Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.09.2019 року у справі №910/568/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/568/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Міщенко І. С., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Санжак Л. В. (адвокат),

відповідача - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 (суддя Кирилюк Т. Ю.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 (Мартюк А. І. - доповідач, судді Зубець Л. П., Пашкіна С. А.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Радар"

до Міжнародного благодійного фонду "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні"

про розірвання договору оренди, виселення, звільнення приміщення та стягнення 120 264,75 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Радар" (далі - ПАТ "Київський завод "Радар") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міжнародного благодійного фонду "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні" (далі - МБФ "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні") про розірвання договору оренди від 24.03.2014, виселення, зобов'язання звільнити нежитлові приміщення п'ятого поверху загальною площею 403,70 м2, розташовані у нежилому будинку загальною площею 8 376,10 м2, за адресою: м.

Київ, вул. Тельмана (Німецька), 1 (літ. А), корп. 24, що перебуває на балансі позивача та стягнення 120 264,75 грн, у тому числі 110 719,53 грн - основний борг,

4 009,24 грн - пеня та 5 535,98 грн - штраф. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди від
24.03.2014.

Короткий зміст судових рішень у справі

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/568/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019, позов задоволено.

3. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, аргументовано тим, що факт передачі позивачем в оренду приміщення підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі, водночас доказів сплати відповідачем орендної плати у повному обсязі у матеріалах справи немає, у зв'язку із цим має бути задоволено позовні вимоги про стягнення 110
719,53 грн основного боргу, штрафу та пені. Крім того, внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди та з огляду на заборгованості з орендної плати за понад три місяці, обґрунтованою є вимога позивача про розірвання договору оренди від 24.03.2014. Також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 зазначено, що колегія суддів апеляційного суду не виявила підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

4. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 910/568/19, МБФ "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Скаржник зазначає, що він не був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду справи № 910/568/19, оскільки копії процесуальних документів поверталися до суду першої інстанції у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що відповідно до правових позицій викладених у постановах Верховного Суду у справах № 752/11896/17, № 127/2871/16-ц, № 922/1714/18, постановах і рішеннях судів першої та апеляційної інстанції у справах № 922/2545/16, № 914/942/18, № 914/1263/18, не є доказом належного інформування відповідача.

6. У скарзі також вказано, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки зазначив про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у постанові від 14.08.2019, а не в ухвалі, як це передбачено відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Крім того, скаржник стверджує, що у 2019 році поновив страхування спірного об'єкта оренди згідно з договором добровільного страхування майна від 04.01.2019 № СМ 04-01/2019, тому такої підстави для розірвання договору як відсутність договору страхування та не надання його копії позивачеві немає. У свою чергу, позивач не довів факту несплати відповідачем орендної плати за спірним договором у вересні - листопаді 2018 року, оскільки це не відповідає розрахункам МБФ "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні".

Доводи інших учасників справи

8. ПАТ "Київський завод "Радар" у відзиві на касаційну скаргу акцентує на безпідставності доводів скаржника та просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 910/568/19.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи,
24.03.2014 між ПАТ "Київський завод "Радар" (позивач) та МБФ "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні" (відповідач) укладено договір оренди, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення п'ятого поверху, загальною площею 403,70 м2, що розташовані у нежилому будинку загальною площею 8 376,10 м2, за адресою: м.

Київ, вул. Тельмана, 1 (літ. А), корп. 24 та перебувають на балансі позивача.

10. Факт отримання відповідачем зазначеного майна в орендне користування підтверджується наявною у матеріалах справи копією акта прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 01.10.2014.

11. Відповідно до розділу 3 договору оренди від 24.03.2014 розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від
04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць оренди -лютий 2014 року 9 973,82 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується позивачеві щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, за який здійснюється платіж.

12. Пунктом 3.7 договору оренди 24.03.2014 встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується позивачу відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості (пункт 3.8 зазначеного договору).

13. У пункті 5.2 договору оренди від 24.03.2014 передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату і суму податку на додану вартість.

14. Згідно з пунктом 10.1 строк дії договору оренди сторони узгодили з
24.03.2014 до 24.03.2029 включно.

15. У пункті 10.3 договору оренди від 24.03.2014 сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу позивача якщо відповідач систематично (більше трьох разів) порушує термін здійснення платежів за договором.

16. Відповідно до пункту 10.7 договору оренди від 24.03.2014 у разі припинення або розірвання договор, майно протягом трьох робочих днів повертається позивачеві.

17. Відповідач у порушення умов договору оренди від 24.03.2014 у повному обсязі за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 110 719,53 грн.

18.27.12.2018 позивач надіслав відповідачеві повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чека від 27.12.2018.

Позиція Верховного Суду

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

20. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

22. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

23. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України.

24. Згідно зі статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

25. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

26. Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

27. Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

28. Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

29. За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

30. Як свідчать матеріали справи, 24.03.2014 між ПАТ "Київський завод "Радар" (позивач) та МБФ "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні" (відповідач) укладено договір оренди. Факт передачі позивачем в оренду спірного приміщення підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі та не спростовує також відповідач. Відповідно до умов договору оренди орендна плата перераховується позивачу щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, за який здійснюється платіж, а відповідач зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату і суму податку на додану вартість.

31. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач у порушення умов договору оренди від 24.03.2014 у повному обсязі за період з вересня по грудень 2018 року не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 110 719,53 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком.

Доказів сплати орендної плати за спірний період відповідач не надав та суди не встановили. Водночас твердження скаржника про те, що його власні розрахунки свідчать про відсутність заборгованості, не спростовують відповідних висновків судів попередніх інстанцій про недоведення факту сплати орендної плати та не підтверджують їх помилковості.

32. Зважаючи на викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач фактично не дотримався умов спірного договору та не сплатив у повному обсязі оренду плату за оренду нежитлового приміщення. Внаслідок встановлення порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та належної сплати орендної плати, з урахуванням положень пунктів
3.7-3.8 спірного договору, має бути задоволено також і позовні вимоги щодо стягнення 4 009,24 грн пені та 5 535,98 грн штрафу.

33. Оскільки договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу позивача, якщо відповідач систематично (більше трьох разів) порушує термін здійснення платежів за договором (пункт 10.3 спірного договору), правильними також є висновки судів про задоволення позовних вимог у частині наявності підстав для розірвання зазначеного договору. Доводи скаржника про те, що у 2019 році він поновив страхування спірного об'єкта оренди відповідно до договору добровільного страхування майна від 04.01.2019 № СМ 04-01/2019, не свідчать про помилковість висновків судів, оскільки підставою для розірвання договору визначено факт несплати належним чином орендної плати, а не відсутність договору страхування. Зважаючи на наявність підстав для розірвання договору оренди від 24.03.2014, з урахуванням положень статті 785 ЦК України та пункту
10.7 зазначеного договору, має бути задоволено також і позовну вимогу щодо виселення МБФ "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні" зі спірного приміщення.

34. Крім того, безпідставними є доводи скаржника про неналежне направлення судом першої інстанції процесуальних документів на його адресу, у зв'язку з чим колегія суддів зазначає про таке.

35. Частиною 2 статті 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Частиною 2 статті 13 ГПК України.

36. За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частини 5 статті 13 ГПК України.

37. За змістом частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

38. Відповідно до статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому статті 120 ГПК України для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

39. Як свідчать матеріали справи, ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі, призначення справи до розгляду, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені відповідачеві на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (04074, м. Київ, вул.

Сокальська, 4). Проте процесуальні документи поверталися на адресу суду першої інстанції у зв'язку з їх неврученням та із відміткою відділення пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

40. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, направляючи судову кореспонденцію на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, не порушив норм процесуального права. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 922/1714/18, на яку посилається скаржник.

Водночас помилковими є посилання на правову позицію Верховного Суду викладену у справах № 752/11896/17, № 127/2871/16-ц, оскільки обставини зазначених справ у частині направлення процесуальних документів на адресу відповідача не є тотожними обставинами справи № 910/568/19, в якій суд надсилав скаржникові повідомлення на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. У свою чергу, висновки, викладені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, на які посилається скаржник, не є обов'язковими для Верховного Суду.

41. Не можна стверджувати і про наявність підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 910/568/19, у зв'язку з тим, що суд зазначив про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у тексті цієї постанови, а не постановив окремий процесуальний документ - ухвалу.

42. За приписами статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

43. Відповідно до частини 2 статті 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених частини 2 статті 281 ГПК України, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному частини 2 статті 281 ГПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

44. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження.

45. Системний аналіз зазначених статей свідчить про необхідність постановлення апеляційним господарським судом ухвали у разізупинення провадження у справі, яка у подальшому може бути оскаржена до суду касаційної інстанції, водночас зі змісту наведених норм не вбачається обов'язку суду відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі тільки у формі окремого процесуального документа у виді ухвали, тому доводи скаржника у цій частині колегія суддів також відхиляє як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

46. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 910/568/19 немає.

49. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову потрібно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 910/568/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

О. В. Случ