Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №904/10101/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/10101/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Голуба Є.В.,

Міністерства оборони України - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трейд Коммодіті" - Пономренко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий), Березкіна О.В., Антонік С.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 (у складі колегії суддів: Новікова Р.Г. (головуючий), Рудовська І.А., Бондарев Е.М.)

у справі № 904/10101/16

за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті"

про стягнення пені в розмірі 3 301 453,26 грн і штрафу в розмірі 1 540 678,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - ТОВ "Трейд Коммодіті") про стягнення пені в розмірі 3 301 453,26 грн і штрафу в розмірі 1 540 678,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 (далі - Договір № 286/1/16/2), укладеного між Міністерством та ТОВ "Трейд Коммодіті", щодо поставки продукції у строк і кількості відповідно до умов цього Договору, що є підставою для застосування до відповідача господарських санкцій, встановлених статтями 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК) та пунктом 7.3.2 Договору № 286/1/16/2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Трейд Коммодіті" на користь Міністерства пеню в розмірі 3 301 453,26 грн за період з 29.04.2016 по 26.09.2016 і штраф у розмірі 1 540 678,19 грн. Стягнуто ТОВ "Трейд Коммодіті" на користь Генеральної прокуратури України витрати зі сплати судового збору в розмірі 72 631,97 грн.

Судові рішення мотивовано доведеністю позивачем позовних вимог щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді штрафу та пені у зв'язку порушенням відповідачем умов Договору № 286/1/16/2 щодо своєчасної поставки продукції у повному обсязі. Водночас суди дійшли висновку, що прострочення позивачем оформлення документів про прийняття товару не надавало відповідачу права на односторонню відмову від договору на підставі частини 4 статті 690 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та на зупинення виконання свого обов'язку з поставки товару на підставі частини 3 статті 538 ЦК.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2018 року ТОВ "Трейд Коммодіті" подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням додаткових письмових пояснень, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу ТОВ "Трейд Коммодіті" обґрунтовує неповним з'ясуванням судами обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставного задоволення позову, зокрема скаржник посилається на те, що:

- судами неправильно застосовано статтю 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, в даному випадку у справі № 910/13945/16, не є обов'язковою для господарського суду;

- суди безпідставно визначили, що факт прострочення прийняття товару позивачем по відповідним видатковим накладним не розцінюється як зволікання з прийняття товару без достатніх підстав, оскільки невиконання позивачем свого обов'язку були достатньою підставою для реалізації відповідачем свого права на зупинення виконання обов'язку з поставки товару відповідно до частини 3 статті 538 ЦК;

- висновки судів про відсутність у відповідача права на односторонню відмову від договору не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням статей 538, 610-612, 651, 653, 689,690, 692 ЦК.

У відзиві на подану касаційну скаргу Міністерство зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, з наданням належної оцінки всім доказам та з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи, тому просить залишити ці судові акти без змін.

У письмових поясненнях по суті касаційної скарги ТОВ "Трейд Коммодіті" Генеральна прокуратура України зауважує на її необґрунтованість, а ухвалені у справі судові рішення просить залишити без змін.

Міністерство свого представника в судове засідання не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка позивача не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що 14.03.2016 між Міністерством (замовник) та ТОВ "Трейд Коммодіті" (постачальник) укладено договір № 286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (лот 2 - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-евро виду ІІ класу С або еквівалент, а саме - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-евро виду ІІ класу С) (далі - продукція), а замовник зобов'язався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації (пункт 1.1).

У специфікації сторони узгодили, що продукція має бути поставлена протягом 45 днів з дати підписання договору в кількості 1 500 т на загальну суму 27 997 470,00 грн. (з ПДВ).

Сторонами узгоджено та підписано рознарядку на постачання ТОВ "Трейд Коммодіті" бензину автомобільного підвищеної якості А-92-евро виду ІІ класу С за ДСТУ 4839:2007 (додаток № 2 до договору). Згідно цього документа протягом 45 днів з дати підписання договору постачальник зобов'язався поставити бензин в кількості 600 т, 300 т, 600 т військовим частинам А 1361, А 2791, А 2110 відповідно.

Отже, судом встановлено, що зобов'язання відповідача мало бути виконане в строк до 28.04.2016 включно.

Пунктами 2.2, 5.1, 5.2 договору передбачено, що продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року; згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.

Постачання продукції одержувачам замовника (військові частини, склади (бази пального, центри забезпечення пальним) постачальник здійснює виключно за номенклатурою, у кількостях, у строки та за адресами, зазначеними в рознарядках замовника.

Сторонами також був затверджений Порядок приймання продукції (додаток № 1 до договору; далі - Порядок), за умовами пункту 1 якого прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформляється актом. Цей акт складається одержувачем замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки.

Належним чином оформлені документи, зазначені у пункті 4.2 договору (рахунок-фактура на відвантажену продукцію, акт прийому за формою № 4, видаткова накладна, повідомлення - підтвердження, копія паспорту якості на відвантажену продукцію, акт прийому-передачі), є підтвердженням прийняття продукції.

У випадку неприбуття представника постачальника, продукція не приймається.

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що одержувач замовника може відкласти приймання продукції за кількістю та якістю, доки постачальник не надасть документи, що підтверджують кількість та якість поставленої продукції.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції.

На виконання умов договору відповідачем здійснено поставку палива в загальній кількості 320,803 т, що підтверджується видатковими накладними від 15.04.2016 № 646 та від 16.04.2016 № 647.

Як установлено судом, за змістом складених одержувачем замовника (військова частина А 2110) актів приймання від 27.04.2016 № 47 і № 48 продукція в кількості 173 511 кг та вартістю 3 238 579,34 грн (з ПДВ) відправлена постачальником 12.04.2016 та прибула до місця призначення 15.04.2016, а продукція в кількості 147 292 кг та вартістю 2 749 202,23 (з ПДВ) відправлена постачальником 13.04.2016 та прибула до місця призначення 16.04.2016. Встановивши фактичну кількість поставленої продукції та відповідність її якості вимогам ДСТУ 4839:2007 на підставі паспортів якості від 20.04.2016 № 725-727 і № 722-724, одержувач замовника прийняв продукцію 27.04.2016.

Прийом-передачу цієї продукції оформлено актами від 04.05.2016 № 128 і № 129, підписаним представниками замовника та постачальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

На підставі наданих постачальником документів, 10.05.2016 платіжними дорученням № 286/1/1427 і № 286/1/1431 суми в розмірі, відповідно, 3 238 579,34 грн та 2 749 202,23 грн перераховано відповідачеві.

Також судом установлено, що ТОВ "Трейд Коммодіті" за умовами договору було поставлено продукцію лише у кількості 320 803 кг, при цьому доказів поставки решти узгодженої продукції у кількості 1 179 197 кг на суму 22 009 688,43 грн відповідачем не надано.

У листі від 23.05.2016 № 23-05/16-1 ТОВ "Трейд Коммодіті" повідомило Міністерство про відмову від Договору № 286/1/16/2 і неможливість подальших поставок продукції за цим договором.

Оскільки ТОВ "Трейд Коммодіті" порушено умови договору щодо своєчасної поставки продукції у повному обсязі, Прокурором заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а саме: у розмірі 3 301 453,26 грн за період з 29.04.2016 по 26.09.2016 і штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % вказаної вартості, а саме: у розмірі 1 540 678,19 грн, сплату яких за певних обставин передбачено умовами договору (пункт 7.3.2).

ТОВ "Трейд Коммодіті", заперечуючи проти позову, зауважило про порушення позивачем строків прийняття продукції, що обумовило втрату постачальником інтересу та відмову від договору; таке право на односторонню відмову від договору відповідач обґрунтував посиланням на положення частини 3 статті 538 та частини 4 статті 690 ЦК.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що відносини сторін щодо постачання для державних потреб продукції урегульовано Договором № 286/1/16/2, який за своєю правовою природою є договором поставки, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 ГК та статей 11, 202, 509 ЦК.

Відповідно до положень статті 265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статей 530, 612 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Трейд Коммодіті" як постачальник зобов'язання щодо поставки продукції у строк до 28.04.2016, визначений умовами Договору № 286/1/16/2, виконав не в повному обсязі, доказів поставки решти узгодженої продукції відповідачем не надано. Будь-яких обставин які б перешкоджали виконанню постачальником зобов'язання в обумовлений договором строк судами встановлено не було.

Відповідно до статті 216 ГК учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.3.2 Договору № 286/1/16/2 визначено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної продукції.

За встановлених обставин порушення ТОВ "Трейд Коммодіті" строків постачання продукції за Договором № 286/1/16/2, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Стосовно доводів ТОВ "Трейд Коммодіті" про відсутність у нього обов'язку щодо поставки товару у зв'язку з відмовою від Договору № 286/1/16/2 з огляду на прострочення кредитора слід зазначити таке.

Так, відповідно до частини 3 статті 538 ЦК у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частини 4 статті 690 ЦК).

Судами встановлено, що за умовами Договору № 286/1/16/2 прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) оформляється актом, який складається одержувачем замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки.

Оскільки продукцію в загальній кількості 320,803 т за накладними № 646 та № 647 відповідачем було поставлено одержувачам замовника (військова частина А 2110) 15.04.2016 та 16.04.2016, то акти приймання продукції мали бути оформлені не пізніше, відповідно, 18.04.2016 та 19.04.2016.

Натомість відповідні акти № 47 і № 48 було оформлено 27.04.2016, що за встановлених судами обставин було зумовлено обов'язком одержувача замовника здійснити контроль якості поставленої продукції відповідно до пункту 2.4 Договору № 286/1/16/2 та Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16.12.2011 № 777.

Разом із тим суди дійшли висновку, що навіть за обставин, які склалися, позивач у будь-якому випадку мав здійснити такий контроль та оформити акти щодо прийняття продукції не пізніше 3 діб після її прибуття до місця поставки, тобто у строк, передбачений умовами Договору. Отже, позивачем було допущено прострочення оформлення документів щодо прийняття товару на 9 і 8 днів, відповідно.

Водночас судами встановлено, що Міністерством хоча і допущено незначне прострочення щодо прийняття продукції (складання актів), однак обов'язок щодо оплати поставленої продукції замовником виконано в повному обсязі 10.05.2016, що підтверджується платіжними дорученнями № 286/1/1427 і № 286/1/1431, а саме, в строк, передбачений пунктом 4.2 Договору. При цьому судом доцільно зауважено, що навіть у разі своєчасного прийняття товару (протягом 3 діб з дня поставки), кінцевий строк оплати поставленої продукції все одно дорівнював 30 банківськім дням з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором, та закінчувався після здійсненої позивачем оплати.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що прострочення позивачем оформлення документів щодо прийняття товару на 9 і 8 днів, яке є незначним, а також здійснення ним повної оплати у встановлений договором строк не є достатньою правовою підставою для односторонньої відмови відповідача від договору згідно частини 4 статті 690 ЦК та на зупинення виконання свого обов'язку з поставки товару згідно частини 3 статті 538 ЦК. Тим більше, прострочення кредитора має місце не у будь-якій його бездіяльності, а лише в разі якщо кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Однак таких обставин судом встановлено не було, а відповідачем відповідно до вимог статті 33 ГПК, у редакції, чинній до 15.12.2017, належними та допустимими доказами не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

За наведених обставин, доводи ТОВ "Трейд Коммодіті", викладені у касаційній скарзі щодо порушення його права на односторонню відмову від договору та зупинення поставки товару є неспроможними та спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Трейд Коммодіті", у процесі реалізації свого права на односторонню відмову від виконання зобов'язань за Договором № 286/1/16/2 у зв'язку з допущеним Міністерством прострочення прийняття продукції за актом прийому-передачі, звернулося до суду з позовом до Міністерства про припинення правовідносин, зокрема, за Договором № 286/1/16/2. Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 910/13945/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, у задоволенні позовних вимог щодо припинення правовідносин за Договором № 286/1/16/2 відмовлено. На час ухвалення рішення у справі, яка розглядається, судове рішення у справі № 910/13945/16 набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень зазначеної процесуальної норми правомірно послався на те, що рішенням суду у справі № 910/13945/16, що набрало законної сили, встановлено обставини, за якими відсутні підстави для припинення правовідносин за Договором № 286/1/16/2, у зв'язку із чим і було відмовлено у задоволенні таких позовних вимог.

Посилання ТОВ "Трейд Коммодіті" на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 35 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, щодо оцінки доказів, відхиляються з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Разом із тим слід зазначити, що вказане не було єдиним мотивом для задоволення позову у справі, яка розглядається, а оцінено судами в сукупності з іншими обставинами.

У зв'язку з наведеним, при вирішенні цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Ураховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ТОВ "Трейд Коммодіті" підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 у справі № 904/10101/16 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 у справі № 904/10101/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий