Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.04.2018 року у справі №910/14216/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14216/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Привалова А.І.

від 28.11.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Корсакової Г.В., Чорної Л.В., Хрипуна О.О.

від 07.02.2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг"

про стягнення 19734943,15 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас",

про розірвання договору поставки № 30214У від 03.02.2014 року

за участю представників:

позивача: Балацький І.В.

відповідача: Петренко Д.О.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" про стягнення 19 734943,15 грн. заборгованості за договором поставки № 30214У від 03.02.2014 року, з яких: 10 006908,97 грн. - основний борг, 870601,42 грн. - три відсотки річних, 8857432,76 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між ним та позивачем договором поставки № 30214У від 03.02.2014 року несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем у червні та липні 2014 року товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, розмір якої підтверджено підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2014 року, та який відповідач має сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

10.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" про розірвання договору поставки № 30214У від 03.02.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг".

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір підлягає розірванню у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, які тривають більше трьох місяців підряд, а саме: проведення антитерористичної операції на території Донецької області, в межах якої були зареєстровані та здійснювали свою господарську діяльність позивач та відповідач і зазначена обставина є форс-мажорною, підтверджена Сертифікатами Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1253 та № 1254 від 20.10.2014 року та унеможливлює належне виконання сторонами зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року, первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" 10006908,97 грн. заборгованості, 869778,93 грн. три відсотки річних, 8838568,43 грн. інфляційних втрат та 239760,59 грн. судових витрат. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання відповідачем продукції протягом 2014 року на загальну суму 33550568,70 грн. за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 30214У від 03.02.2014 року є доведеним, однак доказів здійснення відповідачем повної оплати товару матеріали справи не містять, заборгованість відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актом звірик взаємних розрахунків. За висновком судів порушення відповідачем умов договору поставки щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України платежів - інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Крім того суди відхилили доводи скаржника щодо неможливості виконання своїх зобов'язань за договором по оплаті за поставлене вугілля з посиланням на проведення антитерористичної операції з огляду на те, що відповідач з 02.12.2014 року змінив своє місце знаходження на місто Київ. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач неправильно визначив суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, провів власний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних та задовольнив позовні вимоги частково, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви, суди виходили з того, що позивач за зустрічним позовом не повідомив відповідача за зустрічним позовом про настання форс-мажорних обставин за спірним договором та не надав доказів настання даних обставин, зокрема сертифікату Торгово-промислової палати України, що відповідно до умов договору поставки не дає підстав покупцю посилатися на форс-мажорні обставини, а надані позивачем за зустрічним позовом Сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили №1253 та № 1254 від 30.10.2014 року не стосуються спірного договору поставки, а стосуються податкових зобов'язань позивача за зустрічним позовом під час здійснення господарської діяльності на території Донецької області.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди не прийняли до уваги те, що спірна заборгованість за договором поставки утворилась у відповідача в період, коли він був зареєстрований та фактично знаходився на території проведення антитерористичної операції, перереєстрація місцезнаходження була здійснена після того, як події антитерористичної операції не дозволили відповідачу своєчасно здійснити розрахунки з позивачем. Суди не надали оцінки обставинам, які стали наслідком проведення антитерористичної операції на сході України, зокрема тому, що з квітня 2014 року проведення господарської діяльності в Донецькій області стало неможливим, було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, що унеможливило належне та своєчасне виконання сторонами зобов'язань. Відповідач в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та зазначає про те, що суди дійшли помилкового висновку щодо компенсаційного характеру передбачених зазначеною нормою платежів. На думку скаржника, три відсотки річних та інфляційні втрати є за своєю природою штрафними санкціями, різновидом відповідальності, від якої відповідач звільняється на підставі статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". На думку скаржника, суди дійшли неправильного висновку про те, що Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1253 та № 1254 від 30.10.2014 року є неналежними та допустимими доказами у спірних правовідносинах, оскільки зазначені сертифікати засвідчують існування обставин непереборної сили та їх впливу на господарську діяльність відповідача, тобто засвідчують настання форс-мажору, та були ним отримані до внесення змін до Регламенту Торгово-промислової палати щодо необхідності засвідчення форс-мажорних обставин за кожним конкретним видом зобов'язання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду Баранець О.М., Вронська Г.О. Студенець В.І. від 16.04.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 910/14216/17. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14216/17. Призначено розгляд касаційної скарги на 05.06.2018 року о 10 год. 20 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду. Надано позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.05.2018 року. Зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/14216/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. проведений повторний автоматизований розподіл справи № 910/14216/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.05.2018 року для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.

25.05.2018 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року залишити без змін, посилаючись на те, що зазначені рішення та постанова прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (постачальник, позивач, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (покупець, відповідач, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір поставки № 30214У (далі за текстом - договір поставки), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію (далі по текстом - вугілля, товар) у кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняте вугілля і сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 3.2. договору поставки строки поставки вугілля погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору з урахуванням необхідної ритмічної і безперебійної поставки вугілля.

Пунктом 3.3.2. договору поставки визначено, що датою поставки (передачі) вугілля від постачальника до покупця вважається дата підписання обома сторонами відповідного акту прийому-передачі вугільної продукції. Право власності на вугілля, що поставляється на виконання пункту 3.3.2. даного договору, переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) підписання обома сторонами відповідного акту прийому-передачі вугільної продукції.

Згідно з пунктами 6.1. договору поставки базова ціна вугілля для проведення розрахунків відповідно до умов цього розділу вказується сторонами в специфікаціях до цього договору. Покупець має право відмовитися від прийняття і оплати неякісного вугілля або прийняти за окремо узгодженою більш низькою ціною. Оплата вугілля щодо якого постачальником виконані зобов'язання по поставці і підписані акти прийому-передачі вугільної продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів покупцем у розмірі вартості фактично поставленого постачальником і прийнятого покупцем вугілля на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного Акту прийому-передачі вугільної продукції.

03.02.2014 року між сторонами була підписана Специфікація на постачання відповідачу за первісним позовом вугілля марки П 0-200, ПР 0-200 протягом лютого-вересня 2014 року.

На виконання умов договору поставки позивач протягом лютого-вересня 2014 року поставив відповідачу вугілля на загальну суму 33550568,70 грн.

Відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого вугілля за договором поставки на загальну суму 23543659,73 грн. Повну оплату вартості вугілля на суму 10006908,97 грн. відповідач не здійснив.

В акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014 року сторонами визначено заборгованість покупця перед постачальником за поставлене вугілля згідно з умовами договору поставки № 30214У від 03.02.2014 року у сумі 10006908,96 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 55-юр від 28.07.2016 року, в якому просив здійснити погашення зазначеної заборгованості. Однак, відповідач вимоги позивача не задовольнив, заборгованість за договором поставки в розмірі 10 006 908,96 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (відповідач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (позивач за первісним позовом) про розірвання договору поставки № 30214У від 03.02.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг", посилаючись на те, що договір підлягає розірванню у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, які тривають більше трьох місяців підряд, а саме: проведення антитерористичної операції на території Донецької області, в межах якої були зареєстровані та здійснювали свою господарську діяльність позивач та відповідач, що унеможливлює належне виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 663 та частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору поставки, специфікації від 03.02.2014 року позивач протягом лютого-вересня 2014 року поставив відповідачу вугілля на загальну суму 33550568,70 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі вугільної продукції, копії яких містяться в матеріалах справи. Факт отримання товару за договором поставки на зазначену суму відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Однак, відповідач в порушення умов договору поставки здійснив лише часткову оплату прийнятої від позивача продукції, доказів повної оплати товару матеріали справи не містять, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті поставленого товару в розмірі 10006908,97 грн. Наявність заборгованості у розмірі 10 006 908,97 грн. також підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.09.2014 року за договором № 30214У від 03.02.2014 року.

З огляду на встановлені зазначені обставини справи суди попередніх інстанцій правильно визнали первісну позовну вимогу про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару за договором поставки № 30214У від 03.02.2014 року обґрунтованою та правильно її задовольнили.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відповідач за первісним позовом не здійснив оплату прийнятого від позивача товару у встановлений договором строк.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару є доведеним, суди дійшли правильного висновку про те, що мало місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов'язань є неможливим.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що він відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання з огляду на настання обставини непереборної сили, а саме: проведення антитерористичної операції на території Донецької області, в межах якої були зареєстровані та здійснювали свою господарську діяльність позивач та відповідач і зазначена обставина є форс-мажорною, була засвідчена Сертифікатами про настання обставин непереборної сили № 1253 та № 1254 від 20.10.2014 року, виданими йому Торгово-промисловою палатою України та унеможливила належне та своєчасне виконання ним зобов'язань за договором.

Однак, колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій. Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про те, що три відсотки річних та інфляційні втрати є за своєю природою штрафними санкціями та про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порушення відповідачем умов договору поставки щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України платежів, оскільки факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару є доведеним, мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, з 02.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" змінило своє місце знаходження на місто Київ, вул. Льва Толстого, 57. Прийнявши до уваги те, що з грудня 2014 року відповідач за первісним позовом фактично знаходився в місті Києві, суди правильно та обґрунтовано відхилили його твердження про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором поставки по оплаті за поставлене вугілля з посиланням на проведення антитерористичної операції.

Разом з цим місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що позивач неправильно визначив суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, у зв'язку з чим суд провів власний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних та правильно стягнув з відповідача зазначені нарахування у визначених судом розмірах.

Колегія суддів також вважає, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Порядок розірвання договору визначений статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до пункту 9.1. договору поставки у разі виникнення обставин непереборної сили, які можуть перешкоджати повному або частковому виконанню сторонами зобов'язань за цим договором, а саме: пожежі, обмерзання, страйки, військові дії будь-якого характеру, блокади, заборони на експорт або імпорт, а також інші обставини, що є поза контролем сторін і такі обставини тривають більше трьох місяців, сторони мають право припинити подальше виконання зобов'язань за цим договором і розірвати цей договір.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати на підставі статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктами 9.2., 9.3. договору поставки сторона, для якої створилися неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна невідкладно сповістити іншу сторону про настання та/або припинення таких обставин, і протягом 5 робочих днів надати сертифікат (довідку) Торгово-промислової палати як доказ настання дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх припинення. Неповідомлення та несвоєчасне повідомлення про настання та/або припинення форс-мажорних обставин та неподання або невчасне подання сертифікату (довідки) ТПП позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (позивач за зустрічним позовом) повідомило відповідача за зустрічним позовом про настання форс-мажорних обставин за спірним договором та не надало доказів надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (відповідач з зустрічним позовом) доказу настання даних обставин, зокрема сертифікату (довідки) Торгово-промислової палати України як того вимагають умови договору поставки, що, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору не дає підстав покупцю посилатися на форс-мажорні обставини.

При цьому, як правильно встановлено судами, надані позивачем за зустрічним позовом Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1253 та № 1254 від 30.10.2014 року не стосуються спірного договору поставки, а стосуються податкових зобов'язань підприємства під час здійснення господарської діяльності на території Донецької області.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що існування форс-мажорних обставин, на які посилається позивач за зустрічним позовом як на підставу для розірвання спірного договору, матеріалами справи не підтверджується.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не прийняли до уваги факт настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) щодо його зобов'язань з оплати товару за спірним договором поставки, які підтверджуються сертифікатами Торгово-промислової палати України № 1254 та № 1253 від 30.10.2014 року, колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги, оскільки такі посилання спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Крім того, відповідно до пункту 9.1. договору поставки, сторони мають право припинити дію спірного договору за взаємною згодою. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів звернення позивача за зустрічним позовом з відповідним зверненням до постачальника за спірним договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів порушення відповідачем за зустрічним позовом умов спірного договору щодо поставки вугілля. Натомість матеріалами справи підтверджується належне виконання постачальником своїх обов'язків щодо поставки позивачу за зустрічним позовом вугілля, яке ним в повному обсязі не оплачено.

Крім того, як правильно зазначено місцевим господарським судом, розірвання укладеного між сторонами у справі договору поставки № 30214У від 03.02.2014 року та припинення його дії не впливає на обов'язки сторін, що виникли протягом періоду його дії, в тому числі на обов'язок покупця оплатити отриманий товар, оскільки відносини за договором припиняються з моменту розірвання такого договору.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 910/14216/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець