Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.08.2020 року у справі №905/1630/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1630/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" (далі - ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", Завод, позивач, скаржник) - Семків В. В. (адвокат),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стантехсервіс" (далі - ТОВ "Стантехсервіс", Товариство, відповідач) - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод",

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий - суддя Пелипенко Н. М., судді: Барбашова С. В., Попков Д. О.)

у справі № 905/1630/19

за позовом ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод"

до ТОВ "Стантехсервіс"

про стягнення штрафу в розмірі 83 690,73 грн. та зобов'язання вчинити певні дії.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Стантехсервіс" про стягнення 83 690,73 грн штрафу та зобов'язання виконати протягом 15-ти календарних днів на території позивача гарантійний ремонт спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС-412 за договором від
17.03.2016 № ВГМ-007/16.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неякісним виконанням відповідачем робіт за договором від 17.03.2016 № ВГМ-007/16 з ремонту спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС 412 згідно з технічними вимогами (Додаток № 1 до названого договору). Позивач зазначає, що факт наявності недоліків, які виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором, зафіксовані у підписаному сторонами акті від
25.04.2019. На переконання позивача, зазначені обставини є підставою для нарахування відповідачу штрафу за виконання робіт неналежної якості в розмірі 10% від вартості договору на підставі пункту 10.2 договору від 17.03.2016 № ВГМ-007/16 та виконання відповідачем гарантійного ремонту відповідно до умов вказаного договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.01.2020 у справі № 905/1630/19 (суддя Чернова О. В. ): позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано ТОВ "Стантехсервіс" протягом 15-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили виконати на території ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" гарантійний ремонт спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод КС-412; стягнуто з ТОВ "Стантехсервіс" на користь ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акт, підписаний сторонами
25.04.2019, яким зафіксовані виявлені недоліки, не може слугувати підставою для нарахування відповідачу штрафу згідно з пунктом 10.2 договору від 17.03.2016 № ВГМ-007/16, оскільки позивачем не доведено, що вказані недоліки виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором, а не внаслідок експлуатації позивачем токарно-карусельного верстата моделі КС412, тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимог про стягнення штрафу в розмірі 83 690,73 грн відсутні. Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що вказані недоліки були встановлені в межах гарантійного строку, передбаченого пунктом 6.1 договору, тому відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку усунути недоліки протягом 15 календарних днів за фактом їх виявлення згідно з пунктом 6.1 договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати гарантійний ремонт верстату підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на відсутність у представників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повноважень на підписання акта від 25.04.2019 виявлених недоліків та недоведеності позивачем наявності недоліків, що підлягають усуненню за гарантійним обслуговуванням, спростовуються наявними у матеріалах справи листами ТОВ "Стантехсервіс" від 18.02.2019 №18/02-3, від
21.02.2019 №21/02-1 та №01/04-4, якими повідомлено позивача про прибуття налагодників верстатів 22.02.2019 та 18.04.2019, зокрема, ОСОБА_1 для гарантійного обслуговування та усунення недоліків.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Стантехсервіс" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2020 у справі № 905/1630/19 задоволено; рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2020 у справі № 905/1630/19 скасовано у частині задовлення прозовних вимог про зобов'язання відповідача виконати протягом 15-ти календарних днів на території позивача гарантійний ремонт спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС-412 за договором від
17.03.2016 № ВГМ-007/16; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у названій частині відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" на користь ТОВ "Стантехсервіс" 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

позивачем не доведено повноважень осіб, які підписали акт від 25.04.2019, наявності недоліків, причин зазначених недоліків та необхідності їх усунення відповідачем за гарантійним обслуговуванням на підставі договору від 17.03.2016 № ВГМ-007/16;

позивачем не доведено, що вказані в акті 25.04.2019 недоліки виникли саме внаслідок неякісного виконання відповідачем ремонтних робіт за цим договором, а не внаслідок неправильної експлуатації позивачем верстата після його отримання з ремонту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" просить: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі 905/1630/19, якою рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання вчинити дії - гарантійного ремонту; рішення суду Господарського суду Донецької області від 16.01.2020 у справі №905/1630/19 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У касаційній скарзі, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

4.2. В обґрунтування своєї правової позиції ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" відзначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин статтю 859 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушив приписи статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.3. Крім того, скаржник вказує, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника.

5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. ТОВ "Стантехсервіс" 16.10.2020 направлено на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу Заводу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

5.2. ТОВ "Стантехсервіс" зазначає, що при прийманні виконаних робіт зауважень щодо якості, обсягу та строків виконання робіт з боку замовника (позивача) не було, всі зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт підписані замовником без зауважень, про що свідчить відповідні записи в зазначених актах: "замовник по обсягу, якості та строкам виконаних робіт претензій не має".

5.3. Зважаючи на те, що остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт (акт № 4) підписано сторонами 01.06.2018, відповідно до умов пункту 6.1 договору від
17.03.2016 № ВГМ - 007/16 гарантійний термін виконаних робіт за цим договором спливає 01.12.2019 (протягом 18 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт).

5.4. ТОВ "Стантехсервіс" звертає увагу на те, що, відмовляючи в застосуванні штрафу суд першої інстанції, оцінюючи акт від 25.04.2019, зазначив: акт, підписаний сторонами 25.04.2019, яким виявлені недоліки, не може слугувати підставою для нарахування відповідачу штрафу згідно з пунктом 10.2 спірного договору, оскільки позивачем, всупереч статті 13 ГПК України, належним чином не доведено, що недоліки, зафіксовані в зазначеному акті, виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором, а не внаслідок експлуатації позивачем токарно-карусельного верстата моделі КС412.

При цьому, оцінюючи той самий доказ у справі (акт від 25.04.2019), суд першої інстанції зазначив, що актом від 25.04.2019, складеним та підписаним представниками сторін, встановлено, що під час проведення ремонтних робіт обладнання виявлені такі недоліки: відсутні швидкості обертання планшайби вище 100об/хв., неможливо нарізати канавку під бандаж за 2 і більше заходи, не працює боковий супорт. Виконавцем також зазначено, що пункт 2 слідує з пункту 3 акта.

Тобто зазначені недоліки встановлені в межах гарантійного строку, передбаченого пунктом 6.1 Договору. Отже, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку усунути недоліки відповідно до умов договору від 17.03.2016 №ВГМ - 007/16, а саме протягом 15 календарних днів за фактом їх виявлення згідно з пунктом 6.1 Договору.

5.5. ТОВ "Стантехсервіс" зазначає, що розуміння статті 859 ЦК України у такому контексті, що надання гарантії якості робіт породжує у замовника безумовне та необмежене право протягом гарантійного строку вимагати від підрядника безоплатно виконати роботу заново, є помилковим, оскільки обов'язок усунення недоліків є саме відповідальністю, для застосування якої необхідним є встановлення складу господарського правопорушення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" (замовником) та ТОВ "Стантехсервіс" (виконавцем) 17.03.2016 укладено договір № ВГМ - 007/16 (далі - Договір), за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов'язаний здійснити комплекс робіт (послуг) з ремонту спеціального токарно-карусельного одно - стійкового верстату мод. КС 412, згідно з технічними вимогами (Додаток № 1), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

6.2. У Додатку № 1 до Договору "Технічні вимоги на ремонт спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС 412, інв. 44749" сторони визначили перелік робіт та умови, на яких ці роботи мають бути виконані.

6.3. Згідно з пунктом 7.1 Договору термін виконання ремонтних робіт виконавцем становить 4 місяці на території замовника з дати надходження передоплати у розмірі 40% від вартості договору, з правом дострокового виконання робіт.

6.4. Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що ремонтні роботи вузлів, згідно з технічними вимогами, виконуються на території замовника. Транспортні витрати несе виконавець згідно з Інкотермс-2000 на умовах СРТ.

6.5. Умовами пункту 8.1 Договору сторони визначили загальну вартість договору 836 907,36 грн, в тому числі ПДВ 20%, що складає 139 484,56 грн згідно з калькуляцією (Додаток № 2 до Договору).

6.6. Відповідно до пункту 8.2 Договору в редакції Додаткової угоди від
11.05.2016 № 1 замовник розраховується за роботи з виконавцем частинами в 4 етапи:

- 60 743,60 грн з ПДВ - після виконання демонтажу вузлів верстата, їх дефектування, транспортування на територію виконавця, а також часткового придбання матеріалів та комплектуючих, що оформлюється відповідним актом виконаних робіт на території виконавця;

- 347 610,42 грн з ПДВ - після виконання ремонту вузлів верстата, часткового придбання матеріалів та комплектуючих, що оформлюється відповідним актом виконаних робіт на території виконавця;

- 276 473,65 грн з ПДВ - після монтажу вузлів верстата, закупки комплектуючих та здійснення електромонтажних робіт і підписання акта приймання-передачі виконаних робіт на території замовника;

- 152 079,68 грн з ПДВ - після виконання налагоджувальних робіт і підписання акта приймання-передачі виконаних робіт на території замовника.

6.7. Відповідно до пункту 15.2 Договору договір діє з моменту його підписання до
31.12.2018, а у частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань кожною зі сторін.

6.8. Додатковою угодою № 2 до Договору сторони подовжили дію договору до
31.12.2017, а у частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань кожною зі сторін та Додатковою угодою № 3 до договору ВГМ - 007/16 від 17.03.2016 подовжили дію договору до 31.12.2018, а у частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань кожною зі сторін.

6.9. У відповідності до умов пункту 5.1 Договору прийняття виконаних робіт за договором здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами.

6.10. На виконання умов договору для здійснення виконавцем (ТОВ "Стантехсервіс") ремонту токарно-карусельного верстату КС-412 на підставі накладної на вивіз ТМЦ за межі заводу від 21.06.2017 № ВТМ/000012, виданої замовником (ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод"), вказаний верстат вивезено автомобілем DAF, реєстраційний № НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_4, та доставлено на адресу виконавця (м. Слов'янськ, вул. Соборна, 3), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.06.2017.

6.11. По закінченні поетапного виконання ремонтних робіт сторонами складені та підписані відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

- за результатами 1-го етапу (демонтаж, розбирання, дефектування вузлів верстата та часткове придбання матеріалів та комплектуючих) сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2017 № 1 на суму 60 743,60 грн;

- за результатами 2-го етапу (ремонт вузлів верстата та часткове придбання матеріалів та комплектуючих) сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2017 № 2 на суму 347 610,42 грн;

- за результатами 3-го етапу (монтаж та електромонтажні роботи верстата та часткове придбання матеріалів та комплектуючих) сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.09.2017 № 3 на суму 276 473,65 грн;

- 27.11.2017 токарно-карусельний верстат КС-412 на автомобілі DAF реєстраційний № НОМЕР_2, причіп/напівпричіп НОМЕР_3, повернуто замовнику, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.11.2017 № 21/11, і здійснено 4-й етап робіт за Договором (налагоджувальні роботи вестата), за результатами якого сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.06.2018 № 4 на суму 152079,68 грн.

6.12. При прийманні виконаних робіт зауважень щодо якості, обсягу та строків виконання робіт з боку замовника (позивача) не було, всі зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт підписані замовником без зауважень, про що свідчить відповідні записи в зазначених актах: "замовник по обсягу, якості та строкам виконаних робіт претензій не має".

6.13. На виконання пункту 8.2 Договору в редакції Додаткової угоди від
11.05.2016 № 1 замовник (позивач) по завершенні кожного з етапів ремонтних робіт здійснював їх оплату, а саме: 20.06.2017 в сумі 60743,60 грн, 01.09.2017 в сумі 347610,42 грн, 14.09.2017 в сумі 276473,65 грн, 01.06.2018 в сумі 50000,00 грн та 06.06.2018 в сумі 102079,68 грн.

6.14. Згідно з пунктом 2.2 Договору замовник має право вимагати від виконавця здійснити повторний комплекс робіт (послуг) неякісно відремонтованих вузлів спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС 412.

6.15. За приписами пункту 6.1 Договору виконавець гарантує якість та надійність виконаних робіт протягом 18 (вісімнадцяти) календарних місяців після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

6.16. При виявлені дефектів у гарантійний період експлуатації виклик представника виконавця є обов'язковим (пункт 6.2 Договору).

6.17. Термін усунення недоліків у межах гарантійного терміну - 15 днів з моменту виявлення дефектів. Виконавець усуває недоліки і проводить ремонт вузлів спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС 412 за свій рахунок (пункт 6.3 Договору).

6.18. За приписами пункту 10.2 договору за виконання робіт неналежної якості виконавець сплачує замовнику штраф у розмір 10% від вартості договору, при цьому власними силами та засобами усуває недоліки.

6.19. Зважаючи на те, що остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт (акт № 4) підписано сторонами 01.06.2018, відповідно до умов пункту 6.1 Договору гарантійний термін виконаних робіт за цим договором спливає 01.12.2019 (протягом 18 календарних місяців після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт).

6.20.25.04.2018 сторонами складено акт, в якому зазначено, що при проведенні пусконалагоджувальних робіт токарно-карусельного верстату КС-412 виявлені недоліки. Вказаний акт підписаний з боку виконавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

6.21. Відповідач обов'язок з виконання налагоджуваних робіт токарно-карусельного верстата моделі КС412 виконав повністю та належним чином, про що свідчить, підписаний без зауважень з боку позивача акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.06.2018 № 4.

6.22.04.10.2018 замовник (позивач) звернувся до виконавця (відповідача) з листом № 2750, в якому вимагав усунути до 15.10.2018 недоліки у роботі токарно-карусельного верстату КС-412 згідно з гарантійним терміном, передбаченим Договором.

6.23. Листом від 14.11.2018 № 3352 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново здійснити додаткові заходи щодо здійснення якісного ремонту верстата, з посиланням на те, що представник відповідача, який прибув на виклик замовника та перебував на заводі з 08 по 12 листопада 2018 року з метою усунення недоліків в роботі верстата, не зміг усунути вказані недоліки.

6.24. Листом від 27.11.2018 № 3454 позивач повторно просив відповідача терміново здійснити додаткові заходи щодо здійснення якісного ремонту верстата.

6.25. Листами від 27.11.2018 № 3458 та від 14.01.2019 № 372 позивач вимагав від відповідача усунути встановлені недоліки до 03.12.2018 та до 19.02.2019 відповідно.

6.26. У відповідь листом від 18.02.2019 № 18/02-3 відповідач повідомив про направлення представника виконавця для усунення недоліків, встановлених у виконаних роботах з ремонту верстата та для навчання співробітників замовника належній експлуатації даного устаткування, а саме: верстатника, який експлуатує цей верстат.

6.27. Листом від 21.02.2019 № 21/02-1 відповідач визначив конкретних співробітників ТОВ "Стантехсервіс", зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яких заплановано відрядити до ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" 22.02.2019 для гарантійного обслуговування та усунення недоліків у роботі токарно-карусельного верстату КС412.

6.28. У подальшому листом від 01.04.2019 № 01/04-4 відповідач повідомляв про відрядження співробітників ТОВ "Стантехсервіс" на підприємство замовника на прохання останнього для надання допомоги у вирішенні технічних питань по токарно-карусельному верстату КС412.

6.29. Актом від 25.04.2019, складеним та підписаним сторонами, встановлено, що під час проведення ремонтних робіт обладнання виявлені такі недоліки: відсутні швидкості обертання планшайби вище 100об/хв. ; неможливо нарізати канавку під бандаж за 2 і більше заходи; зношені ходові гвинти верхнього супорта; не працює боковий супорт. Виконавцем також зазначено, що пункт 2 слідує з пункту 3 акта.

Вказаний акт підписаний від імені виконавця ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

7.2. Склад колегії суддів змінювався відповідно до наявних у справі протоколів автоматизованого розподілу судової справи №905/1630/19

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.09.2020 у зв'язку з перебуванням судді Кролевець О. А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/1630/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів:

Малашенкова Т. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 905/1630/19 за касаційною скаргою Заводу з підстав зазначених у ній.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2020 № 29.3-02/2744, у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. та перебуванням судді Бенедисюка І. М. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 905/1630/19 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Булгакова І. В., Селіваненко В. П.

7.3. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом розгляду в цій справі було питання про наявність чи відсутність підстав для зобов'язання відповідача до виконання гарантійного ремонту відповідно до умов договору від 17.03.2016 №ВГМ-007/16 та стягнення штрафу внаслідок виконання робіт неналежної якості.

8.2. Предметом же касаційного розгляду є постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати протягом 15-ти календарних днів на території позивача гарантійний ремонт спеціального токарно-карусельного одностійкового верстату мод. КС-412 за договором від 17.03.2016 № ВГМ-007/16. В іншій частині, а саме щодо відмови у стягненні штрафу на підставі пункту 10.2 Договору, постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 не оскаржується, а відтак Верховним Судом не переглядається.

8.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами договір від 17.03.2016 № ВГМ-007/16 за своєю правовою природою є договором підряду.

8.4. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

8.5. Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

8.6. Відповідно до статті 859 ЦК України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 859 ЦК України протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

8.7. У розумінні наведених норм предметом договору підряду є виконання певних робіт за завданням другої сторони (замовника). А гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

8.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавець (ТОВ "Стантехсервіс") гарантує якість та надійність виконаних робіт протягом 18 (вісімнадцяти) календарних місяців після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 6.1 Договору).

8.9. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.04.2018 сторонами складено акт, в якому зазначено, що при проведенні пуско-налагоджувальних робіт токарно-карусельного верстату КС-412 виявлені недоліки.

Вказаний акт підписаний з боку виконавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідач обов'язок з виконання налагоджуваних робіт токарно-карусельного верстата моделі КС412 виконав повністю та належним чином, про що свідчить, підписаний без зауважень з боку позивача, акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.06.2018 № 4.

За таких обставин суди дійшли висновку про те, що недоліки встановлені актом від
25.04.2018, відповідачем усунуті та прийняті позивачем без зауважень.

8.10. До того ж судами попередніх інстанцій встановлено, що остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт (акт № 4) підписано сторонами 01.06.2018, тому відповідно до умов пункту 6.1 Договору гарантійний термін виконаних робіт за цим договором спливає 01.12.2019.

8.11. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснення гарантійного ремонту, суд першої інстанції виходив з того, що актом від 25.04.2019, складеного та підписаного сторонами, встановлено, що під час проведення ремонтних робіт обладнання виявлені недоліки, а саме: відсутні швидкості обертання планшайби вище 100об/хв. ; неможливо нарізати канавку під бандаж за 2 і більше заходи; зношені ходові гвинти верхнього супорта; не працює боковий супорт. Вказані недоліки виявлені у межах гарантійного строку, передбаченого пунктом 6.1 Договору. Водночас суд першої інстанції вказав, що акт, підписаний сторонами 25.04.2019, яким виявлені недоліки, не може слугувати підставою для нарахування відповідачу штрафу згідно з пунктом 10.2 Договору, оскільки позивачем всупереч статті 13 ГПК України належним чином не доведено, що недоліки, зафіксовані в зазначеному акті виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором, а не внаслідок експлуатації позивачем токарно-карусельного верстата моделі КС412.

8.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- повноваження представників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підписання акта від
25.04.2019 не підтверджені матеріалами справи, зокрема листами ТОВ "Стантехсервіс" від 18.02.2019 № 18/02-3, від 21.02.2019 № 21/02-1 та № 01/04-4, оскільки листом від 21.02.2019 № 21/02-1 відповідач визначав прізвища інших співробітників ТОВ "Стантехсервіс" - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для відрядження на підприємство замовника - на ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" для гарантійного обслуговування та усунення недоліків у роботі токарно-карусельного верстату КС412, а в інших листах взагалі жодних прізвищ осіб для відрядження на підприємство замовника для гарантійного обслуговування верстату не зазначалось;

- будь-яких доказів на підтвердження повноважень на підписання акта від
25.04.2019 саме представниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до матеріалів справи сторонами не надано;

- позивачем не доведено:

повноважень осіб, які підписали акт від 25.04.2019;

факт наявності недоліків;

причини зазначених недоліків;

необхідність їх усунення відповідачем за гарантійним обслуговуванням на підставі Договору від 17.03.2016 № ВГМ-007/16;

що вказані в акті 25.04.2019 недоліки виникли саме внаслідок неякісного виконання відповідачем ремонтних робіт за цим договором, а не внаслідок неправильної експлуатації позивачем верстата після його отримання з ремонту.

8.13. Верховний Суд звертає увагу на те, що фактично і суд першої інстанції і суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що акт, підписаний сторонами
25.04.2019, яким виявлені недоліки, не є таким який належним чином доводить, що недоліки, зафіксовані в зазначеному акті виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором.

8.14. Верховний Суд звертає увагу, що вказане стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу за виконання робіт неналежної якості. У цій частині рішення та постанова у цій справі ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" не оскаржується.

8.15. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне нагадати позивачу про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від
23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", як позивач у справі та особа, яка стверджує обставину, щодо настання саме випадку, який охоплюється пунктом 6.1 Договору, за якою гарантія якості та надійності виконаних робіт поширюється на виявлені недоліки, і ці недоліки є результатом роботи відповідача мав довести зазначене належними та допустимими доказами.

В якості доказу, який підтверджував позовні вимоги позивач послався лише на акт, підписаний сторонами 25.04.2019, яким виявлені недоліки, і це був єдиний доказ, яким позивач обґрунтував свою правову позиції (крім листів між сторонами).

Вказаний акт судами обох інстанцій оцінено таким чином, що він не є таким який належним чином доводить, що недоліки, зафіксовані у ньому виникли внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за спірним договором.

Сторонами у справі не заявлялося клопотань про проведення експертиз щодо встановлення причин недоліків у роботі верстата та причинно наслідкового зв'язку з виконаними відповідачем роботами за Договором і недоліками які виникли під час експлуатації верстата позивачем, інших доказів.

Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від
20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, саме невиконання позивачем покладеного на нього приписами статей 13, 74 ГПК України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами підстав позову і спричинило прогнозований процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

З огляду на визначені процесуальним законом межі перегляду справи судом касаційної інстанції неприйнятними є доводи касаційної скарги як такі, що є вимогами про переоцінку доказів, їх додаткову перевірку та встановлення судом касаційної інстанції у зв'язку з цим інших обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду.

Верховний Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновком суду апеляційної інстанції в оскаржуваній його частині стосовно встановлення ним обставин справи, містять також посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Доводи, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, натомість, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним інші аргументи ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника щодо неправомірного не застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статті 859 ЦК України, з огляду на наведені вище міркування.

Твердження ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" щодо порушення при ухваленні оскаржуваного судового рішення приписів статті 282 ГПК України відхиляються Верховним Судом виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначено встановлені судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 905/1630/19 вбачається дотриманням судом апеляційної інстанції пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, зокрема постанова містить мотиви відхилення вагомого і вирішального аргументу ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" щодо доведеності позовної вимоги; доводів, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відтак, твердження щодо порушення при ухваленні оскаржуваного судового рішення приписів статті 282 ГПК України спростовуються змістом Постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 905/1630/19.

Водночас Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у письмових документах, які надійшли до Верховного Суду, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судових рішень.

9.2. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній її частині - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", оскільки касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" відмовити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №905/1630/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко