Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року

м. Київ

справа № 910/11844/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",

представник позивача - Островерхий С.А., адвокат (довіреність від 13.05.2020 № 690, свідоцтво від 22.12.2011 № 4725/10),

відповідач - акціонерне товариство "Київмедпрепарат",

представник відповідача - Семенов О.В., адвокат (довіреність від 28.05.2020 б/н, свідоцтво від 14.03.2019 № 7546/10),

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник третьої особи- не з`явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк),

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (головуючий суддя Павленко Є.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (головуючий Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А. і Буравльов С.І.)

у справі № 910/11844/19

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк)

до акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),

про стягнення 3 116 165,96 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), про стягнення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 16.12.2008 № 1276м-08 (далі - Договір) у розмірі 3 116 165,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, враховуючи рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16, Товариство починаючи з 01.04.2019 по 01.10.2019 зобов`язане щомісячно пропорційно рівними платежами погашати проценти, нараховані за підвищеною процентною ставкою. Однак Товариство вказаного обов`язку належним чином не виконало, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3 116 165,96 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що строк повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за Договором у судовому порядку продовжено до 01.10.2019. Також судом взято до уваги висновки, викладені в ухвалі господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/14053/16, в якій зазначено про відсутність правових підстав для застосування до Товариства підвищеної процентної ставки при розрахунку процентів, нарахованих до 01.10.2016.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди:

- в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права;

- не дослідили у повному обсязі зібрані у справі докази.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Фонду відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 16.12.2008 Банком та публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (правонаступником якого є Товариство) укладено Договір з лімітом максимальної заборгованості у розмірі 130 000 000,00 грн.

У подальшому між вказаними сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до Договору щодо зміни розміру кредитної лінії, максимального ліміту заборгованості, розміру процентів, комісійної винагороди, строку повернення кредитних коштів та інших умов договору, а саме: 13.05.2015 укладено додаткову угоду до Договору, якою строк повернення коштів по кредиту встановлено до 14.06.2016.

Банк посилається на те, що у Товариства виникла заборгованість за Договором за нарахованими процентами у вигляді підвищеної процентної ставки за період з 01.04.2019 по 01.10.2019.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення 3 116 165,96 грн.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою та другою статті 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 652 ЦК України зміна договору, в зв`язку з істотною зміною обставин, допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (правонаступником якого є Товариство) про внесення змін, зокрема й до Договору задоволено частково. Внесено зміни до Договору з подальшими змінами та доповненнями, укладеного Банком та публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (правонаступником якого є Товариство) у частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01.10.2016 по 01.10.2019, з установленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів шляхом викладення положень договору в таких редакціях:

- відповідної частини абзацу першого пункту 1.1 Договору в такій редакції: "…, а позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01.10.2019";

- абзацу першого пункту 2.5 Договору в такій редакції: "Позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01.10.2019";

- пункту 3.4 Договору в такій редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01.10.2016 та непогашені позичальником, підлягають сплаті з 01.04.2019 по 01.10.2019 щомісячно пропорційно рівними платежами".

Абзаци четвертий та п`ятий пункту 2.6 Договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучено.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01.10.2016 по 01.10.2019, здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше останнього робочого дня такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний у пункті 1.1 цього договору.

Якщо позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти за весь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/14053/16 роз`яснено рішення суду в зазначеній справі та вказано, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16 внесено зміни, зокрема, до Договору. Враховуючи, що терміни (строки) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів продовжено до 01.10.2019, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів, у Банку відсутні підстави для застосування процентної ставки у розмірі 16,7 % відповідно до абзацу другого підпункту ?б? пункту 3.1 Договору та абзацу першого підпункту ?в? пункту 3.1 Договору при розрахунку процентів, нарахованих до 01.10.2016, - до настання кінцевого строку повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16.

З наведеного вбачається, що з прийняттям та набранням 05.12.2016 законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16, яким внесено зміни, зокрема, до Договору щодо термінів (строків) повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів, такі терміни продовжено до 01.10.2019, а також встановлено порядок повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів. При цьому набрання 05.12.2016 законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14053/16 не впливає на факти, які встановлені в зазначеному рішенні, зокрема, щодо зміни термінів повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів.

Таким чином, суди дійшли висновку, що у Банку відсутні підстави для застосування підвищеної процентної ставки у розмірі 16,7 % при розрахунку процентів, нарахованих до 01.10.2016, - до настання кінцевого строку повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, тобто до 01.10.2019.

Крім того, сплата Товариством у період з 01.04.2019 по 30.09.2019 10 413 482,58 грн, на виконання рішення суду в справі № 910/14053/16, не спростовує висновку суду про відсутність підстав для сплати Товариством процентів за підвищеною ставкою у період з 16.07.2009 по 30.09.2016.

Судами попередніх інстанцій були відхилені доводи Банку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/14053/16 про роз`яснення судового рішення фактично змінює текст рішення від 13.09.2016 та не може братись до уваги, оскільки ухвала від 24.04.2017 набрала законної сили, є обов`язковою для виконання, та відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені в зазначеній ухвалі, не доказуються при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Що ж до посилань Позивача у касаційній скарзі на те, що суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, то Касаційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, враховуючи наявність судового рішення та ухвали в іншій справі, якими внесені зміни до Договору та роз`яснено рішення суду в частині, зокрема, періоду і розміру нарахування процентів.

Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.

Таким чином, обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються наведеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/11844/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко