Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2019 року у справі №826/9698/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №826/9698/15

адміністративне провадження №К/9901/13480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/9698/15

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ " Оберемка Романа Анатолійовича, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ "

про визнання дій протиправними,

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року (у складі судді Кравченко К.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про:

- визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 43454 від 01 липня 2014 року, оформленого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку);

- зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків на апеляційне оскарження та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 09 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/9698/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапу В.М.

Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/9698/15 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемко Роман Анатолійович зазначає, що строк звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції було пропущено у зв`язку з тим, що до цього часу він не мав можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність кошторису і зміну ліквідатора ПАТ «КБ «УФС».

У зв`язку з вищезазначеним скаржник вважає, що причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) були поважними і тому строк має бути поновлено.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У відповідності до частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови скаржником було отримано 17 грудня 2015 року, а отже, у відповідності до статті 186 КАС України, останнім днем подачі апеляційної скарги було 28 грудня 2016 року.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції скаржник звернувся до суду лише 31 серпня 2016 року, а отже, з пропуском строку звернення, визначеного частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), що не заперечується відповідачем.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, чим було порушено вимоги частини шостої статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху на підставі частини третьої та частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у зв`язку з порушенням строку на апеляційне оскарження, та не сплатою судового збору, в наслідок чого було надано відповідачу термін в тридцять днів з моменту отримання зазначеної ухвали для подання пояснень щодо підстав поновлення вказаного строку та надання доказів сплати судового збору.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що скаржник уже звертався з аналогічною апеляційною скаргою на це ж саме рішення суду першої інстанції у даній справі і ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та від 26 лютого 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху та потім повернуто скаржнику, а також йому було повернуто судовий збір, сплачений за її подання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, 24 листопада 2016 року скаржником надіслано на адресу суду заяву про усунення недоліків його апеляційної скарги, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з тим, що до цього часу він не мав можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність кошторису і зміну ліквідатора ПАТ «КБ «УФС».

Оскільки наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не були визнані судом поважними, тому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року на підставі частини четвертої статті189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

У відповідності до статті 102 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, як і в касаційні скарзі, скаржник посилався на те, що ним було пропущено строк звернення до суду у зв`язку з тим, що він не мав можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність кошторису і зміну ліквідатора ПАТ «КБ «УФС, що супроводжувалося передачею великої кількості матеріалів, в тому числі матеріалів по зазначеній справі». Вважає такі причини достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, та відповідно скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

З такими доводами скаржника колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки, як встановлено судом апеляційної до звернення з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції у цій справі Уповноважена особа вже подавала тотожну апеляцію, яка була залишена без руху через несплату судового збору, а потім йому повернута у зв`язку з наданням квитанції про сплату судового збору поза межами установленого судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги, що спростовує доводи скаржника про відсутність у нього коштів на сплату судового збору.

Крім того, посилання скаржника на те, що 02 листопада 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 198 було змінено Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , що зумовило необхідність передання справ, матеріальних та інших цінностей, також видаються не обґрунтованими і нелогічними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Уповноважена особа ОСОБА_4 вже у грудні 2015 року від імені ПАТ «КБ «УФС» вже звертався з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі, а 24 лютого 2016 року забезпечив сплату судового збору, через несвоєчасність якої його апеляційна скарга була повернута судом.

Суд зазначає, що вказані скаржником причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою мають суб`єктивний характер, насамперед залежать від належної організації праці співробітників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, визнання поважними таких причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, апеляційною або касаційною скаргами поставило б у нерівне становище інших учасників процесу та могло б стати підставою для зловживання процесуальними правами.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга подана відповідачем з пропуском строку апеляційного оскарження судового рішення і причини пропуску такого строку не є поважними.

Відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа