Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.08.2019 року у справі №914/2202/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2019 (суддя Березяк Н. Є.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 [колегія суддів: Бойко С. М. (головуючий), Хабіб М. І., Якімець Г. Г. ]

зі справи № 914/2202/18

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (далі -Підприємство)

про стягнення 429 952,94 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Підприємства 429 952,94 грн., з яких 306 531,41 грн. пені, 34
662,39 грн. 3 % річних і 88 759,14 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов'язань з оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 28.02.2007 № 90132 (далі - Договір).

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у частині своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 50 000

грн. пені, 12 343,25 грн. 3 % річних і 35 402,87 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення в частині задоволення позову мотивовані наявністю підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами з порушенням строків оплати. При цьому суму пені, що підлягає стягненню за рішенням суду, зменшено, враховуючи майновий стан обох сторін, стан розрахунків та соціальну значущість Підприємства.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог оскаржувані судові акти мотивовані безпідставністю нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашення якої відбулося згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова № 256).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про зміну порядку і строків розрахунків щодо заборгованості за Договором.

4.2. Суди не спростували аргументи Товариства про те, що визначений Постановою № 256 порядок не передбачає зміни порядку і строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, і тому порушення державою обов'язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов'язань.

4.3. У частині зменшення пені неправомірним є посилання суду ("позиція суду") в оскаржуваній постанові на статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4.4. Висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідає приписам статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Доводи Підприємства

Підприємство правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Товариством (постачальник) і Підприємством (споживач) укладено Договір, за умовами якого:

постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (пункт 1);

під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергії (далі - ПКЕЕ; пункт 2.1);

споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (пункт 2.3.3);

остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період (пункт 5 додатку № 2);

тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (пункт 7 додатку № 2);

у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми (пункт 8 додатку № 2);

за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пункт 4.2.1).

6.2. На виконання умов Договору позивач протягом січня - вересня 2018 року продавав, а відповідач приймав електричну енергію, що підтверджується відповідними рахунками на оплату.

6.3. Судами встановлено, що вартість купленої за Договором електроенергії була оплачена відповідачем частково власними коштами Підприємства, а частково за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі Постанови № 256.

6.4. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи ні.

Суди погодились з доводами відповідача в частині того, що на суми коштів, які останньому відшкодовувались з державного бюджету як субвенції на оплату погашення заборгованості за постачання електричної енергії, не нараховуються штрафні санкції.

6.5. Щодо розрахунків Підприємства власними коштами суд першої інстанції на підставі пункту 4.2.1 Договору та статті 625 ЦК України, самостійно здійснивши перерахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем строків оплати вартості купленої електроенергії, дійшов висновку про те, що стягненню підлягають 88 493,85 грн. пені, 12 343,25 грн. 3 % річних і 35 402,87 грн. інфляційних втрат. Правильність такого розрахунку підтвердив й суд апеляційної інстанції.

6.6. Відповідач відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і частини 3 статті 551 ЦК України заявив клопотання про зменшення судом розміру пені на 80 %, посилаючись на збитковість господарської діяльності Підприємства у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів послуг, відсутність фінансування різниці в тарифах, які не покривають вартості виробництва.

6.7. Враховуючи майнові інтереси обох сторін і винятковість обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача і зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню внаслідок прострочення виконання зобов'язання, до 50 000 грн.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ЦК України:

частина перша статті 509:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

стаття 610:

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.2. ГК України:

частини перша і друга статті 12:

- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності;

- основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій;

частина перша статті 193:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України;

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями у Цивільного кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

стаття 233:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.3. Постанова № 256 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з електропостачання для індивідуального опалення; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, допомоги по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в тому числі на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"), щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, та поштові витрати за рахунок субвенцій з державного бюджету;

пункт 8-1:

- кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.. Підприємствами централізованого водопостачання і централізованого водовідведення отримані кошти спрямовуються на оплату електричної енергії, в тому числі погашення заборгованості за минулі періоди, розрахунки за питну воду, придбану для надання послуг з централізованого водопостачання, за очищення стічних вод іншими підприємствами, сплату грошових зобов'язань із загальнодержавних податків та зборів до бюджету, визначених статтею 9 Податкового кодексу України (крім податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість). Кошти на виплату заробітної плати з нарахуваннями на неї, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, спрямовуються за умови відсутності заборгованості за електричну енергію, що підтверджується актом звіряння з постачальником електричної енергії станом на 1 число звітного місяця.. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок..

Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

7.4. ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина четверта статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частини перша і друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

8.1.08.11.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 951, на підставі якої з 01.01.2018 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та внесено зміни до Постанови № 256, якою запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

8.2. Як встановили суди попередніх інстанцій, частина розрахунків за Договором здійснювалась відповідачем відповідно до Постанови № 256, тобто за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з водопостачання, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями з відповідним призначенням платежу.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в розмірі наданих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача, зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова №
256.

8.3. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 зі справи № 924/296/18.

8.4. З урахуванням викладеного Касаційний господарський суд відхиляє аргументи касаційної скарги позивача щодо передчасних висновків судів попередніх інстанцій про зміну порядку і строків проведення розрахунків за Договором.

8.5. Врахувавши зазначені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за Договором має бути здійснено на суму боргу, яку відповідач сплатив власними коштами, з порушенням строків оплати, поза межами дії Постанови № 256.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, на підставі пункту 4.2.1 Договору та статті 625 ЦК України, самостійно здійснивши перерахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем строків оплати вартості купленої електроенергії, обґрунтовано визнав підставним нарахування до стягнення 88 493,85 грн. пені, 12
343,25 грн. 3 % річних та 35 402,87 грн. інфляційних втрат.

8.6. Водночас суди попередніх інстанцій також правомірно дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені відповідно до приписів статті 233 ГПК України та статті 551 ЦК України.

Так, аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

8.7. Суди попередніх інстанцій, оцінивши доводи сторін, узявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру неустойки, зокрема те, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється здебільшого за рахунок бюджетних коштів, збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості та наявністю непокритих збитків, що вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства та звіту про фінансові результати, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 50 000 грн.

8.8. Доводи Товариства щодо неправильного застосування судами статті 551 ЦК України Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що наведене спростовується викладеними обставинами та не знайшло свого підтвердження під час розгляду Касаційним господарським судом касаційної скарги зі справи.

8.9. Касаційний господарський суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи, зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Касаційний господарський суд погоджується з виконанням судами попередніх інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального і процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування судових рішень. З огляду на зазначене доводи скаржника про неповне спростування наведених ним в судах попередніх інстанцій доводів колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими як такі, що не спростовують правильності прийнятих у цілому судових рішень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1.17.09.2019 Товариство звернулось до Верховного Суду із заявою про визначення розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом його касаційної скарги.

10.2. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 зі справи № 914/2202/18 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова