Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11324/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ультра Альянс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023

(судді Тищенко А. І., Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ультра Альянс"

до Національного авіаційного університету

про стягнення 132 984,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Ультра Альянс" (далі - ПАТ "СК "Ультра Альянс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного авіаційного університету (далі - НАУ, відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 132 984,31 грн, сплачених як франшизу разом зі страховим відшкодуванням.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок настання страхового випадку на аеродромі "Антонов-2" за участю застрахованого відповідачем у позивача повітряного судна та виставленої відповідачем вимоги в сумі 1 577 705,86 грн виплатив страхове відшкодування в сумі 1 444 721,55 грн за вирахуванням франшизи, яка складає 132 984,31 грн. У подальшому за цим страховим випадком рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/18426/21 (за позовом ПАТ "СК "Ультра Альянс" до Державного підприємства "Антонов" про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації) встановлено, що реальна вартість ремонту літака становить менший розмір - 1 444 721,55 грн, а тому позивач мав сплатити 1 311 737,24 грн за вирахуванням франшизи в сумі 132 984,31 грн. Оскільки реальна вартість відновлювального ремонту застрахованого повітряного судна склала 1 444 721,55 грн, а не 1 577 705,86 грн, то виплачена сума страхового відшкодування включає суму 132 984,31 грн франшизи, яка підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ПАТ "СК "Ультра" (страховик) та НАУ (страхувальник) 24.09.2020 уклали договір № 02.07-000352/01 обов`язкового страхування цивільних повітряних суден, який є додатком № 1 до Генерального договору страхування від 24.09.2020 № 514, укладеного сторонами. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням повітряним судном, а саме - "Cessna-172S", серійний номер 172S10488, державний і реєстраційний знаки UR-JAU (далі - ПС).

2.2. Пунктом 2.7 договору передбачена франшиза ПС у розмірі 1% страхової суми.

2.3. Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше, ніж через десять днів після підписання страхового акта (пункт 9.2.6 договору).

2.4. 01.02.2021 на аеродромі "Антонов-2" у місті Гостомель застраховане ПС було пошкоджено внаслідок дій техніка з ТО ПС Костюченка В.В., працівника АТП Державного підприємства "Антонов" (далі - ДП "Антонов"), який під час події виконував трудові обов`язки з розвантаження повітряного судна АН-124 UR-ZYD.

2.5. На підставі рахунка ремонтного підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" (далі - ТОВ "Челендж Аеропорт")) відповідачу виставлений рахунок від 12.02.2021 № 41.21, за яким сума передоплати за технічне обслуговування літака склала 1 577 705,86 грн.

2.6. 22.02.2021 ПАТ "СК "Ультра" визнало вказану подію страховим випадком та відповідно до страхового акта від 22.02.2021 та рахунка від 12.02.2021 № 41.21 перерахувало ТОВ "Челендж Аеропорт" 1 444 721,55 грн страхового відшкодування.

2.7. У подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 910/18426/21, що набрало законної сили, частково задоволено позов ПАТ "СК "Ультра" до ДП "Антонов" про стягнення 1 621 581,13 грн. Стягнуто з ДП "Антонов" страхове відшкодування в сумі 1 311 737, 24 грн, інфляційні втрати в сумі 27 686,85 грн та 3 % річних в сумі 18 544,01 грн. В решті вимог відмовлено.

2.8. Рішенням у справі № 910/18426/21 встановлено, що вартість послуг з технічного обслуговування ПС склала 1 444 721,55 грн. Оскільки умови договору страхування передбачають франшизу у розмірі 1 % страхової суми ПС (132 984,31 грн), то розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи) складає 1 311 737,24 грн (1 444 721,55 грн - 132 984,31 грн).

2.9. 04.07.2022 позивач звернувся до НАУ з вимогою щодо повернення безпідставно перерахованих коштів франшизи в сумі 132 984,31 грн, проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення у зв`язку з тим, що бюджетом відповідача такі витрати не передбачені.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.01.2023 задовольнив позов. Мотивував рішення тим, що виплата франшизи не передбачена ні договором страхування, ні законодавством у сфері страхування, але натомість була сплачена у складі страхового відшкодування. Відтак, відповідач безпідставно отримав грошові кошти у сумі 132 984,31 грн.

3.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Зазначив, що між сторонами існують договірні правовідносини, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України. Крім того, страхувальник безпосередньо не отримував страхове відшкодування, оскільки кошти у сумі 1 444 721,55 грн (у тому числі 132 984,31 грн франшизи) були перераховані ТОВ "Челендж Аеропорт".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 17.08.2023 ПАТ "СК "Ультра Альянс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням усунених недоліків) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (повний текст складений 30.06.2023), в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.2. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував статтю 1212 ЦК України, оскільки не врахував, що підстава, на якій відповідач зберіг у себе частину суми ремонту (сума франшизи) за рахунок позивача, згодом відпала; разом з тим висновки Верховного Суду щодо правовідносин з повернення суми франшизи, вирахуваної страховиком із суми відшкодування, за наявності договірних правовідносин, відсутні.

4.3. Також вказує, що навіть за неправильної юридичної кваліфікації ним спірних правовідносин суд не звільняється від обов`язку застосувати відповідні норми права, що регулюють спірні правовідносини (такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/134-ц).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін з тих підстав, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування статті 1212 ЦК України ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права відповідно до встановлених обставин справи про те, що між сторонами спору склалися договірні відносини.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

6.3. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.4. Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного права і охоронюваних законом інтересів.

6.5. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

6.6. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

6.7. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава.

6.8. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення, та яка відповідно поєднується із способами захисту порушеного права.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача, складає правові підстави позову.

6.9. Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

6.10. Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення, суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а також те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та, відповідно, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (стаття 237 ГПК України).

6.11. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві та в обраний ним спосіб, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

6.12. Предметом спору у цій справі є грошові кошти.

6.13. Як підставу позову позивач зазначив те, що спірні кошти були перераховані ним третій особі як страхову виплату відповідачу відповідно до укладеного сторонами спору договору та виставленого до оплати рахунка. Натомість умови Генерального договору від 24.09.2020 та договору від 24.09.2020 про обов`язкове страхування цивільних повітряних суден, що є додатком до Генерального договору, не передбачають виникнення у відповідача права на отримання страхового відшкодування без врахування обумовленої у договорі франшизи та кореспондуючого цьому права обов`язку позивача зі сплати коштів. Тому відповідна різниця між вартістю послуг з технічного обслуговування ПС та сумою належного страхового відшкодування мала бути сплачена коштами самого відповідача, що є в такому випадку збереженими за рахунок позивача.

6.14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановлених ним обставин справи, що виплата у складі страхового відшкодування франшизи не передбачена ні договором страхування, ні законодавством у сфері страхування, тобто не може входити до змісту обов`язку позивача, але була ним фактично сплачена у складі страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідач безпідставно зберіг грошові кошти у сумі 132 984,31 грн, які підлягали сплаті за його рахунок.

6.15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що між сторонами існують договірні правовідносини, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України.

6.16. Утім висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові через незгоду з нормативно-правовою кваліфікацією обставин позивачем є помилковим та зробленим із неправильним застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини, й обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

6.17. Так, у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

"84. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї.

85. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

86. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".

6.18. Такі ж висновки викладені також і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц.

6.19. Всупереч викладеному вище суд апеляційної інстанції не навів у постанові норм матеріального права, якими, на його думку, мали б опосередковуватися спірні зобов`язальні правовідносини сторін, не зазначив умов договору чи положень спеціального законодавства, які регулювали б наслідки здійснення страхової виплати, не передбаченої договором.

6.20. Також, посилаючись на те, що безпосереднім одержувачем спірних коштів є не відповідач, а ТОВ "Челендж Аеропорт", апеляційний суд залишив поза увагою приписи статей 510, 526 та 527 ЦК України, за змістом яких сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор, який може прийняти виконання як особисто, так і встановивши інший порядок такого виконання.

6.21. Оскільки, як вбачається із встановлених обставин справи, роботи з технічного обслуговування ПС на суму 1 444 721,55 грн (акт надання послуг (виконаних робіт) від 06.05.2021 № 126, про який з посиланням на встановлені обставини у справі № 910/18426/21 зазначено як позивачем у касаційній скарзі так і відповідачем у відзиві на касаційну скаргу) ТОВ "Челендж Аеропорт" були виконані (здійснені) та, відповідно, прийняті НАУ, саме НАУ є особою, яка зберегла спірні кошти без достатньої правової підстави.

6.22. Разом з тим згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

6.23. Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

6.24. Національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v.), заява № 22479/93, пункт 55, ECHR 1999-VI).

6.25. Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, засади, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, такі, як справедливість, добросовісність та розумність.

6.26. Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі відповідно до покладеного на неї за законом обов`язку (зменшення обов`язку).

6.27. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача її майна, що набуте чи збережене поза межами правової підстави, - у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

6.28. Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

6.29. Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

6.30. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

6.31. Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страхувальника шляхом збереження власних коштів за рахунок виплати, що не мала бути взагалі сплачена.

6.32. Положення статті 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

6.33. Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

6.34. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

6.35. З огляду на те, що франшиза не підлягає відшкодуванню страховиком згідно з договором страхування і законодавством також не передбачена до перерахування, проте за певних обставин, які встановлено судами попередніх інстанцій, була сплачена позивачем у складі страхового відшкодування і відповідач не повернув позивачу зазначену виплату, тобто така виплата набута та збережена відповідачем як вигодонабувачем безпідставно, тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який на відміну від апеляційного господарського суду правильно визначив правову природу спірних коштів та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне отримання та подальше збереження відповідачем коштів у сумі 132 984,31 грн і, відповідно, задовольнив позовні вимоги.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.3. Статтею 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.4. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позивачем касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ультра Альянс" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 910/11324/22 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 залишити в силі.

3. Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, пр.Гузара Любомира, буд. 1, ідентифікаційний код 01132330) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ультра Альянс" (03066, м. Київ, вул. Журавлина, буд. 4, приміщення 222, ідентифікаційний код 33152597) 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський