Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.03.2020 року у справі №922/2869/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2869/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л. В., Ткач І. В.,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області

(суддя Байбак О. І.)

від 18.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пуль О. А., судді - Білоусова Я. О., Тарасова І. В. )

від 20.01.2020

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія",

2. ОСОБА_1

про стягнення 893 755,98 грн,

1. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.

1.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 у справі № 922/2869/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задоволено повністю та солідарно стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та ОСОБА_1 на його користь 403096,62 грн пені, 414787,58 грн 36% річних, 75871,78 грн індексу інфляції та 13406,34 грн судового збору.

1.2. У судовому засіданні 04.11.2019 до закінчення судових дебатів позивач заявив, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду ним буде надано суду заяву про ухвалення додаткового рішення та додаткові докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

1.3.06.11.2019 ТОВ "Спектр-Агро" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. №26859 від 07.11.2019), в якій просило суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів - СТОВ "Надія" та ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 81238,55 грн.

1.4. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 6 від 21.01.2019, укладений з адвокатом Боханом Сергієм Олександровичем, акт здачі-приймання виконаних правових послуг № 1 від 30.10.2019, згідно з яким адвокат за період з
29.08.2019 по 30.10.2019 надав позивачу послуги на суму 34550,75 грн; акт здачі-приймання виконаних правових послуг № 2 від 04.11.2019, згідно з яким адвокат в період з 31.10.2019 по 04.11.2019 надав позивачу послуги на суму 46687,80 грн, у тому числі 44687,80 грн за прийняття рішення на користь клієнта та 2000,00 грн за участь в судовому засіданні. Додатково до заяви позивач надав суду детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 81238,55 грн, які надав йому адвокат в межах договору про надання правової (правничої) допомоги № 6 від 21.01.2019 з метою стягнення з відповідачів заборгованості в цій справі.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1.18.11.2019 Господарський суд Харківської області ухвалив додаткове рішення, яким стягнув солідарно з відповідачів 27079,51 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, визначаючи суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що:

2.2.1. не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

2.2.2. суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання;

2.2.3. розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідачів, є завищеним, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 2/3 від попередньо заявленої суми;

2.2.4. висновку про завищеність розміру гонорару суд дійшов, зважаючи на характер спору у справі, ступінь її складності, фактичну відсутність заперечень з боку відповідачів стосовно суми стягнення, суму заявленого позову, розмір задоволених судом позовних вимог, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, в тому числі участь адвоката позивача у судових засіданнях, які проводились в режимі відеоконференції, керуючись принципами справедливості та верховенства права.

2.3. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17.

2.4.20.01.2020 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції. Мотивував постанову так:

2.4.1. суд може зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем;

2.4.2. згідно з описом робіт (наданих послуг) та актом №1 зустріч з клієнтом, правовий аналіз наданих клієнтом документів, аналіз судової практики зайняли у адвоката 5,5 години, складання вимоги про сплату заборгованості за договором поруки (на 1 арк. ), розрахунку вимоги (на 1 арк. ) та її подання зайняло 3,5 години, підготовка позовної заяви - 1 година, складання розрахунку позовних вимог (на 1 арк. ) - 2 години, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (на 1 арк. ) - 1 година, підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви) - 2 години, підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - 1 година, складання клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - 1 година, подання позову - 0,5 години, участь у судових засіданнях - 2 години;

2.4.3. оцінивши надані позивачем докази (акти та детальний опис робіт (наданих послуг)), суд встановив, що:

1) відображена в актах та описі інформація про характер виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам і інформації, які містяться у матеріалах справи;

2) аналіз судової практики та підготовка вищезазначених документів не вимагають значного обсягу юридичної і технічної роботи, ураховуючи те, що основний обсяг роботи був виконаний представником позивача під час розгляду справи №922/902/19;

3) справа не представляє великої складності;

4) розрахунок позовної заяви та розрахунок вимоги ТОВ "Спектр-Агро" є ідентичними - за відповідною формулою здійснено розрахунок суми пені, 36% річних та інфляційних витрат на заборгованість, що стягнута рішенням суду у справі №922/902/19, за період з 28.03.2019 по 27.08.2019, що не є складним та не займає чотири години;

5) відповіді на відзив на позовну заяву суду першої інстанції не надавав;

6) представник позивача був присутній у трьох судових засіданнях, які проводились у режимі відеоконференції;

2.4.4. розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до солідарного стягнення з відповідачів, є завищеним щодо останніх та неспівмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, обсяг матеріалів справи становить 1 том), тому не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності;

2.4.5. справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 2/3 від попередньо заявленої суми, що становить 27079,51 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1.10.02.2020 ТОВ "Спектр-Агро" звернулося з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 922/2869/19 до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно 81238,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили вимоги статей 7, 13, частин 4, 5, 6 статті 126, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:

3.2.1. дійшли висновку щодо можливості зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу за власною ініціативою, без клопотання відповідача;

3.2.2. не брали до уваги, що відповідач заперечував сплату відповідачу витрат на професійну допомогу лише з мотивів ненадання платіжних документів про фактичну оплату послуг;

3.2.3. неправильно оцінили докази у справі (детальний опис робіт та акт № 1 від
30.09.2019);

3.2.4. не надали жодної оцінки пункту 16 детального опису та пункту 2 акту № 2, в яких визначено, що сума в розмірі 44687,80 грн є оплатою професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта;

3.2.5. не врахували висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 касаційну скаргу з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб прийнято до провадження на підставі пп. а пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга у справі № 922/445/19 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

3.4.31.03.2020 до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що:

3.3.1. у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 також зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення;

3.3.2. СТОВ "Надія" подавало до суду першої інстанції заперечення щодо стягнення до суду першої інстанції;

3.3.3. сума в розмірі 44687,80 грн, що є оплатою професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта, фактично є "гонораром успіху" і відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2018 у справі № 462/9002/14-ц, не підлягає відшкодуванню;

3.3.4. доводи позивача щодо помилок, зроблених судом апеляційної інстанції під час детального аналізу документів, не можуть враховуватися, зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції;

3.3.5.29.11.2019 додаткове рішення було виконано, кошти в сумі 27079,51 грн сплачені (платіжне доручення № 162 від 29.11.2019).

3.5.13.04.2020 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі № 922/2869/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 904/4507/18.

3.6.18.09.2020 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 922/2869/19, установив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18) до 02.10.2020.

3.7.06.10.2020 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому окрім раніше викладених заперечень, відповідач-2 зазначив, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки у цій справі позивач просить стягнути "гонорар успіху" на його користь у розмірі 5 % від стягненої суми, тобто суму, що виражено не у твердому розмірі, а у справі, що розглядалась у Великій Палаті, відповідна сума становила 5000,00
грн та була обумовлена сторонами у договорі у твердому розмірі під відкладальною умовою (пункт 5.46 постанови).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

4.1.08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

4.2. Оскільки касаційна скарга у справі № 922/2869/19 подана 10.02.2020, Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі приписів Господарського процесуального кодексу України, у редакції ~law49~ від 15.01.2020.

4.3. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.4. Водночас, згідно з частиною четвертої цієї статті суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.5. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

4.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

4.7. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.8. У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок:

4.8.1. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.8.2. за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

4.8.3. у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

4.8.4. обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України);

4.8.5. загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом із тим, у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.8.6. зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;

4.8.7. при цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4.8.8. під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

4.8.9. у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7,9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

4.9. Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

4.10. В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

4.11. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц ( № в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

4.12. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

4.13. При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

4.14. Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

4.15. У цій справі у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 113644,89 грн лише з тих підстав, що позивачем не надано суду платіжних документів про фактичну оплату послуг адвоката в сумі 113644,89 грн; що строк оплати зазначених витрат станом на момент розгляду даної справи ще не настав. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

4.16. Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

4.17. У цій справі, що переглядається, суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як пов'язаність цих витрати з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову (пункти 1, 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від
19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшли висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

4.18. Суди, ураховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, зазначили про наявність підстав для часткового задоволення вищезазначеної заяви і стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27079,51 грн. Іншу частину витрат нестиме позивач. Такий висновок прямо відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4.19. У контексті наведеного відсутні підстави стверджувати, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають/суперечать висновкам, викладеним у пункті
6.1. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування норм статей 7, 13, частин 4, 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

4.20. Водночас, колегія суддів зауважує, що суди обох інстанцій помилково посилалися на висновок колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, оскільки у цій постанові прямо зазначено, що "суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою". Отже, у справі № 915/237/18, на відміну від справи, що переглядається, інша сторона висловила заперечення щодо співмірності судових витрат, що має суттєве значення для висновку про правильне застосування судом положень норми частин 4, 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

4.21. Щодо посилання судів на висновок колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульований у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, то слід враховувати, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу від 10.10.2019 справу № 902/347/18 разом із касаційною скаргою на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 було передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17.

4.22. За результатами розгляду справи № 902/347/18 22.11.2019 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову, у якій зазначила, що при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах має враховуватись правова позиція щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4.23. Отже, висновки колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17 та у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, не могли бути враховані при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі.

4.24. Водночас, такі помилкові посилання не призвели до ухвалення незаконного рішення, тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення відповідно до частини 2 статті 309, частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України.

4.25. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.26. Щодо тверджень скаржника, що суди не надали пункту 16 детального опису та пункту 2 акту № 2, в яких визначено, що сума в розмірі 44687,80 грн є оплатою професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта, то суд касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. У цій справі суди надали оцінку, як детальному опису, так і актам №1 та № 2 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги.

4.27. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, недослідження судом зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (на які посилається скаржник у касаційній скарзі), можуть бути підставою касаційного оскарження лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4.28. Обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку не підтвердились, а доводи про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, самі по собі взагалі не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Окрім того, колегія суддів враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, тому підстав для їх скасування з підстав, заявлених скаржником, немає.

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від
18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 922/2869/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. КондратоваСудді Л. Стратієнко І. Ткач