Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2019 року у справі №906/278/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Петрук Я.Ю.,

відповідача - Кислощук Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019

(головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018

(суддя Сікорська Н.А.)

у справі №906/278/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

про стягнення 70 845 423,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - ТОВ "Житомиргаз збут") про стягнення 70 845 423,07 грн заборгованості, з яких: 9 477 705,62 грн - 3% річних, 39 562 405,80 грн - пеня, 21 805 311,65 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-413-Н.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28.10.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Житомиргаз Збут" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №16-413-Н, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору).

2.2. За приписами п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем, купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, має бути здійснений до закінчення 90 - денного строку і відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем. в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

2.3. Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

У пункті 6.3 договору встановлено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

2.4. Відповідно до умов договору позивач, за актами прийому-передачі протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 865 246 498,17 грн.

Розрахунки за отриманий природний газ проведені в повному обсязі в розмірі 1 865 246 498,17 грн. Однак позивач вказує, що такі розрахунки були здійснені відповідачем з порушенням встановленого у п. 6.1 договору строку проведення розрахунків.

2.5. Протягом періоду постачання природного газу між ТОВ "Житомиргаз збут" (як постачальником природного газу) та УПСЗН Брусилівської РДА, УПСЗН Попільнянської РДА, УПСЗН Андрушівської РДА, УПСЗН Баранівської РДА, УПСЗН Бердичівської МР, УПСЗН Бердичівської РДА, УПСЗН Богунської р-ди м. Житомира, УПСЗН Вол.-Волинської РДА, УПСЗН Ємільчинської РДА, УПСЗН Житомирської р-дим.Житомира, УПСЗН Корольовської р-ди м. Житомира, УПСЗН Коростенської міської ради, УПСЗН Коростенської РДА, УПСЗН Лугинської РДА, УПСЗН Любарської РДА, УПСЗН виконкому Малинської міської ради, УПСЗН виконкому Малинської РДА, УПСЗН Народицької РДА, УПСЗН Новоград-Волинської міської ради, УПСЗН Новоград-Волинської РДА, УПСЗН Овруцької РДА, УПСЗН Олевської РДА, УПСЗН Пилинської РДА, УПСЗН Радомишльської РДА, УПСЗН Романівської РДА, УПСЗН Ружинської РДА, УПСЗН Черняхівської РДА, УПСЗН Чуднівської РДА, УПСЗН Андрушівської РДА, УПСЗН Баранівської РДА було підписано акти звірки розрахунків по пільгах, субсидіях та компенсаціях.

2.6. Між позивачем, відповідачем та органами виконавчої влади було укладено ряд спільних протокольних рішень (далі - СПР) про погашення заборгованості за договором №16-413-Н від 28.10.2016.

Крім того, відповідно до постанови №256 від 04.03.2002 з позивачем були проведені розрахунки а сумі 49 500 000,00 грн згідно з платіжним дорученням №1 від 31.01.2018.

2.7. Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Приписами п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченого платежу за кожний день його прострочення.

2.8. Враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем вартості поставленого газу позивач, на підставі п. 7.2 договору, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 39 562 405,80 грн пені. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення з відповідача 9 477 705,62 грн 3% річних та 21 805 311,65 грн інфляційних втрат.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 14 серпня 2018 року рішенням Господарського суду Житомирської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 10 січня 2019 року постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018 залишено без змін.

3.3. Рішення першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 08 лютого 2019 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. А також, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач вважає, що зазначений порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за договором купівлі-продажу природного газу. Відповідач не обмежується при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання; відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх обов'язків, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

4.3. Судами не було належним чином проаналізовано відповідні постанови Верховного Суду та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права викладених у них, неправомірно надано перевагу обставинам та обґрунтуванням лише відповідача, при цьому не надано мотивованої оцінки аргументам та доводам позивача, чим порушено вимоги ст.ст. 236, 238 ГПК України.

4.4. Позивач зазначає, що у матеріалах справи є відомості щодо операцій по підприємству за договором, у яких відображені платежі як за спільними протокольними рішеннями, так і розподіл платежів, що надходили на спеціальні рахунки на виконання постанови КМУ від 30.09.2015 №792, постанови НКРЕКП від 21.03.2017 №295, про що зазначено у цих операціях. Всі платежі були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

4.5. Суди зауважили, що позивач при здійсненні розрахунку санкцій, не обґрунтував кошти, які надходили в результаті підписання СПР, заносив у рахунок погашення заборгованості за природний газ без надання пільг/субсидій та компенсацій. Однак, суди дійшли помилкового висновку в цій частині, оскільки п. 6.3 договору визначено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. Кошти, що надійшли від покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Таким чином, враховуючи той факт, що у відповідача рахувалася заборгованість за попередній період, кошти сплачені СПР в разі наявності заборгованості на момент надходження коштів були зараховані для погашення заборгованості за попередній період, а в разі виникнення різниці, залишок цих коштів зараховувалися як передоплата за наступні місяці постачання природного газу (абзац 3 п. 6.3 договору).

4.6. При цьому, скаржник звертає увагу, що зміст СПР не містить заборони такого розподілу коштів, а договір №16-413-Н, який є предметом спору у цій справі, надає право продавцю здійснювати розподіл у такий спосіб. Також позивач не погоджується із твердженням судів щодо того, що розрахунок позивача, який міститься в матеріалах справи, не відображає даних щодо надходження коштів зі спеціального розподільчого рахунку, зокрема у лютому та березні 2017року.

4.7. 27 березня 2019 року ТОВ "Житомиргаз Збут" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.8. Відповідач зазначив, що формування спільних протокольних рішень в частині суми, яка була предметом цих спільних протокольних рішень, здійснювалось за наявними коштами в державними бюджеті України, а не за сумами, які визначались в актах звіряння, які підписувались між головними розпорядниками коштів та відповідачем, в той час коли розрахунки з використанням спільних протокольних рішень мали проводитись з урахуванням сум визначених в актах звіряння, що підтверджується п. 1.2 наказу №493/688, яким передбачено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

4.9. ТОВ "Житомиргаз Збут" зауважило, що у ТОВ "Житомиргаз Збут" відсутнє прострочення оплати за отриманий природний газ в рамках дії договору купівлі-продажу природного газу №16-413-Н від 28.10.2016 перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Відсутність прострочення платежів відповідача перед позивачем вказує на відсутність заборгованості ТОВ "Житомиргаз Збут" перед ПАТ ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що вказує на відсутність підстав для застосування п. 6.3 договору, а саме виникнення зобов'язання у покупця здійснити погашення заборгованості перед продавцем із поточного банківського рахунку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення пені, річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-413-Н щодо оплати отриманого газу.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Отже суди правильно визначились, що для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

5.2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-413-Н, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (яка була чинною на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №16-413-Н від 28.10.2016) згідно з додатком 1 на ТОВ "Житомиргаз збут" як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 14 даної постанови постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" (яка була чинною на час існування правовідносин між сторонами) споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - постанова КМУ №792).

Відповідно до Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов'язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.

Крім того, постановою КМУ №792 від 30.09.2015 затверджено порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

5.2.4. Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України (позивачу).

5.2.5. Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

5.2.6. Суди встановили, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов п. 6.1 та абзацу 1 п. 6.2 договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень.

Спільні протокольні рішення підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, ТОВ "Житомиргаз збут" та НАК "Нафтогаз Україна".

Розділом 3 даних спільних протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації Спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються забезпечити подання до органів Державної казначейської служби належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона (НАК "Нафтогаз Україна") - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.

5.2.7. Суди встановили, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, обов'язком позивача є доведення правильності обрахування заявленої до стягнення суми.

При цьому, судами, досліджено розрахунок позивача та встановлено, що розраховуючи пеню, 3% річних та інфляційні втрати, позивач необґрунтовано кошти, які надходили в результаті підписання СПР, заносив в рахунок погашення заборгованості за природний газ без надання пільг/субсидій та компенсацій. Розрахунок, поданий позивачем, який міститься в матеріалах справи не відображає даних щодо надходження коштів зі спеціального розподільчого рахунку, зокрема, в лютому та березні 2017 року. Натомість, уся вартість поставленого природного газу, погашена за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, виходячи із підстав позову та встановлених судами фактичних обставин, встановлених у даній справі, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних нормах права.

5.2.8. Посилання позивача на відповідні постанови Верховного Суду є безпідставним, оскільки дані постанови Верховним Судом були прийняти за інших фактичних обставин справи.

5.2.9. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018 у справі №906/278/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко