Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.09.2023 року у справі №910/12377/22
Постанова КГС ВП від 06.09.2023 року у справі №910/12377/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12377/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Міщенка І. С.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 (колегія суддів: Андрієнко В. В., Шапран В. В., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 (суддя Павленко Є. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 3 668 019 367,60 грн,

за участю представників:

позивача - Пилипчук В. Є., Хромова О. І.,

відповідача - Куницького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор) звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) боргу у сумі 3 668 019 367,60 грн, з яких: 3 000 145 880,10 грн основного боргу, 533198856,68 грн пені, 100139113,89 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 34 535 516,93 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог Оператор послався на неналежне виконання Компанією своїх зобов`язань за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 по сплаті вартості послуг з транспортування природного газу (надання доступу до потужності) за період з липня по вересень 2022 року та порушення у зв`язку з цим приписів статей 525 526 530 549 625 902 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179 188 193 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Оператор і Компанія як замовник уклали названий вище договір транспортування природного газу, згідно з яким Оператор зобов`язався надати замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга), вартість якої останній зобов`язався оплатити в установлені у цьому договорі строки.

4. Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до нього (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (пункт 2.3 договору).

5. Свої зобов`язання сторони, зокрема, обумовили у пунктах 2.5, 2.6, 2.7 договору, замовник має подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі, а Оператор - виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додаток 1 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 2 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 3 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовником є Оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу.

6. Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цієї угоди (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Розподіл потужності здійснюється у передбаченому Кодексом порядку. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у цьому ж порядку і форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його власному веб-сайті.

7. Вартість послуг за розподіл потужності та транспортування розраховується за тарифами, установленими регулятором, а за балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом (пункт 7.1 договору).

8. У пунктах 8.1, 8.2 сторони передбачили, що вартість послуг договірної потужності визначається, виходячи з обсягу замовленої потужності Компанії згідно з додатками 1, 2 до цього договору (розподіл потужності та/або розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Вартість договірної потужності Компанії на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Компанія сплачує вартість замовленої потужності незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність. У платіжних дорученнях відповідач зобов`язався обов`язково указувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі нездійснення цього Оператор має право зараховувати кошти, що надійшли від Компанії, у першу як погашення заборгованості, що виникла у попередніх періодах.

9. У пунктах 11.1-11.2 договору домовилися про те, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються актами. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Компанії два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені його печаткою, а Компанія зобов`язалася повернути йому протягом двох днів з дати одержання актів наданих послуг один примірник оригіналу акта, підписаного своїм уповноваженим представником та скріпленого печаткою Компанії, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта, у такому випадку розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за інформацією Оператора.

10. Чинність договір набрав у день його укладення, у частині транспортування природного газу - з 7:00 години 01.01.2020 (включно) до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Він продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору).

11. Додаткові зміни до умов договору сторони внесли шляхом підписання додаткових угод, а саме:

- додатковою угодою від 22.07.2020 № 3 доповнили пункт 2.2 розділу ІІ договору новим абзацом, за яким Компанія визнає, що потужність у точках міждержавного з`єднання, розподілена їй за результатами проведених аукціонів на аукціонній платформі, є її договірною потужністю і буде нею оплачена на умовах даного договору;

- пункт 2.8 розділу ІІ договору викладено у такій редакції: "Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженням), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби)";

- додатковою угодою від 01.12.2020 № 5 сторони виклали пункт 8.2 розділу VIII договору в редакції цієї додаткової угоди, згідно з якою послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, в якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.

12. У разі порушення Компанією строків оплати, передбачених цим договором, остання сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору).

13. 29.06.2021 сторони підписали додаток № 1 до договору, яким визначили об`єми гарантованої потужності на точках входу/виходу на добу.

14. За липень 2020 року сторони підписали акт наданих послуг № 07-20/транзит, згідно з яким вартість договірної потужності за цей місяць склала 4 501 879 850,84 грн, останнім днем сплати послуг за липень 2020 року було 22.06.2020, тоді як Компанія погасила борг за цей місяць 23.06.2020.

15. Позивач оформив акти наданих послуг за період з липня 2022 року по січень 2023 року на загальну суму 20 517 906 752,59 грн і виставив відповідачу рахунки на оплату, тоді як останній актів не підписав і, посилаючись форс-мажорні обставини внаслідок запровадження воєнного стану, самостійно зменшив показники потужності точок входу і виходу та наполягав на їх погодженні Оператором. При цьому відповідач погасив борг у розмірі 17 517 760 872,49 грн. Тому Оператор звернувся з цим позовом про стягнення з Компанії 3 000 145 880,10 грн, нарахувавши також пеню у сумі 533 198 856,68 грн, інфляційні втрати в сумі 100 139 113,89 грн та 3 % річних у сумі у розмірі 370 017,52 грн, нараховані за 23.06.2020 на суму боргу в розмірі 4 501 879 850,84 грн, а також 3 % річних у сумі 34 165 499,41 грн, нараховані за період з 25.05.2022 по 10.02.2023.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. 13.04.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023, про часткове задоволення позову та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 145 880,10 грн основного боргу, 5 317 187,86 грн пені, 100 139 113,89 грн інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 34 165 499,41 грн, а в решті позову відмовив.

17. Суди мотивували свої рішення тим, що позивач підтвердив наявність боргу за названим вище договором у заявленій сумі та зробили висновки про те, що складові послуги транспортування (доступ до потужності, фізичне транспортування, врегулювання добового небалансу) реалізуються сторонами договору не одночасно, а у порядку, визначеному розділами IX, XI, XIV Кодексу. Послуга доступу до потужності як складова послуги транспортування природного газу не означає фізичне транспортування газу. До того ж Кодекс не передбачає такої послуги як фізичне транспортування природного газу, тобто як окрему та самостійну послугу, а не як складову послуги транспортування. Акцентували увагу на тому, що предметом спору у цій справі є саме стягнення заборгованості за надані послуги саме щодо доступу до потужності, тоді як стягнення боргу за послуги з фізичного транспортування газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації не є предметом цього спору.

18. Установили, що 10.05.2022 Оператор повідомляв Компанію про настання форс-мажорних обставин та зазначав, що з 15:00 газової доби 10.05.2022 номінації для транспортування газу через фізичну точку з`єднання "Сохрановка" на газову добу 11.05.2022 і на наступні газові доби до припинення обставин непереборної сили будуть відхилені. Відповідно позивач не нараховував плату за замовлену потужність по точці входу "Сохрановка". Разом з тим зазначили, що, окрім цієї точки входу, послуги щодо доступу до гарантованої потужності надавалися в інших точках входу та виходу, що не заперечували представники Компанії. Звідси суди спростували посилання Компанії на можливість зупинення в односторонньому порядку виконання обов`язків по оплаті вартості замовленої потужності по іншим точкам входу та виходу.

19. Указали на те, що підставою для оплати Компанією послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця є наявність підписаного сторонами додатку 1 до договору, яким установлений відповідний обсяг замовленої позивачем потужності. При цьому, звернули увагу на недотримання домовленості, викладеної у пункті 8.2 договору, про те, що обов`язок з оплати указаної послуги виникає у відповідача за п`ять робочих днів до початку газового місяця, в якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, і не залежить від додаткових дій Оператора, зокрема, надіслання рахунків на оплату та підписання актів надання послуг.

20. Спростували також посилання Компанії на лист Міністерства енергетики України від 28.05.2022 № 20/1.4-7.3-7043 як на підставу зменшення вартості послуг на тій підставі, що за домовленістю сторін у пункті 17.2 договору зміна установленої вартості послуг здійснюється письмово лише за їх погодженням.

21. Суди установили, що Компанія 23.06.2020 погасила спірну заборгованість за липень 2020 року у розмірі 4 501 879 850,84 грн, тоді як відповідно до пункту 8.2 договору останній день сплати послуг за цей місяць було 22.06.2020. Оскільки фактичний день сплати заборгованості не включається до періоду нарахування, то суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з Компанії 3 % річних у розмірі 370 017,52 грн, нарахованих за 23.06.2020 на суму боргу у сумі 4 501 879 850,84 грн, і визначили правильним стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 34 165 499,41 грн.

22. З цих самих підстав суди вказали на неправильність здійсненого позивачем розрахунку пені, який її нарахував у тому числі за день фактичної оплати боргу - 23.06.2020, і визначили, що загальний обґрунтований розмір пені становить 531 718 786,59 грн, але, зважаючи на майнові стани обох сторін, за клопотанням відповідача, зменшили належну до стягнення суму.

23. Крім того, суди перевірили правильність нарахування позивачем суми інфляційних втрат, розрахунок якої відповідає вимогам закону.

Короткий зміст касаційної скарги

24. Компанія у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення у задоволених частинах позову і ухвалити у них нове рішення про відмову у позові, тоді як Оператор, оскаржив ці судові рішення у відмовлених частинах позову та просив ухвалити у них нове рішення про задоволення позову повністю.

25. Касаційне провадження за скаргою Компанії відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а за скаргою Оператора - на підставі пунктів 1, 4 частини другої цієї ж статті.

26. Компанія наполягає на тому, що суди застосували:

- частину першу статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частину першу статті 903 цього ж Кодексу без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/9551/17, оскільки не встановили яку саме діяльність Оператор здійснював для надання послуг транспортування, які витрати він поніс при наданні послуг, які дії вчинив на виконання пункту 6.1 договору із забезпечення наявності відповідних потужностей та чи вчинив хоч якісь дії для надання таких послуг, крім підписання в односторонньому порядку актів про надання послуг. Не встановили також який корисний ефект для Компанії полягає в самому лише підписанні додатку № 1 до договору, що прийнятий як підтвердження надання послуги;

- частину третю статті 538 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 914/666/18, оскільки Оператор у листі від 10.05.2022 повідомляв, що буде відхиляти номінації повністю і повідомив, що він не надає та не надаватиме послугу на точці входу та в такому ж збалансованому обсязі на точках виходу, що є порушенням пункту 2.6 договору (Оператор має приймати газ в точках входу та передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором) та пункту 3.1 договору (Оператор зобов`язаний приймати номінації та реномінації). Однак, коли Оператор повідомив про відхилення номінацій, суди не визнали права Компанії зупинити виконання і частини свого зустрічного обов`язку, ігноруючи висновок Верховного Суду про те, що: "За відсутності підтвердженої номінації щодо себе на будь-який із днів січня 2018 року чи січень 2018 року в цілому суди дійшли висновку, що Компанія мала очевидні підстави вважати, що Товариство не виконає свого обов`язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі. Тобто наведені обставини давали право Компанії на підставі частини третьої статті 538 ЦК України зупинити виконання свого обов`язку з передоплати придбаного газу, а відтак і з його оплати, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі".

27. Компанія також просить надати висновок щодо застосування пункту 45 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 7 глави 3 розділу І Кодексу, оскільки він у подібних правовідносинах відсутній. Наполягає на тому, що суди не застосували ці норми щодо того, що: "транспортування природного газу, пов`язане з його переміщенням, і надання послуг транспортування, невіддільне від отримання природного газу в точці входу та передачі природного газу в точці виходу, тоді як, на думку Компанії, помилковим є висновок судів, що надання послуги транспортування можливе без переміщення природного газу газотранспортною системою та без отримання природного газу в точці входу до газотранспортної системи та без передачі природного газу в точці виходу з газотранспортної системи".

28. Компанія також вважає, що суди порушили пункт 1 частини першої статті 237 та пункти 1, 2, 4, 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки основу цього спору становить різне розуміння умов договору, який сторони уклали за наслідками зустрічі 19-20.12.2019 у Берліні та Мінську представників Європейського Союзу, України та Російської Федерації, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Газпром». Компанія та ПАТ «Газпром» уклали Угоду про надання послуг з організації транспортування природного газу через територію України від 30.12.2019 і договір укладено з метою транспортування природного газу для ПАТ «Газпром» через територію України. Ці обставини дозволяють зрозуміти зміст послуги транспортування (з наданням гарантованого доступу до потужностей) між сторонами. Утім, суди не згадали про аргумент Компанії щодо мети договору, змісту попередніх переговорів та їх значення для тлумачення суті послуги транспортування як переміщення газу газотранспортною системою.

29. У доповненнях до касаційної скарги Компанія скаржиться на те, що суд апеляційної інстанції виготовив постанову шляхом механічного копіювання мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду без здійснення аналізу та власної оцінки її доводів, викладених в апеляційній скарзі.

30. Оператор, наполягає на тому, що, зменшуючи належний до стягнення розмір пені, суди застосували статтю 551 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 31.03.2023 у справі № 910/20525/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, в яких суд касаційної інстанції дотримується сталої правової позиції про те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

31. Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, Оператор наполягає на тому, що суди не проаналізували та не дослідили докази того, що він не перебуває в кращому фінансовому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження у державі воєнного стану тощо.

32. Оператор також наполягає на безпідставній відмові судами у стягненні решти 3 % річних, звертаючи увагу на те, що позивач здійснив розрахунок 23.06.2020, тоді як кінцевий термін сплати боргу було 22.06.2020, і стверджує, що законом не обмежено право кредитора нараховувати 3 % річних на день фактичної сплати суми заборгованості. Разом з тим, оскаржуючи судові рішення у відмовленій частині 3 % річних, Оператор не визначив підстави оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

33. Компанія та Оператор у відзивах на касаційні скарги просять залишити їх без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних ними частинах - без змін.

34. Компанія наполягає на наявності сталої судової практики щодо права суду визначити необхідний до зменшення розмір пені.

35. Оператор зі свого боку наполягає на тому, що наведена Компанією підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася. Стверджує про неподібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник, оскільки у справі № 914/666/18 розглядався спір про стягнення пені, штрафів та збитків за договором купівлі - продажу природного газу, тоді як у цій справі між сторонами виникли правовідносини на підставі договору транспортування природного газу, укладеного на підставі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (у редакції чинній станом на 01.05.2019). У справі № 914/666/18 суд касаційної інстанції не досліджував специфіки правового регулювання правовідносин за названим вище Типовим договором. Правовідносини, що склалися між сторонами у справі № 910/12377/22, відмінні від правовідносин у справі № 914/666/18 підставами позовів, змістом правовідносин і фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами). Тому відсутні підстави вважати, що висновки судів у цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування зазначених частини третьої статті 538 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові у справі № 914/666/18.

36. У справі № 910/9551/17 розглядався спір про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеним за типовою формою договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженою постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1579 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за № 1154/19892, а правовідносини врегульовувалися чинними на той час нормами Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 № 213. У справі № 910/9551/17 предметом позову було стягнення вартості послуг з транспортування газу і суди досліджували певні умови типового договору, тоді як у цій справі вирішувався спір про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу, укладеного за типовою формою транспортування природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2497, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828 (в редакції постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 станом на 01.05.2019). Правовідносини між сторонами у цій справі врегульовуються Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2493 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1378/27823.

37. У постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду висловив правову позицію про те, що: «За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування. Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Норми ЦК України та ГК України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу».

38. Оператор послався на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 та від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 як сталу правову позицію, що за договором транспортування природного газу, укладеного за типовою формою транспортування природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2497, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828, який є предметом розгляду у справі № 910/12377/22, надання послуг може включати в себе ту чи іншу з перелічених вище послуг. Послуга надання доступу до потужності та/або послуга транспортування та/або послуга балансування (врегулювання позитивного/негативного небалансів) не є взаємопов`язаними, а відтак надання Оператором тієї чи іншої послуги безумовно не залежать одна від однієї. Він наполягає на тому, що предметом розгляду у цій справі є виключно стягнення заборгованості за послуги замовленої договірної потужності. Тому правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі № 910/12377/22, відмінні від правовідносин у справі № 910/9551/17, оскільки відрізняються підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами). До того ж умови договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами у справі № 910/9551/17 не передбачали надання такої послуги як замовлена договірна потужність.

39. Оператор вважає, що підстав для формування висновку щодо застосування визначених скаржником норм права у подібних правовідносинах немає і наведена ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтверджена, оскільки суди частково задовольнили позовні вимоги у зв`язку з тим, що Компанія не виконала визначеного у пункті 8.2 договору обов`язку по сплаті Оператору вартості замовленої потужності незалежно від того, чи була вона повністю використана, і встановили, що Компанія не довела наявності обставин неможливості використання потужності точок виходу в межах визначених договором обсягів їх потужностей. Застосували при цьому положення Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу, якими регламентовано порядок оплати замовником послуг замовленої договірної потужності.

40. Крім того, вказав на те, що жоден пункт договору/додатку 1/додаткових угод до нього не містить ні згадки, ні вказівки, ні прив`язки до Угоди від 30.12.2019, укладеної між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром», як і не містить заборони щодо транспортування природного газу за цим договором від будь - якого іншого постачальника, відмінного від ПАТ «Газпром». Тому безпідставними вважає посилання Компанії на те, що типовий договір транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 укладено на виконання Угоди від 30.12.2019, укладеної між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром».

Позиція Верховного Суду

41. Ураховуючи оскарження позивачем судових рішень у зазначених у пункті 24 цієї постанови частинах, касаційний перегляд відповідно до приписів статті 300 ГПК України здійснюється лише у цих частинах.

42. На розгляд суду касаційної інстанції передано питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортування природного газу за послуги потужності природного газу, а також пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

43. Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (далі - Типовий договір).

44. Закон «При ринок природного газу» та Кодекс визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності), послуги транспортування та послуги балансування.

45. У постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду висловив правову позицію про те, що: "договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором. Крім того, укладаючи додаткову угоду від 29.07.2019 № 1 до Договору, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) та визначили підстави і порядок виникнення обов`язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже, досягли згоди щодо цієї істотної умови".

46. Кодекс є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

47. Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС - вартість отриманих послуг (послуги).

48. Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (пункт 45 частини першої статті 1 названого Закону).

49. За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

50. Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

51. Оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу (пункт 7 глави 3 розділу I Кодексу).

52. Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (пункт 1 глави 3 розділу І Кодексу).

53. Укладений між сторонами договір містить розділ VII "Тарифи", який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

54. При цьому розділ 8 договору містять порядок та формули визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність.

55. Як зазначено раніше, обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до нього (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (пункт 2.3 договору). Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цієї угоди (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсягів підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Розподіл потужності здійснюється у передбаченому Кодексом порядку. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у цьому ж порядку і форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його власному веб-сайті (пункти 6.1- 6.3 договору).

56. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі, вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

57. Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VIII Кодексу замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

58. Суди обох інстанцій зробили правильні висновки про те, що послуги доступу до потужності, фізичного транспортування, врегулювання добового небалансу - це складові послуги з транспортування природного газу, які надаються виключно на підставі договору транспортування, який передбачає надання трьох видів послуг, його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України, названими вище Законом, Кодексом, Типовим договором, і послалися при цьому на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладену у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

59. Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IX Кодексу доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування.

60. За абзацом 1 пункту 4 розділу IX Кодексу при наданні доступу до гарантованої потужності оператор газотранспортної системи зобов`язаний надавати право користування визначеним обсягом потужності на гарантованій (постійній) основі.

61. Протягом п`яти робочих днів з дати отримання проекту про розподіл потужності замовник послуг транспортування повинен надати оператору газотранспортної системи підписаний з боку замовника розподіл потужності (пункт 4 глави 6 розділу IX Кодексу).

62. Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу XI Кодексу номінації подаються замовниками послуг транспортування на відповідну добу в розрізі кожної точки входу/виходу. При цьому, природний газ, що перебуває в митному режимі митного складу, може подаватись/відбиратись виключно в точках входу/виходу на міждержавних з`єднаннях та/або точках входу/виходу до/з митного складу газосховища чи групи газосховищ.

63. За змістом пункту 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій/реномінацій. При здійсненні таких дій оператору газотранспортної системи забороняється використовувати власний природний газ із газосховища.

64. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.

65. У пункті 7 глави 6 розділу XIV передбачено, що оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

66. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що складові послуги транспортування (доступ до потужності, фізичне транспортування, врегулювання добового небалансу) реалізуються сторонами договору не одночасно, а у порядку, визначеними розділами IX, XI, XIV Кодексу, і послуга доступу до потужності, як складова послуги транспортування природного газу, не означає фізичне транспортування газу.

67. Абзацом 1 пункту 2 глави 2 розділу VIII Кодексу визначено, що послуги транспортування природного газу надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім випадку, передбаченого цим пунктом) у розмірі вартості розподіленої потужності на період газового місяця для послуг на період газового місяця, кварталу та/або року за п`ять банківських днів до початку газового місяця, в якому буде забезпечуватись транспортування природного газу, крім випадку, передбаченого абзацом 2 цього пункту. Відповідні положення містяться у пунктах 8.1, 8.2 договору. Абзацом 8 пункту 8.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено у розділі VIII договору, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

68. Суди установили підписання сторонами додатку 1 до договору "розподіл потужності" та акта наданих послуг за липень 2020 року № 07-20/ТРАНЗИТ, згідно з яким вартість договірної потужності за цей місяць склала 4 501 879 850,84 грн. Визначили підставою для оплати Компанією послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця наявність підписаного сторонами додатку 1 до договору, яким установлений відповідний обсяг замовленої позивачем потужності, і зазначили, що він не залежить від додаткових дій Оператора, зокрема, щодо надіслання рахунків на оплату, підписання актів надання послуг.

69. Позивач також оформив акти наданих послуг за період з липня 2022 року по січень 2023 року на загальну суму 20 517 906 752,59 грн, виставив відповідачу рахунки для оплати і надіслав Компанії, яка частково розрахувалася лише на суму 17 517 760 872,49 грн, посилаючись на запроваджений воєнний стану та обставини форс-мажору.

70. Отже, відбулося часткове виконання Компанією своїх зобов`язань, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів, які задовольнили позовні вимоги Оператора про стягнення боргу за надані послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи у заявленому ним розмірі.

71. При цьому, посилання Компанії на невстановлення судами факту надання їй таких послуг, оскільки Оператор лише в односторонньому порядку підписав акти про надання послуг, не спростовують правильних висновків судів щодо її обов`язку здійснити оплату решти вартості цих послуг, тоді як правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2018 у справі № 910/9551/17, на яку Компанія послалася у касаційній скарзі, навпаки полягає у тому, що підставою для здійснення оплати є встановлення факту надання послуги виконавцем та спожиття замовником, а вимога про зобов`язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

72. Крім того, посилання Компанії на ухвалення судами рішень у цій справі без урахування висновків щодо застосування частини третьої статті 538 ЦК України, зроблених Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 914/666/18, також не спростовують правильних висновків судів у цій справі стосовно її обов`язку оплатити решту вартості цих послуг, оскільки у зазначеній скаржником справі вирішувався спір у правовідносинах, які не є подібними з тих обставин, що у справі № 914/666/18 розглядався спір про стягнення грошових коштів за договором купівлі - продажу природного газу, тоді як у цій справі між сторонами виникли правовідносини на підставі договору транспортування природного газу і спірним питанням є оплата вартості послуг доступу до потужності. До того ж, як установили суди, відповідач не довів неможливості використання інших, окрім точки з`єднання "Сохрановка", точок входу та виходу в межах визначених договором обсягів їх потужностей після повідомлення його позивачем 10.05.2022.

73. Компанія у касаційній скарзі просить сформувати висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 45 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 7 глави 3 розділу І Кодексу у подібних правовідносинах і необхідність формування правового висновку Верховного Суду наголошує зокрема, у такому контексті: "транспортування природного газу, пов`язане з його переміщенням, і надання послуг транспортування, невіддільне від отримання природного газу в точці входу та передачі природного газу в точці виходу, тоді як, на думку Компанії, помилковим є висновок судів, що надання послуги транспортування можливе без переміщення природного газу газотранспортною системою та без отримання природного газу в точці входу до газотранспортної системи та без передачі природного газу в точці виходу з газотранспортної системи".

74. Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

75. Як зазначено раніше, суди попередніх інстанцій встановили, що договір містить розділ VII "Тарифи", який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. При цьому розділ 8 договору містять порядок та формули визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність. Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до нього (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (пункт 2.3 договору). Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цієї угоди (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсягів підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Розподіл потужності здійснюється у передбаченому Кодексом порядку. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у цьому ж порядку і форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його власному веб-сайті (пункти 6.1- 6.3 договору).

76. До того ж у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду висловив правову позицію про те, що: "договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг" і відповідно суди правильно послалися на те, що послуга надання доступу до потужності та/або послуга транспортування та/або послуга балансування (врегулювання позитивного/негативного небалансів) не є взаємопов`язаними, а відтак надання Оператором тієї чи іншої послуги безумовно не залежать одна від однієї.

77. Тому суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення боргу за послугу про надання доступу саме до потужності і позиція Компанії щодо іншого застосування цих норм не знайшли свого підтвердження, доводи її касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до вільного бачення скаржником щодо можливості застосування наведених норм матеріального права до спірних питань, які виникли між сторонами спору у процесі виконання ними умов договору.

78. Крім того, Компанія наполягала на порушенні судами положень пункту 1 частини першої статті 237 та пунктів 1, 2, 4, 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки суди не дослідили мету названого вище договору, який укладено між сторонами з метою транспортування природного газу для ПАТ «Газпром» через територію України за наслідками зустрічі 19-20.12.2019 у Берліні та Мінську представників Європейського Союзу, України та Російської Федерації, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Газпром». Вважає, що дослідження цього питання дозволило би зрозуміти зміст наданої їй послуги.

79. Утім, колегія суддів не знайшла підтвердження порушення судами цих процесуальних норм, оскільки наведені вище Компанією доводи не звільняють її від виконання договірного зобов`язання з оплати вартості наданої Оператором послуги доступу до потужності за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 незалежно від викладених вище обставин стосовно мети укладення цього договору.

80. Як зазначалося раніше, Оператор висловив свої заперечення щодо зменшення судами належного до стягнення розміру пені та вважає безпідставною відмову судів у стягненні з Компанії 3 % річних, нарахованих на день фактичної сплати суми боргу, - 23.06.2020.

81. Послався при цьому на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах, перелік яких він визначив у касаційній скарзі, щодо застосування статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, в яких суд касаційної інстанції дотримується сталої правової позиції про те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

82. Як зазначалося раніше, суди визначили, що позивач неправильно здійснили розрахунок пені, включивши до нього день фактичної оплати боргу, і визначили, що загальний обґрунтований розмір пені становить 531 718 786,59 грн, але, зважаючи на майновий стан обох сторін, за клопотанням відповідача, зменшили належну до стягнення суму на 99 %, що оскаржується Оператором із наведенням інших справ, в яких суд касаційної інстанції висловився з цього приводу про те, що таке зменшення нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

83. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

84. Зменшуючи розмір належної до стягнення пені, суди виходили з того, що Компанія частково оплатила основний борг, послалися на те, що вона віднесена до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 зі змінами, а також врахували обставини воєнного стану, установлючи при цьому, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі, яке запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

85. Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

86. З аналізу цих норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 916/1991/19 та від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.

87. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

88. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

89. Умовами пункту 13.5. договору визначено, що в разі порушення Компанією строків оплати, передбачених цим договором, остання сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу, і цей пункт договору не оспорений будь-якою із сторін, а тому у силу статті 204 ЦК України презюмується як належний до виконання сторонами.

90. Тому, як зазначено раніше, суди обох інстанцій погодилися з доводами Оператора про необхідність притягнення Компанії до відповідальності у вигляді стягнення пені, оскільки така домовленість сторін погоджена ними у пункті 13.5 договору.

91. Утім, вирішуючи питання щодо зменшення пені, суди попередніх інстанцій оцінили аргументи і докази сторін, врахували їх майновий стан, статус відповідача та ступінь виконання ним своїх зобов`язань. Застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначили, що такі обставини є достатніми для зменшення заявленого до стягнення позивачем пені.

92. У постановах, на які посилається Оператор у касаційній скарзі, Верховний Суд виснував про те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, установлених у кожній справі, і на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто суди повинні досліджувати конкретні обставини справи у контексті ступеню виконання договірних зобов`язань, майнового стану сторін тощо.

93. Разом з тим наведені позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів. У такий спосіб доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у перелічених ним постановах Верховного Суду, відхиляються судовою колегією, оскільки висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру штрафу у цій справі не суперечать таким висновкам суду касаційної інстанції.

94. Крім того, з висновків у названих скаржником справах стосовно підстав для зменшення розміру неустойки не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин у цих справах і застосувати у цій справі. Адже Верховний Суд у цих справах не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру пені так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.

95. Доводи Оператора стосовно помилковості висновків судів, які частково відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, нарахованих день фактичної сплати суми заборгованості, не беруться до уваги, оскільки такі висновки судів відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.09.2022 у справі № 922/1008/16.

96. Крім того, аргументи Оператора, який послався на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на тому, що суди не проаналізували та не дослідили докази того, що він не перебуває в кращому фінансовому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження у державі воєнного стану тощо, не знайшли підтвердження, оскільки, вирішуючи це питання, суди мотивували своє рішення за наслідком здійсненої ними оцінки доказів.

97. Отже, скаржники не спростували висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування ними норм матеріального права та порушення приписів процесуального права як необхідної передумови для скасування судових рішень. Тому колегія суддів не вбачає підстав вважати інакше.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

99. Згідно з положеннями статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

100. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 240 300 308 309 314 315 317 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/12377/22 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у справі № 910/12377/22.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя І. С. Міщенко