Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/905/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В.) у справі № 915/905/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

до Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича

про стягнення 280 000,00 грн,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 280 000 грн за поставлений товар.

1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними від 22.07.2016 №907937 та від 22.07.2016 № 907938.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2018 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" відмовлено у повному обсязі.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що спірні накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки не засвідчують факт здійснення господарської операції, а саме передачу товару за видатковими накладними від 22.07.2016 № 907937 та від 22.07.2016 № 907938. Такий висновок суду обумовлений тим, що підписи на накладній № 907938 від 22.07.2016 не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції, а накладна № 907937 від 22.07.2016 не містить підпису отримувача.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції

3. Постановою Південно - Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 140 000 грн. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" заборгованість в сумі 140 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 2 100 грн. та за апеляційний перегляд справи в сумі 3 150 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" на користь Фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича вартість судової почеркознавчої експертизи в сумі 2 316,60 грн.

3.1. Обгрунтовуючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною від 22.07.2016 №907938, з огляду на що підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 140 000 грн. В частині відмови в задоволенні позовних вимог суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки видаткова накладна від 22.07.2016 № 907937 не містить підпису фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Фізична особа-підприємець Левенець Олександр Андрійович подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

5. Судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права в частині вирішення питань про призначення технічних експертиз накладної № 907938 від 22.07.2016, чим фактично позбавлено відповідача права на доказування обставин справи шляхом призначення та проведення судової експертизи.

5.1. Відповідач зазначає, що в суді апеляційної інстанції наполягав на проведенні саме судово - технічної експертизи документу, однак, суд без мотивування відхилив його доводи. З огляду на наведене, відповідач вказує на порушення його права на збирання та подання доказів.

5.2. Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою посилання відповідача на невідповідність накладної №907938 від 22.07.2016 вимогам належності та допустимості як доказу, що підтверджує виникнення між сторонами господарських відносин, оскільки накладна не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Зокрема, скаржник зазначає, що у спірній накладній від 22.07.2016 №9079338 відсутні будь - які відомості про місце її складання; відсутні відомості про посади осіб, які складали та підписували накладну; відсутні будь - які відомості, які б давали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку постачальника.

5.3. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги посилання відповідача на відсутність в накладних відомостей про ціну договору. Не погодження сторонами такої істотної умови договору як ціна, ставить під сумнів виникнення між ними зобов`язань з договору поставки. Зі змісту накладних не можливо однозначно встановити, де, ким і коли вони були складені.

5.4. Судами попередніх інстанцій не було розглянуто клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, що входять до предмету доказування у справі, чим порушено процесуальний порядок подання та дослідження доказів.

6. Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що на підтвердження здійснення поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 280 000 грн, позивачем надано накладні від 22.07.2016:

- № 907937 на суму 140 000 грн;

- № 907938 на суму 140 000 грн.

7.1. 01.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати боргу в сумі 280 000 грн за поставлений товар. Наведена вимога залишена останнім без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

9. Предметом спору у справі, яка розглядається, є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів в розмірі 280 000,00 грн за поставлений товар за видатковими накладними від 22.07.2016 №907937 та від 22.07.2016 № 907938.

10. Доводи касаційної скарги відповідача стосуються лише стягнення коштів за видатковою накладною № 907938 від 22.07.2016 в розмірі 140 000 грн, в іншій частині про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 140 000 грн за видатковою накладною № 907937 від 22.07.2016 судові рішення не оскаржуються.

11. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

12. Згідно із частинами першою та другою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

13. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

14. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

15. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

16. В силу ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правомірність правочину презюмується.

17. На підтвердження вчинення правочину щодо поставки відповідачу товару на суму 140 000,00 позивачем надано до суду накладну №907938 від 22.07.2016, яка, на його думку, є документом, який підтверджує здійснення господарської операції.

18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

19. Згідно із частинами першою та другою статті 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

20. Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

21. Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошував, зокрема, на тому, що підпис на видатковій накладній №907938 від 22.07.2016 від його імені вчинений іншою невідомою особою, у зв`язку з чим заявляв клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи для встановлення підписанта вказаної вище накладної.

22. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2017 клопотання відповідача задоволено, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконано підпис у накладній від 22.07.2016 №907938 у графі "Прийняв" Левенцем О.А. чи іншою особою.

В подальшому відповідач доповнив клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи питанням визначення способу нанесення підпису, яке також задоволено судом.

23. У повідомленні про неможливість надання висновку судово - почеркознавчої експертизи від 23.10.2017, наданого Одеським науково - дослідним інститутом судових експертиз, експертом вказано, що питання чи власноручно вчинено підпис чи за допомогою технічних засобів, не належить до завдань почеркознавчої експертизи.

24. В ході апеляційного перегляду справи судом також було задоволено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис від імені Левенця О.А. у накладній №907938 від 22.07.2016 тією особою, від імені якої він зазначений власноруч, чи іншою особою.

25. Частково задовольняючи позовні вимоги у даній справі, апеляційний господарський суд, зокрема, врахувавши висновок судової почеркознавчої експертизи від 10.12.2018 №18-2913, встановив, що господарська операція за видатковою накладною від 22.07.2016 № 907938 є такою, що свідчить про факт отримання відповідачем товару на суму 140 000 грн, оскільки експертизою встановлено, що підпис від імені Левенця Олександра Андрійовича у даній накладній в графі "Прийняв" виконано самим Левенцем Олександром Андрійовичем .

26. Крім того, 30.01.2019 до суду надійшло клопотання від Фізичної особи-підприємця Левенця О.А. про призначення судово - технічної експертизи документа, яке правомірно відхилено апеляційним судом, з огляду на приписи статті 269 ГПК України та враховуючи той факт, що в суді першої інстанції питання про призначення судово - технічної експертизи документа не ставилось.

27. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги в частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права шляхом необгрунтованої відмови у призначенні судової експертизи, які викладені у п.п. 5, 5.1 даної постанови колегією суддів відхиляються.

28. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

29. Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

30. За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

31. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

32. Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини прийняття відповідачем товару за видатковою накладною від 22.07.2016 №907938 на суму 140 000,00 грн, оплату за який він не здійснив, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача 140 000,00 грн заборгованості обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

33. Стосовно доводів касаційної скарги щодо недосягнення сторонами такої істотної умови договору як ціна та неможливість встановити її еквівалент, невідповідність накладної вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів зазначає, що такі доводи фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів у справі, що, в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України, виходить за межі повноважень Верховного Суду. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Крім того, слід зазначити, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

34. В частині доводів скаржника, що судами попередніх інстанцій не було розглянуто клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, що входять до предмету доказування у справі, чим порушено процесуальний порядок подання та дослідження доказів, колегія суддів зазначає таке.

35. В силу приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Крім того, саме сторони зобов`язані подавати такі докази суду, а суд зобов`язаний їх досліджувати та оцінювати, а не самостійно за сторону з`ясовувати їх загальнодоступність і самостійно їх шукати та перевіряти.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Щодо судових витрат

38. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, в силу положень 129 ГПК України на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 915/905/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.