базисної цукристості 16 %

82. Суд апеляційної інстанції, встановивши порушення зобов'язання з передачі цукрових буряків, без наведення мотивації погодився з застосуванням до нарахування пені ціни, яка передбачена для купівлі-продажу цукрових буряків (розділ 3 Договору), при цьому попередньо також встановивши, що сторони погодили передачу буряків на переробку (тобто на умовах підряду), а також встановивши порушення зобов'язання з передачі цукрових буряків саме на переробку на давальницьких умовах.

83. Суд першої інстанції зазначив, що п.3.2. Договору міститься у розділі 3 про купівлю-продажу цукрових буряків та встановив, що Позивач вказав, що сторонами укладено договір переробки цукрових буряків на давальницьких умовах (підряду), що врегульовано розділом 4, однак такий розділ не містить умови щодо визначення ціни передачі цукрових буряків.

84. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що Позивач не обґрунтував підставності взяття для розрахунку середньої споживчої ціни цукру, а не ринкової (договірної), а також ціни за показниками по Україні, а не регіонально, та використання такого показника саме за грудень 2019 року, зазначаючи про непередачу та невідвантаження цукрових буряків у вересні 2019 року.

85. Однак суд апеляційної інстанції у відповідно до вимог ст. 282 ГПК України не навів жодної мотивації на спростування наведених тверджень суду першої інстанції та відхилення доводів Відповідача в цій частині у відзиві на апеляційну скаргу, безпідставно схваливши здійснений Позивачем розрахунок штрафних санкцій.

86. Таким чином, з урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо неналежного розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій викладені з урахуванням доводів обох сторін, обставин справи, аналізу умов Договору та є обґрунтованими, однак висновки суду апеляційної інстанції є суперечливими та не відповідають критеріям обґрунтованості судового рішення.

87. Скаржник також зазначив, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано прийняв до уваги як доказ роздруківку (скрін-шот) Графіку відвантаження, чим порушив вимоги статей 86, 96 ГПК України щодо оцінки доказів, не врахувавши висновки Верховного Суду у постановах від 11.06.2019 у справі №904/2882/18 та від
24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20 стосовно оцінки роздруківки електронного документа.

88. Як встановили суди, сторони за Договором погодили можливість передання та обміну інформацією в електронній формі, а саме на офіційному вебсайті Позивача (http: diamantsugar. com. ua), зокрема в окремому розділі вебсайту - Сторінка фермера, яка призначена для обміну інформацією, повідомленнями, інструкціями, файлами, листами та іншими документами, що стосуються умов Договору.

89. Встановлено, що Сторінка фермера створена Позивачем у 2017 році та була активна для Відповідача і в період дії Договору. Для користування інформацією на вказаній вебсторінці Відповідач отримав персональний логін та пароль.

90. Позивач стверджує, що він опублікував на вказаній сторінці Графік відвантаження та подав до суду засвідчену паперову роздруківку (скрін-шот) електронного документа "Графік готовності та вивезення цукрових буряків".

Сторони домовилися, що такий вважається погодженим за обставин, коли від замовника не надійшло жодних письмових заперечень.

91. Суд апеляційної інстанції на підставі дослідження роздруківки Графіка відвантаження встановив, що Позивач на своєму офіційному вебсайті у розділі "Сторінка фермера" розмістив електронний файл - Графік відвантаження з визначенням календарних дат відвантаження та кількості цукрових буряків.

92. Суд апеляційної інстанції на підставі даних Графіка визначив початок строку порушення зобов'язання та нарахування пені.

93. Графік відвантаження в силу необхідності його розміщення на електронній сторінці (вебсайті) є електронним документом, що містить текстову інформацію.

94. Відповідно до частин 3, 4 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

95. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

96. Відповідно до ч.5 ст. 96 ГПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

97. Відповідно до ч. 6 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

98. Отже, сторона не позбавлена права подати електронний документ у паперовій формі у встановленому порядку, однак повинна зазначити про наявність у неї оригіналу такого доказу. Така ж вимога передбачена п.8 ч.3 ст.162 ГПК України щодо доказів, які долучаються до позовної заяви.

99. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що Позивач не публікував Графік відвантаження на Сторінці фермера та не погоджував його з Відповідачем, тобто сторона поставила вказаний доказ та його існування під сумнів.

100. Враховуючи обов'язок Позивача скласти, погодити та опублікувати Графік відвантаження, а також обґрунтування Позивачем позовних вимог на підставі Графіку відвантаження, доведення обставини належного опублікування Графіку на вебсайті та надання оригіналу цього електронного доказу лежить на Позивачу відповідно до засад змагальності та стандартів доказування.

101. Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу є однією із форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України).

102. Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги паперову копію електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу.

103. Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 86 ГПК України, ч. 5 ст. 96 ГПК України та врахував подану Позивачем роздруківку Графіку відвантаження як належний та допустимий доказ на підтвердження обставин справи без виконання вимог вказаних норм процесуального права та без дослідження оригіналу доказу за наявних для цього підстав.

104. Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 у справі №904/2882/18 зазначив, що роздруківка електронної переписки не може вважатись електронним документом у розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

105. У постанові від 24.09.2019 у справі №922/1151/18 Верховний Суд зазначив, що наданий лист - це роздруківка з сайту відповідача, яка не містить реквізитів електронного документа відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

106. У постанові від 15.04.2021 у справі №910/8554/20 Верховний Суд дійшов висновку, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом у розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Верховний Суд керувався ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

107. Разом з тим, вказані висновки Верховного Суду не стосуються електронного доказу, розміщеного на вебсайті учасника справи, на якому сторони домовилися здійснювати обмін інформацією у межах договірних правовідносин. Наведені висновки Верховного Суду зроблені за інших обставин справи та у межах правовідносин, які не є подібними до правовідносин та обставин у справі, що розглядається.

108. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, на яку посилається Скаржник, зазначив, що у разі, якщо правила ст. 213 ЦК України не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, то потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".

109. Суд першої інстанції встановив, що саме Позивач розробляв проєкт Договору.

110. Зважаючи на встановлені обставини у цій справі та необхідність аналізу та тлумачення умов Договору в частині встановлення зобов'язань, які мав виконувати Відповідач, опублікування Графіку відвантаження, наведений висновок Верховного Суду у справі № 753/11000/14-ц, який був застосований судом першої інстанції, був безпідставно не врахований судом апеляційної інстанції у цій справі.

111. Також Скаржник навів доводи стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм статей 251, 252 ЦК України щодо збільшення строків нарахування штрафних санкцій та позовної давності без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20, та інших вказаних висновків Верховного Суду про те, що строк позовної давності та нарахування штрафних санкцій повинен мати конкретно визначений період.

112. Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак висновки, викладені у постановах Верховного Суду України, не підлягають врахуванню судами.

113. Встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 22.06.2021 Відповідач заявив про застосування річного строку спеціальної позовної давності до спірних правовідносин.

114. Сторони у п. 8.15 Договору передбачили, що у відповідності до ст. 259 ЦК України та п.6 ст.232 ГК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

115. Разом з тим, у п.8.15 Договору сторони збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій прямо пов'язали з невиконанням не будь -яких, а грошових зобов'язань.

116. Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 зазначив, що грошовим є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

117. За змістом статей 509, 524, 533, 534, 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

118. У справі встановлено, що Позивач просив стягнути штраф - у зв'язку з поставкою частини товару іншим особам та пеню - у зв'язку з непередачею (непоставкою) та невідвантаженням цукрового буряку у встановлені строки, і такі штрафні санкції не стосуються порушення зобов'язання, яке передбачає вчинення дій з оплати товару, тобто грошового.

119. Однак суд апеляційної інстанції помилково не врахував зазначеного при задоволенні позову.

120. Суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення пені зазначив, що строки позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій та нарахування пені конкретно не визначені умовами п. 8.15 Договору, а відтак вважається, що сторони не погодили вказані строки і до застосування підлягають відповідні норми матеріального права, а не умови Договору. При цьому суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду.

121. Суд апеляційної інстанції на підставі п.8.15 Договору дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про застосування спеціальної позовної давності, оскільки не вбачав підстав для застосування спеціальної позовної давності до спірних правовідносин.

122. На думку суду апеляційної інстанції, в частині цих доводів Відповідачем було наведено нерелевантну практику Верховного Суду, однак суд не навів належних та обґрунтованих мотивів такого висновку, зокрема, з урахуванням критеріїв подібності спірних правовідносин.

123. Щодо правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник у частині доводів стосовно збільшення строків позовної давності та нарахування штрафних санкцій, то Суд вважає за необхідне зазначити таке.

124. У справі №924/441/20 товариство з обмеженою відповідальністю звернулось із позовом до фермерського господарства про стягнення пені, інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки оплати товару за договором поставки. Зокрема, встановлено, що сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, і про те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку

125. У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов'язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.

126. У справі №910/13575/20 державне підприємство звернулось з позовом до приватного підприємства про стягнення неустойки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару. У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

127. Верховний Суд у постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 зазначив, що, належним чином дослідивши умови Договору, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у справі, яка переглядається, п. 7.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання" тощо.

128. Проте суд апеляційної інстанції ухилився від наведення мотивів щодо свого висновку про нерелевантність вищевказаних висновків Верховного Суду та незастосування таких висновків, на підставі, зокрема, висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, у якій Верховний Суд конкретизував поняття подібності спірних правовідносин.

129. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).

130. Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

131. Таким чином, правовідносини у цій справі та у наведених справах №924/441/20, №910/13575/20 є подібними за змістовим критерієм та за правовим регулюванням, а тому висновки Верховного Суду у вказаних справах підлягають до застосування у цій справи, а висновки суду першої інстанції узгоджуються з наведеними висновками Верховного Суду.

132. Суд звертає також увагу, що Верховний Суд постанові від 06.04.2021 у справі №910/821/20 зазначив, що стаття 230 ГК України не пов'язує застосування певного виду санкцій з видом зобов'язання (грошовим, негрошовим), а визначає підставою їх застосування виключно обставини порушення особою правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

133. Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що за порушення господарського зобов'язання Господарським кодексом України не вимагається, щоб зобов'язання було грошовим, оскільки пеня застосовується в разі прострочення виконання майнових зобов'язань загалом.

134. Таким чином, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, передбачені у статтях 232, 256 ЦК України, без належного обґрунтування такого правозастосування у спірних правовідносинах, та одночасно не навів мотивів незастосування норм статей 251, 251 ЦК України.

135. На підставі наведеного, Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Однак рішення суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та ухвалене з порушенням вимог ст. 86 ГПК України, ухвалене без наведення належних мотивів незгоди з висновками суду першої інстанції та без їх обґрунтованого спростування.

136. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

137. За результатами розгляду касаційної скарги підтвердилися доводи Скаржника за підставами касаційного оскарження рішень судів, передбаченими 1,4 ч.2 ст. 287, п.1 ч.3 ст. 310 ГПК України.

138. За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

139. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

140. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

141. Зважаючи на відсутність передбачених частиною 1 статті 333 ГПК України підстав для вирішення судом касаційної інстанції питання про поворот виконання на момент ухвалення постанови у справі, Верховний Суд як суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Скаржника про поворот виконання рішення суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

142. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з тим, що касаційна скарга

підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Позивача на користь Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №903/261/21 скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (Львівська область, с. Павлів, просп. Юності, 39, код ЄДРПОУ 36153189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (Волинська область, с. Білин, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 03735110) 74 587 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 68 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст