Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.08.2015 року у справі №910/15932/14
Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №910/15932/14
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/15932/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15932/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства власників квартир "Літа" - Головніної О.Г.,

Київської міської ради - Баранова М.С., Власенко І.І.,

Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" - Дасюка В.В., Супруна А.М.,

Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - не з'явився,

Державного агентства земельних ресурсів України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства власників квартир "Літа"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 (у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Чорна Л.В.)

у справі № 910/15932/14

за позовом Товариства власників квартир "Літа"

до Київської міської ради, Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного агентства земельних ресурсів України,

про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство власників квартир "Літа" (далі - ТВК "Літа") звернулося до суду з позовом до Київської міської ради, Відкритого акціонерного товариства "Укртурінвест" (далі - ВАТ "Укртурінвест"), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 (далі - договір від 02.04.2007) та державного акта серії КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку, зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасувати державну реєстрацію від 30.10.2008 № 02-8-00194 державного акта на право власності на землю на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 42, 116, 128 210 Земельного кодексу України та статті 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю набуття у власність ВАТ "Укртурінвест" земельної ділянки, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку по вул. Суворова, 14/12, у м. Києві, у зв'язку з чим мешканці будинку позбавлені права користування прибудинковою територією, а позивач позбавлений прав, передбачених Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Позивач посилався на недійсність рішень Київської міської ради, на підставі яких було укладено оспорюваний договір та оформлено спірний державний акт на право власності на землю, та при цьому вказував на судові рішення, прийняті у порядку адміністративного судочинства у справі № 2-а-2235/11.

ВАТ "Укртурінвест" звернулося до суду із заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позивач дізнався про порушення його права ще у 2007 році.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, провадження у цій справі в частині вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасування державної реєстрації від 30.10.2008 № 02-8-00194 державного акта на право власності на землю припинено; у задоволенні позову про визнання договору від 02.04.2007 та державного акта серії КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку недійсними відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у цій справі в частині відмови у позові скасовано, а справу в цій частині направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у частині припинення провадження у справі залишено без змін.

Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 (суддя Курдельчук І.Д.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2007, укладений між Київською міською радою та ВАТ "Укртурінвест", засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованим у реєстрі за № 224. Визнано недійсним державний акт серії КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку площею 0,1743 га, виданий ВАТ "Укртурінвест", зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 02-8-00194. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відчуження спірної земельної ділянки за оспорюваним договором відбулося із порушенням законодавства, і це встановлено рішеннями у адміністративній справі № 2-а-2235/11; на теперішній час мешканці житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві через створене ними ТВК "Літа" не мають змоги оформити право користування земельною ділянкою у зв'язку з її продажем ВАТ "Укртурінвест". Суд зазначив, що рішеннями судів у цій адміністративній справі було встановлено протиправність та скасовано рішення Київської міської ради про передачу та продаж земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест"; до складу земельної ділянки, проданої ВАТ "Укртурінвест" за оспорюваним договором, належить земельна ділянка, яка є прибудинковою територією будинку № 14/12 по вул. Суворова. Крім того, у документах, які передували оформленню недійсних рішень Київської міської ради, було зазначено про прибудову до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, якого не існує. Суд також зазначив, що будинок № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві є пам'яткою історії та культури початку ХХ сторіччя, охоронний № 258, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.11.1986 № 1107, розташований на землях історико-культурного значення (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804); органом охорони культурної спадщини проектну документацію щодо цього будинку не погоджено; здійснення прибудови до будинку є зміною пам'ятки історії та може мати наслідком її руйнування і знищення, що суперечить приписам частини 1 статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд, з посиланням на висновок земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 № 19868/19869/16-41, дійшов висновку, що земельну ділянку, яка є прибудинковою територією будинку по вул. Суворова 14/12, у м. Києві, у власність чи у користування ТВК "Літа" передано не було, цю земельну ділянку не сформовано, а відтак встановити її межі не вбачається за можливе. Отже, суд визнав недоведеним порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за недоведеності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанцій, у серпні 2018 року ТВК "Літа" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТВК "Літа" обґрунтувало, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 03.04.2018; не надано оцінки обставинам, встановленим судовими рішеннями у адміністративній справі № 2-а-2235/11, а також тому, що будинок № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві є пам'яткою історії та культури початку ХХ сторіччя, охоронний № 258, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.11.1986 № 1107, розташований на землях історико-культурного значення у зоні регулювання забудови першої категорії. При цьому позивач позбавлений можливості здійснювати покладені на нього статутом обов'язки щодо захисту прав мешканців будинку, який є пам'яткою архітектури, щодо благоустрою охоронної зони останньої та її обслуговування. Крім того, скаржник зазначає про неврахування судом тієї обставини, що адреси вказаної у оспорюваному договорі та державному акті на право власності на земельну ділянку по вул. М. Гайцана, 12/14, не існує, тому прибудова ВАТ "Укртурінвест", за умовами набуття у власність спірної земельної ділянки, буде здійснюватися саме до будинку № 14/12 по вул. Суворова, тим самим, порушувати права позивача. Апеляційний суд при вирішенні спору обмежився лише встановленням межі земельної ділянки будинку № 14/12 по вул. Суворова та встановленням обставин того, чи накладається вказана земельна ділянка на земельну ділянку, яка передана у власність ВАТ "Укртурінвест", проте, в порушення статей 74, 77, 86, 104, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не врахував і не дав оцінки іншим доводам і доказам позивача, а отже не з'ясував усіх необхідних для правильного вирішення справи обставин.

03.12.2018 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ТВК "Літа" про приєднання до матеріалів справи документів, які підтверджують правову позицію скаржника і врахувати їх при подальшому розгляді справи, а саме: листи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.09.2018 № 432-4848, від 16.11.2017 № 105/02-37909/13 і як додаток до нього, листи Департаменту земельних ресурсів від 14.08.2018 № 057026-17392, від 18.04.2014 № 057026-3920.

Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегія суддів ухвалив клопотання задовольнити частково, оглянути надані позивачем документи, у задоволенні клопотання про долучення цих документів як доказів відмовити.

Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві та Державне агентство земельних ресурсів України в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що та підтверджено матеріалами справи, що 12.04.1995 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано юридичну особу - ТВК "Літа", яке створено за рішенням власників квартир багатоквартирного будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до статті 7 статуту ТВК "Літа" останнє організує утримання будинку, забезпечення його опаленням, газом, водою, електроенергією, а також участь усіх власників квартир у роботах і витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території (зони охорони пам'ятки архітектури), проводить роботу серед членів товариства та інших мешканців щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і зберігання будинку.

03.04.2001 рішенням Київської міської ради № 254/1231 "Про погодження місць розташування об'єктів" (пункт 4) ВАТ "Укртурінвест" погоджено місце розташування офісно-житлових прибудов до будинку № 12/14 по вул. Гайцана, у Печерському районі м. Києва на землях міської забудови.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 № 778/3353 "Про передачу ВАТ "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва" передано в оренду земельну ділянку площею 0,17 га.

15.02.2006 за актом приймання-передачі земельної ділянки, складеного за договором оренди від 13.02.2006, Київська міська рада - орендодавець передала, а ВАТ "Укртурінвест" - орендар прийняв в оренду земельну ділянку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва, площею 0,1743 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:82:342:0008. Місце розташування земельної ділянки, яка передається в оренду, зазначено на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 № 125/786 "Про продаж земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва" затверджено умови продажу земельної ділянки та вирішено після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати ВАТ "Укртурінвест" в установленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

02.04.2007 Київська міська рада та ВАТ "Укртурінвест" уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ВАТ "Укртурінвест" придбало земельну ділянку за адресою вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва, площею 1 743 кв.м.

На підставі цього договору ВАТ "Укртурінвест" видано державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. М. Гайцана, 12/14 (серія КВ № 137542 державна реєстрація від 30.10.2008 № 02-8-00194).

Суди також установили, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2-а-2235/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013, визнано протиправними та скасовано пункт 4 рішення Київської міської ради від 03.04.2001 № 254/1231 "Про погодження місця розташування об'єктів", рішення від 14.07.2005 № 778/3353 "Про передачу ВАТ "Укртурінвест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва" та рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року № 125/786 "Про продаж земельної ділянки ВАТ "Укртурінвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, у Печерському районі м. Києва".

З матеріалів справи вбачається, що суди розглядали справу неодноразово.

При новому розгляді справи, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про незаконність укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки та оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку.

Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції (постанова від 14.12.2017) дійшов протилежного висновку про необґрунтованість заявленого позову, виходячи, зокрема, із недоведеності порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваним договором і державним актом на право власності на земельну ділянку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 03.04.2018 скасував зазначене рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до цього ж суду.

При цьому судом касаційної інстанції було зауважено, що апеляційний господарський суд не дослідив і не з'ясував правових підстав набуття ВАТ "Укртурінвест" права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору у цій справі; не врахував, що за приписами статті 42 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017), висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК (у відповідній редакції), тобто у сукупності із зібраними у справі доказами, тим більше висновок земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 № 19868/19869/16-41, який було покладено в основу судового рішення, містить взаємовиключні твердження і суперечить доказам, наявним у справі; не перевірив усі доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо наявності порушення прав і законних інтересів позивача в контексті того, що на проданій ВАТ "Укртурінвест" земельній ділянці розташовано житловий будинок по вул. Суворова, 14/12, у м. Києві, квартири в якому приватизовані, а їх власники об'єдналися у товариство власників (ТВК "Літа" - позивач), яким відповідно до законодавства України одночасно із приватизацією квартир передаються у власність і допоміжні приміщення, що становлять житловий будинок у цілому, власники квартир також стають співвласниками прибудинкової території цього будинку; не надано оцінки і тому, що рішення Київської міської ради, на підставі яких було укладено оспорюваний договір, скасовано судом адміністративної юрисдикції, із текстів судових рішень яких, окрім іншого, убачається, що земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення, охоплює прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12, а також сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого відповідачеві виділено відповідну земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням вказівок, наданих суду в постанові Верховного Суду від 03.04.2018, дійшла висновку, що приймаючи судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції, фактично продублював зміст скасованої постанови цього ж суду від 14.12.2017 і самоусунувся від повторного розгляду позовних вимог по суті та від аналізу доказів, у повному обсязі не перевірив зазначені доводи, а також не спростував висновків суду першої інстанції та не навів обґрунтування, за якими такі висновки суду вважає помилковими.

Так, при новому розгляді справи, суд апеляційної інстанції знову ж таки, обмежившись посиланням на висновок земельно-технічної експертизи від 18.09.2017 № 19868/19869/16-41, обґрунтував своє рішення про відмову у задоволенні позову виключно обставинами, викладеними у дослідницькій частині цього висновку, і зазначив що земельна ділянка, яка є прибудинковою територією будинку по вул. Суворова № 14/12 не сформована, а, відповідно, встановити її межі не вбачається за можливе, у власність чи користування ТОВ "Літа" спірна земельна ділянка не передавалася, тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 та державний акт серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача, а відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, судом апеляційної інстанції взагалі не досліджувалося і не з'ясовувалося правових підстав набуття ВАТ "Укртурінвест" права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору у цій справі, з огляду на обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі № 2-а-2235/11, що набрало законної сили.

Водночас судом апеляційної інстанції не взято до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, а саме, рішення від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", у якому зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Разом із тим стосовно решти доводів позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, про необхідність перевірки яких було надано вказівку у постанові Верховного Суду від 03.04.2018, у тому числі щодо наявності порушення прав і законних інтересів позивача з огляду на положення статті 42 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), у тому числі стосовно того, що за встановлених у справі № 2-а-2235/11 обставин, земельна ділянка, щодо якої міською радою прийнято рішення, охоплює прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12 і сам цей будинок, для здійснення прибудови до якого відповідачеві виділено відповідну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції, пославшись на практику ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

При цьому судом апеляційної інстанції по-перше не було виконано вказівки, що міститься у постанові суду касаційної інстанції, яка відповідно до частини 1 статті 316 ГПК є обов'язково для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, а по-друге не враховано висновки ЄСПЛ, висловлені у справі "Хаджинастасиу проти Греції", за змістом рішення якого національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позицію є усталеною практикою ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86 236, 238, 282 ГПК визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Оскільки наведеним вимогам оскаржене рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, його не можна визнати законним і обґрунтованим.

Вищевказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи в на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства власників квартир "Літа" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 910/15932/14 скасувати.

3. Справу № 910/15932/14 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий