Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2018 року у справі №823/1305/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 823/1305/18

адміністративне провадження № К/9901/67530/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Експоінвест" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (головуючий суддя Кульчицький С. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (колегія суддів у складі: Мєзєнцева Є. І., Кузьмишиної О. М., Чаку Є. В. ) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Експоінвест" до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко Ірини Сергіївни, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Експоінвест" звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2018, просило суд визнати протиправним і скасувати рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко Ірини Сергіївни від 01.12.2017 № 1523 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (додаток до наказу департаменту архітектури, містобудування та проектування від 12.09.2016 № 77).

Позов мотивований тим, що відповідач приймаючи рішення порушив ст. 19 Конституції України, а також тим, що оскаржуване рішення породжує несприятливі наслідки для прав та інтересів позивача, оскільки зумовлює неможливість здійснення будівництва.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що положеннями Закону 3038-VI визначено поняття містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, проте не встановлено правил та обов'язків для суб'єктів господарювання та контролюючих органів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що відповідно до договорів суперфіцію від 20.07.2011 ПАТ "Експоінвест" отримані земельні ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, вул. Оборонна, вул. Конєва, площею - 5,0524 га та 0,2475 га з метою будівництва котеджної забудови.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від
12.09.2016 № 77 позивачу надані містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, яка є предметом договору суперфіцію від 20.07.2011, згідно з якими має здійснюватись будівництво житлового комплексу.

Наказами Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22.09.2017 № 1480 затверджено план перевірок на IV квартал 2017 року та від 08.11.2017 № 1693 продовжено строк проведення перевірки Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

Відповідно до направлень на проведення планової перевірки від 10.10.2017 № 49 та від 09.11 2017 № 49/1 перевіряючі Ільченко І. С. та Шинкарук С. М. провели планову перевірку Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

За наслідками перевірки складено акт від 22.11.2017, яким встановлено порушення п.2.1, п.2.2, п.2.4 розділу II, п.3.6, п.3.7 розділу III, додаток "Порядку надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, склад та зміст" затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та житлового - комунального господарства України від 07.07.2011 № 109.

На підставі акту від 22.11.2017 інспектором Ільченко І. С. прийнято рішення від
01.12.2017 № 1523 про скасування дії містобудівних умов і обмежень (додаток до наказу департаменту архітектури, містобудування та інспектування від 12.09.2016 № 77) стосовно земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, із зазначенням порушень п.2.1, п.2.2, п.2.4 розділу II, п.3.6, п.3.7 розділу III, додаток "Порядку надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, склад та зміст" затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та житлового - комунального господарства України від 07.07.2011 № 109; пп.4 п.2.1,пп.7 п.2.2, пп.3 п. 4.2, пп.1 п.5.1 Пояснювальної записки плану зонування території, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513; п.8 ч.1 ст.1, ч.7 ст.18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вважаючи рішення протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що наміри забудови земельної ділянки не відповідали плану зонування території міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513 та генеральному плану, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від.29.12.2011 № 3-505.

Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження ДАБІ у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, ~law6~, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (далі - Порядок № 698).

Положеннями ~law7~ передбачено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об'єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених ~law8~ повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком № 698, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
19.08.2015.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 698 нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

З метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень об'єктів нагляду та об'єктів будівництва, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) письмово ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити письмове подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив її призначення; 5) вносити письмове подання про позбавлення посадової особи об'єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ (суб'єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об'єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Разом з цим, при виявленні порушень суб'єкт нагляду уповноважений скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо повноважень контролюючого органу вже висловлювалась Верховним Судом у постановах від 31 травня 2019 року у справі N 823/687/18, від 03 жовтня 2019 року у справі N 823/2149/18, від 18 жовтня 2019 року у справі N 821/140/18, від 20 жовтня 2019 року у справі N 826/12171/17, від 20 грудня 2019 року у справі N 826/12171/17.

Так, пунктом 23 Порядку № 698 закріплено, що за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

Як установлено судами та убачається з матеріалів справи, уповноваженими особами відповідача проведено планову перевірку Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, за наслідками якої складено акт від
22.11.2017, за результатами якого встановлено ряд порушень, а саме п.2.1, п.2.2, п.2.4 розділу II, п.3.6, п.3.7 розділу III додатку "Порядку надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, склад та зміст", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та житлового - комунального господарства України від 07.07.2011 № 109; пп.4 п.2.1,пп.7 п.2.2, пп.3 п. 4.2, пп.1 п.5.1 Пояснювальної записки плану зонування території, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513; п.8 ч.1 ст.1, ч.7 ст.18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за № 3038-VI (далі-Закон № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Частиною 1 статті 2 Закону ~law15~ передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:

1) прогнозування розвитку територій;

2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;

5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів;

6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;

7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів;

8) реконструкцію існуючої забудови та територій;

9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;

10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

11) проведення моніторингу забудови;

12) ведення містобудівного кадастру;

13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Згідно частини 2 указаної статті інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Положеннями ~law16~ визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно ~law17~ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (~law18~).

Положеннями ~law19~ план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Такими чином, основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є генеральний план населеного пункту на основі якого (у його складі або окремим документом), з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, може розроблятися план зонування території відповідного населеного пункту.

~law20~ передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Положеннями ~law21~ визначено наступне:

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (~law22~)

~law23~ проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі 445/765/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі №809/721/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №260/1499/18, від 20 лютого 2020 року у справі №813/52/13-а.

Положеннями п.2.1 Порядку №109 передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Пунктами 2.2,2.4 Порядку №109 передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Пунктами 3.6,3.7 указаного Порядку також передбачено, що форма містобудівних умов та обмежень наведена у додатку до цього Порядку.

Графічна частина містобудівних умов та обмежень містить: а) кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); б) черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); в) ситуаційний план місця розташування об'єкта будівництва; г) викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; ґ) викопіювання з містобудівної документації.

Як установлено судами, станом на час видачі містобудівних умов та обмежень позивачу, наміри забудови земельної ділянки не відповідали плану зонування території міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513 та генеральному плану, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від.29.12.2011 № 3-505, а саме:

- згідно з планом зонування земельна ділянка відноситься до зон (та об'єкти розміщені у зонах) Г-2п навчальній зоні, до якої входить переважно учбові заклади, установи освіти та інтернати, супутні гуртожитки, поліклініки, аптеки;

- зона Р-3п рекреаційна зона озеленених територій загального користування.

При цьому у зазначених зонах не передбачено розміщення житлових комплексів, які позивач планував розмістити.

Згідно Пояснювальної записки плану зонування території, затвердженого Рішенням сесії Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, санітарно-захисна зона - територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів.

Згідно з п. 4.11 ДБН 360-92*, у санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, установи охорони здоров'я та відпочинку, спортивні споруди, сади, парки, садівницькі товариства й городи.

У відповідності до детального плану території, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 19.08.16 №1048, частина будинку, який планував будувати позивач, потрапляє в межах вулиць у санітарно - захисну смугу підприємства, що унеможливлює таке будівництво.

Положеннями Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту. План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будь - які рішення про внесення змін до містобудівної документації відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня); забудова здійснюється у нерозривному взаємозв'язку територій у місті з врахуванням оточуючих об'єктів і безумовно повинна відповідати містобудівній документації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі N 521/4789/17, постанові від 11 лютого 2021 року у справі №823/1492/18.

Крім того, у містобудівних умовах і обмеженнях не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не містять конкретних цифрових показників, за якими можна визначити будівельні умови та обмеження, що також є порушенням вимог ~law26~.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість рішення відповідача від
01.12.2017 № 1523 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Експоінвест" залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій