Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.10.2020 року у справі №904/1161/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1161/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Орєшкіна Е. В. ; судді: Широбокова Л. П., Кузнецова І. Л. )

від 28.09.2020

у справі № 904/1161/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свинець."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика"

про стягнення заборгованості у розмірі 9 214 435,81 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Швець Н. О.

відповідача - Майор І. В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Свинець." (далі - ТОВ "Свинець.") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" (далі - ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика") про стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята до розгляду місцевим господарським судом, 9 214 435,81 грн заборгованості.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Свинець." послався на неналежне виконання ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика" своїх зобов'язань за договором поставки № 28713 5/19-13 від 28.11.2013 в частині своєчасної та повної оплати позивачу вартості поставленого товару.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2020 у справі №904/1161/20 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2020 у справі №904/1161/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Суд стягнув з ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика" на користь ТОВ "Свинець." 9 214 435,81
грн заборгованості.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Приватним акціонерним товариством "Свинець." (постачальник), правонаступником якого є ТОВ "Свинець." (у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" (покупець) 28.11.2013 укладено договір поставки №28713 5/19-13, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує свинець марок С1 та С2С;

- згідно із пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2013 щомісячний та загальний об'єм поставки товару за договором узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар якщо він відповідає заявленим вимогам. Збільшення об'єму щомісячних поставок товару за даним договором узгоджується сторонами в специфікаціях;

- відповідно до пункту 4.1 договору постачальник повинен у строк, вказаний у специфікаціях, надати товар покупцю, а покупець, зобов'язаний провести загальний огляд та прийняти товар, якщо він відповідає заявленим вимогам;

- на виконання умов договору ПрАТ "Свинець." поставило, а ТОВ "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" прийняло товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, заявками на перевезення вантажу автотранспортом, сертифікатами якості, податковими накладними;

- відповідно до пункту 3.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 45 календарних днів з дати поставки товару, на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного у рахунку-фактурі;

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до
31.12.2014. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік (пункт 8.5 договору в редакції додаткової угоди №5 від 29.05.2014);

- ТОВ "Свинець." посилається на неналежне виконання ТОВ "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" зобов'язань за договором поставки №28713 5/19-13 від 28.11.2013 в частині своєчасної та повної оплати товару у сумі 9 214
435,81 грн, отриманого згідно з рахунками-фактурами №СЧ01/15/01 від 15.01.2014, №СЧ01/16/01 від 16.01.2014, №СЧ01/17/01 від 17.01.2014, №СЧ01/17/02 від
17.01.2014, №СЧ01/23/02 від 23.01.2014, №СЧ01/24/01 від 24.01.2014, №СЧ01/25/01 від 25.01.2014, №СЧ01/28/01 від 28.01.2014, №СФ-0000029 від 04.02.2014, №СФ-0000030 від 04.02.2014, №СФ-0000036 від 06.02.2014, №СФ-0000038 від
07.02.2014, №СФ-0000042 від 11.02.2014, №СФ-0000053 від 13.02.2014, №СФ-0000077 від 21.02.2014, №СФ-0000086 від 28.02.2014, №СФ-0000165 від 26.03.2014, №СФ-0000167 від 27.03.2014;

- водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність;

- судами встановлено, що з урахуванням пункту 3.3 договору граничний строк виконання грошових зобов'язань на підставі рахунків є з 03.03.2014 по 12.05.2014 (за кожною накладною окремо), а тому позовна давність для вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості сплила у 2017 році (за останньою накладної 12.05.2017);

- позивач вважає, що підписавши акт звірки взаєморозрахунків за лютий 2017, відповідач фактично визнав наявність у нього перед позивачем боргу за поставлений товар, у зв'язку з чим перебіг позовної давності на час звернення із позовом до суду не є пропущеним.

2.4. Мотивуючи рішення суд першої інстанції установив, що ТОВ "Свинець." доведена заборгованість ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика" за договором поставки № 28713 5/19-13 від 28.11.2013 у сумі 9 214 435,81 грн. Разом з тим на підставі заявленого ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика" у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України, місцевим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

При цьому місцевим господарським судом відхилені посилання позивача на переривання строку позовної давності у зв'язку із визнанням відповідачем боргу шляхом підписання акта звірки в лютому 2017 року з тих підстав, що такий акт звіряння не є належним та допустимим доказом визнання боргу відповідачем.

Місцевим господарським судом зазначено, що акт звіряння розрахунків за лютий 2017 року не містить переліку видаткових накладних за спірний період, а саме з
15.01.2014 по 27.03.2014, відомостей про повну чи часткову оплату отриманого на їх підставі товару; загальна сума боргу зазначена в акті звіряння як початкове сальдо станом на 01.02.2017, не може підтверджувати факт визнання боргу за спірний період, оскільки початок відліку такої заборгованості не зазначено.

2.5. Центральний апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним наявності боргу перед позивачем, а саме: підписанням акту звірки взаємних розрахунків станом на лютий 2017 року від
01.03.2017. При цьому суд апеляційної інстанції послався на аналогічні правові позиції, викладені Верховним Судом в постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 904/1161/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика":

- посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування статей 256, 257, частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України та статті 76 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Свинець." просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

4.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування статей 256, 257, частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України та статті 76 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

У контексті згаданої процесуальної норми для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16).

4.3. Відповідно до положень статей 256, 257, частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, на неправильне застосування яких посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Також скаржник зазначає про неправильне застосування статті 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

4.4. Проаналізувавши судові рішення, висновки якого, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд встановив таке.

4.5. У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Також у справах №905/1198/17, №910/1389/18, №905/3063/17 зроблено висновок, що бухгалтер, який підписав акт звірки, за посадою є уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" веде весь бухгалтерський облік на підприємстві та організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Тобто відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.

Отже у справах №905/1198/17, №910/1389/18, №905/3063/, №910/16725/17 Верховний Суд дійшов висновку, що акт звірки, у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України, є дією, яка свідчить про визнання позивачем боргу, а відтак, має місце переривання перебігу позовної давності. При цьому судом касаційної інстанції враховано, що матеріали справ містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості.

4.6. У справі, що переглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Свинець." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" про стягнення заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №28713 5/19-13 від 28.11.2013 щодо оплати отриманого від позивача товару.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Свинець." посилається на те, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки №28713 5/19-13 від 28.11.2013, зокрема за період з 15.01.2014 по 27.03.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікацій, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" за якими станом на момент подання позовної заяви складала 9 214 435,81 грн.

Спірним у даній справі є встановлення наявності обставин переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним наявності боргу за період 2014 року перед позивачем, а саме, шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на лютий 2017 року.

Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним наявності боргу перед позивачем, а саме: підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на лютий 2017 року, оскільки акт звірки взаєморозрахунків підписано головним бухгалтером товариства та засвідчено відбитком печатки відповідача. Відомості про втрату або викрадення такої печатки або інше неправомірне її використання, чи невідповідності відбитку печатки в акті дійсній печатці відповідача матеріали справи не містять. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що наявність заборгованості за договором поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, заявками на перевезення вантажу автотранспортом, сертифікатами якості, податковими накладними.

Разом з тим, як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, предметом спору у даному випадку є стягнення заборгованості за договором поставки № 28713 5/19-13 від 28.11.2013 за період з січня 2014 по березень 2014 року. Так за видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, ПрАТ "Свинець. " як постачальник поставив товару ТОВ "ДДЗ "Енергоавтомитика" за період з 15 січня 2014 року по 27 березня 2014 року на суму 9 575 393,39 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, складеному у лютому 2017 році між ПрАТ "Свинець. " та ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика" за договором поставки № 28713 5/19-13 від 28.11.2013 сальдо початкове визначене в сумі 36 894 712,87 грн, сальдо кінцеве станом на березень 2017 визначено у розмірі 30 785 393,06 грн.

Додатковою угодою до договору поставки № 28713 5/19-13 від 28.11.2013 № 5 від
29.08.2014 сторони виклали пункт 8.5 договору в іншій редакції, встановивши автоматичну пролонгацію на кожний наступний рік за умови відсутності протягом місяця до закінчення строку дії договору дій сторони на припинення договірних відносин. Тобто між сторонами склалися триваючі правовідносини.

Відповідно до приписів статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов'язані з правильним вирішенням питання про права і обов'язки сторін.

Через те, що правовідносини, які виникли між сторонами є триваючими, суди попередніх інстанцій повинні були встановити, що саме акт звіряння, складений у лютому 2017 року, є дією, яка свідчить про визнання позивачем боргу саме за період поставки з 15 січня 2014 року по 27 березня 2014 року та розміру заборгованості в сумі 9 214 435,81 грн, яка є предметом розгляду у даній справі.

У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від
08.05.2018 у справі №910/16725/17 викладено правову позицію, за якою до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З огляду на викладене та виходячи із встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій не встановили, чи є спірний акт звіряння дією, яка свідчить про визнання позивачем боргу саме в заявленому до стягнення розмірі 9 214 435,81
грн за спірний період, і як наслідок, суди не перевірили, чи підтверджується сума, визначена в акті звіряння (сальдо початкове - в сумі 36 894 712,87 грн, сальдо кінцеве станом на березень 2017 - у розмірі 30 785 393,06 грн) первинними бухгалтерськими документами.

Суди попередніх інстанцій на зазначені обставини уваги не звернули, не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17 та не з'ясували зазначеного.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у цій справі судові рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з'ясувавши всіх обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 13, 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного дослідження обставин та доводів сторін, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з частиною 2 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України знайшла своє підтвердження, як і доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій порушили приписи Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. При новому розгляді справи суду слід повно і всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити докази, додані на їх підтвердження, надати оцінку всім аргументам учасників справи. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2020 у справі № 904/1161/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй