Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.03.2020 року у справі №440/2758/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа №440/2758/19

адміністративне провадження №К/9901/6446/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н. М.,

суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №440/2758/19

за позовом Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Диканська селищна рада,

про визнання протиправним і скасування припису,

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року

(суддя Клочко К. І.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року

(головуючий суддя: П'янова Я. В., судді: Зеленський В. В., Чалий І. С. ).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Комунальне підприємство "Диканський комбінат комунальних підприємств" (далі - "Підприємство") пред'явило позов до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Диканська селищна рада, у якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 5 липня 2019 року №021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення позапланової перевірки Підприємства з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення у період з 14 червня 2019 року до 1 липня 2019 року головним спеціалістом відповідача було складено Акт від 1 липня 2019 року, яким зафіксовано порушення.

На підставі Акта від 1 липня 2019 року відповідачем видано Припис №021 від 5 липня 2019 року "Про виконання законних вимог щодо усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін" (далі - "Припис").

Приписом №021 від 5 липня 2019 року встановлено порушення позивачем вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення.

Не погоджуючись із указаним приписом, позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств" задоволено. Вказаним рішенням суд визнав протиправним і скасував припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 5 липня 2019 року №021.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору встановили, що підстави для проведення Підприємством перерахунку споживачам за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за квітень і травень 2019 року на суму: 166 839
грн 06 коп, а також ініціювання зменшення тарифів на послуги водопостачання до 14 грн 74 коп і на водовідведення до 13 грн 70 коп, як це передбачено оскаржуваним приписом, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У березні 2020 року Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник у касаційній скарзі покликається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, якщо висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Верховним Судом ухвалою від 30 квітня 2020 року було відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача подала до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13 червня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області на підставі звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав видано наказ №1845-02 від 13 червня 2019 року про проведення позапланової перевірки Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств" з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області 13 червня 2019 року видано направлення №22 Климко Оксані Миколаївні - головному спеціалісту відділу регульованими цінами, провести позапланову перевірку Підприємства.

У період з 14 червня 2019 до 1 липня 2019 року головним спеціалістом відділу регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Климко О. М. проведено перевірку дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Підприємства, за результатами якої складено Акт №22.

У вказаному приписі встановлено наступні порушення з боку позивача:

1) пункту 4 Розділу ІІ і пункту 5 Розділу ІІІ Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, затвердженого наказом Мінрегіонбуду №179 від 25 червня 2014 року. Згідно з приписами цього Порядку витрати води Підприємства у 2019 році мають складати 19500 м3, тоді як планом ліцензованої діяльності на 2019 рік витрати води на технологічні та господарські потреби визначені на рівні 129 000 м3.

Отже, на думку відповідача, обсяг реалізованої води у 2019 році слід збільшити з 225 000 м3 до 334 500 м3;

2) пункту 16 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869. Підприємством у розрахунок вартості витрат на послуги централізованого водопостачання включено витрати на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів в сумі: 8130 грн 00 коп, які фактично не були понесені Підприємством;

3) Підприємством занижено обсяг відведених стічних вод з 117 790 м3 до 78 000 м3. Внаслідок відсутності приладів обліку стічних вод, розрахунки обсягу стічних вод проведено, виходячи із кількості нарахованої плати за централізоване водовідведення. Розрахунком обсягу відведених стічних вод, здійсненим під час перевірки, виходячи з об'ємів спожитої електроенергії КНС та за паспортною продуктивністю насосів, встановлено його заниження;

4) пункту 19 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869. Підприємством не надано інвестиційної програми, а тому планові прибутки на 2019 рік враховані Підприємством при розрахунку вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення включені необґрунтовано.

Приписом зобов'язано позивача провести перерахунок споживачам за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за квітень і травень 2019 року на зайво нараховану суму в розмірі: 166 839 грн 06 коп, а також підготувати розрахунки та звернутися до Диканської селищної ради для внесення змін до рішення №7 від 21 березня 2019 року "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, які надаються КП "Диканський ККП", а саме: пункт 1 викласти у такій редакції: "Затвердити наступні тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, які надаються Диканським ККП:

1) Водопостачання за 1 м3, грн з ПДВ

- для населення - 14 грн 74 коп;

- для бюджетних установ та інших споживачів - 14 грн 74 коп;

2) Водовідведення за 1 м3, грн з ПДВ

- для населення - 13 грн 70 коп;

-для бюджетних установ та інших споживачів - 13 грн 70 коп".

Не погоджуючись із указаним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - "Закон") комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) є одним із видів житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням.

Згідно зі статтею 14 Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 3 частини першої статті 30 Закону передбачено, що державне регулювання цін/тарифів базується на такому основному принципі, як відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 31 Закону виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За приписами частини третьої статті 31 Закону, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів (частина 10 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначені статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 7 Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.

Згідно з пунктом 3 статті 17 Закону (в редакції, чинній станом на момент затвердження/встановлення водопостачання) передбачено, що обсяг наданих споживачу послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води, крім випадків, встановлених законодавством.

Механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб'єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, визначено Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 1 червня 2011 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами пунктів 10 і 11 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 1 червня 2011 року (далі - "Порядок №869") формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з урахуванням основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності (водопостачання, водовідведення) на підставі фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягів централізованого водопостачання та водовідведення в результаті економічного розвитку населеного пункту;

здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби у питній воді та її втрат у процесі виробництва і транспортування, оснащення приладами обліку використання водних ресурсів, виробництва та реалізації питної води, підвищення вимог щодо якості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

удосконалення технологічних процесів підйому та/або подачі води, транспортування і очищення води і стічних вод у результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни амортизованих мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв'язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення погоджуються в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 18 і 19 Порядку до тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення включається планований прибуток.

Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій для провадження ліцензованої діяльності, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об'єктів і пооб'єктних обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Процедуру розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) визначено Порядком розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №179 (далі - "Порядок №179").

Згідно з пунктом 2 Порядку №179 втрати води - сукупність усіх видів витоків при виробництві, транспортуванні та постачанні питної води, у тому числі явних та невиявлених, а також необлікованих втрат води; галузеві технологічні нормативи використання питної води (далі - галузеві ТНВПВ) - технологічні нормативи використання питної води, установлені в цілому для водопровідно-каналізаційного господарства України; технологічні витрати води - обсяги витрат води при підйомі, виробництві, транспортуванні та її постачанні, витрат на власні потреби підприємства, на утримання зон санітарної охорони, обсяги яких встановлені відповідно до цього Порядку та затверджені технологічним регламентом підприємства.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №179 значення поточних галузевих ТНВПВ втрат води становить 280 м3 на 1000 м3 піднятої води.

Згідно з пунктом 4 Розділу ІІ Порядку №179 для підприємств, які використовують воду з підземних водозаборів без очищення, значення поточних галузевих ТНВПВ технологічних витрат води становить - 50 м3 на 1000 м3 піднятої води.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190.

Відповідно до пункту 5.29 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2020 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Предметом оскарження у цій справі є припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 5 липня 2019 року №021.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В касаційній скарзі відповідач покликається на те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права висновок Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Щодо порушення пункту 4 Розділу ІІ і пункту 5 Розділу ІІІ Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду №179 від 25 червня 2014 року.

Пунктом 2 Розділу І Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 червня 2014 року №179, надано визначення, зокрема:

галузеві технологічні нормативи використання питної води (далі - галузеві ТНВПВ) - технологічні нормативи використання питної води, установлені в цілому для водопровідно-каналізаційного господарства України;

індивідуальні ТНВПВ (далі - ІТНВПВ) - технологічні нормативи використання питної води, установлені для кожного підприємства окремо;

поточні галузеві ТНВПВ - галузеві ТНВПВ, що встановлюються для сучасного рівня технологій та стану систем водопостачання та водовідведення на основі узагальнення статистичних даних втрат та витрат питної води при господарській діяльності підприємств водопровідно-каналізаційного господарства України та застосовуються для обмеження рівня допустимих значень поточних ІТНВПВ втрат та витрат води;

поточні ІТНВПВ - ІТНВПВ, розраховані для сучасного рівня технологій та існуючого стану систем водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №179 поточні ІТНВПВ застосовуються для: планування й організації контролю за водогосподарською діяльністю; визначення обсягів реалізації послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для визначення їх собівартості та тарифів на ці послуги; визначення нормативних обсягів використання питної води підприємством; визначення додаткових об'ємів питної води та стічних вод, які надходять до системи водовідведення понад обсяги реалізації послуг з централізованого водовідведення; обґрунтування потреби у воді для отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІІ Порядку №179 поточні ІТНВПВ не повинні перевищувати значень поточних галузевих ТНВПВ, встановлених у розділі ІІ цього Порядку, крім випадку, передбаченого підпунктом 3 пункту 10 розділу ІІІ цього Порядку.

Відповідно до пункту 9 Розділу ІІІ Порядку №179 розрахунок ІТНВПВ здійснюється підприємствами самостійно або на підставі договорів з іншими суб'єктами господарювання, укладених відповідно до законодавства.

Пунктом 11 Розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що поточні ІТНВПВ підприємства погоджуються структурним підрозділом органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища та територіальним органом Держводагентства України або Головою Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству, після чого встановлюються уповноваженим органом відповідно до законодавства строком на п'ять років.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ці повноваження належать органам місцевого самоврядування.

Перевіркою встановлено, що позивач розробив План ліцензійної діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення на 2019 рік, що погоджено рішенням Диканської селищної ради від 25 лютого 2019 року №17, у якому враховані витрати води на технологічні та господарські потреби в розмірі 129000 м3.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Порядку №179 значення поточних галузевих ТНВПВ технологічних витрат води становить для підприємств, які використовують воду з підземних водозаборів без очищення, - 50 м-3 на 1000 м-3 піднятої води.

Як зазначив відповідач, згідно дозволу на спеціальне водокористування від 3 серпня 2017 року №12/пл. /49д-17 і довідки від 10 червня 2019 року №163 Комунальне підприємство "Диканський комбінат комунальних підприємств" здійснює забір води з підземних джерел і систем додаткового очищення води на водозаборах проектом не передбачено.

Визначення розміру витрат води на рівні 129000 м3 відповідач вбачає порушенням пункту 4 Розділу ІІ і пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №179, оскільки поточні ІТНВПВ не повинні перевищувати значення поточних галузевих ТНВПВ. Згідно розрахунків відповідача, витрати води на технологічні та господарські потреби мають складати 19500 м3.

Позивач з такими розрахунками не згоден, та зауважує з цього приводу, що річні плани господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності на підставі фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів.

До того ж, позивач зауважив, що пунктом 10 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869, загальний обсяг втрат і витрат питної води, що враховується під час складання річного плану, не повинен перевищувати нормативних показників, установлених законодавством. Тобто, позивач зазначає, що у річному плані ліцензійної діяльності при розрахунку витрат на надання комунальних послуг враховується сумарно один показник, який включає втрати і витрати води, який не відноситься до обсягу реалізованої води.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з цього приводу встановив, що Підприємством помилково зазначено, що витрати води на технологічні та господарські потреби складають 129,03 тис. м3, тобто помилково зазначено загальну суму втрат і витрат. Ця помилка стала підставою для висновку перевіряючого про те, що на обсяг втрат води, включений Підприємством до строки витрат (109,48 тис. м3), необхідно збільшити обсяг реалізованої Підприємством води, що буде мати наслідком зменшення тарифу.

Суд з цього приводу погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що помилкове зазначення Підприємством сумарно втрат і витрат води на технологічні та господарські потреби в витратах не може слугувати підставою для необхідності збільшення обсягу реалізованої позивачем води, адже це не свідчить про фактичну відсутність цих втрат і не доводить факту реалізації 109,48 тис. м3 споживачам.

Тому суди обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для збільшення обсягу реалізованої позивачем води у 2019 році з 225000 м3 до 334500 м3.

Щодо порушення пункту 16 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869.

Відповідач в оскаржуваному приписі зазначив, що Підприємством у розрахунок вартості витрат на послуги централізованого водопостачання включено витрати на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів в сумі: 8130 грн 00 коп, які фактично не були понесені ним. Витрати по амортизації основних засобів, включені у прямі матеріальні витрати на послуги з водопостачання, складають: 116672 грн 28 коп, натомість позивачем розраховано 124802 грн 28 коп. З таким висновком позивач погодився і не оскаржував його.

Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що включення до собівартості тарифу амортизації в розмірі: 8130 грн 00 коп суттєво на тариф не впливає, адже його розмір було округлено до 22 грн, тобто зі зменшенням на користь населення. Встановлення перевіряючим такого порушення не може вбачатись у цьому випадку як підстава для зміни тарифу Підприємства.

Щодо заниження Підприємством обсягу відведених стічних вод з 117 790 м3 до 78 000 м3.

Відповідач в оспорюваному приписі зазначив, що внаслідок відсутності приладів обліку стічних вод, розрахунки обсягу стічних вод проведено, виходячи із кількості нарахованої плати за централізоване водовідведення. Розрахунком обсягу відведених стічних вод, здійсненим під час перевірки, виходячи з об'ємів спожитої електроенергії КНС і за паспортною продуктивністю насосів, встановлено його заниження.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року №190 (далі - "Правила №190") облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил №190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил №190 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Відповідач зазначив, що при визначенні обсягів стічних вод за допомогою засобів обліку на водозаборах, обсяг прийнятих стічних вод Підприємства повинен складати 334500 м3, замість прийнятих позивачем 78000 м3, або більше на 256500 м3.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що:

Водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод;

Система централізованого водовідведення - сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого відведення та очищення стічних вод, що пов'язані єдиним технологічним процесом.

Скаржник зауважив, що в ході перевірки проведено заміри кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення шляхом розрахунку обсягу відведених стічних вод. З урахуванням цього обсяг перекачаних стічних вод складе 117790 м3, замість 78000 м3, встановлених позивачем. Тому, враховуючи також припис частини 7 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якого у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання, обсяг стічних вод по Підприємству в ході перевірки прийнято на рівні 117790 м3, а не 334500 м3 (225000 м3), тобто менше на користь позивача.

Позивач з такими доводами відповідача не погоджується та зазначає, що розрахунок стічних вод, що наведений в приписі та в акті перевірки, проведений по потужності насосів на каналізаційних станціях (а не на водозаборах, свердловинах як не передбачено одним із методів Порядку №190), що не відповідає жодному з п'яти способів, які встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України і способу, визначеному Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Судами попередніх інстанцій з цього приводу встановлено, що під час перевірки розрахунок обсягу відведених стічних вод здійснений виходячи з об'ємів спожитої електроенергії КНС та за паспортною продуктивністю насосів не на водозаборах, а на каналізаційних станціях. Тому, перевіряючий використав метод обліку стічних вод, який не передбачено Правилами №190 для застосування у випадку відсутності засобів обліку стічних вод.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що відповідачем було використано метод обліку стічних вод, який не передбачено Правилами №190, які підлягають застосуванню у випадку відсутності засобів обліку стічних вод. Тому, висновки судів вбачаються з аспекті цього питання обґрунтованими, а збільшення обсягу відведених Підприємством стічних вод з 78000 м3 до 117790 м3 безпідставним.

Щодо порушення пункту 19 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869.

Відповідач в оскаржуваному приписі встановив, що Підприємством не надано інвестиційної програми, а тому планові прибутки на 2019 рік, враховані Підприємством при розрахунку вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення, включені необґрунтовано.

Відповідно до пункту 18 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 (далі - "Порядок №869") до тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення включається планований прибуток.

Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій для провадження ліцензованої діяльності, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

Згідно з пунктом 19 Порядку №869 схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об'єктів і пооб'єктних обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 вересня 2017 року №1131 (далі - "Порядок №1131"), передбачає, що він установлює механізм розроблення, затвердження, погодження, схвалення та виконання інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення з метою визначення обґрунтованості запланованих ними капіталовкладень та/або витрат у структурі інвестиційної складової тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення за регульованим тарифом на принципах економічної доцільності, а також цільового використання коштів цими суб'єктами.

Пунктом 3.3 Порядку №1131 встановлено, що після затвердження інвестиційної програми стосовно об'єктів централізованого водопостачання та водовідведення, які перебувають у комунальній власності, ліцензіат відповідно до чинного законодавства звертається із заявою щодо погодження цієї програми до органу місцевого самоврядування, повноваження якого поширюються на територію, на якій здійснюється діяльність ліцензіата.

Якщо орган місцевого самоврядування є уповноваженим органом, то ліцензіат погоджує інвестиційну програму відповідно до вимог глави 4 цього Порядку.

Ряд вимог щодо змісту і форми інвестиційної програми передбачений пунктом 2.2 Порядку №1131.

З цього приводу позивач зазначив, що на підставі положень статей 28 і 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради від 25 лютого 2019 року №18 "Про погодження Диканському ККП плану використання коштів планового прибутку при розрахунку тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення" вирішено погодити позивачу план використання коштів планового прибутку при розрахунку тарифів: на централізоване водопостачання на 2019 рік в сумі 177 518 грн 53 коп; на централізоване водовідведення на 2019 рік в сумі 55781 грн 44 коп.

Позивач також зауважує, що цей план погоджено у встановленому законодавством порядку органом місцевого самоврядування і по суті він є інвестиційною програмою, оскільки містить всі складові такого документа. Це підтверджується також листом Диканської селищної ради від 19 лютого 2019 року, згідно якого селищна рада визнає, що План використання коштів планового прибутку Підприємства, який взятий до уваги при розрахунках тарифів, є інвестиційною програмою.

Відповідач з такими доводами не погоджується і зауважує, що інвестиційна програма і план використання коштів планового прибутку не тотожні документи.

До того ж, відповідач звертає увагу, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" відносить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частинами 1 і 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

За таких обставин відповідач зазначає, що встановлені рішенням від 21 березня 2019 року №7 Диканської селищної ради тарифи на послуги водопостачання та водовідведення є завищеними.

З цього приводу судами попередніх інстанцій було встановлено, що план використання коштів планового прибутку позивача на 2019 рік містить необхідні складові інвестиційної програми Підприємства, а тому відповідає ознакам інвестиційної програми.

Суд з цього приводу погоджується з доводами відповідача щодо того, що інвестиційна програма і план використання коштів планового прибутку не є тотожними документами, кожен з яких приймається у встановленому законодавством порядку.

Разом з тим, Суд не вбачає підстав для виключення планового прибутку Підприємства із розрахунку тарифів на водопостачання та водовідведення на 2019 рік виключно з підстав відсутності інвестиційної програми і за наявності зазначеного Плану. До того ж, Суд у цьому випадку враховує лист Диканської селищної ради від 19 лютого 2019 року, згідно якого селищна рада визнає, що План використання коштів планового прибутку Підприємства, який взятий до уваги при розрахунках тарифів, є інвестиційною програмою.

Доводи скаржника щодо необхідності прийняття цього документа не виконавчим комітетом ради, а селищною радою не приймаються Судом до уваги, адже відповідно до положення статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, що є власними самоврядними повноваженнями, належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена..................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду