Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/4461/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

учасники справи:

позивач - приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзик Україна" (далі - ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна")

відповідач - приватне підприємство "Гринвіч" (далі - ПП "Гринвіч")

розглянув касаційну скаргу Організації

на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017

(головуючий - суддя Плотницька Н.Б.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017

(головуючий - суддя Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О. і Верховець А.А.)

у справі № 910/4461/17

за позовом Організації в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна"

до ПП "Гринвіч"

про стягнення 32 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 32 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням музичного твору відповідачем у публічному закладі - ресторані "Таймаут" (м. Київ, вул. Горького, 50), у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_1 за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, у позові відмовлено з мотивів його недоведеності.

У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї Організація просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій і направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скаргу мотивовано тим, що: суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності (акту фіксації, відеозапису, чеку), що суперечить статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017); відповідач не надав жодного доказу того, що він правомірно використовував спірний музичний твір, чим порушив норми матеріального права, а саме частини першу та другу статті 614, частину першу статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що позов стосується майнових авторських прав і не дослідив того, хто саме є автором спірного твору, а зосередився виключно на понятті "ремікс", "причому тільки на власній (цілком абстрактній) уяві щодо цього поняття".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги Організації здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції з'ясовано та зазначено таке.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 Організацією і ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), за умовами якого:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії даного договору йому належатимуть, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов договору (пункт 2.1);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2);

- даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1).

Відповідно до змісту Декларації музичних творів № 1 до Договору № АВ-24012014/01 видавник передав в управління Організації музичні твори, зокрема твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1, частка правовласника щодо публічного виконання - 17.50 %).

Майнові права на зазначений музичний твір ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ТОВ "Ворнер/Чаппелл") на підставі ліцензійного договору від 01.10.2014 № ВЧ-01112014/02-д (далі - Ліцензійний договір), пунктами 11.1 та 11.2 якого передбачено, що строк договору починає відраховуватися з моменту його підписання і, з урахуванням положень пункту 11.2, закінчується 31 грудня 2014 року. Строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період - 1 рік, і до того часу, доки не буде розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення письмового повідомлення другій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

З додатку № 1 до Ліцензійного договору ("Роздруківка з каталогу музичних творів") вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердили станом на 01.12.2016 надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких: музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1, частка правовласника (публічне виконання) - 17.50 %).

Відповідно до додатку № 1/2 до Ліцензійного договору ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" поінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно з переліком, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець - ОСОБА_1.

Крім того, вказаними додатками №№ 1 і 1/2 до Ліцензійного договору, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє наділено правом звернення до суду відповідно до чинного законодавства України з метою захисту порушеного права. Згідно із вказаними додатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво Організації на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Таким чином, на підставі Ліцензійного договору та додатків № 1, № 1/2 до нього ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" набуло майнові права, зокрема на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", а Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01 та декларації музичних творів № 1 набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", зокрема щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

20.02.2017 представником Організації Чередніченком Є.І. у ресторані "Таймаут", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Горького, 50, в якому здійснює господарську діяльність ПП "Гринвіч", зафіксовано факт публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_1 для фонового озвучення приміщення, про що складено акт № 30/02/17. На підтвердження зазначених обставин суду надано фіскальний чек, відповідний диск з відеофіксацією виконання музичного твору.

У зв'язку із встановленням факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" Організація звернулася до суду з вимогами про стягнення з відповідача 32 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме - доказів того, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі Ліцензійного договору та додатків № 1, № 1/2 до нього набуло майнові права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1), оскільки матеріалами справи, а саме зазначеними документами, підтверджується те, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" набуло майнові права саме на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2)" (виконавець - ОСОБА_1).

Ремікс - версія музичного твору, скомпонована шляхом "перемішування" декількох частин вихідної композиції, накладення на неї різних звуків, спецефектів, зміни темпу, тональності тощо, а також будь-яке нове зведення записаних доріжок, у результаті чого виходить продукт, відмінний від виданого раніше оригіналу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) похідний твір - це твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову.

Отже, похідні твори охороняються авторським правом як окремі творчі результати, відповідно, і музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2)" є окремим об'єктом авторського права.

За умовами зазначених договорів субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") не вправі ініціювати від свого імені та (або) від імені видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл") судові процеси стосовно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника. Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" погодили, що останнє наділене правом звернення до суду відповідно до чинного законодавства України з метою захисту порушеного права саме на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1), і що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво щодо спірного твору Організації на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з ПП "Гринвіч" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

За приписами ГПК України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки, відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем [акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 20.02.2017 № 30/02/17, відеозапис (фіксація використання музичних творів за допомогою технічних засобів від 20.02.2017), фіскальний чек від 20.02.2017], не дослідили ці докази в їх сукупності, не надали останнім оцінки та не навели доводів на їх спростування.

Використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було досліджено питання спростування/не спростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди.

Крім того, саме ПП "Гринвіч", яке здійснює господарську діяльність у ресторані, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Однак судами попередніх інстанцій не встановлено правомірність використання спірного музичного твору відповідачем у приміщенні, в якому він здійснює господарську діяльність, а саме ресторані "Таймаут" (м. Київ, вул. Горького, 50).

До того ж суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що позивачем не доведено належність майнових авторських прав на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_1 та права на їх захист, не врахував, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Таким чином, висновок апеляційної інстанції про те, що позивач не підтвердив майнові авторські права на спірний твір, є передчасним.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог статті 47 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду даної справи названими судовими інстанціями) і частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а саме - не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.

Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п'ята).

Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Водночас суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 310 ГПК України рішення і постанова з даної справи підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 зі справи № 910/4461/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов