Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2488/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: не з`явились, відповідача: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" та Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 у справі № 904/2488/19 за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, ВСТАНОВИВ:

Кам`янська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" про внесення змін до пунктів 2.2 та 4.1 договору оренди земельної ділянки № 12422 від 08.10.2012 щодо збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на обставину зміни нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, яка потребує приведення умов договору оренди, в тому числі, щодо розміру орендної плати, у відповідність до вимог чинного законодавства.

Досліджуючи заявлені вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що договір оренди земельної ділянки № 12422, з проводу зміни якого заявлено позов у даній справі, було укладено 08.10.2012 між Дніпродзержинською міською радою, яка у подальшому змінила своє найменування на Кам`янську міську раду (орендодавецем), та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Екологія-Дніпро 2000" (орендарем).

На умовах вказаного договору орендодавець за актом приймання-передачі від 08.10.2012 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 58,8620 га, що знаходиться за адресою: східна околиця, м. Дніпродзержинськ, для розміщення шламонакопичувача Дніпровського меткомбінату.

В пункті 2.2. договору сторонами зафіксовано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 26.09.2012 становить 58 856 820, 14 грн.

Умовами пункту 4.1 договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у сумі 1 235 993,22 грн/рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішень міської ради № 475-24/VI від 25.06.2012 "Про плату за землю", а з 01.01.2014 у сумі 1 765 704,60 грн/рік без ПДВ.

Згідно з пунктом 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Розмір орендної плати підлягає перерахуванню при зміні функціонального або цільового використання земельної ділянки (п. 4.3 договору). Пунктом 4.4 договору встановлено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів ставки земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 12.1 договору, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Судами встановлено, що 11.04.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 82 затверджено витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої відповідачем земельної ділянки з визначенням її вартості у сумі 154 082 613,40 грн, виходячи з сукупного коефіцієнту Км3, що дорівнює 0,64.

Також судами з`ясовано, що рішенням Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області №816-19/VII від 29.09.2017 затверджено Положення "Про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста", яким передбачено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у відсотку від нормативної грошової оцінки: ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 3% (п. 5.1 Положення); ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для розміщення об'єктів торгівлі (посередництво в торгівлі) пальним та паливом та за земельні ділянки, які використовуються для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності 12% (п. 5.3 Положення); ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3., - 4% (п. 5.2 Положення).

Аналогічну норму щодо 4% для земель промисловості, до яких відноситься й орендована відповідачем земельна ділянка, у подальшому передбачено також в рішенні Кам`янської міської ради № 1105-25/VII від 22.06.2018 "Про ставки земельного податку".

Стверджуючи, що в силу прийняття вищевказаних актів відбулась зміна нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та, відповідно, зміна розміру орендної плати за користування нею, позивач звернувся до суду з позовом про внесення в судовому порядку відповідних змін до пунктів 2.2, 4.1 договору.

Керуючись положеннями ст. 632 ЦК України, згідно з якою, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, суди обох інстанцій дійшли висновку про можливість зміни умов договору в частині визначення нормативної грошової оцінки землі, оскільки вона є регульованою ціною, яка підлягає зміні за законом.

Зважаючи на те, що запропонована позивачем редакція пункту 2.2 договору стосується нового розміру регульованої законом ціни - нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної компетентним державним органом, що підтверджується витягом з технічної документації № 1469 від 27.05.2019, суди обох інстанцій дійшли висновку, що зазначена обставина є саме тим передбаченим законом випадком, який відповідно до ст. 651 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі" може бути підставою для внесення змін до договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Водночас, враховуючи, що умовами договору сторони не передбачили такої підстави для зміни розміру орендної плати, як прийняття міською радою рішення про зміну розміру орендної плати, і таке рішення не є випадком, передбаченим законодавством України, оскільки не відноситься до законодавчих актів України, суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до передбаченого договором розміру орендної плати.

За таких обставин рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020, позов задоволено частково, внесено зміни до договору оренди шляхом викладення в новій редакції пункту 2.2 щодо визначення нормативної оцінки землі на рівні 154 082 613,40 грн, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів щодо задоволення позову, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у цій частині скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильну оцінку судами дійсних обставин справи, вважає помилковим розрахунок нормативної оцінки, оскільки покладений в його основу витяг з технічної документації в частині застосування сукупного коефіцієнта Км3 у значенні 0,64 суперечить чинному на час розгляду справи рішенню Ради від 12.07.2015 № 13-39/VІ, за яким цей коефіцієнт дорівнює 0,5.

Водночас з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду і позивач, який просить скасувати рішення судів в частині відмови в позові, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

За доводами позивача, судами зроблено помилкові висновки з приводу неможливості зміни розміру орендної плати, оскільки сторонами в договорі оренди така можливість передбачена, при цьому орендна плата за земельні ділянки комунальної та державної власності є регульованою ціною, відтак законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та часткового скасування судових рішень у даній справі з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом чч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 632 ЦК України, ст. 288, 289 ПК України та ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13, від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15, від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, 23.10.2019 у справі № 904/8787/17, від 05.02.2020 у справі № 904/1337/19.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Виходячи зі змісту ст. 632, 651 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 13 та ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Так, судами встановлено, що рішенням Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста із застосуванням базової вартості 1 м2 в розмірі 199,64 грн та введено її в дію з 01.01.2014.

Вказаним рішенням встановлено, що для розрахунку нормативної грошової оцінки землі, до якої належить орендована відповідачем земельна ділянка, має застосовуватись єдиний сукупний коефіцієнт Км3 0,64.

В подальшому рішенням Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI було внесено зміни у пп. 1.1 п. 1 рішення Ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ та вирішено, що для всіх земельних ділянок міста, окрім земель, які надані в користування промисловим підприємствам, що є джерелами забруднення, при розрахунку нормативної грошової оцінки треба застосовувати єдиний сукупний коефіцієнт Км3, який дорівнює 0,5.

Відповідно до витягу від 27.05.2019 № 1469, сформованого Міськрайонним управлінням у Петриківському районі та у м. Кам`янське (відділ у м. Кам`янське) ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виходячи, зокрема, із сукупного коефіцієнта Км3 у значенні 0,64, встановленого рішенням Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки станом на 27.05.2019 становить 154 082 613,40 грн.

Як свідчать встановлені судами обставини, спірним у даній справі є питання щодо можливості врахування вказаного витягу для підтвердження обставини зміни нормативної оцінки землі, оскільки за доводами відповідача, застосований відділом Держгеокадастру сукупний коефіцієнт Км3 0,64, встановлений рішенням Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI, на час розгляду даної справи був нечинним.

Так, судами обох інстанцій встановлено, що 23.07.2019 постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 0440/5411/18 було скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019, у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним рішення Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 0440/5411/18 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчить зміст оскаржуваних рішень, під час розгляду даної справи судами обох інстанцій вказані обставини проаналізовано, втім, їх відхилено з огляду на той висновок, що вирішальною у даному випадку є обставина чинності рішення Ради від 12.07.2013 №842-38/VI саме на момент складення витягу.

Проте, погодитись з таким висновком колегія суддів касаційної інстанції не може.

Так, відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Водночас, в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України звертаючись за захистом своїх порушених прав, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідні обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є предметом доказування.

Виходячи з наведеного, звертаючись з позовом про внесення змін до договору в судовому порядку сторона в повному обсязі має довести наявність в неї права вимагати такі зміни внести, тобто підтвердити наявність правових підстав, з якими закон пов`язує таку можливість, а також підтвердити обґрунтованість змісту нових умов, адже за загальним правилом ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, ст. 236 ГПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вказане, зміна договору в судовому порядку є правомірною тоді, коли суд на підставі наданих доказів встановив наявність передбачених законом правових підстав для здійснення такого втручання в господарські відносини між сторонами, та водночас перевірив зміст таких змін на предмет їх обґрунтованості та законності на підставі належних і достатніх доказів.

При цьому належними в силу ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Однак, дійшовши всупереч вказаним приписам висновку, що до предмета доказування у даній справі входить лише питання правомірності застосування відділом Держгеокадастру коефіцієнту, чинного на момент складення витягу, суди обох інстанцій не звернули увагу, що вимоги позивача не стосуються оскарження вказаного витягу, а навпаки, на вказаному витязі ґрунтуються, відтак з`ясуванню в судовому порядку підлягало питання саме щодо можливості застосування наданого позивачем доказу на підтвердження наявності правових підстав для внесення змін до умов укладеного договору.

Судами не враховано, що сама по собі обставина відповідності витягу на момент його формування рішенню Ради не свідчить про можливість внесення змін до договору, оскільки під час розгляду даної справи судами встановлено інші обставини, що свідчать про подальше скасування застосованого коефіцієнту, які спростовують можливість врахування наявного у справі витягу в якості належного і достовірного доказу дійсної оцінки орендованої відповідачем землі.

Аналогічна правова позиція про те, що під час розгляду позовних вимог про внесення змін до договору в частині визначення нормативної грошової оцінки землі застосуванню підлягає той коефіцієнт, який є чинним на час розгляду справи в суді, а не на час формування витягу, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №904/1337/19.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у даній справі погоджується з таким висновком, та вважає помилковим задоволення судами відповідної частини позову з огляду лише на те, що уповноваженим органом державної влади розраховано та підтверджено дійсний розмір нормативної грошової оцінки землі, а у суду відсутні підстави для здійснення іншої оцінки.

Так, судами залишено поза увагою, що відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Саме на господарський суд, як і на суд будь-якої іншої юрисдикції, покладено обов`язок здійснити повну і вичерпну оцінку зібраних у справі доказів, і це означає, що у разі встановлення обставин неможливості прийняття розрахунку, здійсненого уповноваженим органом, в якості достовірного доказу, суд має його відхилити, не підміняючи при цьому відповідний орган та не здійснюючи іншого розрахунку.

Наведене свідчить, що відхиляючи заперечення відповідача проти врахування здійсненого уповноваженим органом державної влади розрахунку нормативної грошової оцінки землі та зазначаючи, що такі доводи можуть бути враховані лише під час розгляду відповідних вимог в порядку адміністративного судочинства з огляду на відсутність у господарського суду повноважень щодо здійснення такої оцінки, суди обох інстанцій допустили порушення норм процесуального права, і це призвело до неправильного вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів враховує, що приписами ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежено в правах встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Однак, на переконання колегії суддів, у даному випадку, відсутні передбачені ст. 310 ГПК України підстави для передачі справи на новий розгляд, оскільки судами обох інстанцій достеменно встановлено обставину наявності лише одного доказу на підтвердження зміни нормативної грошової оцінки, який не може бути врахований з огляду на обставини, встановлені судовими рушеннями у справі № 0440/5411/18, тобто судами у даному випадку неправильно застосовано ч. 4 ст. 75 ГПК України, відхилено обставини, які мали бути враховані, внаслідок чого враховано доказ, який мав бути відхилений, та задоволено позов, не обґрунтований достатніми доказами.

За приписами ч. 1 ст. 311 ГПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що встановлені судами обставини свідчать про відсутність належних доказів на підтвердження позовних вимог в частині зміни нормативної грошової оцінки землі, однак суди всупереч наведеним приписам ГПК України врахували доказ, який на час розгляду справи втратив свою актуальність, внаслідок чого зробили помилковий висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на новий розгляд, оскільки висновок про безпідставність позовних вимог у даній справі не потребує здійснення переоцінки наявних у справ доказів.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000", доводи якої підтвердились під час касаційного перегляду судових рішень в оскаржуваній частині, підлягає задоволенню, а постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 в частині задоволення позову - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Щодо вимог касаційної скарги Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, то вони є необґрунтованими з огляду на встановлену під час касаційного провадження відсутність підстав для перегляду розміру орендної плати на підставі наданого позивачем витягу. Таким чином, в оскарженій позивачем частині постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 підлягають залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи, що за наслідком касаційного провадження колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у спорі про зміну договору, судові витрати за розгляд позову, апеляційних та касаційних скарг у даній справі мають бути покладені на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 у справі № 904/2488/19 в частині задоволення позову скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 у справі № 904/2488/19 залишити без змін.

Судові витрати за подачу позову покласти на позивача.

Стягнути з Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 24604168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" (ЄДРПОУ 30012497) 3842 грн. за подачу касаційної скарги та 2881,50 грн за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.