Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2020 року у справі №922/3272/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Случа О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Харківської міської ради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2020 року (головуючий - Россолов В. В., судді: Хачатрян В. С., Шутенко І. А.)

та касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2020 року (головуючий - Россолов В. В., судді: Хачатрян В. С., Шутенко І. А.) і рішення Господарського суду Харківської області від 27 березня 2019 року (суддя Шатернікова М. І.) у справі

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до: (1) Харківської міської ради, (2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні третього відповідача - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Терра Вілла",

про визнання незаконним та скасування рішення.

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Томчук М. О., представник Відповідачів 1 і 2 - Романенко Т. М., представник Відповідача 3 - Сурков О. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

1.28.12.2006 Виконавчим комітетом Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області було прийнято рішення № 138 "Про оформлення Харківському комунальному підприємству "Міськелектротранс" права власності на нежилі будівлі пансіонату "Комунальник", розташовані в с. Петрівське, вул.

Вовчанський шлях, 13, Вовчанського району Харківської області", яким вирішено оформити право власності на нежилі будівлі пансіонату "Комунальник", розташовані в с. Петрівське по вул. Вовчанський шлях, 13, Вовчанського району Харківської області, які належать територіальній громаді міста Харкова в особі міської ради.

1.1. Старосалтівською селищною радою 04.02.2008 на підставі рішення Виконкому Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від
28.12.2006 № 138 видано свідоцтво про право власності Територіальній громаді міста Харкова на шістдесят шість будівель та частину будівлі (згідно додатку № 1), що розташовані в селі Петрівське Вовчанського району Харківської області по вул. Вовчанський шлях, буд. № 13.

1.2. У додатку 1 до вказаного свідоцтва про право власності, виданого Територіальною громадою міста Харкова в особі міської ради від 09.01.2007 на підставі рішення виконкому Старосалтівської селищної ради 28.12.2006 № 138, визначений перелік об'єктів нерухомого майна.

2.23.02.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (ТОВ "Українській зодчій", орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 6069, в пункті 1.1 якого встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові будівлі у кількості 60 одиниць загальною площею 10218,3 кв. м, далі - "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13 та знаходиться на балансі Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (балансоутримувач).

2.1. Відповідно до пункту 3.1 цього договору вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 3 855 398,00 грн станом на 28.07.2015.

2.2. Згідно з пунктом 4.8 цього договору орендар зобов'язаний: здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача; за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

3.23.02.2016 на підставі акту приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі) Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем) передано, а ТОВ "Український зодчій" (орендарем) прийняті в орендне користування нежитлові будівлі у кількості 60 одиниць, загальною площею 10218,3кв. м, розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13.

4.10.03.2016 між тими ж сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 23.02.2016 № 6069, у якій сторони дійшли згоди викласти договір в новій редакції, зокрема, відповідно до пункту
1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові будівлі у кількості 60 одиниць загальною площею 10218,3 кв. м, далі - "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м.

Харкова, що розташоване за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.

Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13, та відображається на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації від 22.02.2016 № 31 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об'єкти оренди".

4.1. Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності про нерухоме майно від
04.02.2008, виданим на підставі рішення виконкому Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 28.12.2006 № 138.

4.2. Пункт 3.1 цієї додаткової угоди залишився незмінним зі змістом пункту 3.1 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 23.02.2016 № 6069.

4.3. Відповідно до пункту 5.6 цієї додаткової угод орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

5. В подальшому, 27.05.2016 ТОВ "Український зодчій" звернулося до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою, в якій просило надати згоду на приватизацію нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13, згідно договору оренди нежитлових приміщень (будівель) від 23.02.2016 № 6069 та додаткової угоди від
10.03.2016 № 1.

6.06.07.2016 Харківською міською радою прийнято рішення № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", в преамбулі якого зазначено, що з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11, керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

6.1. У пункті 47 додатку до вказаного рішення визначено майно, яке орендувалося ТОВ "Український зодчій" згідно з вказаним вище договором оренди.

7. Згідно звіту про оцінку майна - нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13, здійсненого задля визначення вартості об'єкта оцінки для приватизації шляхом викупу Товарною біржою "Євромаркет" на підставі договору від 31.08.2016 № 02/31-08/2016, ринкова вартість об'єкта оцінки: нежитлової будівлі - корпус літ. "А-5", нежитлової будівлі - павільон - склад літ. В-1, нежитлової будівлі - павільон - ігротека літ. "Ж-1 ", нежитлової будівлі - магазин літ. "Д-1", нежитлової будівлі - кафе літ. "Г-1 ", нежитлової будівлі -скважина літ. "Р-1", нежитлової будівлі - скважина, літ. "О-1", нежитлової будівлі - вбиральня загального користування літ. "У", нежитлової будівлі - літній кінотеатр літ. " 3-1", будиночків 1-51, станом на 31.08.2016 становить 2 083 636,00 грн.

8. Також, на виконання вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб'єкту оціночної діяльності ТБ "Євромаркет" проведення оцінки вартості об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1,2,3 загальною площею 46,2 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Л-2"; нежитлового приміщення 2- го поверху № 4 загальною площею 12,3 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Л-2" за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Зарічне (Петрівське), вул. Вовчанський шлях, 13 станом на 30.09.2018.

9.09.09.2016 суб'єктом оціночної діяльності Оніщенко В. Н. здійснена рецензія на "Звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень, за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13" та встановлено, що звіт про оцінку майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, однак має незначні недоліки, які не впливають на достовірність оцінки та може бути використаний за призначенням, визначеним у звіті. Оціночна вартість об'єкта оцінки становить - 2 083 636,00 грн без ПДВ.

10.12.10.2016 суб'єктом оціночної діяльності Оніщенко В. Н. здійснена рецензія на "Звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень в літ Л-2, площею 46,2 кв. м, за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13" та встановлено, що звіт про оцінку майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, однак має незначні недоліки, які не впливають на достовірність оцінки та може бути використаний за призначенням, визначеним у звіті. Оціночна вартість об'єкта оцінки - 30 785 грн без ПДВ.

11.12.10.2016 суб'єктом оціночної діяльності Оніщенко В. Н. здійснена рецензія на "Звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень в літ Л-2, площею 12,3 кв. м, за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13" та встановлено, що звіт про оцінку майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, однак має незначні недоліки, які не впливають на достовірність оцінки та може бути використаний за призначенням, визначеним у звіті. Оціночна вартість об'єкта оцінки - 10 041грн без ПДВ.

12.20.10.2016 між територіальною громадою міста Харкова, від імені якого діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчий орган Харківської міської ради (продавцем) та ТОВ "Український зодчій" (покупцем), на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр." та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", № 5390-В-С, пунктом 1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові будівлі загальною площею 10169,1 кв. м, розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13, орендовані ТОВ "Український зодчій" згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 23.02.2016 № 6069, а саме:

- нежитлова будівля-корпус, літ. "А-5", загальною площею 7939,2 кв. м;

- нежитлова будівля - павільйон-склад, літ. "В-1", загальною площею 177,4 кв. м;

- нежитлова будівля-павільон-ігротека, літ. "Ж-1", загальною площею 148,3 кв. м;

- нежитлова будівля - магазин літ. "Д-1", загальною площею 51,9 кв. м;

- нежитлова будівля-кафе, літ. "Г-1", загальною площею 146,7 кв. м;

- нежитлова будівля-скважина, літ. "Р-1", загальною площею 6,1кв. м;

- нежитлова будівля-скважина, літ. "О-1", загальною площею 9,3 кв. м;

- нежитлова будівля-вбиральня загального користування, літ. "У", загальною площею 42,3 кв. м;

- нежитлова будівля-літній кінотеатр літ. "3-1", загальною площею 41,6 кв. м;

- будиночок № 1 загальною площею 15,4 кв. м;

- будиночок № 2 загальною площею 15,4 кв. м;

- будиночок № 3 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 4 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 5 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 6 загальною площею 25,8 кв. м;

- будиночок № 7 загальною площею 25,8 кв. м;

- будиночок № 8 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 9 загальною площею 19,2 кв. м;

- будиночок № 10 загальною площею 25,8 кв. м;

- будиночок № 11 загальною площею 25,8 кв. м;

- будиночок № 12 загальною площею 19,3 кв. м;

- будиночок № 13 загальною площею 30,8 кв. м;

- будиночок № 14 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 15 загальною площею 39,2 кв. м;

- будиночок № 16 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 17 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 18 загальною площею 11,7 кв. м;

- будиночок № 19 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 20 загальною площею 29.6 кв. м;

- будиночок № 21 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 22 загальною площею 39,2 кв. м;

- будиночок № 23 загальною площею 30,8 кв. м;

- будиночок № 24 загальною площею 39,2 кв. м;

- будиночок № 25 загальною площею 21,4 кв. м;

- будиночок № 26 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 27 загальною площею 38,5 кв. м;

- будиночок № 28 загальною площею 29,2 кв. м;

- будиночок № 29 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 30 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 31 загальною площею 29.6 кв. м;

- будиночок № 32 загальною площею 29,6 кв. м;

- будиночок № 33 загальною площею 21,2 кв. м;

- будиночок № 34 загальною площею 30,2 кв. м;

- будиночок № 35 загальною площею 29,8 кв. м;

- будиночок № 36 загальною площею 30,2 кв. м;

- будиночок № 37 загальною площею 30,0 кв. м;

- будиночок № 38 загальною площею 21,5 кв. м;

- будиночок № 39 загальною площею 29,8 кв. м;

- будиночок № 40 загальною площею 29,3 кв. м;

- будиночок № 41 загальною площею 29,3 кв. м;

- будиночок № 42 загальною площею 29,4 кв. м;

- будиночок № 43 загальною площею 29,5 кв. м;

- будиночок № 44 загальною площею 30,4 кв. м;

- будиночок № 45 загальною площею 30,1 кв. м;

- будиночок № 46 загальною площею 29,9 кв. м;

- будиночок № 47 загальною площею 68,1 кв. м;

- будиночок № 48 загальною площею 13,8 кв. м;

- будиночок № 49 загальною площею 75,9 кв. м;

- будиночок № 50 загальною площею 75,1 кв. м;

- будиночок № 51 загальною площею 76,3 кв. м.

12.1. Відповідно до пункту 2 цього договору оціночна вартість будівель, що відчужуються, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, зафіксована у висновках оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 23.09.2016, дата оцінки 31.08.2016, і складає 2 083
636,00 грн.

13.31.01.2017 територіальною громадою міста Харкова, від імені якого діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчий орган Харківської міської ради (продавцем) та ТОВ "Український зодчій" (покупцем) на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 р. р." та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №413/16 "Про внесення змін до деяких рішень Харківської міської ради щодо приватизації комунального майна" укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", № 5442-В-С, пунктом 1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення загальною площею 58,5 кв. м, розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.

Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13, орендовані ТОВ "Український зодчій", згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 23.02.2016 №6069, асаме:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,2,3, І загальною площею 46,2 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Л-2";

- нежитлове приміщення 2-го поверху № 4, загальною площею 12,3 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Л-2". Вказані вище нежитлові приміщення належать продавцю на праві власності.

13.1. Відповідно до пункту 2 цього договору оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначається у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, зафіксована у висновках оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 04.11.2016, і складає 40 826,00 грн.

13.2. Покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 48 991,20

грн протягом 30-ти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 3.2 договору).

14. Разом з цим, згідно з висновком комісійної судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 142017221080000002 від 04.01.2017, ринкова вартість нежитлових будівель пансіонату "Комунальник", розташованого по вул. Вовчанський шлях, 13 в с. Зарічне (попередня назва с. Петрівське) Вовчанського району Харківської області, загальною площею 10169,1 кв. м, які відчужені на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2016 № 5390-В-С з комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі міськради, станом на 31.08.2016 складала 5 819 214 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

15. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (далі також "Позивач", Прокурор) 29.11.2018 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі також "Відповідач-1", Міська рада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі також "Відповідач-2", Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (далі також "Відповідач-3") у якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С, укладений між Управлінням та ТОВ "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 4044;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладений між Управлінням та ТОВ "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 698.

16. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 Кримінального кодексу України, яке проводилось за фактом зловживання своїми повноваженнями оцінювача Товарної біржі "Євромаркет", яким у звіт про оцінку комунального майна були внесені недостовірні відомості щодо його ринкової вартості, внаслідок чого це майно були приватизовано за ціною значно нижче ринкової.

16.1. Прокурор, з посиланням на приписи Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11, вказує що Міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного (відчуженого) майна шляхом викупу орендарем, оскільки такий метод міг бути застосований лише у виключних випадках - у разі здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

Однак ТОВ "Український зодчій" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування спірних об'єктів нерухомого майна у нього в оренді не здійснював, отже, такий продаж мав бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).

Тобто, обраний спосіб приватизації є незаконним та суперечить інтересам держави та територіальної громади, зв'язку з тим, що він фактично є умисним шляхом не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості.

Крім того, викуп повинен був бути проведений за ринковою вартістю об'єкта, визначеною суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів з оцінки майна, натомість оспорювані об'єкти було продано за 2 083 636 грн без ПДВ, у той час як дійсна їх ринкова вартість на момент оцінки складала 5 819 214 грн без ПДВ, тобто об'єкти було продано у 2,8 разі нижче ніж їх дійсна ринкова вартість, що підтверджується висновком комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 5577/13888-13948 від
15.08.2017, проведеної експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від
04.01.2017.

Отже, на думку Прокурора, відповідне рішення Міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а спірні договори купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства та мають бути визнані недійсними.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

17. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2019 в позові відмовлено повністю.

17.1. Рішення місцевого господарського суду із посиланням на статті 19, 41, 59, 140, 144 Конституції України, статті 1, 10, 25, 26, 29, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України", статті 3, 4, 5, 7, 15, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 11, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 4,13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльністю в Україні", статті 203, 215, 216, 227, 327 Цивільного кодексу України, статті 207, 208 Господарського кодексу України мотивоване тим, що: по-перше, вирішення питань щодо приватизації об'єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях; по-друге, рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" відповідає вимогам чинного законодавства та Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки; по-третє, орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості; по-четверте, Відповідачем-1 дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки воно прийнято на черговій сесії ради, яка є правомочною, вказане питання було включено до порядку денного сесії.

17.2. Щодо вимог про визнання договорів недійсними, місцевий господарський суд зазначив, що сторони уклали договори купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність посилання Прокурора на невідповідність спірних правочинів статті 203 Цивільного кодексу України. Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем жодними належними та допустимими доказами наявності у сторін наміру на укладення угод, які б завідомо суперечили інтересам держави та суспільства.

18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

18.1. Задовольняючи позовні вимоги Східний апеляційний господарський суд виходив з того, що викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів статті 18-2 з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та пунктів 5.4,5.7 Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №283, може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

18.2. Встановивши, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ТОВ "Український зодчій" здійснювались будь-які поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди від 23.02.2016 № 6069 в редакції додаткової угоди 10.03.2016 № 1; оціночна вартість спірного майна становить 3 855 398,00 грн, тоді як продано це майно за спірними договорами за 2 083 636,00 грн та 48 991,20 грн відповідно суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пункт 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011, а відтак він є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.

19. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
24.09.2020 року постанову Східного апеляційного господарського суду від
10.12.2019 у справі № 922/3272/18 скасовано; справу № 922/3272/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19.1. Переглядаючи цю справу у касаційному порядку Верховний Суд погодився з правовою позицією Східного апеляційного господарського суду щодо незаконності оспорюваного рішення Міської ради, втім касаційний суд констатував відсутність у постанові апеляційного господарського суду висновків про те, що задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель (орендованих ТОВ "Український зодчій") від 20.10.2016 № 5390-В-С та від
31.01.2017 №5442-В-С, укладених на підставі рішення Міської ради, не суперечить частині 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

19.2. У зв'язку з цим суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження апеляційним господарським судом порушень, на які Відповідачі посилаються як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та їх пов'язаності із винною або протиправною поведінкою самого набувача майна.

20. За наслідками нового апеляційного розгляду даної справи, постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2019 змінено. Викладено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в решті рішення залишено без змін.

20.1. Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з такого:

- з огляду на положення "приватизаційного" законодавства та висновки Верховного Суду, які надавалися у постанові у цій справі, Міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, однак при цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Втім, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ТОВ "Український зодчій" здійснювались будь-які поліпшення орендованого ним приміщення, а тому слід вважати, що оспорюваний Прокурором пункт додатку до рішення Міської ради є таким, що суперечить закону;

- разом з тим, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема у справах "Федоренко проти України ", "Стретч проти Сполученого Королівства", "Україна - Тюмень проти України ", "Рисовський проти України") апеляційний господарський суд вирішив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна, оскільки жодних порушень з боку покупця - ТОВ "Український зодчій" при проведенні приватизаційної процедури не допущено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

21. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, посилаючись при цьому на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Міська рада та Управління звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами у яких просять постанову Східного апеляційного господарського суду від
30.11.2020 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2019 залишити в силі.

22. Водночас, не погодившись із постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, також посилаючись при цьому на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, до Верховного Суду із касаційною скаргою звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури. У скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Міської ради (узагальнено)

23. У своїй касаційній скарзі Міська рада стверджує, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення статті 289 Господарського кодексу України (далі ГК України), частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 3, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 1,25,26,29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

23.1. Міська рада зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що нею повністю дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення щодо відчуження комунального майна. Спірне рішення прийнято на черговій сесії Міської ради, яка була правомочною; питання відчуження майна було включено в порядок денний, проводилася доповідь, обговорення проекту. Право Відповідача-3 на викуп орендованого приміщення виникло із договору оренди, положень статті 289 ГК України і такому праву кореспондує обов'язок орендодавця продати майно саме орендарю. Приписи статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють якоїсь виключності для приватизації шляхом викупу, а закріплюють лише додаткові гарантії для добросовісного орендаря. Скаржник наполягає на тому, що орган приватизації вправі обрати такий спосіб приватизації як викуп, за відсутності будь-яких додаткових умов, в тому числі, проведення поліпшень орендованого майна.

23.1.1. Відповідач-1 акцентує на тому, що у зазначеній частині апеляційним судом не було враховано висновків Верховного Суду, які було викладено у постанові від
24.06.2020 у справі № 903/206/19.

23.2. Крім наведеного, Міська рада також зазначає, що апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки запереченням Відповідачів щодо відсутності підстав для участі Прокурора у даній справі. Скаржник акцентує, що судом апеляційної інстанції у цій частині (застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру") не було враховано висновків Верховного Суду, які були викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Доводи касаційної скарги Управління (узагальнено)

24. Аргументи касаційної скарги Управління перекликаються з доводами касаційної скарги Міської ради.

24.1. Так, Управління також стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи статей 3, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ГК України ЦК України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

24.2. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано того, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не передбачають заборони щодо надання орендарю переважного права на придбання, орендованого комунального майна. На правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу майна, переданого в оренду, поширюється дія норм, закріплених у частині 2 статті 777 ЦК України та 289 ГК України, а зміст цих норм підтверджує правильність позиції Управління, Міської ради та місцевого господарського суду.

24.2.1. Як і Міська рада, Управління у зазначеній частині посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 24.06.2020 у справі № 903/206/19.

25. У касаційній скарзі Управління також вказує, що у спірних правовідносинах сторони уклали договори купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому визнання недійсними оспорюваних договорів не відповідатиме приписам статей 203, 215 ЦК України.

26. Наприкінці Відповідач-2, зокрема, стверджує і про те, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин відсутності правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави у даній справі, позаяк проігнорував, що єдиним органом, який може представляти інтереси територіальної громади міста Харкова є Міська рада в імені якої з питань комунальної власності діє саме Управління.

27. У скарзі Управління містяться також доводи про необхідність врахування висновків Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України № 157 щодо окремих питань приватизації комунального майна.

Доводи касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (з урахуванням уточнень, узагальнено)

28. Направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 погодився з правовою позицією Прокурора та Східного апеляційного господарського суду щодо незаконності оспорюваного рішення Міської ради, втім в частині позовних вимог про визнання недійсними, укладених договорів купівлі-продажу суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження апеляційним господарським судом порушень, на які Відповідачі посилаються як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та їх пов'язаності із винною або протиправною поведінкою самого набувача майна.

28.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, суд апеляційної інстанції застосував положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідну практику Європейського суду з прав людини та зазначив, що хоча відсутність здійснених орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна і є порушенням способу приватизації, але таке порушення було допущене виключно першим Відповідачем, але не набувачем майна, оскільки очевидним є той факт, що набувач майна жодним чином не міг вплинути на виконання Міською радою своїх функцій.

28.2. Втім, вказані висновки зроблені апеляційним судом з неправильним застосуванням приписів "приватизаційного" законодавства та статей 203, 215 ЦК України. Крім цього, судом апеляційної інстанції неправильно було застосовано до спірних правовідносин висновки Європейського суду з прав людини та не враховано висновків Верховного Суду, які було викладено у постановах від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

28.3. Так, апеляційний суд не врахував, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи. Як Європейський суд з прав людини так і Верховний Суд зауважували, що оцінювати у подібних спорах потрібно не тільки дії органів влади, але і самого набувача майна.

28.3.1. При приватизації державного чи комунального майна волевиявлення наявне не тільки у продавця майна, а і у його покупця. За обставин цієї справи орендар був обізнаний з умовами договору оренди, зокрема, щодо порядку здійснення поліпшення майна; приватизаційне законодавство є чітким, однозначним і зрозумілим, а тому мало бути враховано особою, яка має намір ним скористатися.

Втім, ТОВ "Український зодчій" за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації все ж звернулося до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою, що свідчить про недобросовісність, зокрема, і його дій також. Тому, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою, зокрема, цієї особи.

28.3.2. Повернення у власність територіальної громади майна, яке було незаконно відчужено юридичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі касаційного перегляду

29. Касаційне провадження за касаційними скаргами усіх заявників у даній справі відкрито з підстави касаційного оскарження, що передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуально кодексу України (далі ГПК України).

30. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30.1. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

30.2. Поряд із цим, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частиною 4 статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. Зважаючи на велику кількість справ з подібними справі № 922/3272/18 предметами спору та підставами позовів, а також з огляду на різну практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування, зокрема, приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ЦК та ГК України у подібних правовідносинах, з метою забезпечення формування єдиної правозастосовчої практики об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було здійснено касаційний перегляд судових рішень у справі № 922/623/20 за результатами якого прийнято постанову від 22.01.2021.

31.1. У вказаній постанові об'єднаною палатою Касаційного господарського суду буду надано ряд висновків щодо застосування положень зазначених нормативно-правових актів, врахування яких, колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд справи № 922/3272/18 вважає необхідним, оскільки (1) правовідносини у справах № 922/623/20 і № 922/3272/18 є подібними; (2) у касаційних скаргах піднімаються, зокрема, питання правильності застосування правових норм, висновки щодо застосування яких надані у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.01.2020 у справі № 922/623/20; (3) в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

32. Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також те, що постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/623/20 прийнято після подання касаційних скарг у справі № 922/3272/18, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає усі наведені скаржниками доводи, проте такими доводами та вимогами не обмежена.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

33. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про (1) визнання незаконним та скасування п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від
06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; (2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій", який зареєстрований в реєстрі за № 4044; (3) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій", зареєстрованого в реєстрі за № 698.

34. В оспорюваному рішенні Міської ради від 06.07.2016 № 283/16 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статі 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2012 р. р., затвердженої рішенням Міської ради від 23.12.2011 № 565/11.

35. Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

35.1. Програма приватизації визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 роках і відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

35.2. Відповідно до пунктів 5.1-5.4 Програми приватизації продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів.

35.3. Умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України.

35.4. Одним із способів, що застосовуються при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об'єкта.

35.5. Продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

35.6. Згідно з пунктом 5.7 Програми орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

36. За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об'єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

36.1. Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

36.2. Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

36.3. З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу.

36.4. Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1,3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

36.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

36.6. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).

36.7. Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.

37. Аналізуючи наведені положення Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Порядку № 439 та Програми приватизації об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від
22.01.2021 у справі № 922/623/20 дійшла висновку про те, що Міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

37.1. Тобто, за висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

38. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції правильно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що Міська рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

38.1. Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив про безпідставність посилання суду першої інстанції на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

38.2. Аналогічні правові висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19.

39. Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

39.1. Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

39.2. Оскільки судами було встановлено, а сторони і не заперечують, що матеріали цієї справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ТОВ "Український зодчій", здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним за договором оренди приміщень, то оспорюваний Прокурором пункт 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр. За таких обставин Верховний Суд вважає, що вказаний пункт додатку до рішення Міської ради підлягає скасуванню як такий, що спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.

40. Здійснене апеляційним господарським судом правозастосування повністю узгоджується із правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому протилежні доводи касаційний скарг Міської ради та Управління у цій частині відхиляються, як безпідставні.

41. Крім цього, правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про те, що посилання Відповідачів на пункт 5.6 договору оренди № 6069, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

42. Разом з цим, колегія суддів Касаційного господарського суду все ж констатує порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права у наведеній частині, а саме приписів статті 238 ГПК України, оскільки встановивши обставини незаконності прийняття Міської радою оспорюваного пункту рішення, господарський суд апеляційної інстанції, залишивши рішення місцевого господарського суду без змін, не задовольнив позовні вимоги Прокурора про скасування наведеного пункту, а тому в силу положень статті 311 ГПК України, таке рішення приймає Верховний Суд.

43. Доводи Міської ради та Управління про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду зі справи № 903/206/19 колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, як необґрунтовані, з огляду на те, що фактичні обставини у наведеній справі не є подібними тим, що склалися між сторонами у справі № 922/3272/18.

43.1. Так, колегією суддів з'ясовано, що постановою від 24.06.2020 Верховний Суд направив справу № 903/206/19 на новий розгляд, зокрема, у зв'язку з відсутністю судового дослідження та висновків судів попередніх інстанцій саме щодо доводів орендаря про те, що вона здійснила поліпшення спірного майна не менше ніж 25 відсотків його ринкової вартості.

Таким чином, направлення справи № 903/206/19 на новий розгляд взагалі не означає формування остаточного правового висновку у ній, позаяк на новому розгляді справи фактичні обставини спору ще належить встановити з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, зокрема, в частині наявності чи відсутності здійснених орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна.

44. Що ж до здійсненого апеляційним судом застосування норм матеріального права в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає таке.

45. В силу вже сталої практики Касаційного господарського суду (справи № 922/623/20, № 922/2244/19, № 922/1009/20) при вирішенні спору щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С та від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладених на підставі пункту 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 238/16 дійсно має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

45.1. Саме відсутність такої оцінки по суті стала підставою для скасування Верховним Судом постанови Східного апеляційного господарського суду від
10.12.2019, яка приймалася за результатами первісного апеляційного розгляду даної справи.

46. За результатами нового апеляційного розгляду апеляційний господарський суд застосував положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідну практику Європейського суду з прав людини та зазначив, що відсутність здійснених орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна дійсно є порушенням способу приватизації, але таке порушення було допущене виключно першим Відповідачем, але не набувачем майна, оскільки очевидним є той факт, що набувач майна жодним чином не міг вплинути на виконання Міською радою своїх функцій. На думку апеляційного суду той факт, що набувач, достеменно знаючи про відсутність поліпшень орендованого майна, здійснив викуп майна на підставі рішення органу самоврядування, не свідчить про порушення з боку набувача, оскільки купівля майна є легітимною дією, яка не має ознак жодного порушення.

За висновком господарського суду апеляційної інстанції наявність порушень процедури відчуження комунального майна з боку органу місцевого самоврядування саме по собі не може бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувача такого майна, оскільки такі порушення не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.

47. Вирішуючи питання правильності застосування Східним апеляційним господарським судом норм матеріального права у цій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду знову звертається до висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 і зазначає таке.

48. Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".

48.1. За обставинами цієї справи (детально описані у пунктах 1-14 цієї Постанови) порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели, не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря (ТОВ "Український зодчій") несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна.

При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

48.2. Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив невід? ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

49. Разом з цим, передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

50. За обставин даної справи, а саме обставин наявності допущених органами місцевого самоврядування порушень умов та порядку приватизації, а також наявності протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди все ж звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, Верховний Суд вважає, що позбавлення такої особи майна, шляхом визнання недійсними укладених з нею договорів купівлі-продажу, не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою, зокрема, і самого набувача майна.

50.1. Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) юридичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.

50.2. Крім цього, Верховний Суд враховує і те, що покупець не буде нести "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірних правочинів, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на їх виконання.

51. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури є обґрунтованими, а висновки апеляційного господарського суду у цій частині є помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

52. Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

52.1. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

52.2. Статтею 203 ЦК України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

52.3. За приписами статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

52.4. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

53. Частиною 1 статті 311 ГПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 311 ГПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

54. Як зазначено вище, договори купівлі-продажу нежитлових будівель, орендованих ТОВ "Український зодчій" від 20.10.2016 № 5390-В-С та від 31.01.2017 № 5442-В-С укладені на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади", яке з підстав, зазначених вище, визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім цього, оспорювані догори укладені також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 рр. , затвердженої рішенням ~organization84~ 12 сесії 6 скликання 23.12.2011 і Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому, в силу приписів наведених статей ЦК України та ГК України, такі договори мали бути визнані судом недійсними.

54. Позаяк, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних Прокурором договорів купівлі-продажу, Верховний Суд, керуючись повноваженнями, які йому надані, наведеними вище положеннями статті 311 ГПК України, вважає за можливе у цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задовольнити і визнати недійсними, укладені Управлінням та ТОВ "Український зодчій" договори купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С та від 31.01.2017 № 5442-В-С.

55. Доводи Міської ради та Управління про неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє, оскільки з урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення вимог чинного законодавства, а отже Прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави.

56. Дійсно, захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

56.1. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
01.09.2020 у справі № 922/1441/19 та від 24.09.2020 у справі № 920/3272/18.

57. Процитовані Міською радою висновки Великої Палати Верховного Суду із постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли між учасниками спору у справі № 922/3272/18, адже стосуються вони випадку, коли прокурор звертається з позовом в інтересах держави через те, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в той же час у даній справі позов заявлено Прокурором самостійно у зв'язку з тим, що Міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

58. В ході здійснення касаційного провадження у даній справі Верховним Судом не було встановлено неправильного застосування чи порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права з наведених у касаційних скаргах Міської ради та Управління мотивів, а тому і підстав для задоволення поданих ними касаційний скарг немає.

59. Водночас, доводи касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури підтвердилися, що є підставою для задоволення поданої скарги, скасування оскаржуваних рішення та постанови і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

60. Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

60.1. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі Верховний Суд дійшов висновку про прийняття нового рішення про повне задоволення позовних вимог Прокурора, а тому, понесені Позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно покладають на трьох Відповідачів.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Харківської міської ради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 27 березня 2019 року у справі № 922/3272/18 скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 у справі № 922/3272/18 задовольнити повністю.

5. Визнати незаконним та скасувати пункт 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С, укладений між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 4044.

7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладений між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 698.

8. Стягнути з Харківської міської ради (ідентифікаційний код 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910108) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 762,00 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 2 643,00 грн та за подання касаційної скарги у сумі 3 524,00 грн.

9. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910108) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1
762,00 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 2 643,00 грн та за подання касаційної скарги у сумі 3 524,00 грн.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (ідентифікаційний код 34678458, Харківська область, Вовчанський район, с.

Бугаївка, вул. Перемоги, 25) на користь Харківської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910108) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 762,00 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 2 643,00 грн та за подання касаційної скарги у сумі 3 524,00 грн.

11. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Случ О. В.