Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2018 року у справі №808/3706/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №808/3706/17

адміністративне провадження №К/9901/61574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів Шлай А.В., Прокопчук Т.С., Кругового О.О. у справі № 808/3706/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2017 року № 0039221312, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з яких за податковими зобов'язаннями на суму 2 941 704,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 470 852,00 грн та № 0039241312, яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 54 758,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 березня 2018 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду (судді Калашник Ю.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з мотивів протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, доведеності факту реального використання позивачем транспортних засобів, наданих Товариствами з обмеженою відповідальністю «Прайм-Груп» та «Торгспецснаб 2016» за укладеними договорами, що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявності у позивача всіх податкових накладних за господарськими операціями з зазначеними товариствами, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надані відповідачем протоколи допиту у якості свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Груп» - ОСОБА_2, власників транспортних засобів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також висновок експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України від 01.02.2018 р. № 4-29 суд першої інстанції не визнав беззаперечними доказами безтоварності господарських операцій між цим Товариством та позивачем.

21 серпня 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції, та відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення податковим органом безпідставного формування податкового кредиту та не підтвердження факту отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг від двох контрагентів належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

При цьому, судом апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції враховано висновок судового експерта у кримінальному провадженні, як належний і допустимий доказ в розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

У вересні 2018 року позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), доводить помилковість оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що всі податкові накладні складені контрагентами зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, для чого використовувався не власноручний, а цифровий підпис керівників Товариства. Зауважує, що висновок експерта, врахований судом апеляційної інстанції не стосується цифрових підписів керівника Товариства, а будь-яких доказів того, що цифровими підписами керівника користувалися інші особи, або що зазначені цифрові підписи є підробленими, матеріали справи не містять.

18 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача, справу № 808/3706/17 витребувано з суду першої інстанції.

02 жовтня 2018 року справа № 808/3706/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

09 жовтня 2018 року податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач, вказуючи на формальний характер документів, складених за результатами господарських операцій, на обґрунтованість висновків перевірки та доведеність складу податкових правопорушень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у період з 15 серпня 2017 року по 22 серпня 2017 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року при здійсненні відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм-Груп» (код ЄДРПОУ 40536927), за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року при здійсненні господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгспецснаб 2016» (код ЄДРПОУ 40953630), за результатами якої складено акт перевірки № 743/08-01-13-12/НОМЕР_3 від 31 серпня 2017 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 2 941 704 грн, в тому числі за листопад 2016 року в сумі 1 139 954 грн, грудень 2016 року в сумі 989438 грн, січень 2017 року в сумі 552 274 грн, лютий 2017 року в сумі 21 691 грн, липень 2017 року в сумі 238 347 грн; а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) за лютий 2017 року на суму 54 758 грн.

19 вересня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки згідно підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статі 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0039221312, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з яких за податковими зобов'язаннями на суму 2 941 704,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 470 852,00 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України;

№ 0039241312, яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 54 758,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платником податків сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідком отримання транспортно-експедиційних послуг від двох контрагентів - Товариств з обмеженою відповідальністю «Прайм-Груп» та «Торгспецснаб 2016».

Підставою винесення спірних податкових повідомлень-рішень є вчинення позивачем податкових правопорушень внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

За змістом статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01 липня 2004 № 1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Верховний Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є правомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання транспортно-експедиційних послуг, отже до предмета доказування відноситься обставини, які доводять факт отримання таких послуг.

Вказана група обставин має бути встановлена судом та підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, серед яких, товарно-транспортні накладні на конкретні транспортно-експедиційні послуги.

Щодо правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм-Груп».

Судом апеляційної інстанції при наданні оцінки доводам апеляційної скарги та спростуванні висновків суду першої інстанції досліджені: договір № 0111/2016 від 01 листопада 2016 року, реєстр транспортних засобів, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм груп» за договором №0111/2016, акти наданих послуг за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року, рахунки фактури, податкові накладні за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року, податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року.

Цим судом встановлено, що згідно декларацій з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року та додатків № 5 до них платником податків включено до рядку 10.1 (Б) суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм груп»: листопад 2016 року в сумі 1 139 953,8 грн, грудень 2016 року в сумі 989 437,64 грн, січень 2017 року в сумі 552 274,29 грн.

Здійснивши дослідження змісту договору № 0111/2016 від 01 листопада 2016 року, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що договір від Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм груп», як виконавцем транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, підписано директором ОСОБА_2.

Суд апеляційної інстанції врахував як належний та допустимий доказ при вирішенні справи висновок експерта № 4-29 від 01 лютого 2018 року, складеного Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в межах кримінального провадження № 42017080000000425, за яким підписи в графах «Директор ОСОБА_2.» договорі № 0111/2016 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01 листопада 2016 року, додатках № 1 та № 2 до договору, підписані не ОСОБА_2, а іншою особою. Зазначене, за позицією цього суду, свідчить про невідповідність первинних документів вимогам частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV, та обумовлює безпідставність формування позивачем податкового кредиту у спірні періоди на підставі неналежних первинних документів, складених за результатами взаємовідносин із зазначеним контрагентом.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять достатніх належних первинних документів, які свідчать про здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм груп», зокрема актів надання послуг, складених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспорті накладні, як обов'язковий документ, який підтверджує надання транспортно-експедиторських послуг, датовані листопадом та груднем 2016 року, засвідчують виключно факт здійснення ОСОБА_1 самостійної господарської діяльності, проте вони не доводять факт отримання цих послуг позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм груп».

Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що досліджені та оцінені цим судом докази здійснення позивачем господарської операції з зазначеним контрагентом у своїй сукупності, враховуючи недоліки певних документів щодо неутримання відомостей про зміст та обсяг господарської операції, а також відсутність обов'язкових документів первинного обліку, дають підстави для висновку про те, що вони не є підставою для визнання господарської операції реальною, та унеможливлюють формування позивачем на їх підставі податкового кредиту.

Посилання заявника касаційної скарги на наявність всіх податкових накладних, підписаних цифровим підписом, що на його думку спростовує правомірність врахування судом апеляційної інстанції висновку експерта № 4-29 від 01 лютого 2018 року, Суд не приймає, оскільки їх складання хоча і є обов'язковою умовою, яка надає право на формування податкового кредиту, проте не єдиною. Враховуючи відсутність належних первинних документів, які мають бути підставою для формування даних бухгалтерського обліку в розумінні частини першої та другої статті 9 Закону № 996, та посвідчують господарські операції за результатами здійснення яких складаються податкові накладні унеможливлює прийняття доводів позивача щодо доведеності господарських операцій (отримання послуг) та формування за їх наслідками податкового кредиту.

Щодо правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгспецснаб 2016».

Судом апеляційної інстанції досліджено зміст договору № 01/01-2017 року від 01 січня 2017 року, укладеного між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгспецснаб 2016», як виконавцем, послуг з організації та перевезення вантажу автомобільним транспортом. За умовами Договору найменування вантажів, їх обсяг (кількість, вага та/або об'єм завантажених бункерів з комбайна), місце завантаження, строки (дати) приймання вантажів, дати подачі транспортних засобів під завантаження, пункти призначення, особи-вантажоодержувача, строки доставки вантажів та передачі вантажоодержувачам та інші умови перевезень, визначаються у Замовленнях, які узгоджені Сторонами, є додатками та становлять невід'ємну частину цього договору (п. 1.3). Виконавець зобов'язується надати Замовнику реєстр (кількість) автомобілів, причепів/напівпричепів, їх державних номерів, марок, власний чи залучений транспорт Виконавця, (ПІБ) водіїв, їх контакті номери телефонів, що залучаються Виконавцем для надання послуг за цим Договором, складеним за формою, згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3.1). На період надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, Замовником встановлюються на транспорт Виконавця власні термінали передачі даних/системи GPS-моніторингу з підписанням акту прийому-передачі обладнання, складеного за формою, згідно Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Умови та порядок встановлення системи GPS-моніторингу на автотранспорт Виконавця визначено у Додатку № 3, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.7). Виконавець зобов'язаний письмово підтвердити прийом Замовлення до виконання та довести це до Замовника (п. 3.1.1).

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, позивачем не надані зазначені вище замовлення та додатки № 2 та № 3 до договору, що унеможливлює здійснення перевірки фактичного виконання умов договорів, оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять інформації щодо транспорту, виду вантажу, визначення вартості послуг. Між іншим у Реєстрі транспортних засобів не зазначені контактні номери телефонів водіїв, які залучаються до здійснення перевезень, що було обов'язковою умовою договору. Не підтверджено позивачем і встановлення ним на автомобілі системи GPS-моніторингу, оскільки відсутні акти приймання-передачі обладнання.

Досліджуючи та оцінюючи товарно-транспортні накладні, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони датовані листопадом та груднем 2016 року, тобто до укладення договору № 01/01-2017 року від 01 січня 2017 року, тому не є доказом та свідченням отриманих послуг від цього контрагенту, які мали місце в інші періоди.

Відтак, товарно-транспорті накладні, як обов'язковий документ при здійсненні саме цього виду господарської діяльності та здійснення в її межах господарських операцій, відносно цього контрагента взагалі відсутні.

Наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам статті 9 Закону №996, пункту 2.4 Положення №88 щодо належності, достатності та допустимості, встановленим для первинних документів як доказів в адміністративному процесі.

Виходячи із зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що документи позивача, надані на підтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у спірні періоди, складені формально, тобто за відсутності реального отримання транспортно-експедиційних послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, або неправильного застосування його судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем в касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 808/3706/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер