Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/6094/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6094/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Турчин С.О.)

від 06.06.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Отрюх Б.В., судді - Тищенко А.І., Куксов В.В.)

від 01.08.2017,

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування",

до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант",

про відшкодування шкоди в розмірі 26 962,23 грн,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" 29 962,23 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), позивачем згідно з договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 893ак5юб від 29.12.2015 виплачено страхове відшкодування страхувальнику, а тому до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України. Оскільки, цивільна відповідальність водія (з вини якого трапилось ДТП) транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант", позивач просить стягнути з останнього суму страхового відшкодування у розмірі 26 962,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 962, 23 грн страхового відшкодування та судовий збір.

22.11.2017 ТДВ "Страхова компанія "Альфа - Гарант" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 16 807, 92 грн страхового відшкодування та судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Підставами для скасування судового рішень відповідач зазначає, що господарськими судами не було взято до уваги те, що відповідач, як страховик транспортного засобу "Volkswagen Passat", д. р. н. НОМЕР_1 згідно з ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавству; що п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009, коефіцієнт фізичного зносу нараховується коли строк експлуатації легкових КТЗ перевищує 7 років, а згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу "Toyota Саmry", д. р. н. НОМЕР_2, його роком випуску є 2009, а коефіцієнт фізичного зносу 45,6%. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що позивачем надавався звіт № 423/16 від 15.06.2017 (який був складений через рік після огляду транспортного засобу "Toyota Саmry"), згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу для складових частин КТЗ "Toyota Саmry" склав 45% та, що позивач визнає, що до вартості відновлювального ремонту повинен нараховуватись коефіцієнт фізичного зносу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат (відповідно до полісу № АЕ/6666457 ТДВ "Страхова компанія "Альфа - Гарант" застрахувало цивільно-правову відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Passat", д. р. н. НОМЕР_1, водій якого вчинив ДТП), а тому прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 26 962,23 грн (27 462,23 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Саmry", д. р. н. НОМЕР_2 - 500, 00 грн (франшиза за полісом)).

Проте, повністю погодитись з висновками судів неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до довідки № 92793390 про дорожньо-транспортну пригоду, 29.05.2016 в м. Київ, на вул. Лук'янівська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Volkswagen Passat", д. р. н. НОМЕР_1, та "Toyota Саmry", д. р. н. НОМЕР_2.

Вина ОСОБА_1, який керував транспортним засобом "Volkswagen Passat", д. р. н. НОМЕР_1, у вчиненні ДТП, яка відбулась 29.05.2016, підтверджується постановою Шевченківського районного суду від 29.06.2016 у справі № 761/21519/16-п.

Як встановлено судами, згідно з договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 893ак5юб від 29.12.2015, укладеного між позивачем (страховиком) і Посольством Республіки Казахстан в Україні (страхувальником) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземного транспортного засобу "Toyota Саmry" були застраховані позивачем (строк дії договору з 30.12.2015 по 29.12.2016).

Актом огляду транспортного засобу від 10.06.2016 встановлено кількість та характер пошкоджень наземного транспортного засобу "Toyota Саmry", д. р. н. НОМЕР_2.

Відповідно до рахунку-фактури № АВК2-03520 від 24.06.2016 вартість відновлювального ремонту застрахованого у позивача транспортного засобу становить 27 462,23 грн.

За платіжним дорученням № 252 317 від 02.07.2016 (а.с. 65, т. 1) позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 27 462,23 грн (страховий акт № АХА2099715 від 01.07.2016).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Passat", д. р. н. НОМЕР_1 була застрахована ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (відповідача) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6666457.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50 000,00 грн та франшизу у розмірі 500,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Згідно із Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, під фізичним зносом КТЗ (його складників) розуміється утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.

Задовольняючи позов, господарські суди не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов'язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування та за мінусом лише франшизи.

Також, поза увагою господарський судів залишилось і те, що за договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 893ак5юб від 29.12.2015 застраховано майнові інтереси Посольства Республіки Казахстан в Україні (страхувальника), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "Toyota Саmry", д. р. н. НОМЕР_3 (п. 6.1. договору), а згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - реєстраційний номерний знак транспортного засобу "Toyota Саmry" є НОМЕР_2 (а.с. 37, т. 1).

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази (зокрема, договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 893ак5юб від 29.12.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - д. р. н. НОМЕР_2), належним чином встановити, яка сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року у справі за № 910/6094/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач