ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа №761/22895/17

адміністративне провадження №К/9901/24449/18, К/9901/24449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 761/22895/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Нацполіції) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ГУ Нацполіції та представника позивача - адвоката ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та незаконними дії ГУ Нацполіції від 06 серпня 2016 року щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - як інваліду ІІ групи.

- зобов'язати ГУ Нацполіції здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (на день виплати), встановленого законом для працездатних осіб, - як інваліду ІІ групи.

Позов обґрунтовано тим, що право на отримання виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, - як інваліду ІІ групи, не може бути обмежене, звужене новими законами, а саме, прийняттям Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та втратою чинності Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII).

Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 28 липня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що органи національної поліції не є правонаступниками органів внутрішніх справ, тому, станом на час виникнення спірних правовідносин, у позивача були відсутні правові підстави для звернення до ГУ Нацполіції із заявою про отримання одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850, Постанова № 850 відповідно), оскільки дія цього Порядку не поширюється на Національну поліцію України, яка при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги керується Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4), за яким звертаються колишні працівники поліції.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправними дії ГУ Нацполіції щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності; зобов'язав ГУ Нацполіції розглянути заяву щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС). В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався, зокрема, тим, що органом, до якого позивач повинен звертатись з заявою (рапортом) про виплату спірної грошової допомоги є саме Національна поліція України, оскільки останнім місцем служби позивача, як поліцейського, є Національна поліція України.

02 та 13 листопада 2017 року ГУ Нацполіції та представник позивача звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року.

При цьому ГУ Нацполіції просить залишити в силі постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року, а представник позивача - задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга ГУ Нацполіції мотивована тим, що на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ГУ Нацполіції, ОСОБА_1 просив здійснити йому виплату відповідно до Порядку № 850, який був прийнятий на виконання Закону № 565-XII.

Представник позивача обґрунтовує касаційну скаргу тим, що по теперішній час не здійснено виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 14 та 28 листопада 2017 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами представника позивача та ГУ Нацполіції відповідно та витребував матеріали справи першою ухвалою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення їх без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з 07 лютого 2004 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, а з 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції України на посаду начальника Управління кадрового забезпечення ГУ Нацполіції (а.с. 9).

Наказом ГУ Нацполіції від 17 грудня 2015 року № 47 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції у запас за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 (через хворобу) відповідно Закону № 580-VIII. (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про хворобу від 14 грудня 2015 року № 328/3в захворювання ОСОБА_1 пов'язане з проходженням служби в ОВС (а.с. 14).

Відповідно до довідки обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 14 лютого 2017 року № 3, серія АВ № 0198679 з 01 березня 2017 позивачу безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС (а.с. 8).

З довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках вбачається, що у позивача ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 70% (а.с. 7).

Позивач звернувся до ГУ Нацполіції із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

ГУ Нацполіції листом від 06 червня 2016 року № 29/Н-335 відмовило позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що статею 97 Закону № 580-VIII не передбачено виплату одноразової грошової допомоги поліцейському в результаті встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII та Порядком № 865.

Оскільки позивачу з 01 березня 2017 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, тобто після звільнення останнього з органів Національної поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Отже, позивач правильно звернувся з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги до ГУ Нацполіції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність дій відповідача щодо не розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності, передбаченої статтею 97 Закону № 580-VIII та зобов'язання відповідача розглянути відповідну заяву ОСОБА_1

З урахуванням наведеного правильними є висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Київській області та представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 761/22895/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду