Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №466/9253/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа №466/9253/17

адміністративне провадження № К/9901/19992/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 (головуючий суддя: Довгополов О. М., судді: Гудим Л. Я., Святецький В. В. ) у справі №466/9253/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області або відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії;

зобов'язати ГУПФУ у Львівській області здійснити йому перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статей 50,54,67 Закону України від
28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - ~law6~) з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 23.05.2017 по день прийняття рішення у даній справі за відрахуванням фактично виплачених сум;

зобов'язати відповідача-1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії (доходу) у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017, з 23.05.2017 року по день ухвалення рішення по даній справі, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати";

зобов'язати ГУПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ~law9~, обчисленої з розміру основної (державної) пенсії, але не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

стягнути з ГУПФУ у Львівській області на його користь інфляційні витрати у розмірі 142727,93 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу пенсії;

зобов'язано ГУПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ~law11~ з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з частини 1 статті 28 Закону України" "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 23.05.2017 по 18.02.2019 за відрахуванням фактично виплачених сум;

зобов'язано ГУПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії (доходу) у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017, з 23.05.2017 по 18.02.2019, передбачену Законом України "Про компенсація громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 і ухвалено нове про часткове задоволення позову:

визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії (доходу) у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати";

зобов'язано ГУПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії (доходу) у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів" у зв'язку із порушенням строку їх виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області, як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1988 році першої категорії та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до ~law16~.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01.03.2011 у справі №2а-348/11 було визнано протиправними дії УПФУ у Шевченківському районі м.

Львова щодо непроведення перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ~law17~ з січня 2010 року, а також зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ~law18~ за період з січня 2010 року по день постановлення рішення суду різницю між фактично нарахованими належними до виплати державної та додаткової пенсії.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 01.03.2011, і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково:

визнано протиправними дії УПФУ у Шевченківському районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до ~law19~ з 03.08.2010;

зобов'язано УПФУ у Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 03.08.2010 відповідно до ~law20~, обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом, з врахуванням виплачених сум.

28.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", починаючи з 14 вересня 2011 року.

Листом від 13.10.2017 №4510/06-11 відповідач повідомив заявника про те, що його пенсія обчислена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від
23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова Уряду №1210).

Також заявника проінформовано, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 Управлінням було проведено перерахунок пенсії за період з 03.08.2010 по 22.07.2011 відповідно до вимог ~law23~.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що набув право на отримання державної пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ~law24~, проте відповідач протиправно здійснює її виплату в значно меншому розмірі. Такі дії, на переконання позивача, призвели до порушення його права на належний рівень соціального захисту, гарантований державою для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в статті 16 Конституції України. Також позивач зазначає, що на виконання судового рішення у справі №2а-348/11 відповідачем було проведено виплату сум державної та додаткової пенсії лише у березні 2017 року, що свідчить про виплату коштів з пропуском строку їх виплати.

Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що розрахунок та виплата пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється в порядку та на умовах, визначених актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, що прямо передбачено у ~law25~. Отже, у діях пенсійного органу відсутня протиправна поведінка.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ~law26~. Також, у зв'язку із несвоєчасним проведенням виплати пенсії за судовим рішенням у справі №2а-348/11, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 03.08.2010 по
31.03.2017, з 23.05.2017 по 18.02.2019

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову. Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що у 2017 році порядок призначення та мінімальні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю визначалися актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, а тому здійснюючи перерахунок позивачу пенсії у розмірах, встановлених постановою Уряду №1210, пенсійний орган не допустив протиправної поведінки. Суд зазначив, що у Рішенні №3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Одночасно суд апеляційної інстанції констатував, що різницю пенсії за період з
03.08.2010 по 22.07.2011 на виконання судового рішення у справі № 2а-348/11 було фактично виплачено позивачу лише 31.03.2017, а тому дійшов висновку про наявність підстав для компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Скаржник наполягає на тому, що виплата йому пенсії по інвалідності у розмірах, встановлених постановою Уряду №1210, звужує його конституційні права на отримання гідного пенсійного забезпечення. Стверджує, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Відповідач-1 в письмовому відзиві, поданому до Верховного Суду, заперечив проти доводів та вимог касаційної скарги. Зазначає, що доплату різниці між розміром належним до виплати та фактично виплаченою пенсією в сумі за період з 03.08.2010 по 19.06.2011 було нараховано ще в листопаді 2011 року, за період з 20.06.2011 по 22.07.2011 у сумі 5886,61 грн в грудні 2011 року. Таким чином вважає, що ним належним чином виконано судове рішення. Водночас, обов'язок із забезпечення коштів на виплату пенсій за судовими рішеннями покладено на органи Казначейства.

Органи Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів, а лише здійснюють виплату пенсій в межах видатків. За таких обставин відповідач-1 вважає, що несвоєчасна виплата коштів відбулася не з його вини, відповідно відсутні підстави для компенсації за його рахунок позивачу втрати частини грошових доходів.

Відповідач-2 правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

~law27~ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" № 76 VIII від 28.12.2014 внесено зміни, зокрема, і до ~law29~. Закон набрав чинності
01.01.2015.

Згідно із ~law30~ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ~law31~ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин (2017 рік) положення ~law32~, у редакції ~law33~, неконституційними в установленому порядку не визнавалися.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 Порядку № 1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно із бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі, регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанцій про відсутність з боку пенсійного органу протиправної поведінки в частині розрахунку позивачу державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому постановою Уряду №1210.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №375/1346/16-а, від 16.07.2020 у справі №385/679/16-а (2-а/385/28/16) та від
15.04.2021 у справі № 373/1978/18.

Одночасно Верховний Суд враховує, що 07.04.2021 Конституційним Судом України було ухвалено Рішення №1-р (ІІ)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ~law35~, у редакції ~law36~.

У частині другій Рішення №1-р (ІІ)/2021 Конституційний Суд України встановив, що ~law37~, у редакції ~law38~, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення.

Відтак, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для виплати позивачу у 2017 році державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому ~law39~.

Інших належних та об'єктивно обумовлених доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції касаційна скарга позивача не містить.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії, колегія суддів зазначає таке.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - ~law41~).

Згідно із ~law42~ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності ~law43~. Під доходами у ~law44~ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ~law45~ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку із порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а та від 14.07.2020 у справі №750/1512/16-а.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що різницю в пенсії позивачу за період з 03 серпня 2010 року по 22 липня 2011 року у розмірі 62562,37 грн фактично було виплачено 31.03.2017, тобто із пропуском строку виплати грошових доходів, нарахованих ще в листопаді - грудні 2011 року.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23,26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, коли кошти фактично були нараховані, проте не виплачені протягом строку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини грошових доходів.

Пенсійний орган не навів обґрунтованих доводів в спростування зазначених вище висновків суду апеляційної інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №466/9253/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа