Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.10.2022 року у справі №910/14900/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14900/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Поліщук М. В.,

відповідача - Доронін Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 (суддя Марченко О. В.) у справі

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства "Орєст"

про розірвання договору від 25.06.2004, зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права користування для забудови земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2021 року керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Орєст" (далі - ПП "Орєст") про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,9616 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0006), розташованої на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва (далі - земельна ділянка), укладеного 26.06.2004 між Київською міською радою та ПП "Орєст", який зареєстровано 23.07.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00217 (далі - договір від 23.07.2004);

- зобов`язання ПП "Орєст" повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання;

- визнання припиненим права ПП "Орєст" користування для забудови земельною ділянкою.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та умови договору обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору від 23.07.2004 ПП "Орєст" було надано земельну ділянку в оренду строком на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик).

Згідно з пунктом 8.4 договору від 23.07.2004 орендар зобов`язаний, зокрема завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Разом з цим, відповідно до листа Департаменту земельних відносин виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних відносин) від 02.09.2019 № 05716-17141 ПП "Орєст" порушило умови пункту 8.4 договору від 23.07.2004 внаслідок незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з часу державної реєстрації договору та невикористанням товариством земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв`язку з чим Департамент земельних ресурсів підготовив проект рішення Київської міської ради про розірвання договору, який передав для подальшого опрацювання згідно з Регламентом Київської міської ради.

На запит прокурора щодо результатів розгляду проекту рішення Департамент земельних ресурсів у листі від 08.07.2021 № 05716-16607 повідомив, що проект рішення про розірвання договору неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення прийнято не було.

У позовній заяві прокурор також вказував на те, що Департамент земельних відносин неодноразово проводив обстеження земельної ділянки, про що складав акти від 29.11.2017 № 17-1993-02, від 18.06.2019 № 19-0435-05, від 30.06.2021 № 21-0490-02.

Отже, прокурор наголошував, що оскільки ПП "Орєст" не приступило до використання земельної ділянки та не розпочало будівництво упродовж майже 17 років, відповідач порушив умови договору та заподіяв шкоди територіальній громаді міста Києва, яка позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала при укладенні договору від 23.07.2004, що, у свою чергу, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду.

Крім того, прокурор звертав увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/9746/13 було відмовлено у задоволенні позову прокурора до ПП "Орєст" про розірвання договору від 23.07.2004 та зобов`язання підприємство повернути земельну ділянку, з огляду на встановлення обставин щодо вчинення ПП "Орєст" дій, необхідних для складання і затвердження проектної документації, початку здійснення будівництва об`єкту, передбаченого договором, а отже і відсутності вини підприємства у порушенні ним строків завершення будівництва.

Водночас, з часу постановлення судового рішення у справі № 910/9746/13 ПП "Орєст" так і не приступило до використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в цьому випадку прокурор акцентував увагу на обізнаності Київської міської ради про порушення інтересів територіальної громади та невжиття нею дій для захисту таких інтересів.

1.3. У відзиві на позовну заяву ПП "Орєст" просило відмовити в її задоволенні вказуючи на те, що протягом строку дії договору зобов`язання відповідача як орендаря земельної ділянки виконуються ним повністю, своєчасно та належним чином, а саме укладено та виконано низку договорів на проектування, консалтинг, підготовку території, отримання технічних умов на електропостачання, інженерних вишукувань обчислення об`ємів гідронамиву ґрунту тощо.

При цьому, згідно з наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування та архітектури) затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Комплексна забудова території з об`єктами соціально-побутового, громадського, культурного призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні, що дало можливість розпочати проектування комплексної забудови території загальною площею більше ніж 35 га, до якої відноситься й земельна ділянка, надана в оренду ПП "Орєст".

Зазначене спростовує твердження прокурора про триваючи правопорушення як підставу для заявлення тотожного позову до того ж самого суду про той же предмет.

ПП "Орєст" також акцентувало увагу на тому, що прокурор не надав належних та допустимих доказів порушення відповідачем положень земельного законодавства та завданої шкоди, а також доказів порушення інтересів держави, які потребують захисту.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з пунктами 11.1, 11.6 договору від 23.07.2004 всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку; розірвання договору не потребує укладення додаткової угоди, договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Таким чином суди зазначили, що рішення (волевиявлення) про розірвання договору від 23.07.2004, згідно з його умовами, мало бути прийнято безпосередньо Київською міською радою як стороною договору на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом Київської міської ради порядку. Однак, оскільки матеріали справи не містять відповідного рішення Київської міської ради, а листування міської ради та прокуратури підтверджує, що Київською міською радою не приймалося рішення щодо розірвання договору, вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що як на момент прийняття судом рішення у справі № 910/9746/13, так і на час прийняття рішення у справі, яка розглядається, відповідач протягом дії договору вчиняє всі залежні від нього дії для належного виконання умов договору.

З урахуванням відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, суди дійшли висновку про відсутність підстав і для задоволення решти позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920//418/19, постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 щодо застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі".

3.1.1. Так, прокурор у касаційній скарзі зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 910/237/21 вказано, що наявність факту порушення орендарем умов договору в частині недотримання строку забудови земельної ділянки, яке за умовами договору мас правовим наслідком його дострокове розірвання на вимогу орендодавця, у тому числі за рішенням суду, є підставою для застосування приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Подібні висновки викладенні у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18.

При цьому в постанові від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20 Верховний Суд зазначив, що невжиття всіх залежних від орендаря заходів щодо належного виконання спірного зобов`язання в частині завершення забудови земельної ділянки у визначений договором строк за відсутності об`єктивних, незалежних від волі відповідача причин є істотним порушенням умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 дійшла висновку, що іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин.

Отже, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що саме настання випадку, встановленого договором (незабудова земельної ділянки у визначений договором строк), призвело до ініціювання в судовому порядку питання припинення спірних договірних правовідносин шляхом розірвання договору оренди землі.

3.1.2. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, та стверджуючи, що ПП "Орєст" вживає всіх залежних від нього дій щодо належного виконання умов договору в частині забудови земельної ділянки, в порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно не взяв до уваги наявні у матеріалах справи докази, якими підтверджується свідома та тривала бездіяльність відповідача, який не приступив до забудови спірної земельної ділянки не приступив та взагалі не використовує її за визначеним у договорі призначенням. Так, суд апеляційної інстанції не надав оцінки актам обстеження земельної ділянки від 29.11.2017 № 17-1993-02, від 18.06.2019 № 19-0435-05 та від 30.06.2021 № 21-0490-02, відповідно до яких територія земельної ділянки вільна від капітальних будівель та споруд, вкрита зеленими насадженнями, для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) не використовується, а також залишив поза увагою листи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.08.2021 та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 13.08.2021, згідно з якими дозвільна документація, що дає право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на земельній ділянці не видавалась і не реєструвалась.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, проігнорувавши наявні у матеріалах справи докази, застосувавши статтю 75 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що обставини у даній справі не потребують доказуванню, оскільки вони, на думку суду, є аналогічні обставинам, встановленим Господарським судом міста Києва у справі № 910/9746/13. Однак, спірні правовідносини у справі № 910/9746/13 та у справі, яка розглядається охоплюють різні періоди протягом яких відповідач допускає порушення умов договору.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Орєст" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на недоведення прокурором підстав для оскарження судових рішень у справі, визначених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення у справах, на які посилався прокурор прийняті за відмінних обставин справи, встановлених судами.

Підприємство зазначає, що суди, проаналізувавши у сукупності положення договору, приписи законодавства про оренду землі та про місцеве самоврядування, дійшли обґрунтованого висновку що рішення про розірвання договору мало бути прийнято безпосередньо Київською міською радою. Жодних доказів "зволікання" чи критеріїв "тривалості зволікання" Київської міської ради щодо неприйняття рішення про розірвання договору прокурором не надано. При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та не заперечується прокурором, питання щодо розірвання договору неодноразово розглядалося на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку не прийнято, та жодного пояснення щодо неприйняття такого рішення не наведено.

ПП "Орєст" акцентує увагу на тому, що як встановленому судами попередніх інстанцій, наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2019 № 877 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Комплексна забудова території з об`єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі, що дало можливість вказаним суб`єктам, включаючи ПП "Орєст", розпочати подальші роботи з проектування та підготовки до комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35 га, до якої відноситься й земельна ділянка, надана ПП "Орєст", що свідчить про відсутність намірів у Київської міської ради розірвати договір оренди ділянки, яка планується під забудову нового мікрорайону міста.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно закрити, а з інших підстав касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.06.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "Орєст" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстровано 23.07.2004), в якому передбачені такі умови:

- орендодавець на підставі пункту 34 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236/1111 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором (пункт 1.1 договору);

- об`єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 39 616 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик); кадастровий номер 8000000000:90:141:0006 (пункт 2.1 договору);

- договір укладено на 25 років (пункт 3.1 договору);

- передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації договору (пункти 6.1, 6.2 договору);

- після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1 договору).

Суди також установили, що сторонами у договорі передбачені такі умови:

- орендодавець має право вимагати від орендаря, у тому числі, використання земельної ділянки за цільовим призначенням; дострокового розірвання договору (пункт 8.1 договору);

- орендар зобов`язаний, зокрема: приступити до використання земельної ділянки у строк, встановлений договором, та після підписання договору та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору (пункт 8.4 договору).

- всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (пункт 11.1 договору);

- договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, у разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (пункт 11.4 договору);

- договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених пунктами 8.4 і 5.1 договору (пункт 11.5 договору);

- розірвання договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (пункт 11.6 договору);

- у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених договором (пункт 11.8 договору);

- у разі невиконання орендарем умов договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний (пункт 12.2 договору).

Суди установили, що 25.06.2004 договір посвідчено приватним нотаріусом, а 23.07.2004 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 63-6-00143 у книзі записів державної реєстрації договорів.

23.07.2004 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким Київська міська рада передала, а ПП "Орєст" прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку з такими характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 39 616 м2; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик); кадастровий номер 8000000000:90:141:0006. Згідно з актом від 18.03.2004 визначено межі земельної ділянки в натурі.

4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про розірвання договору від 23.07.2004, укладеного з ПП "Орєст", зобов`язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку та визнання припиненим права ПП "Орєст" користування для забудови земельною ділянкою, з посиланням на положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статті 25, 32 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку із незавершенням ПП "Орєст" забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.

4.5. Статтями 13 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом положень частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

4.6. Як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з пунктом 11.1 договору від 23.07.2004 всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту 11.6 договору від 23.07.2004 розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди і договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- згідно з актом обстеження земельної ділянки від 29.11.2017 № 17-1993-02, складеного посадовою особою Департаменту земельних ресурсів, на час проведення обстеження встановлено, що земельна ділянка частково огороджена, ознак проведення будівельних робіт не виявлено;

- відповідно до акта Департаменту земельних ресурсів щодо обстеження земельної ділянки від 18.06.2019 № 19-0435-02 земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) не використовується; ознак ведення будівельних робіт не виявлено; територія земельної ділянки вільна від капітальних будівель і споруд та частково захаращена чагарниками; земельна ділянка огороджена та охороняється; при в`їзді на земельну ділянку розташовано тимчасові споруди; таким чином, підприємством порушено умови пункту 8.4 договору щодо термінів забудови земельної ділянки;

- листом від 12.09.2019 № 05716-17141 Департамент земельних ресурсів повідомив прокуратуру, зокрема, про те, що за результатами перевірки дотримання ПП "Орєст" умов договору встановлено, що відповідачем не виконуються умови пункту 8.4 договору, а саме не завершено забудову земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору. Департамент земельних ресурсів підготовив проект рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та ПП "Орєст" та передав його для подальшого опрацювання згідно з Регламентом Київської міської ради, затвердженим рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579 (за змінами);

- у листах від 29.11.2019 № 225- СК-7104 і від 02.12.2019 № 225- СК-7127 Київська міська рада повідомила прокуратуру про те, що до Київської міської ради за поданням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов проект рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та ПП "Орєст", який належить розглянути на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (профільна постійна комісія) і управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради;

- у листі від 16.12.2019 № 05716-23740 Департамент земельних ресурсів повідомив прокуратуру про те, що проект рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та ПП "Орєст" перебуває на розгляді постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування;

- прокуратура просила Київську міську раду (лист від 18.06.2021 № 10.52-46-2029вих21) надати інформацію про результати розгляду проекту рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та ПП "Орєст", а також інформацію про вжиття на даний час заходів цивільно-правового характеру у зв`язку з порушення підприємством умов договору, або причини невжиття відповідних заходів, у відповідь на який Київська міська рада (лист від 08.07.2021 № 05716-16607) повідомила прокуратуру про те, що вказаний проект рішення Київської міської ради неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку не прийнято та подальший розгляд зазначеного рішення здійснюватиметься відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579.

Отже, суди попередніх інстанцій установили, що рішення орендодавцем земельної ділянки за спірним договором про його розірвання відповідно до пункту 11.6 договору не прийнято, а згідно з відповідями, наданими Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів у зазначених вище листах прокуратуру повідомлено, що проект рішення Київської міської ради про розірвання договору неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку не прийнято.

4.8. Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор, звертаючись з позовом про розірвання договору, вказував на те, що підприємство до використання спірної земельної ділянки не приступило, будівництво не розпочало, що свідчить про порушення умов договору та заподіяння шкоди територіальній громаді міста Києва, яка позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала при укладенні договору.

4.9. Здійснюючи судовий розгляд справи суди попередніх інстанцій установили, що у травні 2013 року перший заступник прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради було подавав до Господарського суду міста Києва позов до ПП "Орєст" про розірвання договору оренди землі від 23.07.2004 та зобов`язання підприємство повернути земельну ділянку.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/9746/13 у задоволенні позову відмовлено повністю та встановлено такі обставини:

- 21.06.2006 між ПП "Орєст" і територіальним управлінням Державної інспекції по Київській області та м. Києву було укладено договір № 01/27-1882 на роботи та послуги, за яким територіальне управління Державної інспекції по Київській області та м. Києву взяло на себе зобов`язання з видачі технічних вимог на будівництво зони відпочинку за адресою: Дніпровська набережна, 11 мікрорайон "Позняки-Західні" у Дарницькому районі м. Києва;

- 26.04.2007 між ПП "Орєст" і суб`єктом підприємницької діяльності Холявко В. М. було укладено договір на виконання топографо-геодезичних та землевпорядних робіт, за умовами якого ПП "Орєст" доручило, а суб`єкт підприємницької діяльності Холявко В. М. прийняв на себе зобов`язання з виконання топографо-геодезичних робіт з визначення та закріплення меж земельної ділянки згідно з договором;

- 30.05.2007 між ПП "Орєст" і Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" було укладено договір № 128 на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого за завданням ПП "Орєст" державне підприємство взяло на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати роботи, а з ПП "Орєст" зобов`язався прийняти та оплатити результати робіт. На виконання умов цього договору державним підприємством виконано топографо-геодезичні роботи в масштабі 1:500 та 1:2000 для зміни червоних ліній за адресою: Дніпровська набережна, що підтверджується актом від 06.02.2008 № 113, від 13.06.2007 № 470;

- 14.06.2007 між ПП "Орєст" і Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" укладено договір № 717 про виконання проектних робіт з інженерної підготовки території, за умовами якого відкрите акціонерне товариство "Гідромеханізація" виконало проектно-кошторисну документацію на стадії робочого проекту "Інженерна підготовка території для будівництва зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) в Дарницькому районі м. Києва";

- 31.07.2007 між ПП "Орєст" і Закритим акціонерним товариством "Аеробуд" укладено договір підряду № 2/31-07-07, за умовами якого ПП "Орєст" доручило згідно з робочою документацією та умовами договору виконати роботи відповідно до будівельних стандартів, норм і правил робіт власними силами і залученими силами і засобами комплекс будівельних робіт на об`єкті відповідача "Будівництво, експлуатація та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик), що знаходиться за адресою: Дніпровська набережна (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва";

- у грудні 2007 року на виконання умов договору про надання консультаційних послуг Colliers International Poland Sp z o.o. Colliers було підготовлено проект готелю для ПП "Орєст" на земельній ділянці на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві;

- 18.04.2008 між ПП "Орєст" і центральною будівельною лабораторією - філією Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" укладено договір № 036/л на виконання робіт з інженерно-геологічних вишукувань на будівельному майданчику під готельний комплекс з прибудованими приміщеннями по вулиці Дніпровська набережна Дарницькому районі в м. Києві;

- 15.07.2008 між ПП "Орєст" і Приватним підприємством "Безпека бізнесу. Бар`єр" укладено договір про надання послуг з охорони об`єкту, відповідно до якого з моменту його укладення приватне підприємство здійснює охорону об`єкту - земельну ділянку за адресою: м. Київ, на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва;

- 16.09.2008 розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради "Київської міської державної адміністрації) № 1267 "Про надання дозволу ПП "Орєст" на виконання робіт з інженерної підготовки території для будівництва готельно-розважального комплексу з паркінгом та фітнес-центром, кафе-бару-ресторану, тенісних кортів, причалу для маломірних суден на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі" дозволено ПП "Орєст" проектування та виконання робіт з інженерної підготовки території (намив території, влаштування побутового містечка, влаштування огородження, прокладання тимчасових доріг, очищення акваторії, влаштування пробного куща паль тощо) площею 3,96 га для будівництва готельно-розважального комплексу з паркінгом та фітнес-центром, кафе-бару-ресторану, тенісних кортів, причалу для маломірних суден на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі;

- 30.01.2009 між ПП "Орєст" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Геопроект" укладено договір № 10-09 на створення проектно-вишукувальної продукції;

- 02.07.2010 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надано ПП "Орєст" висновок про відповідність намірів забудови земельної ділянки Правилам забудови м. Києва, містобудівній документації;

- 23.01.2012 між ПП "Орєст" і Публічним акціонерним товариством "Київенерго" укладено договір про приєднання до електричних мереж, відповідно до якого публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснило приєднання та підключення електроустановок Підприємства до своїх електричних мереж після виконання відповідачем за власний рахунок: розроблення та узгодження проектно-кошторисної документації згідно з технічними умовами; технічних умов № 37416 у повному обсязі; укладення договору про постачання або користування електричною енергією та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання.

4.10. Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з наказом Департаменту містобудування та архітектури від 25.07.2019 № 877, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Комплексна забудова території з об`єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні, що дало можливість розпочати проектування комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35 га, до якої відноситься і спірна земельна ділянка (том 1, а. с. 113- 117).

4.11. Отже, суди попередніх інстанцій установили, що протягом дії договору відповідач вчиняв залежні від нього дії щодо виконання умов договору, у той час, як прокурор не навів підтверджень обставин, пов`язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, оскільки Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект рішення Київської міської ради про розірвання спірного договору, який неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії уповноваженого органу, однак рішення на підтримку якого не прийнято. Ураховуючи встановлені обставини суди дійшли висновку, що у цьому випадку має місце не зволікання уповноваженого органу, а підтверджене волевиявлення Київської міської ради щодо продовження виконання договору.

При цьому, доводи прокурора про триваюче правопорушення визнані судами такими, що не підтверджуються матеріалами справи, а також зазначено, що чинне законодавство не містить такого визначення як підставу для припинення правовідносин сторін договору шляхом його розірвання.

4.12. Як вже зазначалося, прокурор, оскаржуючи судові рішення у справі посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судом положення статі 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі.

4.13. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

4.14. Так, у справі № 920/418/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020) Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду, зазначила, що з огляду на норми законодавства, умови договору оренди та фактичні обставини справи, встановлені судами, та підстави поданого позову, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд касаційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Рітейл Девелопмент" як орендар, яке вчинило усі дії, які від нього вимагалися, та у межах процедур, встановлених законодавством України, використовувало на умовах договору оренди земельну ділянку державної власності, ураховуючи те, що на цій земельній ділянці знаходиться майно, належне йому на праві приватної власності, не має нести негативних наслідків у виді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з передачею цієї земельної ділянки у комунальну власність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

У справі № 904/7189/20 (постанова Верховного Суду від 01.02.2022), залишаючи без змін судові рішення про задоволення позовних вимог, Верховний Суд зазначив, що у цій справі на підставі встановлених обставин суди констатували, що відповідач упродовж дії договору не вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання спірного зобов`язання, а отже, відповідач допустив істотне порушення умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та не довів належними та допустимими доказами відсутності вини у невиконанні такого зобов`язання, адже незавершення будівництва, як установили суди, не було обумовлено наявністю об`єктивних, незалежних від волі відповідача причин, що, за висновком судів попередніх інстанцій, є підставою для розірвання спірного договору та повернення об`єкта купівлі-продажу до комунальної власності. Відхиляючи доводи відповідача суди взяли до уваги обставини неможливості своєчасного виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, встановлені під час розгляду справи № 904/4506/20 за позовом ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" до Департаменту про внесення змін до договору.

У справі № 550/1061/19-ц (постанова Верховного Суду від 10.02.2022) Верховний Суд зазначив, що встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи зміст пункту 38 спірного договору оренди землі, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки сторони договору за взаємною згодою погодили можливість розірвання договору оренди у разі зміни власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача, а також у разі реорганізації юридичної особи-орендаря.

У постановах від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення, зазначив, що з урахування встановлених обставин справи суди констатували невчинення відповідачем на час звернення прокурора з позовом жодних дій з виконання зобов`язань за договором, зокрема, оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації на будівництво, тобто тривалу бездіяльність відповідача.

Водночас правовідносини у наведених заявником касаційної скарги справах не є подібними, а судові рішення у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та у справі, що розглядається, ухвалені за різних встановлених обставин справи, зокрема встановлення судами у справі, яка розглядається, обставин щодо неприйняття уповноваженим органом відповідного рішення згідно з умовами договору, вжиття товариством дій щодо виконання договору та затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва. Отже, оскільки наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/14900/21.

4.15. Крім того, касаційне провадження у справі № 910/14900/21 було відкрито також на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 зазначеної норми передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, передбаченому, зокрема у пункті 4, а саме якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. До того ж саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів у цьому випадку не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи викладене Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/14900/21 відкрите з підстав, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/14900/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак