Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №826/3432/16

адміністративне провадження №К/9901/45030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/3432/16

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просили суд зобов`язати відповідачів включити їх до списку вкладників.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року вирішено зупинити апеляційне провадження в адміністративній справі №826/3432/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6 частини першої статті 8 частини четвертої статті 13 статей 21, 22 частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_3 звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 16 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/3432/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапу В.М.

Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/3432/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. В касаційній скарзі зазначається, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не вплине. У зв`язку із чим, скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Від інших учасників відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви є законними та обґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів банківського вкладу (депозиту) на користь вкладника.

Підставою для спору є застосування відповідачем положень статі 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 липня 2015 року № 13 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України» постановлено звернутися до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням.

10 лютого 2016 року Конституційний Суд України прийняв ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі, а 09 березня 2016 року прийняв ухвалу про розгляд справи на пленарному засіданні невідкладно у формі усного слухання.

У зв`язку із тим, що в даному конституційному поданні, крім іншого, ставиться питання про конституційність наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб функцією нагляду за банками, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Частиною другою статті 5 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, апеляційним судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є чинним та діє на теперішній час.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірні правовідносини не вплине.

У зв`язку з викладеним колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/26882/15, від 18 вересня 2018 року у справі № 826/2889/16 та від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

ЄСПЛ у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії наголосив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку (Guincho v. Portugal, № 8990/80).

Крім того, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golderv. the United Kingdom, № 18, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява серія A № 333-B, пункт 36,). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11, пункт 86).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з наведеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа