Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2021 року у справі №821/621/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 821/621/17

адміністративне провадження № К/9901/40825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (суддя Бездрабко О. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (судді: Стас Л. В. (головуючий), Турецька І. О., Градовський Ю. М. ) у справі № 821/621/17.

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування" (далі - позивач, ПАТ "КЗЕСО") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2017 № 0000091302, № 0000221422, від 10.04.2017 № 0001041422, № 0001051422.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000221422, від 10.04.2017 № 0001051422 - повністю, від 20.01.2017 № 0000091302 - частково на суму 3 735,81 грн, з яких за основним платежем на 2101,34 грн, за штрафними санкціями на 1 634,47 грн., від 10.04.2017 № 0001041422 - частково на суму 2 641,25 грн, з яких за основним платежем на 2 113,00 грн, за штрафними санкціями на 528,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в частині задоволених позовних вимог) діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ПАТ "КЗЕСО" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "КЗЕСО" у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 09.11.2016 по 13.12.2016 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "КЗЕСО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якого складено акт перевірки від 20.12.2016 № 148/21-22-14-01/00213993.

У висновках вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення: 1) п.44.1 ст.44, п.70.1, п.70.2, п.70.12, п.70.13 ст.70, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п. п.16,18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
31.12.1999 № 318, п. п. 4,5,6,7,8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 № 601, п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові затрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 611 668,00 грн, у тому числі: 2014 рік на суму 31 979 грн, півріччя 2016 року у сумі 431 574,00
грн, 3 квартали 2016 року у сумі 579 688,00 грн; 2) п.185.1 ст.185, п.186.2, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.187.8 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 118 485 грн, в тому числі: вересень 2016 року в сумі 118 485 грн; 3) п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок на загальну суму 3
800,00 грн, у тому числі: березень 2016 року в сумі 3 800,00 грн; 4) п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в результаті чого встановлено подання до бухгалтерії авансових звітів без підтверджуючих документів на суму 11 737,50 грн; 5) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 12.05.2014 № 270, в результаті чого встановлено несвоєчасне надходження коштів по контракту від 06.11.2013 № 06/10-2013, укладеного з Banh Technik Wroclaw Sр Z.О.O., у сумі 25000 євро; 6) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 14.05.2013 № 163, в результаті чого встановлено несвоєчасне надходження коштів по контракту від 18.09.2013 № 06/01-2013, укладеного з KZESO Weld Company Sp Z.o. o., у сумі 16389 польських злотих; 7) ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 03.03.2016 № 140, від 07.06.2016 № 342 та від
14.09.2016 № 386, в результаті чого встановлено несвоєчасне надходження товару по контракту від 30.03.2016 № 06/05-2016, укладеного з Westen Integrated Systems Ltd у сумі 19560,25 дол. США; 8) пп.164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на загальну суму 2 252,34 грн, у тому числі: за 2014 рік на суму 661,69 грн, за 2015 рік на суму 1037,17 грн та за 9 місяців 2016 року на суму 553,47 грн; 9) пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, в результаті чого підприємством допущено несвоєчасне нарахування та несвоєчасне перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб в бюджет у перевіряємому періоді; 10) пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України та з урахуванням вимог п.16 прим.1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України, в результаті чого підприємством допущено несвоєчасне нарахування та несвоєчасне перерахування утриманих сум військового збору в бюджет у перевіряємому періоді; 11) пп.164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України та з урахуванням вимог п.16 прим.1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України, в результаті чого підприємством занижено нарахування військового збору на загальну суму 172,07 грн, у тому числі: за 2014 рік на суму 26,10 грн, за 2015 рік на суму 90,62 грн, занижено податок у 2015 році та за 9 місяців 2016 року на суму 55,35 грн; 12) пп.1 п.2 ст.6, пп.1 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті чого платником занижено нарахування зобов'язань, що підлягають сплаті в бюджет по єдиному соціальному внеску на загальну суму 5 160,22 грн, у тому числі: за 2014 рік на суму 1 858,92
грн, за 2015 рік на суму 2 489,54 грн. та за 9 місяців 2016 року на суму 811,76
грн; 13) пп.1 п.2 ст.6, пп.1 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті чого підприємством допущено несвоєчасне перерахування нарахованих сум єдиного внеску (авансових платежів) в бюджет (не одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок; 14) ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено подання уточнюючого розрахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 26.06.2014 № 9036473011 за 2014 рік без самостійного нарахування 3% штрафної санкції, за умови збільшення зобов'язання з податку на суму 92,87 грн; 15) пп.3.2.1 п.3.2 та п.3.3 р.3 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (Ф. № 1ДФ), п.51.1 ст.51 ПК України, в результаті чого встановлено не повне відображення у податковій звітності за формою 1 ДФ даних про фактично проведені виплати фізичним особам у періоді з 01.01.2014 по 30.09.2016".

ПАТ "КЗЕСО" на акт перевірки було подано заперечення, за результатами розгляду яких згідно листа ГУ ДФС у Херсонській області від 17.01.2017 № 86/10/21-22-14-01-14 висновок акту перевірки від 20.12.2016 № 148/21-22-14-01/00213993 в частині податку на прибуток та податку на додану вартість викладено в новій редакції: 1) п.44.1 ст.44, п.70.1, п.70.2, п.70.12, п.70.13 ст.70, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п. п.16,18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. п.4,5,6,7,8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 № 601, п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові затрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270 586,00 грн, у тому числі: 2014 рік на суму 31 979,00 грн, три квартали 2016 року у сумі 238 607,00 грн; 2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 67 507,00
грн, в тому числі: вересень 2016 року в сумі 67 507,00 грн; 3) п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок на загальну суму 3 800,00 грн, у тому числі: березень 2016 року в сумі 3 800,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000081302, № 0000091302, № 0000101302, № 0000111302, № 0000181422, № 0000191422, № 0000201422, № 0000211422, №
0000221422.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України, рішенням якої від 04.03.2017 № 6871/6/99-99-11-01-01-25 скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000081302 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору в частині суми основного платежу у розмірі 26,10 грн, в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму застосованого коефіцієнта, визначеного п.164.5 ст.164 ПК України, та у відповідних частинах нарахованих штрафних санкцій і пені, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000181422, № 0000191422, № 0000201422 в частині взаємовідносин з ПрАТ "КЗЕСО-Холдинг", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Сузір'я ", ТОВ "Ріксос-Прикарпаття ", ТОВ "Катран", а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000091302, № 0000101302, № 0000111302, № 0000211422, № 0000221422 залишено без змін.

На підставі вказаного рішення ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 № 0001041422 та № 0001051422. Таким чином, податковим повідомленнями-рішеннями від 20.01.2017 № 0000091302, позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 27
953,11 грн, з яких за основним платежем на 2 252,34 грн, за штрафними санкціями на 1 672,22 грн, пенею на 24 028,55 грн; від 20.01.2017 № 0000221422, до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 11 737,50
грн; від 10.04.2017 № 0001041422, позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 245 130,00 грн, з яких за основним платежем на 196 104,00
грн, за штрафними санкціями на 49 026,00 грн; від 10.04.2017 № 0001051422, позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на 15 977,00 грн.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 № 0001041422 (позивач частково оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення) судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Доводи відповідача про заниження позивачем доходів за 2014 рік на 31 605,00 грн ґрунтуються на тому, що ПАТ "КЗЕСО" не включило до складу доходів вартість безоплатно отриманих товарів - зразків рейок для виконання досліджень за договором з нерезидентом - "BAND TECHNIK WROCLAW". Так, 29.04.2014 між "BAND TECHNIK WROCLAW" та ПАТ "КЗЕСО" було укладено контракт № 06/03-2014 на виконання науково-дослідницьких робіт. Пунктом 1.1 контракту визначено, що Замовник поручає, а Виконавець зобов'язується виконати науково-дослідницькі роботи на тему: "Всебічне дослідження зварних зразків рейок 60Е1 марок R260 і R350НТ, виконаних на рейкозварювальній машині К922-1" у відповідності з Календарним планом, викладеним у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до пункту 3.1 контракту робота по предмету Контракту виконується на зразках Замовника рейок 60Е1 марки R260 і R350НТ. Ці зразки рейок поставляються на адресу Виконавця на безоплатній основі і поверненню Замовнику не підлягають.

Згідно ВМД ІМ 40 від 05.06.2014 № 508010000/2014/001904 позивач отримав від "BAND TECHNIK WROCLAW" зразки рейок 60Е1 марки R260 і R350НТ, які не були у використанні, у кількості 42 штуки. Постачання рейок здійснюється на безоплатній основі на суму 2 000 євро/31 605,36 грн. В інвойсі від 29.04.2014 № 01/04/2014 також вказано, що вартість 42 рейок складає 2000 євро. З контракту №06/03-2014 від 29.04.2014 слідує, що ПАТ "КЗЕСО" на безоплатній основі передано товар - рейки 60Е1 марки R260 і R350НТ, вартість яких відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) повинна включатися до інших доходів. Вартість рейок згідно ВМД ІМ 40 від 05.06.2014 № 508010000/2014/001904, інвойсу від 29.04.2014 № 01/04/2014 складає 2000 євро або 31 605,36 грн, у зв'язку з чим суд вірно зазначив, що відповідачем правомірно зазначено про заниження ПАТ "КЗЕСО" доходів за 2014 рік на 31 605,00 грн та донараховано податку на прибуток у розмірі 5 689,00 грн.

Крім того, доводи контролюючого органу про завищення позивачем адміністративних витрат на 1 000 000,00 грн (2 кв. 2016 року - на 250 000,00 грн, 3 кв. 2016 року - на 750 000,00 грн) по отриманих послугах від фізичної особи ОСОБА_2 ґрунтуються на відсутності належним чином оформлених бухгалтерських документів, всупереч встановленим вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, п.44.1 ст.44 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 09.06.2016 було укладено трудову угоду № 134, відповідно до умов якої Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг (управління і організація наступних процесів), а саме: інформаційно-консультаційні послуги технічним службам замовника; послуги по сертифікації і стандартизації виробництва; розроблення ремонтної документації на всі типи важких шляхових машин; розроблення норм витрат запасних частин; розроблення технічних умов і набір обладнання оснащення ремонтного виробництва; організація поставок запасних частин або виробництво і виготовлення силами і на території Замовника; навчання персоналу; технічна і технологічна допомога технічним службам Замовника (відділ головного конструктора, відділ головного технолога) в частині вивчення технології роботи шляхових машин; організація управління випуску конструкторської документації шляхових машин; розроблення технічної документації виробництва шляхових машин; розроблення експлуатаційної документації; сертифікація шляхових машин; методика випробувань. Пунктами 2.1,2.2 трудової угоди визначено, що загальна вартість наданих послуг буде визначена загальною сумою прийнятих сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг (етапів) в процесі виконання даної трудової угоди. Сума винагороди по кожному етапу наданих послуг обумовлюється в акті здачі-прийняття наданих послуг (етапу).

ПАТ "КЗЕСО" на підтвердження задекларованих витрат у сумі 1 000 000,00 грн надано акти здачі-приймання наданих послуг ОСОБА_2: від 30.06.2016 № 1, в якому вказано, що отримано послуги: розроблення бізнес плану розвитку ПАТ "КЗЕСО" в частині дорожнього машинобудування; підготовка згідно протоколу-студії на базові типи дрезин для служби енергетиків; авант. проект, лист на ім'я керівника Укрзалізниці - проект модернізації машини типу ВПР. Сума винагороди 250 000,00

грн; від 29.07.2016 № 2, в якому вказано, що отримано послуги: проведення переговорів з Укрзалізницею на предмет участі у тендерах поставок шляхових машин; підготовка матеріалів ТЗ на три типи шляхових машин: вакуумна машина типу Компел ВАК-500, кюветоочисна машина типу МКВЧ, планувальник баласту. Сума винагороди 250 000,00 грн; від 31.08.2016 № 3, в якому вказано, що отримано послуги: кінцеве рішення по технічному завданню шляхової автомотриси (протокол додається); узгодження ТЗ на кюветоочисну машину; підготовка техніко-економічного обґрунтування для його наступного затвердження; підготовка процедурних питань з метою проведення УЗ технаради по запропонованій шляховій техніці. Сума винагороди 250 000,00 грн; від 30.09.2016 № 4, в якому вказано, що отримано послуги: доопрацювання матеріалів техніко-економічного обґрунтування на два типа шляхових машин під стандарти, прийняті Укрзалізницею, з метою можливої презентації технічній раді; організація і проведення зустрічі і переговорів з керівником дирекції інфраструктури з метою презентації можливості інжинірингової групи в партнерстві з ПАТ "КЗЕСО", для продвинення запровадження на базі заводу машинобудівної програми. Сума винагороди 250 000,00 грн.

Однак, будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно надані вищевказані послуги позивачем не надано ні під час перевірки проведеної контролюючим органом, ні до судів попередніх інстанцій.

Щодо наданих ПАТ "КЗЕСО" листів від 14.11.2016 за № 15/101 та № 15/102, адресованих начальнику Департаменту колії та споруд, до яких долучено технічні завдання МК-1.00.00.000ТЗ на машину кюветну МК-1, МВО-1.00.00.000ТЗ на машину вакуумну МВО-1, листа першому заступнику начальника Департаменту електропостачання ПАТ "Українська залізниця" від 11.11.2016 № 15/100 щодо направлення для погодження технічного завдання АМ-1.00.00.000ТЗ на автомотрису АМ-1, листа начальнику управління охорони праці та промислової безпеки від
22.03.2017 № 25/416, до якого долучено технічне завдання на автомотрису АМ-1.00.00.000ТЗ, рекламні буклети, план заходів, протокол затвердження ТЗ дрезини, технічних вимог для розробки автомотриси АМ-1, листа члену правління ПАТ "Українська залізниця" від 10.10.2016 № 01/1463 судами зазначено, що такі документи жодним чином не підтверджують надання послуг саме ОСОБА_2, оскільки в технічних завданнях зазначено, що їх розробив ОСОБА_3, перевірив ОСОБА_4, погодив ОСОБА_5, затвердив ОСОБА_6, на рекламних буклетах проставлена дата
26.04.2017, в той час як акти складені 30.06.2016,29.07.2016,31.08.2016,20.09.2016; листи направлено у жовтні, листопаді 2016 року, березні 2017 року, тоді як послуги згідно вищевказаних актів надано у червні, липні, серпні, вересні 2016 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом голови правління ПАТ "КЗЕСО" від 04.07.2016 № 157 з метою організації виробництва і ремонту автомотрису для господарств колії, енергетики, зв'язку та планувальників баласту створено робочу групу, керівником якої визначено ОСОБА_2. При цьому, п. 2 даного наказу визначено робочій групі один раз на тиждень розробляти короткотерміновий план робіт та один раз на тиждень оформляти протокол-звіт виконання планів робіт з затвердженням планів і звітів головою правління. Однак, позивачем не надано ні планів робіт, ні протоколів звітів. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що вказані акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, оскільки фізична особа ОСОБА_2 не має реєстраційного номеру облікової картки платника податку, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати особу, яка надавала послуги ПАТ "КЗЕСО".

Крім того, доводи контролюючого органу про завищення позивачем адміністративних витрат на 11 738,00 грн (за 2014 рік - на 3 724,00 грн, за 2015 рік - на 4
783,00 грн, за 9 місяців 2016 року - на 3 231,00 грн) ґрунтуються на тому, що ПАТ "КЗЕСО" віднесено витрати на відрядження працівників без підтверджуючих бухгалтерських документів. Відповідач зазначає, що додані до авансових звітів квитки на проїзд у приміському транспорті не встановленого зразка, що не є розрахунковими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "КЗЕСО" протягом 2014-2016 років здійснювало компенсацію вартості проїзду працівникам у зв'язку з виробничими потребами підприємства. Згідно вказаного акта перевірки, за даними авансових звітів працівників, до яких були долучені посвідчення на відрядження та квитки на проїзд у приміському транспорті, позивачем було відшкодовано витрати на проїзд у 2014 році - 3 723,50 грн, у 2015 році - 4 783,00 грн, у 1 кварталі 2016 року - 951,00 грн, у 2 кварталі 2016 року - 780,00 грн, у 3 кварталі 2016 року - 1500,00 грн. Контролюючий орган зазначив, що квитки на проїзд в приміському транспорті, які були долучені до авансових звітів, не відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від
25.05.2006 № 503, зокрема, в них відсутні дані про страховика та страхову суму, внесені друкованим способом, а тому на їх підставі позивач не мав права здійснювати таку компенсацію. Однак, з досліджених у судовому засіданні квитків встановлено, що підзвітними особами було долучено до авансових звітів квитки на міжміські та міські маршрути, а не приміські як було зазначено контролюючим органом, форма яких повністю відповідає типовій формі згідно додатку № 1 до вказаного наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 №
503. Таким чином, позивачем було правомірно відшкодовано витрати працівникам вартості проїзду, оскільки такі квитки є розрахунковими документами і підтверджують вартість наданих перевізниками послуг, а тому відсутні підстави для визначення ПАТ "КЗЕСО" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2
113,00 грн.

Враховуючи положення чинного законодавства, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від
10.04.2017 № 0001041422 (в частині нарахування грошових зобов'язань у розмірі 2

113,00 грн, пов'язаних з висновками відповідача про завищення витрат на відрядження у сумі 11 738,00 грн), а тому дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню частково на суму 2 641,25 грн, з яких за основним платежем на 2 113,00 грн, за штрафними санкціями на 528,25 грн.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000091302, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 27 953,11 грн, з яких за основним платежем на 2 252,34 грн, за штрафними санкціями на 1 672,22 грн, пеня 24 028,55 грн, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Підставами прийняття вказаного податкового повідомлення рішення стали висновку контролюючого органу про: порушення позивачем вимог пп.164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України у зв'язку з тим, що працівникам підприємства відшкодовано витрати на відрядження на підставі квитків, які не є розрахунковими документами, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 2
101,34 грн; порушення позивачем п.167.1 ст.167 ПК України внаслідок неправильного застосування коефіцієнта по п.164.5 ст.164 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 151,00 грн. ГУ ДФС у Херсонській області вказує на те, що підзвітними особами ПАТ "КЗЕСО" до авансових звітів додано квитки на проїзд у приміському транспорті невстановленого зразка, що не є розрахунковими документами, оскільки відсутні дані про страховика та страхову суму, внаслідок чого до складу оподатковуваного доходу матеріально-відповідальних підзвітних осіб підприємства не включені суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку та не повернутих у встановлені законодавством строки. Крім того, в порушення вимог п.167.1 ст.167 ПК України позивачем допущено помилку при оподаткуванні податком з доходів фізичних осіб доходу, отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді туристичних послуг, оплачених за умовами безготівкового розрахунку ФОП ОСОБА_1 платіжні доручення від 19.10.2015 № 208 на суму 30 000,00 грн (без ПДВ) та від 19.10.2015 № 209 на суму 30 000,00 грн (без ПДВ) на оплату туристичних послуг за межами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем обчислення податку з доходів фізичних осіб здійснено у сумі 14 371,46 грн наступним чином: з суми 14
586,83 грн (12 180,00 грн х 1,197605 = 14586,83 грн) утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % у сумі 2 188,02 грн; з суми 60 917,18 грн (47 820,00 грн х 1,273885 грн = 60 917,18 грн) утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 20% у сумі 12 183,44 грн. Однак такий розрахунок не узгоджується з вимогами п.167.1 ст.167, п.164.5 ст.164 ПК України, так як граничний дохід, який оподатковується ставкою 15 % у 2015 році складав - 12 180,00 грн.

Застосування коефіцієнту при натуральній формі оподатковуваного доходу не є підставою для збільшення вказаного граничного розміру оподатковуваного за ставкою 15 % доходу. Суди зазначили, що посилання ПАТ "КЗЕСО" на пп.170.7.3 п.170.3 ст.170 ПК України як на підставу застосування не оподатковуваного розміру суми 50 % мінімальної заробітної плати, є необґрунтованими, так як у цій статті визначено порядок звільнення від оподаткування сум "нецільової благодійної допомоги" за умови "благодійник юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності". Однак, позивач у податковій звітності не зазначав відомостей про надані суми нецільової благодійної допомоги. Тому податок з даної господарської операції, як правильно зазначено відповідачем, становить 14 522,46 грн: з суми 12 180,00 грн (10170,30 грн х 1,97605 = 12 180,00 грн) утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % у сумі 1827,00 грн; з суми 63 477,31 грн (60 000,00 грн - 10 170,30
грн = 49 829,70 грн з урахуванням коефіцієнту 49 829,70 грн х 1,27885 грн = 63
477,31 грн) утримано податок за ставкою 20% у сумі 12 695,46 грн. Отже, позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб у жовтні 2015 року на 151,00
грн. З врахуванням положень п.127.1 ст.127 ПК України ПАТ "КЗЕСО" за дане порушення підлягає застосуванню штрафна санкція у розмірі 37,75 грн.

Також, вказаним податковим повідомленням-рішенням ПАТ "КЗЕСО" нарахована і пеня у розмірі 24 028,55 грн. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "КЗЕСО" протягом 2014-2016 років несвоєчасно перераховувало податок з доходів фізичних осіб (із затримками від 24 до 50 днів), що не заперечується позивачем, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховану пеню у розмірі 24 028,55 грн. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000091302 підлягає частковому скасування на суму 3 735,81 грн, з яких за основним платежем на 2
101,34 грн, за штрафними санкціями на 1 634,47 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом при проведенні перевірки та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України, зокрема, щодо оформлення відповідних первинних документів, а також того, що позивачем на вимогу контролюючого органу було надано відповідні бухгалтерські документи, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.13,14.1.27,14.1.36,14.1.191,14.1.231 пункту 14.1 статті
14.

Безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду;

розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

10.2. Пункти 44.1,44.6 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 216 Цивільного кодексу України.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

10.3. Пункти 70.5,70.12,70.13 статті 70.

Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.

Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.

Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі: 70.12.1. виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи; 70.12.2. укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів; 70.12.3. відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків; 70.12.4. заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 70.1 цієї статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України; 70.12.5. сплати фізичними особами податків і зборів;
70.12.6. проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
70.12.7. реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього; 70.12.8. подання контролюючим органам декларацій про доходи, майно та інші активи; 70.12.9. реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб; 70.12.10. оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;
70.12.11. в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

10.4. Пункт 135.1, підпункт 135.5.4 пункту 135 статті 135.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у статтею 216 Цивільного кодексу України.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

10.5. Пункти 138.1,138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з статтею 216 Цивільного кодексу України; крім витрат, визначених у статтею 216 Цивільного кодексу України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II статтею 216 Цивільного кодексу України.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.6. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

10.7. Пункт 164.1, пункт "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункти 164.3,164.5,164.6 статті 164.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до статтею 216 Цивільного кодексу України.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України) у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з статтею 216 Цивільного кодексу України, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100: (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

10.8. Пункт 167.1 статті 167.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частина п'ята статті 8.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

11.4. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

12.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

12.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.3. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

12.4. Пункт 2.16.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

24. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000091302 та від 10.04.2017 № 0001041422 (крім частини задоволених позовних вимог) діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

25. Колегія суддів зазначає, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством.

Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів, зокрема, такі документи мають містити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення інформацію про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також бути підписаними особою уповноваженою на такі дії.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем на підтвердження реальності операцій по наданню послуг ПАТ "КЗЕСО" фізичною особою ОСОБА_2 за угодою від 09.06.2016 № 134 підтвердження задекларованих витрат у сумі 1 000 000,00 грн за наданими послугами від вказаної особи було надано лише акти здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2016 № 1, від 29.07.2016 № 2, від
31.08.2016 № 3, від 30.09.2016 № 4 з сумами винагороди по 250 000,00 грн, однак, будь-яких документів, належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 дійсно було надано обумовлені вказаною угодою послуги позивачем до судів першої та апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано таких документів під час перевірки проведеної контролюючим органом.

Крім того, щодо наданих ПАТ "КЗЕСО" листів від 14.11.2016 за № 15/101 та № 15/102, адресованих начальнику Департаменту колії та споруд, до яких долучено технічні завдання МК-1.00.00.000ТЗ на машину кюветну МК-1, МВО-1.00.00.000ТЗ на машину вакуумну МВО-1, листа першому заступнику начальника Департаменту електропостачання ПАТ "Українська залізниця" від 11.11.2016 № 15/100 щодо направлення для погодження технічного завдання АМ-1.00.00.000ТЗ на автомотрису АМ-1, листа начальнику управління охорони праці та промислової безпеки від
22.03.2017 № 25/416, до якого долучено технічне завдання на автомотрису АМ-1.00.00.000ТЗ, рекламні буклети, план заходів, протокол затвердження ТЗ дрезини, технічних вимог для розробки автомотриси АМ-1, листа члену правління ПАТ "Українська залізниця" від 10.10.2016 № 01/1463 судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що такі документи жодним чином не підтверджують надання послуг саме ОСОБА_2, оскільки в технічних завданнях зазначено, що їх розробив ОСОБА_3, перевірив ОСОБА_4, погодив ОСОБА_5, затвердив ОСОБА_6, а на рекламних буклетах проставлена дата 26.04.2017, тоді як акти складені 30.06.2016,29.07.2016,31.08.2016,20.09.2016. Також, суди зазначили, що листи було направлено у жовтні, листопаді 2016 року, березні 2017 року, тоді як послуги згідно вказаних актів було надано у червні, липні, серпні, вересні 2016 року. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом голови правління ПАТ "КЗЕСО" від 04.07.2016 № 157 з метою організації виробництва і ремонту автомотрису для господарств колії, енергетики, зв'язку та планувальників баласту створено робочу групу, керівником якої визначено ОСОБА_2. При цьому, п. 2 даного наказу визначено робочій групі один раз на тиждень розробляти короткотерміновий план робіт та один раз на тиждень оформляти протокол-звіт виконання планів робіт з затвердженням планів і звітів головою правління. Однак, позивачем не було надано відповідних планів робіт, протоколів-звітів. Таким чином, позивачем окрім не надання відповідних доказів також не було обґрунтовано розмір виплаченої ОСОБА_2 винагороди по 250 000,00
грн у червні, липні, серпні, вересні 2016 року, яка є неспіврозмірною послугам, які вказані у вказаних актах наданих послуг.

Колегія суддів також зазначає, що згідно основоположних принципів та положень цивільного законодавства підприємницька діяльність в Україні здійснюється на підставі принципів її свободи, законності та добросовісності. Хоча чинним законодавством і передбачено свободу у виборі напрямків реалізації такої діяльності, її форми, однак підприємницька діяльність побудована в першу чергу на добросовісному виконанні суб'єктом господарювання своїх обов'язків, взятих на себе зобов'язань та дотриманні встановлених державою правил поведінки.

Крім того, положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

26. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

Керуючись статтями 341,343,349,350,355,356,359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі № 821/621/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова