Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.02.2019 року у справі №925/271/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю помічника судді Буштрук Є.О. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_8.,

від відповідача-1: ОСОБА_9.,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Довгань К.І.

від 05.11.2018 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коротун О.М., Смірнова Л.Г., Сулім В.В.

від 18.03.2019

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_4 , 3. Приватного підприємства "Альп-Ком"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсною редакції статуту,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_4 (далі - Відповідач-2), Приватного підприємства "Альп-Ком" (далі - Відповідач-3, Підприємство) про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Підприємства від 08.09.2012 (далі - Договір), сторонами у якому зазначені: продавцем - Позивач, покупцями - Відповідач-1 (частка в статутному капіталі - 35%) і Відповідач-2 (частка в статутному капіталі - 65%);

- рішення засновника Підприємства від 08.09.2012 про вихід зі складу засновників та звільнення з посади директора, підписантом у якому від імені засновника зазначений Позивач (далі - Рішення-1);

- рішення загальних зборів засновників Підприємства, оформленого протоколом від 08.09.2012 №1/2012, у якому присутніми учасниками зазначені: Відповідач-1 (частка в статутному капіталі - 35%) і Відповідач-2 (частка в статутному капіталі - 65%) (далі - Рішення-2);

- редакції статуту Підприємства, затвердженої Рішенням-2 та зареєстрованої 10 вересня 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Реєстр), номер реєстраційного запису - 10261050008008383.

2. Позов мотивований посиланням на відсутність волевиявлення Позивача на відчуження Відповідачу-1 частки у статутному капіталі Підприємства в розмірі 35%, відсутність підпису Позивача на Договорі. Також Позивач зазначає, що Рішення-2 не приймалось Позивачем і Відповідачем-2 та є підробленим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.11.2018 позов задоволений повністю.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судового збору, а в решті залишено без змін.

5. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не приймав Рішення-1, Позивач та Відповідач-2 не підписували Договір та не приймали Рішення-2. За висновками судів, Позивач належними та допустимими доказами довів порушення відповідачами його прав, а також звернувся з позовом у даній справі в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили всі дійсні обставини справи, проігнорували наявність в матеріалах справи доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо попередніх домовленостей між Позивачем і Відповідачем-1 про продаж частки в статутному капіталі Підприємства, підписання Договору ОСОБА_7.

8. Також Відповідач-1 зазначає про незастосування судами норм матеріального права, які регулюють позовну давність, та неналежне дослідження обставин щодо обізнаності Позивача про обставини відсутності зазначення його в Реєстрі учасником Підприємства, зокрема неврахування заяви Позивача від 05.09.2012 щодо звернення до Відповідача-1 і Відповідача-2 як до засновників Підприємства про звільнення його з посади директора, наданого Відповідачем-1 витягу з Реєстру.

9. При цьому Відповідач-1 наголошує, що положеннями Порядку надання відомостей з Реєстру передбачено видання витягу виключно особі, яка є запитувачем, вказаним у витязі, та не передбачено представництва запитувача - фізичної особи.

10. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення.

11. Відзив мотивований тим, що скаржник фактично не заперечує проти встановлених судами обставин відсутності його при укладенні Договору, відсутності проведення оспорюваних зборів від 08.09.2012, отримання ним відповідного витягу з Реєстру, а також проти правильності висновків експертів.

12. Позивач вважає незмістовними доводи скаржника щодо неврахування судами поданих ним доказів, оскільки такі докази подані з порушенням встановленого статтею 80 Господарського процесуального кодексу України порядку.

13. Також Позивач зазначає, що заявлений ним позов за підставами та предметом стосується припинення триваючого порушення належного йому права власності на частку в статутному капіталі Підприємства, а скаржник через інститут позовної давності вимагає захистити право, якого ніколи не набував у законний спосіб.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. З лютого 2010 року Позивач був єдиним засновником Підприємства згідно зі Статутом Підприємства, зареєстрованим 11 лютого 2010 року у Реєстрі (реєстраційний запис №10261050003008383 від 11.02.2010).

15. У вересні 2012 року між Позивачем та Відповідачем-2 досягнута домовленість щодо відчуження на користь Відповідача-2 частки в статутному капіталі Підприємства у розмірі 65% від його номінальної вартості.

16. 8 вересня 2012 року між Позивачем та Відповідачем-2 укладений договір купівлі-продажу зазначеної частки з дотриманням простої письмової форми. Решта - частка у розмірі 35% у статутному капіталі Підприємства залишилася у власності Позивача.

17. 8 вересня 2012 року також були проведені загальні збори засновників Підприємства за участі Позивача та Відповідача-2, результати яких оформлені протоколом від 08.09.2012 №1/2012.

18. Рішенням зазначених загальних зборів затверджені зміни до Статуту Підприємства, обрано новим директором Відповідача-1, якому доручено вчинити необхідні дії для державної реєстрації затверджених зборами змін до установчих документів. Відповідачу-1 були передані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів. У подальшому всією господарською та пов`язаною з нею діяльністю Підприємства займався Відповідач-1.

19. Згідно з витягом з Реєстру від 03.01.2018 Позивач з 10 вересня 2012 року не зареєстрований у відомостях як учасник Підприємства, а право на частку в розмірі 35% у статутному капіталі Підприємства зареєстровано за Відповідачем-1.

20. Отримавши зазначений витяг, Позивач звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про скоєння злочину, за якою 5 січня 2018 року відкрито кримінальне провадження №12018251010000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів). У ході досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні вилучені матеріали реєстраційної справи Підприємства.

21. Відповідно до матеріалів реєстраційної справи Підприємства для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Підприємства Відповідач-1 подав пакет документів, згідно з якими 8 вересня 2012 року 100 відсотків статутного капіталу Підприємства були продані: 35% - Відповідачу-1, 65% - Відповідачу-2. Як наслідок, 10 вересня 2012 року до Реєстру були внесені записи щодо державної реєстрації змін до установчих документів Підприємства щодо складу засновників, зміни видів діяльності та інше, на підставі рішень та документів, а саме: Рішення-1 засновника Підприємства (Позивача) про вихід зі складу засновників та звільнення з посади директора; Договору; Рішення-2; редакції статуту Підприємства, затвердженої Рішенням-2.

22. Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, призначеної судом першої інстанції: підпис у Договорі у графі "Продавець" виконаний не Позивачем; підпис у Договорі у графі "Покупці" (ліворуч) виконаний не Відповідачем-2; підпис від імені Позивача у Рішенні-1 виконаний не Позивачем; підпис від імені Відповідача-2 у протоколі №1/2012 загальних зборів засновників Підприємства від 08.09.2012 виконаний не Відповідачем-2; підпис від імені Відповідача-2 у статуті Підприємства, зареєстрованому 10 вересня 2012 року в Реєстрі (номер реєстраційного запису - 10261050008008383), виконаний не Відповідачем-2.

23. За доводами Позивача, він дізнався про існування Договору, Рішення-1 і Рішення-2 з витягу з Реєстру, отриманого ним 3 січня 2018 року.

24. Водночас Відповідач-1 надав копію витягу з Реєстру, виданого станом на 4 грудня 2013 року (далі - Витяг), в якому зазначено, що Витяг виданий на запит Позивача. Позивач заперечив проти отримання ним Витягу.

25. Суди відхилили посилання Відповідача-1 на Витяг, оскільки Відповідач-1 не надав доказів отримання Витягу саме Позивачем.

26. Також суди не прийняли до уваги свідчення, викладені у заяві свідка ОСОБА_6 , яка є дружиною Відповідача-1, адже вони суперечать фактичним обставинам справи.

27. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав заяву Позивача від 05.09.2012 про звільнення з посади директора неналежним доказом обставин визнання Позивачем Договору, оскільки зазначена заява передує даті Договору, тобто на момент її складання Договір ще не існував.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

28. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 87. Створення юридичної особи

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. …

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. …

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. …

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

… 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

29. Господарський кодекс України

Стаття 57. Установчі документи

1. Установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. …

5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.

Стаття 65. Управління підприємством

1. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

2. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. …

Стаття 113. Приватні підприємства

1. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. …

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. …

30. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 29. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи

… 3. У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

… заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; …

31. Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 №1846/5, (у редакції, чинній на момент отримання Витягу)

1.10. Запит про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (додаток 2) та запит про надання довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації, яка запитується (додаток 3) (далі - запити про надання відомостей з Єдиного державного реєстру), подаються запитувачами [юридичними або фізичними особами (їх уповноваженими представниками)] особисто або надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення.

1.13. Запити про надання відомостей з Єдиного державного реєстру реєструються державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - державний реєстратор) у базі даних Єдиного державного реєстру.

1.14. До Єдиного державного реєстру щодо запитів про надання відомостей з Єдиного державного реєстру державним реєстратором вноситься така інформація:

дата та номер запиту, на підставі якого надаються відомості з Єдиного державного реєстру; …

прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, на запит якої надаються відомості з Єдиного державного реєстру; …

дані про те, що відомості надаються представнику юридичної особи або фізичної особи - підприємця; …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

32. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статей 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення, а також наявність порушення його цивільного права чи охоронюваного законом інтересу як підстави для їх захисту.

33. Зокрема, згідно з положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі.

34. Позбавлення особи внаслідок укладення такого правочину належного їй права може бути підставою для висновку про його порушення. Водночас відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права особи можуть бути визнані порушеними внаслідок позбавлення учасника (акціонера, члена) можливості реалізувати їх, зокрема шляхом участі в управлінні господарською організацією.

35. Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини непідписання Позивачем Договору та Рішення-1, що свідчить про відсутність волевиявлення Позивача на відчуження належної йому частки в статутному капіталі Підприємства в розмірі 35% на користь Відповідача-1 та на вихід зі складу засновників Підприємства.

36. У зв`язку з наведеним Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про доведеність Позивачем факту недодержання при укладенні Договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України, а також порушення корпоративних прав Позивача у Підприємстві Рішенням-1 та прийнятим без його участі Рішенням-2 щодо затвердження нової редакції Статуту Підприємства.

37. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Суд відхиляє доводи Позивача про неврахування судами наданих ним доказів щодо попередніх домовленостей між Позивачем і Відповідачем-1 про продаж частки в статутному капіталі Підприємства, підписання Договору ОСОБА_7 , заяви Позивача від 05.09.2012 про звільнення з посади директора Підприємства. Наведені доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

38. Водночас Суд звертає увагу, що з огляду на положення статей 256, 267 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю. Застосування позовної давності є важливим для забезпечення принципу правової визначеності (певності) у цивільних та господарських правовідносинах, а також для запобігання несправедливості у зв`язку з вирішенням спорів, доказування в яких є значно ускладненим через закінчення строку зберігання, зникнення доказів тощо.

39. При цьому з положень статті 261 Цивільного кодексу України Суд вбачає, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

40. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в наведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

41. Крім наведеного, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

42. Отже, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

43. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

44. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 і від 18.12.2018 у справі №911/544/16.

45. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Позивач звернувся з позовом у даній справі в межах позовної давності, адже він дізнався про наявність Договору, Рішення-1, Рішення-2 та нової редакції Статуту Підприємства лише 3 січня 2018 року, коли отримав витяг з Реєстру. Посилання ж Відповідача-1 на Витяг суди не прийняли до уваги, визнавши недоведеними обставини отримання його саме Позивачем.

46. Однак Суд вважає передчасним наведений висновок судів попередніх інстанцій, оскільки твердження про отримання Витягу Відповідачем-1 як уповноваженим представником засновано на припущеннях. Суди не зазначили докази, на підставі яких вони дійшли висновку про наявність у Відповідача-1 повноважень представляти інтереси Позивача як фізичної особи на момент отримання Витягу, що не є тотожним представництву інтересів Підприємства. При цьому Суд враховує, що суди не встановили обставини щодо наявності у Витязі чи у Реєстрі інформації про надання відомостей не особисто Позивачу як запитувачу, а його представнику.

47. Разом з тим Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій по суті прийняли до уваги лише обставини, пов`язані з моментом, коли Позивач довідався про порушення свого права та залишили поза увагою обставини, пов`язані з моментом, коли Позивач, який вважає себе засновником Підприємства, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, проявивши звичайну розумну обачність та зацікавленість станом своїх корпоративних прав.

48. Водночас Суд відхиляє доводи Позивача про те, що заявлений ним позов стосується припинення триваючого порушення, адже вони суперечать змісту заявлених у справі позовних вимог - визнання недійсним договору та актів ненормативного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

50. Відтак рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню.

52. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо початку перебігу позовної давності за заявленими Позивачем вимогами, наявності чи відсутності спливу позовної давності на момент звернення з позовом у даній справі.

Судові витрати

53. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Висновки про правильне застосування норм права

54. Згідно з положеннями статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

55. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в наведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

56. Крім наведеного, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

57. Зокрема, при з`ясуванні наявності чи відсутності пропуску позовної давності у корпоративних спорах слід врахувати обставини, пов`язані з моментом, коли позивач, який вважає себе засновником (учасником) господарської організації, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, проявивши звичайну розумну обачність та зацікавленість станом своїх корпоративних прав.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №925/271/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Кролевець

В. Студенець