Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.10.2019 року у справі №910/15714/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Малашенкової Т. М.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Ротен",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп",

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги приватного підприємства "Ротен" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 (головуючий - Мальченко А. О., судді: Дикунська С. Я., Жук Г. А.),

за позовом приватного підприємства "Ротен" (далі - Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (далі - Товариство)

про стягнення 307 518,54 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 307 518,54 грн, з яких 254 511,70 грн інфляційних втрат та 53 006,84 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором про відступлення права вимоги від
14.02.2017 № 15 (далі - Договір № 15), укладеним між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (далі - ТОВ "Сингента"), у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 254 511,70 грн інфляційних втрат та 53 006,84 грн 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у задоволенні позову Підприємства відмовлено. Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції зазначив про те, що листом від 27.04.2017 № 27-04/17 змінено Договір № 15 в частині строку виконання зобов'язання з оплати за відступлене Товариству право вимоги, а тому обов'язок сплатити кошти був виконаний відповідачем у визначений договором строк.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 910/15714/18 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов Підприємства до Товариства задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 53 006,54 грн 3% річних, 795,10 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 192,65 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що зміни до Договору № 15, який укладений у письмовій формі єдиного документу, також мали бути вчинені сторонами у формі єдиного документа. Окрім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Підприємства

Підприємство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від
28.08.2019 у справі № 910/15714/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 254 511,70 грн та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства 254
511,70 грн не передаючи справу на новий розгляд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Товариства

Товариство зазначає про порушення Північним апеляційним господарським судом приписів статей 7, 8, 9, 11, 13, 14, 15, 42, 74, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з чим просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/15714/18 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи Підприємства

Судом апеляційної інстанції відмовлено у стягненні інфляційних втрат без врахування усталеної судової практики.

Валюта зобов'язання за укладеним між сторонами Договором № 15 визначена у гривні, що надає Підприємству право на застосування до Товариства приписів статті 625 ЦК України та стягнути 3% річних та інфляційні втрати.

Договором № 15 не визначено порядку застосування еквіваленту іноземної валюти та не зазначено формул, які б регулювали визначення розміру грошових зобов'язань у випадку збільшення або зменшення курсу продажу долара США.

Лист від 27.04.2017 № 27-04/17, наданий Товариством, не містить відтиску печатки Підприємства та доказів, що відповідний лист направлявся на адресу Підприємства, а також підпис директора на листі значно відрізняється від підпису у договорі, а тому суду не потрібно спеціальних знань для того, щоб відрізнити такі підписи.

Водночас Підприємство звернулось до суду з відзивом на касаційну скаргу Товариства в якому зазначає, що доводи викладені в його касаційній скарзі є оціночними та такими, що не можуть бути враховані, а тому, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства у повному обсязі.

Окрім того, у доповненнях до касаційної скарги Підприємство просить врахувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №910/15951/18 прийнятий за аналогічних правовідносин.

Доводи Товариства

Стаття 188 ГК України не встановлює обмежень щодо погодження змін до договору, укладеного у формі єдиного документа, шляхом обміну листами, водночас позивач та відповідач, як сторони господарського договору, дотрималися норм законодавства, в тому числі і щодо строку, встановленого частиною 3 статті 188 ГК України.

Північний апеляційний господарський суд не з'ясував дійсних правовідносин сторін, не дослідив змісту прав та обов'язків обох сторін, виходячи з умов укладеного між сторонами договору та листів щодо зміни граничного строку виконання грошового зобов'язання, які входять до предмета доведення цього позову. При цьому Товариство посилається на рішення Єропейського суду з прав людини.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14.02.2017 між Товариством (у тексті договору - новий кредитор), Підприємством (у тексті договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (далі - ТОВ "Сингента"; у тексті договору - боржник) було укладено Договір №15, згідно з пунктом 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги боргу в сумі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423
224,68 долара США, яке він має згідно з договором №257/К від 01.12.2016, укладеним між первісним кредитором та боржником (надалі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги частини боргу, належне первісному кредитору за основним договором. Загальна сума заборгованості за основним договором боржника перед первісним кредитором на дату підписання цього договору становить 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 долара США.

Укладений між сторонами у справі та ТОВ "Сингента" правочин за своїм змістом та правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесії), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується їх оплатити.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 15 за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224,68 долара США (погоджений курс 27,211
грн/1 дол. США).

У пункті 2.2 Договору № 15 сторони погодили, що новий кредитор зобов'язується протягом 30-ти банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у пункті 2.1 цього договору. Допускається проведення розрахунків в інший спосіб, передбачений законодавством.

Згідно з пунктом 5.1 Договору № 15, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 6.1 Договору № 15).

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 15 відповідач був зобов'язаний оплатити за відступлене право вимоги не пізніше 29.03.2017.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач перерахував позивачеві грошові кошти за відступлене право вимоги у розмірі 11 516 366,69 грн лише 24.05.2017, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 10.4 договору сторони погодили, що будь-які зміни та доповнення до договору є його невід'ємною частиною та мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані всіма уповноваженими представниками сторін та завірені мокрими печатками, якщо інше не обумовлено договором.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

частина перша статті 207:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;

стаття 526:

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України;

частина перша статті 598:

- зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;

стаття 599:

- за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином;

пункт 1 частини першої статті 512:

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

частина перша статті 513:

- правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові;

стаття 514:

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 530:

- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

стаття 610:

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

частини перша та друга статті 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання;

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частини перша та друга статті 639:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

стаття 654:

- зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

пункт перший статті 181:

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

частини друга та третя статті 188:

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Господарський процесуальний кодекс України:

частина перша статті 52:

- у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

частини третя та четверта статті 310:

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази;

- справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Враховуючи зміст частини 1 статті 181 ГК України, якою визначено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, та з огляду на приписи статті 654 ЦК України, яка встановлює, що зміна договору має бути вчинена в такій самій формі, що й договір, до якого вносяться такі зміни, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зміни до Договору №15, який викладено у письмовій формі та, крім того, саме у формі єдиного документу, також мали бути вчинені сторонами у формі єдиного документа.

Водночас суд апеляційної інстанції встановивши, що на підтвердження факту зміни сторонами умов договору Товариством надано лист від 27.04.2017, яким відповідач запропонував позивачеві внести зміни до договору щодо строку виконання зобов'язання за ним, встановивши граничний строк оплати до 01.06.2017, та лист Підприємства від 11.05.2017, яким позивач погодив таку пропозицію, не підписані всіма уповноваженими представниками сторін, а саме, первісним кредитором, новим кредитором та боржником, а також не завірені їх печатками дійшов обґрунтованого висновку, що зміни не були вчинені сторонами у формі єдиного документа, а тому хибним є довід Товариства про те, що строк дії Договору № 15 було продовжено.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про порушення Товариством грошового зобов'язання за Договором № 15 в частині його вчасної сплати.

В частині правомірності нарахування інфляційних нарахувань на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.05.2017 Товариство здійснило оплату 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224 долара США за курсом, визначеним умовами договору.

Відтак перерахунок еквіваленту до іноземної валюти на день фактичної сплати коштів не змінювався від того, який був зазначений на момент укладення договору.

Отже, відмовляючи Підприємству у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат для правильного вирішення даного судового спору апеляційному суду необхідно було встановити:

- чи встановлений укладеною між сторонами редакцією Договору № 15 порядок застосування еквіваленту іноземної валюти на день виконання грошового зобов'язання;

- чи визначені формули, які б регулювали визначення розміру грошових зобов'язань у випадку збільшення/зменшення курсу долара США;

- чи мало Товариство право на коригування грошового зобов'язання відповідно до курсу валюти встановленого на день оплати грошового зобов'язання;

- враховуючи ці наведені обставини визначити у якій валюті фактично укладений договір; та чи має у такому випадку Підприємство, право на застосування до Товариства відповідальності на підставі статті 625 ЦК України шляхом стягнення інфляційних втрат у зв'язку з порушенням останнім грошового зобов'язання за договором.

Проте апеляційним господарським судом цього зроблено не було. Отже висновок апеляційного господарського суду про те, що інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 910/15951/18

З огляду на наведене касаційна інстанція дійшла висновку про те, що при вирішенні даного спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємства у розмірі 254 511,70 грн суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова апеляційного господарського суду зі справи підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємства у розмірі 254 511,70
грн як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Окрім того, Суд зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк. За вказаних обставин направлені 20.11.2019 Підприємством доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції не можуть прийматися до розгляду, та залишаються без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, касаційну скаргу Підприємства задовольнити частково. Постанову суду апеляційної інстанції у справі № 910/15714/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємства у розмірі 254 511,70 грн та в цій частині передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, оцінки відповідних доказів у справі і в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу приватного підприємства "Ротен" задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 зі справи № 910/15714/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Ротен" та передати справу в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова