Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №808/1002/16

адміністративне провадження №К/9901/21539/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (головуючий суддя - Семененко М.О., судді - Садовий І.В., Прудивус О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (головуючий суддя -Головко О.В., судді - Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)

у справі № 808/1002/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, скаржник) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), Апеляційного суду Запорізької області (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України, в якому просила:

1.1. - визнати протиправною відмову відповідача 1 щодо не нарахування та невиплати позивачеві вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою ;

1.2. - зобов'язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Запорізької області на день реалізованого права на відставку судді, згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

3. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приписами статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 (в редакції до 01.04.2014) визначено, що для набуття права на отримання вихідної допомоги передбачено наявність у суддів як стажу для виходу у відставку, так і безпосередню реалізацію цього права, а тому доводи позивача, про те, що вказане право вона набула одночасно з набуттям права на відставку, є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

4. 03 січня 2017 року судом касаційної інстанції отримано касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року.

5. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що оскільки право на відставку, а відповідно, і на отриманні вихідної допомоги набуто позивачем до набрання чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», то цим законодавчим актом не може бути обмежено права, зокрема, щодо належного матеріального та соціального захисту, що не було враховано в рішеннях судів попередніх інстанцій.

7. 30 січня 2017 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення відповідача 1, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій вважає законними, обґрунтованими та такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

9. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

10. ОСОБА_2 у період з 03.05.1993 по 29.03.2002 займала посаду судді Запорізького районного народного суду Запорізької області, у період з 01.04.2002 по 27.11.2015 - судді Апеляційного суду Запорізької області.

11. Постановою Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

12. Згідно з наказом в.о. голови Апеляційного суду Запорізької області № 153-к від 25.11.2015 ОСОБА_2 виключено із складу суддів Апеляційного суду Запорізької області з 27 листопада 2015 року у зв'язку з поданням заяви у відставку.

13. У зв'язку з невиплатою вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ОСОБА_2 звернулась до Державної судової адміністрації України з заявою, проте, як вбачається з відповіді останньої за вих. № К152-16-184/16 від 22.02.2016, підстави для нарахування та виплати вказаної допомоги відсутні, оскільки на момент звільнення ОСОБА_2 з посади судді у відставку стаття 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка регулювала питання вихідної допомоги, виключена.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

14. Частина 2 статті 19 Конституції України, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №788-VIII: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Частина 1 статті 58 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

16. Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

17. Частина 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

18. Частини 3,4 статті 120 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

19. Частини 2,3 статті 122 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

20. Частина 1 ст. 136 Закону №2453-VI, в редакції до 01.04.2014: судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

21. Підпункт 1 пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII): у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

25. Аналіз вищенаведеної норми Конституції України, із застосуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає розуміння про дію нормативно - правового акта в часі як момент початку набрання цим актом чинності та припинення - як момент втрати ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

26. Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення скаржника з посади судді.

27. Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_2 звільнено з посади судді 12 листопада 2015 року, тобто у той час, коли право на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки дана норма виключена положенням Закону № 1166-VII, а норма Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIІІ, положеннями якої передбачено виплата вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку у розмірі 3 місячних заробітних плат за останньою посадою, ще не набрала чинності.

28. Щодо доводів скаржника про віднесення Конституційним Судом України (рішення від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013) вихідної допомоги до конституційних гарантій незалежності суддів та її неспіврозмірність з такими конституційними гарантіями незалежності суддів як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, Суд зазначає наступне. Дані доводи є необґрунтованими та спростовуються приписами абзацу 6 п. 3.2 того ж таки Рішення Конституційного Суду України, згідно з якими, Конституційний Суд України зазначив, що "&lя;за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю&?и;".

29. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк підстави для виплати вихідної допомоги скаржнику, станом на дату її виходу у відставку - 12 листопада 2015 року, що є датою прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII відсутні.

30. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

31. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_2 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки, зазначені в їх рішеннях - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

33. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

34. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

35. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.

36. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа