Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.03.2020 року у справі №920/198/19

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/198/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні

касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач"

до: Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області;

Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області;

Шосткинського управління Державної казначейської служби України у Сумській області;

Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області;

Державної казначейської служби України;

Прокуратури Сумської області;

Головного управління Національної поліції у Сумській області

про стягнення 267 521,75 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (далі - ТОВ "Дорпостач", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області (далі - відповідач-1), Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області (далі - відповідач-2), Шосткинського управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач-3), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - відповідач-4), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-5), Прокуратури Сумської області (далі - відповідач-6) та Головного управління Національної поліції у Сумській області (далі - відповідач-7) про стягнення 267 521,75 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачами збитків у розмірі 267 521,75 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2019 (суддя Зеленіна Н.І.) відмовлено повністю у задоволенні позову.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В., Пашкіна С.А., Буравльов С.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

5. ТОВ "Дорпостач" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, здійснено однобічність встановлення та неповне з`ясування всіх обставин справи.

7. Крім того, 06.04.2020 на адресу суду ТОВ "Дорпостач" надіслано доповнення до касаційної скарги керуючись статтею 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Колегія суддів зазначає, що в силу положень частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Оскільки доповнення до касаційної скарги надійшло поза межами визначеного процесуальним законом строку, таке доповнення залишається без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Аргументи інших учасників справи

9. Відповідач-6 та відповідач-7 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та просили рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

10. У своїх відзивах відповідачі вказують, що позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування шкоди з огляду на відсутність у діях або бездіяльності відповідачів одночасно трьох елементів: факту неправомірності дій при здійснені ними своїх повноважень щодо вилучення та несвоєчасного повернення майна, належного позивачеві, спричинення шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2016 у справі № 589/887/16-к за клопотанням прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. було надано слідчому СВ Шосткинського ВП (м.Шостка) ГУНП в Сумській області Бурнатному Д.С. дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях автозаправних станцій, розташованих за адресами м. Шостка, вул.Некрасова, 6, вул. Шевченка, 45, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів та предметів, що можуть мати значення для розслідування кримінального провадження від 27.12.2014 №12014200110002360, а саме, договори на постачання продукції, товаротранспортні накладні, видаткові та інші накладні, прибуткові та касові ордери, головна книга, носії інформації (у тому числі електронні), касові книги, кошти, отримані від реалізації продукції з використанням об`єкту інтелектуальної власності, належного ПП "Автопрофіт", та інші документ, які стосуються подальшого продажу товарів з використанням об`єкту інтелектуальної власності, належного ПП "Автопрофіт" та мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

12. На підставі даної ухвали, 12.02.2016 та 18.02.2016, були проведені обшуки на автозаправних станціях ТОВ "Дорпостач" в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та вул.Некрасова, 6.

13. В ході проведення даних обшуків було вилучене майно ТОВ "Дорпостач", яке необхідне для здійснення підприємницької діяльності, та про відшукання якого прямо не було надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку.

14. За твердженням позивача у зв`язку із проведенням обшуків ТОВ "Дорпостач" було позбавлене можливості здійснювати підприємницьку діяльність на автозаправних станціях в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та вул. Некрасова, 6.

15. Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2016 у справі № 589/1019/16-к було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області Бурнатного Д.С., погодженого прокурором Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 12.02.2016 на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Шевченка, 45.

16. Позивач зазначає, що у цій ухвалі наголошено, зокрема, що з урахуванням положень діючого Кримінально процесуального Кодексу України (далі - КПК України), слідчим суддею враховано, що в клопотанні про арешт майна по кримінальному провадженні від 27.12.2014 № 12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 Кримінального кодексу України (далі - КК України) відсутня особа з правовим статусом, визначеним у частині першій статті 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, клопотання подане з порушенням строку звернення з клопотанням, відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також, не доведено можливість використання зазначеного майна у кримінальному провадженні; достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину; доказом злочину; набуте злочинним шляхом; доходом від вчинення злочину; отримане за рахунок доходів від вчинення злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого.

17. Оскільки вилучене під час обшуку 12.02.2016 майно повернуто не було, ТОВ "Дорпостач" звернулось зі скаргою, та ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.02.2016 у справі №589/1019/16-к було зобов`язано слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні від 27.12.2014 №22014200110002360, повернути ТОВ "Дорпостач" тимчасово вилучене 12.02.2016 під час обшуку майно за адресою: м. Шостка, вул. Шевченка, 45.

18. Ухвалою колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 29.02.2016 ухвала слідчого судді від 16.02.2016 про відмову в арешті майна залишена без змін. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що розглянувши клопотання слідчого та відмовивши у його задоволенні, слідчий суддя цілком вірно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна. Зокрема, слідчий суддя врахував правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власника майна завданням кримінального провадження. В межах кримінального провадження від 27.12.2014 №12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 КК України, підозра жодній особі не оголошувалась, що б давало підставу для арешту майна. Крім того, не визначено розміру шкоди, завданої даним злочином, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Як слідчим так і стороною обвинувачення не було доведено, що вищевказане майно ТОВ"Дорпостач" може використовуватись як доказ у кримінальному провадженні, яке набуте злочинним шляхом, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчинення злочину.

19. Також, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2016 у справі № 589/1019/16-к відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 18.02.2016 на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Некрасова, 6.

20. У вказаній ухвалі зазначено, зокрема, що з урахуванням положень діючого КПК України, слідчим суддею враховано, що в клопотанні про арешт майна по кримінальному провадженні від 27.12.2014 №12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 КК України відсутня особа з правовим статусом, визначеним у частині першій статті 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, за тривалий час досудового розслідування відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не вказаний розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не проведена експертиза в сфері інтелектуальної власності, що дає підстави для сумніву щодо використання ТОВ "Дорпостач" товарного знаку "klо". Також не доведено: можливість використання зазначеного майна у кримінальному провадженні; достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення почину; доказом злочину; набуте злочинним шляхом; доходом від вчинення злочину; отримане за рахунок доходів від вчинення злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, звинуваченого. Посилання на необхідність накладення арешту на зазначене майно є передчасним, так як суду не надано переконливих доказів щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення. Крім того, зважаючи на наслідки арешту майна, яке безумовно тягне за собою зупинення діяльності ТОВ "Дорпостач", в зв`язку з цим вивільнення осіб, що працюють на підприємстві та недоотримання Державним бюджетом України сплачених підприємством податків, та ті обставини, що у кримінальному провадженні навіть за рік досудового розслідування достовірно не встановлено ідентичності використаного підприємством товарного знаку "klо", що належить ПП "Автопрофіт", а також зважаючи на надані фотознімки є підстави вважати, що використаний знак може бути лише імітацією товарного знаку, що не тягне за собою кримінальної відповідальності, а накладення арешту на вилучене майно матиме негативні наслідки, то слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання.

21. Ухвалою колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 14.03.2016 зазначена ухвала слідчого судді від 23.02.2016 була залишена без змін. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що розглянувши клопотання слідчого та відмовивши у його задоволенні, слідчий суддя цілком вірно та обґрунтовано дійшла висновку про відсутність підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна. Зокрема, слідчий суддя врахувала правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власника майна завданням кримінального провадження. Як вірно зазначив слідчий суддя, в межах кримінального провадження від 27.12.2014 № 12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 КК України, відсутня особа з правовим статусом, визначеним у частині першій статті 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, за тривалий час досудового розслідування відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не вказаний розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не проведена експертиза в сфері інтелектуальної власності, що дає підстави для сумніву щодо використання ТОВ "Дорпостач" товарного знаку "klо". Як слідчим так і стороною обвинувачення не було доведено, що вищевказане майно ТОВ "Дорпостач" може використовуватись як доказ у кримінальному провадженні, яке набуте злочинним шляхом, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчинення злочину. Крім того, накладення арешту на вилучене майно матиме негативні наслідки, що тягнуть за собою зупинення діяльності ТОВ "Дорпостач", а оскільки більше ніж за рік досудового розслідування, всупереч статті 219 КПК України по даному кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру, не призначено експертизи та достовірно не встановлено ідентичності використаного підприємством товарного знаку "klо", що належить ПП "Автопрофіт", то колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно.

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій справі суди попередніх інстанцій вказали, про те, що:

- з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема рішень слідчих суддів та судів апеляційної інстанції, не вбачається встановлення судом факту незаконних дій (бездіяльності) працівників органів досудового розслідування;

- перевірка правомірності відповідних дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури здійснюється у відповідності до положень КПК України, та не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції;

- відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV

Частина друга статті 224

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

24. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 N 435-IV

Стаття 1173

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1174

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

25. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII

Частина перша статті 73

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пункт 2 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частина третя статті 310

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

26. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

27. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

28. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

29. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

30. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

31. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

32. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

33. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

34. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

35. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що неправомірність дій (бездіяльності) службових чи посадових осіб працівників поліції щодо вилучення та несвоєчасного повернення тимчасово вилученого майна, як одного з складових цивільної відповідальності, повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись в силу статті 78 ГПК України належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

36. Однак, суд касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

37. Зазначаючи про те, що протиправна поведінка підтверджується рішенням суду, суди попередніх інстанцій не врахували, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 вказала, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

38. Отже, суди попередніх інстанцій не були позбавленні можливості та повинні були з огляду на предмет спору та обставини, які входять до предмету доказування встановити наявність чи відсутність протиправної поведінки відповідного органу.

39. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що позовні вимоги про відшкодування за рахунок Державного бюджету України збитків, завданих позивачу незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014200110002360 у розмірі 267 521,75 грн. має підтверджуватися відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для даної справи, а тому являються недоведеними та необґрунтованими.

40. Крім того, в контексті спірних правовідносин суду належить з`ясувати правову природу заявленої до стягнення суми, а саме чи відносяться такі суми до упущеної вигоди чи фактичних збитків, тощо. Чи несли такі витрати обов`язковий характер та чи перебуває їх вплив в причинному зв`язку із діями (бездіяльності) відповідного органу.

41. З урахуванням викладеного касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову передчасними та таким, що прийнято без повного та всебічного з`ясування всіх істотних обставин справи та надання їм належної правової оцінки.

42. З огляду на наведене касаційний суд дійшов висновку про те, що порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, що з огляду на положення статті 300 ГПК позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок стосовно правильності застосування судами норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення збитків у розмірі 267 521, 75 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази;

45. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене в даній постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

47. З огляду на положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України Касаційний господарський суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки під час касаційного перегляду не змінює ухвалених у справі судових рішень та не ухвалює нового рішення.

48. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 920/198/19 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова