ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 240/12764/21

провадження № К/990/21223/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Смілянця Е. С., суддів: Полотнянка Ю. П., Драчук Т. О.

І. Суть спору

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Житомирської обласної прокуратури, в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20 допущеного до негайного виконання в частині поновлення її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року;

1.2. стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20 про поновлення на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року в розмірі 334451,20 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20, яка набрала законної сили, її поновлено на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та стягнуто з Прокуратури Житомирської області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201895,20 гривень. При цьому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Однак, незважаючи на те, що судове рішення в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання, рішення у цій частині фактично виконано лише 15 червня 2021 року.

Вважаючи, що у період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року позивач перебувала у вимушеному прогулі, за період якого Житомирська обласна прокуратура зобов`язана сплатити їй середній заробіток, що підлягає обчисленню відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , починаючи з 13 грудня 1999 року працювала в органах прокуратури Житомирської області, а з 20 січня 2016 року обіймала посаду начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області.

4. Наказом Прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

5. У квітні 2020 року ОСОБА_1 оскаржила вищевказаний наказ про звільнення в судовому порядку.

6. Житомирським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 26 листопада 2020 року в адміністративній справі № 240/7715/20, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 2 від 09 квітня 2020 року № 328 про неуспішне проходження начальником відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Визнано протиправним та скасовано наказ Прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та органів Прокуратури Житомирської області з 30 квітня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області.

Стягнуто з Прокуратури Житомирської області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 26 листопада 2020 року в сумі 201895,20 гривень.

Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В решті позову - відмовлено.

7. 30 листопада 2020 року позивачем подано до Житомирської обласної прокуратури заяву щодо виконання вказаного судового рішення в частині поновлення на посаді.

8. Листом Житомирської обласної прокуратури від 16 грудня 2020 року за № 07-1255-20 повідомлено позивача, що судове рішення оскаржується у апеляційному порядку. Разом з тим, на виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця відповідачем перераховано 23701,65 гривень.

9. З метою примусового виконання рішення суду 10 грудня 2020 року позивач направила до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий лист про поновлення на посаді.

10. 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про повернення виконавчого листа № 8321 від 27 листопада 2020 року без виконання.

11. В той же час, ОСОБА_1 , починаючи з 25 травня 2020 року, в тому числі станом на 26 листопада 2020 року, тобто день прийняття судового рішення про скасування наказу прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області з 30 квітня 2020 року та поновлення ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області, по 11 червня 2020 року займала посаду головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів у Житомирській обласній прокуратурі.

12. 11 червня 2021 року позивач подала керівнику Житомирської обласної прокуратури заяву про звільнення із займаної посади та органів Житомирської обласної прокуратури 15 червня 2021 року за пунктом 3 частини першої статті 83 та частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу", за угодою сторін.

13. Наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 16 червня 2021 року за № 355к скасовано наказ прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к та поновлено позивача на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області з 01 травня 2020 року, на підставі виконавчого листа від 27 листопада 2020 року № 8321.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в позові відмовлено.

15. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах на посаді державної служби з Прокуратурою Житомирської області з 25 травня 2020 року по 01 жовтня 2020 року та з Житомирською обласною прокуратурою з 02 жовтня 2020 року по 15 червня 2021 року, що унеможливило поновлення позивача на попередній посаді в органах прокуратури Житомирської області до 15 червня 2021 року включно.

Суд першої інстанції зазначив, що після звільнення на підставі оскаржуваного наказу ОСОБА_1 подала документи про участь у доборі з призначення на вакантну посаду державної служби категорії "В" - головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області (шляхом укладення контракту). За результатами проведення добору, прокурору Житомирської області 21 травня 2021 року внесено подання про призначення на вакантну посаду та 22 травня 2020 року ОСОБА_1 на ім`я прокурора Житомирської області подала заяву про призначення на посаду державної служби на умовах укладеного контракту з 25 травня 2020 року. Цього ж дня, між керівником Прокуратури Житомирської області та позивачем укладено контракт від 22 травня 2020 року № 1 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та відповідачем видано наказ № 121к про призначення ОСОБА_1 на посаду державної служби категорії "В" - головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області на умовах укладеного контракту. Також позивач склала присягу державного службовця та ознайомлена під підпис з вимогами Закону України "Про державну службу". 13 серпня 2020 року керівником Прокуратури Житомирської області видано наказ, яким внесено зміни до контракту від 22 травня 2020 року № 1, з яким позивача ознайомлено під особистий підпис.

Разом з цим суд першої інстанції вказав, що 30 вересня 2020 року позивач подала заяву керівнику Житомирської обласної прокуратури про звільнення її із займаної посади за угодою сторін, на підставі якої цього ж дня відповідачем видано наказ про звільнення з 01 жовтня 2020 року за угодою сторін. Цього ж дня між Житомирською обласною прокуратурою та позивачем укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 на підставі поданої заяви та відповідачем видано наказ № 186к про призначення ОСОБА_1 на посаду державної служби категорії "В" - головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Житомирської обласної прокуратури на умовах укладеного контракту з 02 жовтня 2020 року.

В подальшому 18 березня 2021 року укладено додаткову угоду до контракту укладеного 30 вересня 2020 року № 7. Відповідно до протоколу конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "Б" або "В" обласної прокуратури від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 приймала участь у конкурсі та за результатами співбесіди призначена на посаду державної служби категорії "В" - головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Житомирської обласної прокуратури.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , починаючи з 25 травня 2020 року в тому числі станом на 26 листопада 2020 року, тобто на день прийняття судового рішення про скасування наказу прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області з 30 квітня 2020 року та поновлення ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області, по 11 червня 2020 року займала посаду державної служби в Житомирській обласній прокуратурі. Лише, 11 червня 2021 року позивач подала керівнику Житомирської обласної прокуратури заяву про звільнення із займаної посади та органів Житомирської обласної прокуратури 15 червня 2021 року за угодою сторін, у зв`язку з чим 16 червня 2021 року керівником Житомирської обласної прокуратури видано наказ за № 355к, яким скасовано наказ прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к та поновлено позивача на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області з 01 травня 2020 року, на підставі виконавчого листа від 27 листопада 2020 року № 8321.

16. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 квітня 2022 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

16.1. Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20 допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року.

16.2. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20 про поновлення на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області за період з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року в розмірі 334451,20 грн.

17. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконане Житомирською обласною прокуратурою лише 16 червня 2021 року, а відтак позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, виходячи з наданої Прокуратурою Житомирської області довідки від 10 серпня 2021 року, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2459,20 грн., а період невиконання рішення суду складає 136 робочих днів (з 27.11.2020 по 15.06.2021). Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення суми виплат у розмірі 334451,20 грн. (2459,2 х 136).

IV. Касаційне оскарження

18. Представник Житомирської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Так, автор скарги посилається на застосування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення положень статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у подібних правовідносинах без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15, від 10 травня 2018 року у справі № 332/603/17, від 31 лютого 2012 року у справі № 6-76цс12, від 30 січня 2018 року у справі № 910/4518/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц, зазначаючи при цьому про неправильне тлумачення судом указаного положення, що полягає у неврахуванні відсутності вини роботодавця у несвоєчасному виконанні судового рішення про поновлення на посаді.

Стверджує, що винесення рішення про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді.

Наголошує, що позивач у спірний період, тобто з 27 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а відтак відсутнє порушення з боку останнього права позивача на працю.

19. Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою Житомирської обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 240/12764/21 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку.

21. Позивач подала клопотання, в якому просила закрити касаційне провадження у цій справі.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. При цьому згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

26. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

27. Частиною восьмою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

28. Також пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

29. Статтею 236 КЗпП України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.

31. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

32. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

33. За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

34. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

35. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/12318/21.

36. У справі, що розглядається, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року в адміністративній справі № 240/7715/20 поновлено ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області.

37. Отже, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов`язок його виконання щодо поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.

38. Водночас, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , починаючи з 25 травня 2020 року в тому числі станом на 26 листопада 2020 року, тобто на день прийняття судового рішення про скасування наказу прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області з 30 квітня 2020 року та поновлення ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області, перебувала з відповідачем у трудових відносинах та отримувала заробітну плату за виконувану роботу, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Житомирської обласної прокуратури.

39. У постанові від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц Верховний Суд вказав, що за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

40. Варто зазначити, що 11 червня 2021 року позивач подала керівнику Житомирської обласної прокуратури заяву про звільнення із займаної посади та органів Житомирської обласної прокуратури 15 червня 2021 року за пунктом 3 частини першої статті 83 та частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу", за угодою сторін.

41. Своєю чергою наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 16 червня 2021 року за № 355к скасовано наказ прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року № 97к та поновлено позивача на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Житомирської області з 01 травня 2020 року.

42. Наведене свідчить про винятковість спірних правовідносин, які склались у цій справі, адже у період, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 240/7715/20, вона безперервно перебувала у трудових відносинах з відповідачем у спірний період, тобто фактично виконувала трудові обов`язки, що свідчить про створення Житомирською обласною прокуратурою умов, за яких позивач може їх здійснювати.

43. При цьому у справі № 240/7715/20 за наслідками апеляційного перегляду Сьомий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 14 грудня 2021 року, якою рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

44. Варто зазначити, що затримка виконання судового рішення за своєю суттю носить компенсаційний характер заходів відповідальності для органу, який незаконно звільнив працівника.

45. Водночас Верховний Суд вважає, що працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

46. Доводи позивача, викладені у клопотанні про закриття касаційного провадження, зводяться до неможливості застосування висновків Верховного Суду, які вказав автор касаційної скарги, оскільки правовідносини у зазначених автором касаційної скарги справ, не є подібними зі справою, яка розглядається, крім того низка постанов прийнята Верховним Судом у цивільних справах.

47. Проте слід зазначити, що стаття 236 КЗпП України застосовується під час розгляду як адміністративних справ, так і цивільних. При цьому касаційні суди у складі Верховного Суду мають формувати єдину правозастосовчу практику.

48. Отже суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в позові.

49. Сьомий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

50. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 260 341 344 349 352 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 240/12764/21 скасувати.

3. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 240/12764/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська