Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.06.2025 року у справі №910/4518/16
Ухвала ВП ВС від 06.04.2020 року у справі №910/4518/16
Постанова ВГСУ від 08.02.2017 року у справі №910/4518/16
Ухвала КГС ВП від 02.08.2018 року у справі №910/4518/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/4518/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - Сахаров В.В.,

Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (суддя Омельченко Л.В.)

у справі №910/4518/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ"

до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 порушено провадження у справі №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (далі - ПрАТ "Азовелектросталь"); визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ" кредитором боржника на суму 779211,47 грн, з яких: 765431,47 грн - вимоги четвертої черги, 13780,00 грн - вимоги першої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 14.03.2017; введено процедуру розпорядження майном боржника з 14.03.2017; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.

Стислий виклад вимог заяви кредитора

3. У червні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 53056909,08 грн та 4844,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. Згідно з відомостями заяви ГУ ДПС у Донецькій області у боржника, крім іншого, наявний податковий борг, що виник на підставі самостійно поданих боржником декларацій, зокрема, за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" по м. Маріуполь та Кальміуський район міста Маріуполя Маріупольської територіальної громади у сумі 40410647,67 грн, самостійно задекларовані зобов`язання/обов`язковий платіж згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 №9022692501, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2018 №9024827517, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.02.2018 №9032329136 (уточнююча), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2019 №9025386050, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06.03.2019 №9038698077 (уточнююча), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 28.01.2020 №9007534052, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.04.2020 №9094439572 (уточнююча), податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 13.02.2021 №9025250309.

5. Кредитор вважає, що сплата нарахувань відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 №9022692501 відбувалась за рахунок перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 24.03.2017 №90 у сумі 860495,10 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 20.04.2017 №123 у сумі 860495,10 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 31.05.2017 №160 у сумі 860495,10 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 12.10.2017 №249 у сумі 860495,10 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 17.11.2017 №282 у сумі 860478,90 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 13.12.2017 №308 у сумі 860367,24 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 24.05.2018 №33/1461 у сумі 900573,49 грн), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (платіжне доручення від 25.05.2018 №33/1470 у сумі 928000,00 грн). Також нарахування за цією декларацією зменшились за рахунок наданих уточнюючих декларацій, а саме відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06.03.2019 №9038698077 (уточнююча) нараховано до зменшення податкового зобов`язання 1181237,05 грн, податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.04.2020 №9094439572 (уточнююча) нараховано до зменшення податкового зобов`язання 782037,26 грн.

6. Враховуючи перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший та надані уточнюючі декларації заборгованість згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 №9022692501 склала 510385,13 грн.

7. У подальшому заборгованість 510385,13 грн збільшувалась за рахунок самостійно задекларованих зобов`язань/обов`язкових платежів згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2018 №9024827517 у сумі 10324486,43 грн, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.02.2018 №9032329136 (уточнююча) нараховано до збільшення 241197,73 грн, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2019 №9025386050 у сумі 10565684,16 грн, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 28.01.2020 №9007534052 у сумі 9384447,11 грн, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 13.02.2021 №9025250309 у сумі 9384447,11 грн, та станом на 31.01.2022 заборгованість склала 40410647,67 грн.

8. Зазначена заборгованість у сумі 40410647,67 грн не сплачена та відображена в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) за 2022-2024 роки за кодом класифікації доходів бюджету 18010600.

9. Ліквідатор боржника заперечив заявлені грошові вимоги з огляду на те, що кредитор пропустив строк пред`явлення до стягнення з боржника податкового боргу, оскільки борг виник протягом 2017-2022 років, а заява ГУ ДПС у Донецькій області подана 21.06.2024.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024, зокрема, визнано ГУ ДПС у Донецькій області кредитором боржника на загальну суму 12651106,21 грн, з яких: 4844,80 грн - судовий збір (перша черга); 12646261,41 грн - основний борг (третя черга). У іншій частині - відмовлено.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 залишено без змін в частині грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області.

12. Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Донецькій області на суму 40410647,67 грн, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий борг з орендної плати з юридичних осіб по м. Маріуполь та Кальміуський район міста Маріуполь Маріупольської територіальної громади виник 30.01.2018, тобто є безнадійним у розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України), позаяк щодо вказаного боргу минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

13. ГУ ДПС у Донецькій області (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 в частині відхилених грошових вимог ГУДПС у Донецькій області в розмірі 40410647,67 грн та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Донецькій області до боржника.

14. Скаржник у касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків касаційної скарги як на підставу для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанції зазначає обставини, передбачені п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287, ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили приписи ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та ст.ст. 86 236 ГПК України.

16. На думку скаржника, господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.05.2020 у справі №826/8231/15 про те, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним. При цьому, контролюючий орган має право ініціювати стягнення коштів тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу (застосування приписів ст.ст. 14, 19, 38, 95, 101, 102 ПК України).

17. Скаржник вважає, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 17.01.2024 у справі №903/51/20, стосовно того, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком (застосування приписів ст.ст. 46, 49, 54, 57, 58 ПК України).

18. Скаржник зазначає, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили докази наявності податкового боргу у ПрАТ "Азовелектросталь", які наявні у матеріалах справи, зокрема, не взяли до уваги дати виникнення такої заборгованості.

19. На думку скаржника, заборгованість за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" по м. Маріуполь та Кальміуський район міста Маріуполя Маріупольської територіальної громади у сумі 40410647,67 грн є загальною та має періоди виникнення, зокрема не тільки 30.01.2018 (початок виникнення заборгованості з цього податку), а й 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020, 01.02.2021, 02.03.2021, 30.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 30.07.2021, 30.08.2021, 30.09.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2021 та 31.01.2022, що підтверджується розрахунком грошових вимог та має своє відображення в ІКП боржника.

20. Крім того, скаржник зауважує, що вважаючи наведений борг безнадійним у розумінні ПК України, оскільки щодо вказаного боргу минув строк давності, встановлений ПК України, господарські суди не врахували, що наразі строк давності у 1095 днів, передбачений кодексом, який виник 30.01.2018 - не минув, а був зупинений стосовно ПрАТ "Азовелектросталь" з 18.03.2020 у зв`язку з карантином і діє по теперішній час у зв`язку з воєнним станом (в силу норм відповідних змін до ПК України, наведених у касаційній скарзі).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. Ліквідатор ПрАТ "Азовелектросталь" поза межами строку, встановленого Верховним Судом, 04.06.2025 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

22. Частинами 1 та 2 ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

23. Згідно із ч. 4 ст. 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

24. Відзив залучено до матеріалів справи та залишено без розгляду згідно з положеннями ст. 118 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області до боржника на суму 40410647,67 грн.

26. За змістом ст. 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

27. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45 46 47 КУзПБ.

28. В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку поданим заявником доказам на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

29. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

30. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).

31. Заявник самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

32. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.

33. Предметом касаційного перегляду, в цьому випадку, є правомірність відмови судами першої та апеляційної інстанцій у грошових вимогах ГУ ДПС у Донецькій області в розмірі 40410647,67 грн, який складає собою податковий борг, що виник на підставі самостійно поданих боржником декларацій.

34. Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є, зокрема, почергове, пропорційне у межах черги і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

35. Принцип конкурсного імунітету кредиторів означає, що кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури, що здійснюється під судовим контролем суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідного боржника.

36. В свою чергу, ст. 59 КУзПБ передбачено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

37. У цій справі провадження про банкрутство ПрАТ "Азовелектросталь" порушено ухвалою від 14.03.2017, а постановою місцевого господарського суду від 01.08.2023 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

38. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що оскільки податковий борг виник у боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, то у розумінні вимог КУзПБ він відноситься до поточних вимог кредитора.

39. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

40. ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39 ПК України).

41. Пункт 14.1.156 ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

42. Господарські суди дійшли висновку про те, що податковий борг з орендної плата з юридичних осіб по м. Маріуполю та Кальміуському району міста Маріуполя Маріупольської територіальної громади в сумі 4041647,67 грн виник 30.01.2018, тобто є безнадійним у розумінні ПК України, оскільки до вказаного боргу минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

43. Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/ або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

44. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

45. Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання самостійно визначене платником податків. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

46. Податковим боргом, згідно з пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

47. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №903/51/20 викладено такий правовий висновок: "положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком".

48. У той же час, п. 102.1 ст. 102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

49. Пункт 101.1 ст. 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

50. Отже, ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу ст. 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку.

51. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

52. Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

53. Водночас, як правильно вказує скаржник у касаційній скарзі, у період виникнення спірних правовідносин застосування ст. 102 ПК України мало свої особливості, а саме: п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених ст. 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

54. У цьому зв`язку Верховний Суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 300 ГПК України з метою врахування при вирішенні цього господарського спору висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі №5023/2756/11, повний текст якої був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.04.2025, тобто після подання касаційної скарги у справі, що переглядається і стосується застосування норм ПК України, на які посилається скаржник.

55. Так, 07.03.2022 набрав чинності Закон України №2118-IX від 03.03.2022, яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено п. 69, зокрема, пп. 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

56. Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27.05.2022 (дата набрання чинності Законом України №2260-IX від 12.05.2022). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.

57. Із системного аналізу п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та п. 102.9 ст. 102 ПК України убачається, що зупинення перебігу зазначених строків розпочалося з 18.03.2020 та не припинилося у зв`язку із прийняттям Закону України №2120-IX від 15.03.2022, з огляду на доповнення цим самим Законом ст. 102 ПК України п. 102.9, а тому не переривався і перебіг строку такого зупинення.

58. Разом з тим, слід вказати на те, що зміни до ПК України були внесенні 18.03.2020, 01.01.2021, 15.03.2022, відтак норми Кодексу, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, пп. 102.3.5 п. 102.3, п. 102.9 ст. 102 цього Кодексу, не застосовують до податкових зобов`язань у яких 1095-денний строк сплив до внесення відповідних змін, тобто до 18.03.2020.

59. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки заявлені ГУ ДПС у Донецькій області кредиторські вимоги складаються із податкових зобов`язань, які виникли 30.01.2018, відтак строк давності сплив, та відповідно заборгованість є безнадійною.

60. У цьому зв`язку господарські суди не взяли до уваги відповідні зміни до Кодексу, згідно з якими зупинявся перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України та не перевірили кредиторські вимоги податкового органу з урахуванням цих змін.

61. Також Верховний Суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п. 102.1 ст. 102 ПК України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

62. Водночас, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не досліджували та не дали будь-якої оцінки доводам кредитора про те, що заборгованість за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" по м. Маріуполь та Кальміуський район міста Маріуполя Маріупольської територіальної громади у сумі 40410647,67 грн є загальною та має різні періоди виникнення, зокрема не тільки 30.01.2018, оскільки боржник неодноразово подавав уточнюючі розрахунки до декларації. Дані обставини, на думку скаржника, підтверджується розрахунком грошових вимог та мають своє відображення в ІКП боржника, які додані до заяви про грошові вимоги до боржника.

63. За таких обставин, не з`ясувавши фактичні обставини стосовно встановлення моменту виникнення грошових вимог податкового органу до боржника щодо сплати податкового боргу з урахуванням поданих боржником уточнюючих розрахунків до декларації за порушення ним вимог податкового законодавства, не взявши до уваги зміни до ПК України, згідно яких зупинявся перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, господарські суди дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області на суму 40410647,67 грн.

64. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неповне з`ясування господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи та передчасність їх висновків щодо відхилення грошових вимог у розмірі 40410647,67 грн знайшли своє підтвердження. Водночас відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому ухвалені постанова суду апеляційної інстанції та ухвала господарського суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до положень ст. 300, п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

67. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області в розмірі 40410647,67 грн у справі №910/4518/16 скасувати.

3. Справу №910/4518/16 у скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк