Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.08.2019 року у справі №921/99/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/99/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Каліннікова М. О. (адвокат), Чайки П. М. (керівник),

відповідача - Кавійчик В. П. (адвокат),

третя особа - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Тернопільська обласна державна адміністрація,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" (далі - ТОВ "Скородинський цегельний завод") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" (далі - ТОВ "Серет-Інвест") про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 15,1500 га, розташованою в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044; визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030965400004.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до статутного капіталу ТОВ "Скородинський цегельний завод", який створено 12.08.2016, увійшов майновий комплекс (цегельний завод), який належав ТОВ "Серет-Інвест". Разом з тим, для користування надрами відповідачем було передано позивачеві державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований майновий комплекс, оскільки право постійного користування земельною ділянкою було видано ТОВ "Серет-Інвест", яке на момент отримання такого акта було власником майнового комплексу, тому у позивача виникла потреба в оформленні відповідних прав на земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд і функціонування цегельного заводу. Відповідно до наведеного, позивач звернувся до розпорядника землі - Тернопільської обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу з метою подальшого оформлення права оренди, проте, у такому проханні було відмовлено з тих підстав, що для отримання такого дозволу необхідно надати нотаріально посвідчену згоду землекористувача на вилучення такої земельної ділянки. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до відповідача з претензією стосовно надання нотаріально засвідченої згоди на вилучення земельної ділянки, однак останній повідомив, що відмовляється від виконання вимог претензії, що стало підставою для звернення ТОВ "Скородинський цегельний завод" до суду з відповідними позовними вимогами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 провадження у справі щодо вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявлених ним вимог з визначених ним підстав. Суд, закриваючи провадження у справі, вказав, що вимога ТОВ "Скородинський цегельний завод" про припинення права постійного користування ТОВ "Серет-Інвест" земельною ділянкою площею 15,1500 га на підставі пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки право відповідача на користування цією земельною ділянкою припиняється внаслідок набуття іншою особою (у цьому випадку позивачем) права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Щодо вимоги позивача про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою місцевим судом відмовлено у зв'язку з тим, що рішення, на підставі якого було видано державний акт, не визнано недійсним у встановленому законом порядку. При цьому зазначено, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.01.2009 ЯЯ № 296463 видано на підставі постанови Чортківського районного суду від 30.10.2007 у справі № 2-а-69/2007.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 в частині закриття провадження у справі щодо визнання припиненим права постійного користування землею та в частині відмови у позові щодо скасування державного акта на право постійного землекористування скасовано й у цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: визнано припиненим право ТОВ "Серет-Інвест" постійного користування земельною ділянкою площею 15,1500 га, розташованою в Тернопільській області Чортківського району у с. Скородинці, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044, яке посвідчувалося Державним актом права постійно користування землею від 29.01.2009 серії ЯЯ № 296463; скасовано Державний акт права постійно користування землею ТОВ "Серет-Інвест" від 29.01.2009 серії ЯЯ № 296463; у частині відмови у визнанні недійсним Державного акта на право постійного користування землею від 29.01.2009 серії ЯЯ № 296463 оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на статті 120, 125, 126, 141, 143, 142 ЗК України, зазначив, що між сторонами виник спір щодо права цивільного (права користування земельною ділянкою), тому такий спір повинен відповідно до положень статті 20 ГПК України розглядатися саме господарським судом, а порушене право підлягає захисту саме шляхом припинення права відповідача. Позовні вимоги в частині припинення права користування земельною ділянкою суд визнав обґрунтованими. В частині скасування державного акта на право користування земельною ділянкою постанову мотивовано тим, що відповідно до частини 2 статті 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Суд апеляційної інстанції зазначив, що така позовна вимога нерозривно пов'язана наслідками із первинною вимогою про припинення права, яке таким документом посвідчене та може надавати право відповідачу безперешкодно скористатися (реалізувати) таке право не в інтересах позивача, якому таке право згідно з законом повинно належати. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею з огляду на те, що згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною 1 статті 155 ЗК України, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність вимогам на момент його прийняття чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Водночас, оскаржуваний позивачем державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий на виконання постанови Чортківського районного суду від
30.10.2007 у справі №2-а-69/2007, яка є чинною і не скасована у встановленому законодавством порядку.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
29.10.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанову мотивовано тим, що задовольняючи частково позовні вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції в порушення положень частини 1 статті 282, частини 4, 5 статті 236 ГПК України не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи та висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд.

Зокрема, судом не досліджено та достеменно не встановлено, чи може бути припинене право постійного користування на спірну земельну ділянку площею 15,1500 га з урахуванням вимог статті 120 ЗК України, згідно з якою до набувача нерухомості може перейти лише право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями, спорудами та яка необхідна для їх обслуговування.

За результатами нового розгляду постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 рішення Господарського суду Тернопільської області від
21.12.2018 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо вимоги про припинення ТОВ "Серет-Інвест" права постійного користування спірною земельною ділянкою площею і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові; в решті рішення залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що позивач вправі щодо спірної земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту, укласти договір оренди землі з її власником в порядку, визначеному Законом України "Про оренду землі", при цьому не потрібно отримувати відмову постійного землекористувача у такому випадку відповідно до норм матеріального права та правової позиції Великої Палати Верховного Суду з огляду на діючі норми матеріального права під час виникнення у позивача права власності на нерухомість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі ТОВ "Скородинський цегельний завод" просить скасувати поставну Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 в частині відмови в позові; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю:

- припинити ТОВ "Серет-Інвест" право постійного користування спірною земельною ділянкою;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у правовідносинах стосовно: 1) переходу права на земельну ділянку, яка перебувала саме на праві постійного користування, у зв'язку з набуттям юридичної особою права власності на майновий комплекс в контексті положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, частини 5 статті 116 ЗК України, зокрема припинення відбувається автоматично чи в результаті вчинення додаткових юридичних дій, дата такого припинення; 2) визначення розміру такої земельної ділянки з врахуванням того, що на ній розташований лише майновий комплекс; 3) необхідність скасування правовстановлюючого документа на право постійного користування земельною ділянкою з метою припинення цього права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Узагальнені доводи інших учасників справи

6. ТОВ "Серет-Інвест" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
26.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Скородинський цегельний завод" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 921/99/18 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.11.2020.

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
17.11.2019 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Скородинський цегельний завод" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 921/99/18 на 01.12.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9.29.01.2009 Скородинською сільською радою на підставі постанови Чортківського районного суду від 30.10.2007 у справі № 2-а-69/2007 ТОВ "Серет-Інвест" видано Державний акт від 29.01.2009 серії ЯЯ №296463 на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою у с. Скородинці, Чортківського району Тернопільської області, площею 15,1500 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030965400004. На плані меж земельної ділянки, що є додатком до державного акта, зазначено кадастровий номер ділянки - 6125587400:01:001:1044. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - іншої комерційної діяльності.

10. Відповідно до протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Серет-Інвест" від 05.08.2016, у зв'язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства йому вирішено передати у власність, в рахунок належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Серет-Інвест", комплекс цегельного заводу по вул. Гесівська, 8 в с. Скородинці Чортківського району Тернопільської області.

11. Згідно з актом від 10.08.2016 приймання-передачі майна, що вилучається із статутного капіталу ТОВ "Серет-Інвест", у власність ОСОБА_1 було серед іншого передано і комплекс цегельного заводу.

12. Зазначений комплекс цегельного заводу належав ТОВ "Серет-Інвест", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.03.2006 ЯЯЯ № 974217.

13. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію ТОВ "Скородинський цегельний завод" проведено 12.08.2016, до статутного фонду товариства ОСОБА_1 було внесено комплекс цегельного заводу.

14. Рішенням Виконавчого комітету Скородинської сільської ради № 22 від
01.09.2016, об'єкту нерухомого майна: комплексу ТОВ "Скородинський цегельний завод" присвоєно поштову адресу: вул. Гесівська, 12, с. Скородинці, Чортківського району, Тернопільської області.

15. Відповідно до інформаційної довідки та інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 18.08.2016 внесено запис про реєстрацію за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Гесівська в с. Скородинці Чортківського району Тернопільської області, до якого входять: побутове приміщення під літерою А, загальною площею 295,5 м2; трансформаторна підстанція під літерою Б; склад ПММ; піч кальцева під літерою Є; станція люльочного конвеєра під літерою Ж; піднавіс на вугілля під літерою О; піднавіс на сирець під літерою Г; піднавіс на сирець під літерою Д; піднавіс на сирець під літерою Е; піднавіс на сирець під літерою З; піднавіс на сирець під літерою К; піднавіс на сирець під літерою Л; піднавіс на сирець під літерою М; піднавіс на сирець під літерою Н; піднавіс на сирець під літерою П; піднавіс на сирець під літерою Р; піднавіс на сирець під літерою С; ворота 1; криниця К.

16. Постановою Чортківського районного суду від 30.09.2016 у справі № 608/1550/16-а задоволено позов ТОВ "Скородинський цегельний завод" до Скородинської сільської ради, якою визнано протиправною відмову відповідача у надані земельної ділянки, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044, позивачеві у постійне користування, а також зобов'язано сільську раду надати цю земельну ділянку позивачу у постійне користування. Доказів виконання цього рішення у справі немає.

17. У зв'язку із необхідністю оформлення прав на земельну ділянку, які виникли у позивача після оформлення права власності на нерухоме майно (комплекс будівель), ТОВ "Скородинський цегельний завод" 12.10.2017 звернулося до Тернопільської обласної державної адміністрації, нового власника земельної ділянки, з вимогою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки площею 15,1500 га, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044, розташованої за межами населеного пункту с. Скородинці Чортківського району.

18. Листом від 23.10.2017 за № 05-5107/15-25 Тернопільська обласна державна адміністрація проінформувала позивача, що станом на момент розгляду звернення земельна ділянка площею 15,1500 га, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044, перебуває на праві постійного користування у ТОВ "Серет-Інвест" (на підставі Державного акта на право постійного користування від 29.01.2009 серії ЯЯ №296463). Відтак, з метою отримання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки рекомендувала надати нотаріально засвідчену згоду землекористувача на вилучення такої земельної ділянки.

19. Позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 20.11.2017, в якій просив останнього надати нотаріальну згоду на вилучення земельної ділянки площею 15,1500 га, кадастровий номер undefined, з метою переоформлення права користування на неї за ТОВ "Скородинський цегельний завод".

20. Відповідач у відповіді на претензію від 18.12.2017 вих. № 26 відмовив у наданні згоди на вилучення ділянки з посиланням на те, що до претензії не долучено необхідну земельну документацію, а також зазначив, що частина ділянки відведена для гідровідвалу намули для очистки і поглиблення Скородинського водосховища, на якій розташована ГЕС. Крім того, повідомив позивача, що надалі сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку.

21. У зв'язку із відмовою відповідача надати нотаріальну згоду на вилучення земельної ділянки, та порушенням, на думку позивача, його прав, як власника нерухомого майна, на користування земельною ділянкою останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Позиція Верховного Суду

22. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

24. Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (частина 2 статті 92 ЗК України).

25. Суд апеляційної інстанції у цій справі, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, з'ясував, що позивач бажає оформити право користування спірною земельною ділянкою з третьою особою (Тернопільською обласною державною адміністрацією) як власником земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу, який складається з зазначених об'єктів нерухомості, на усю земельну ділянку площею 15,1500 га, тобто на усю площу, відведену раніше відповідачу, про що він зазначає у позовній заяві, наводячи розрахунок потреби площі земельної ділянки, виконаний ОСОБА_2, спеціалізованим архітектором, для обслуговування комплексу основних, підсобних і допоміжних нежитлових будівель та споруд цегельного заводу.

Доказів наявності іншої нерухомості на спірній земельній ділянці, яка би належала відповідачеві (постійному землекористувачу) на праві власності, у матеріалах справи не має.

26. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач не є державним підприємством, отже до позивача у цьому випадку не може перейти право постійного землекористування на аналогічних підставах, яким користується відповідач відповідно до спірного Державного акта.

27. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 ЗК України).

28. Статтю 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Статтю 141 ЗК України;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

29. За змістом статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених статті 143 ЗК України.

Отже, правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

30. Водночас частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

31. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

32. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

33. При цьому, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.

34. За змістом частини 1 статті 167 та статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин та набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Невиконання органами державної влади повноважень у межах їхньої компетенції, встановленої законом, може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

35. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовна вимога в частині припинення права постійного землекористування відповідача не підлягає задоволенню, оскільки у відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону.

36. Що стосується необхідність скасування правовстановлюючого документа на право постійного користування земельною ділянкою з метою припинення цього права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірну земельну ділянку було надано відповідачеві на підставі рішення суду, а спірний Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства, діючого на момент його видання. Доказів скасування судового рішення, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею відповідачеві, матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії від 29.01.2009 ЯЯ №296463.

37. До того ж, оспорюваний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося, у зв'язку з набуттям іншою юридичної особою права власності на майновий комплекс, розташований на ній (земельній ділянці), тому з моменту набуття права власності на майновий комплекс іншого особою, такий акт втратив юридичну силу.

У зв'язку з наведеним, а саме втратою юридичної сили Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії від 29.01.2009 ЯЯ №296463, реєстрація останнього в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030965400004 не свідчить про порушення прав позивача.

Судами попередніх інстанцій не встановлено і з матеріалів справи не вбачається проведення державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку за ТОВ "Серет-Інвест" у Державному реєстрі речових прав, що свідчить про відсутність необхідності скасування такого запису та спростовує твердження скаржника про порушення його прав такою реєстрацією.

38. Отже, у контексті спірних договірних правовідносин положення частини 5 статті 116 та статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України (щодо перехід права на земельну ділянку, яка перебувала саме на праві постійного користування, у зв'язку з набуттям юридичної особою права власності на майновий комплекс, а також визначення розміру такої земельної ділянки з врахуванням того, що на ній розташований лише майновий комплекс) необхідно застосовувати таким чином:

"Набуття юридичними особами приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на майновий комплекс, який включає об'єкти нерухомого майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу закону, договору, рішення суду, інших обставин, що мають юридичне значення, та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об'єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови постійного землекористувача від вказаних земель.

При цьому, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній".

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права (частини 5 статті 116 та статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України) у подібних правовідносинах, водночас наведені обставини виключають скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави, оскільки суд апеляційної інстанції саме таким чином і застосував зазначені норми матеріального права.

39. Разом з тим Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу позивача доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується раніше наведеними висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушень норм процесуального права.

42. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Зважаючи на те, що передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава касаційного оскарження отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак касаційну скаргу ТОВ "Скородинський цегельний завод" необхідно залишити без задоволення, позаяк наразі відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 5 статті 116 та статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України у подібних правовідносинах жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Висновки про застосування норм права

45. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у контексті спірних договірних правовідносин положення частини 5 статті 116 та статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України (щодо перехід права на земельну ділянку, яка перебувала саме на праві постійного користування, у зв'язку з набуттям юридичної особою права власності на майновий комплекс, а також визначення розміру такої земельної ділянки з врахуванням того, що на ній розташований лише майновий комплекс) необхідно застосовувати таким чином:

"Набуття юридичними особами приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на майновий комплекс, який включає об'єкти нерухомого майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу закону, договору, рішення суду, інших обставин, що мають юридичне значення, та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об'єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови постійного землекористувача від вказаних земель.

При цьому, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній".

Розподіл судових витрат

46. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" на постанову Західного апеляційного господарського суду від
29.07.2020 залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 921/99/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков