Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/22067/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників учасників справи:

ПрАТ "Нива" - Мирона М. В. ,

ОСОБА_2 - Мельниченко А. В.,

Арбітражний керуючий Реверук П. К. - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нива"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Остапенка О. М., Отрюха Б. В.

за заявою Приватного акціонерного товариства "Нива"

до ОСОБА_2

про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/22067/21

за заявою Приватного акціонерного товариства "Нива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармакс Україна"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у зв`язку з порушенням керівником приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 14.06.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 925/367/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармакс Україна" (далі - ТОВ "Фармакс Україна") за заявою Приватного акціонерного товариства "Нива" (далі - ПрАТ "Нива").

2. 11.08.2022 ухвалою попереднього засідання визнано ПрАТ "Нива" кредитором боржника на загальну суму 546 642,54 грн - вимоги четвертої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 546 642,54 грн.

3. 13.09.2022 постановою Господарського суду міста Києва боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Реверука П. К.

Короткий зміст заяви

4. У січні 2023 року ПрАТ "Нива" подало до суду першої інстанції заяву про покладення на керівника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 546 642,54 грн, у зв`язку порушенням колишнім директором ТОВ "Фармакс Україна" ОСОБА_2 строку, встановленого ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

5. Заявник вказував, що відповідно до останньої поданої звітності боржника станом на 31.12.2020 поточні зобов`язання підприємства значно перевищують актив; за результатами проведеного фінансового аналізу боржника, встановлено, що за період 31.12.2018 - 31.12.2020 показники поточної неплатоспроможності ТОВ "Фармакс Україна" мають від`ємний результат та стосовно боржника мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідають законодавчому визначенню його як боржника. За доводом заявника станом на 31.12.2020 у боржника вже була наявна загроза неплатоспроможності і відповідно до норм КузПБ керівник ТОВ "Фармакс Україна" був зобов`язаний у місячний строк (тобто до 31.01.2021) звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. 04.07.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/22067/21 задоволено заяву ПрАТ "Нива" та покладено на ОСОБА_2 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів ТОВ "Фармакс Україна" в розмірі 546 642,54 грн.

7. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з аналізу фінансово-господарського стану боржника, станом на 31.12.2020, вбачається, що маючи визначену поточну неплатоспроможність та такий стан підприємства, коли розрахунки з кредиторами можливі тільки при застосуванні до боржника ліквідаційної процедури, керівник ТОВ "Фармакс Україна" ОСОБА_2 , проігнорувала норми Кодексу та у визначений місячний строк не звернулася до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фармакс Україна".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. 17.12.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено 20.01.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/22067/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ "Нива" про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 .

9. Апеляційний господарський суд боржник встановивши, що має невиконані зобов`язання лише перед одним кредитором, що установлено в ухвалі попереднього засідання, дійшов висновку, що відтак неможливо встановити обставин загрози неплатоспроможності боржника, оскільки у даному випадку немає множинності кредиторів, а відтак і загрози неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, в разі задоволення вимог єдиного кредитора.

10. За висновком суду апеляційної інстанції наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. 06.02.2025 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ПрАТ "Нива" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/22067/21.

12. Касаційна скарга подана з підстав, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

13. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував ч. 6 ст. 34 КУзПБ та дійшов помилкового висновку, що наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника, при цьому залишив поза увагою факт наявності, станом на визначену дату, у боржника зобов`язань, строк виконання яких настав щонайменше перед чотирма кредиторами.

14. За доводом скаржника судом апеляційної інстанції також не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 21.11.2024 у справі № 925/1577/20, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, від 19.11.2024 у справі № 924/784/23 щодо встановлення ознак загрози неплатоспроможності, обчислення перебігу строку визначеного абз. першим ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

15. ПрАТ "Нива" також доводить, що апеляційний господарський суд припустився порушень ст. 86 236 238 ГПК України та не дослідив докази, які підтверджують обставини та дату виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами, не взяв до уваги звіт за результатом аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, залишив поза увагою ненадання відповідачем доказів на підтвердження добросовісності та розумності своїх дій, не дослідив чи були достатніми активи боржника для виконання зобов`язань перед іншими кредиторами.

16. За доводом скаржника, апеляційний господарський суд не взяв до уваги, що відповідач в апеляційній скарзі зазначав лише порушення судом в першій інстанції норм процесуального права (не повідомлення відповідача належним чином), а не порушення норм матеріального права та не звернув уваги, що в першій інстанції не було досліджено ряд доказів (пояснення учасника, договори, банківські виписки та інші), які були надані вже після винесення ухвали в першій інстанції представником учасника під час розгляду справи про банкрутства.

17. Скаржник вважає, що такий висновок, як наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника, свідчить про дискримінаційний підхід щодо захисту інтересів єдиного кредитора та порушує право на справедливий суд, та стверджує про необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 02.11.2022 у справі 902/1068/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

18. 24.03.2025 від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач вважає, що висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із правовими висновками, викладеними, зокрема, в постановах Верховного Суду у справі №902/1068/20 від 02.11.2022, у справі №910/3205/22 від 22.02.2024, а скаржником не наведено жодних вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступу від них.

19. Також 24.03.2025 ліквідатором подано відзив, в якому арбітражний керуючий Реверук П. К. підтримує позицію скаржника та вважає, що наявні підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 і залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/22067/21.

20. 01.04.2025 скаржником подано відповідь на відзив відповідача, в якому ПрАТ "Нива" стверджує про необґрунтованість доводів відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час перегляду ухвали суду першої інстанції про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів.

23. У цій справі ініціюючий кредитор ПрАТ "Нива" звернувся до суду із заявою про покладення на керівника боржника - ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 546 642,54 грн.

24. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву кредитора дійшов висновку про невиконання встановленого ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов`язку в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фармакс Україна". Суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки місцевого господарського суду та відмовив в задоволенні заяви ПрАТ "Нива" з тих мотивів, що у цій справі наявний лише один кредитор, що унеможливлює встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника.

25. Здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

26. За приписами частини шостої статті 34 КУзПБ (в редакції Кодексу, чинної на момент звернення кредитора у січні 2023 року із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) Боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

27. Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

28. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, висновки якої згідно з ч. 4 ст. 300 ГПК України підлягають врахуванню та на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, зазначила, що за буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

29. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку (п. 10.28. постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

30. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 22.02.2024 у справі № 910/3205/22.

31. У цій справі ухвалою попереднього засідання від 11.08.2022 визнано вимоги до боржника лише одного кредитора - ПрАТ "Нива" на загальну суму 546 642,54 грн.

32. У постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20, від 22.02.2024 у справі № 910/3205/22, Верховний Суд наголосив, що загроза неплатоспроможності у розумінні абзацу 1 частини шостої статті 34 КУзПБ має місце у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Іншого визначення цього поняття норми КУзПБ не містять. Відтак, наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника.

33. Отже за наявності у цій справі лише одного кредитора, що встановлено в ухвалі попереднього засідання, вірними є висновки суду апеляційної інстанції, що відтак неможливо встановити обставини загрози неплатоспроможності боржника, оскільки у цьому випадку не має множинності кредиторів, а відтак і загрози неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, в разі задоволення вимог єдиного кредитора.

34. Твердження скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 21.11.2024 у справі № 925/1577/20, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, від 19.11.2024 у справі № 924/784/23 щодо встановлення ознак загрози неплатоспроможності, обчислення перебігу строку визначеного абз. першим ч. 6 ст. 34 КУзПБ, залишення судом поза увагою звіту за результатом аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, ненадання відповідачем доказів на підтвердження добросовісності керівника та розумності своїх дій, не дослідження судом активів боржника для виконання зобов`язань перед іншими кредиторами Верховний Суд відхиляє, оскільки такі доводи не спростовують наявності у цій справі єдиного визнаного кредитора, що унеможливлює встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника в розумінні ч. 6 ст. 34 КУзПБ (в редакції на час звернення скаржника із заявою про покладення солідарної відповідальності.)

35. Доводи скаржника про те, що відповідач в апеляційній скарзі зазначав лише порушення судом в першій інстанції норм процесуального права, а не порушення норм матеріального права спростовуються змістом наявної в матеріалах справи апеляційної скарги ОСОБА_2 та описовою частиною постанови, де зазначено короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи скаржника.

36. Відносно аргументів скаржника про необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 02.11.2022 у справі 902/1068/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, оскільки, на думку скаржника, такий висновок, як наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника, свідчить про дискримінаційний підхід щодо захисту інтересів єдиного кредитора та порушує право на справедливий суд, Верховний Суд зазначає таке.

37. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення (такий висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 922/3308/20).

38. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

39. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

40. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

41. Як вже зазначалося вище, у постановах Верховного суду від 02.11.2022 у справі 902/1068/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 вказано, що, умовою для встановлення щодо боржника юридичного факту загрози неплатоспроможності є, зокрема, існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав.

42. Посилання скаржника на те, що такий висновок зумовлює дискримінаційний підхід до захисту інтересів єдиного кредитора є помилковим та суперечить абз. першому ч. 6 ст. 34 КузПБ (в редакції на час подання заяви про покладення солідарної відповідності у цій справі).

43. Отже, колегія суддів вважає, що ПрАТ "Нива" не наводить вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у зазначених скаржником постановах, не доведено наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), натомість зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із постановою суду апеляційної інстанції та помилковим тлумаченням скаржником ч. 6 ст. 34 КУзПБ (в редакції на час подання заяви про покладення солідарної відповідності у цій справі).

44. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржуваного судового рішення під час касаційного провадження Судом не встановлено.

45. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

46. Колегія суддів вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду не підтвердилися.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

49. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ПрАТ "Нива" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у цій справі - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

50. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300 301 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нива" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/22067/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік