Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.07.2024 року у справі №460/12527/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 липня 2024 року

справа № 460/12527/23

адміністративне провадження № К/990/23288/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (колегія у складі суддів: Кузьмич С. М., Гудим Л. Я., Качмар В. Я.)

у справі №460/12527/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач у справі) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2023 року:

- №8321700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 18484,80 гривень (з них: 14787,84 гривень - основний платіж та 3696,96 гривень - штрафні (фінансові) санкції);

- №8351700240522, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 340,00 гривень;

- №8311700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 221817,60 гривень (в т.ч. 177454,08 гривень - основний платіж та 44363,52 гривень штрафні (фінансові) санкції);

- №8341700240522, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» на суму 173517,19 гривень (в т.ч. 138813,75 гривень - основний платіж та 34703,44 гривень - штрафні (фінансові) санкції).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 02 лютого 2023 року №8321700240522, №8351700240522, №8311700240522, №8341700240522.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням 31 січня 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2024 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду апеляційної інстанції оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 9150,82 гривні.

18 березня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

27 березня 2024 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі №460/12527/23. До зазначеної апеляційної скарги додано платіжну інструкцію №280 від 26 березня 2024 року, якою підтверджено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №460/12527/23 у розмірі 6212.40 гривень.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2024 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, надано строк десять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Відповідач на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повторне звернення з апеляційною скаргою до суду з пропуском строку встановленого законом у зв`язку з відсутністю фінансування є вагомою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі №460/12527/23, відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 травня 2024 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на це судове рішення, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 04 липня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 460/12527/23 витребував з Рівненського окружного адміністративного суду та з Восьмого апеляційного адміністративного суду.

09 липня 2024 року справа № 460/12527/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

22 липня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від позивача у справі, у якому ОСОБА_1 просить Суд залишити ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

При цьому позивач наголошує на тому, що податковим органом при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі №460/12527/23, і як наслідок не було вжито заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги.

ОСОБА_1 зауважила, що скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікань.

В даному ж випадку, на думку позивача, враховуючи підстави, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги та оцінюючи характер процесуальної поведінки скаржника, який діяв недобросовісно щодо виконання свого обов`язку зі сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, можна зробити висновок про те, що така поведінка відповідача свідчить про не вжиття ним заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги, і як наслідок, відповідач не міг мати виправдані очікування, що його апеляційна скарг буде прийнята до розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.

Як зазначалося вище, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).

При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач, звертаючись повторно з апеляційною скаргою в найкоротший термін, а саме через 2 дні після винесення ухвали про повернення апеляційної скарги, надав платіжне доручення №280 від 26 березня 2024 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6212.40 гривень, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги і що відповідач мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що податковим органом не сплачено суму судового збору в розмірі визначеному в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 08 березня 2024 року, є передчасним, оскільки під час залишення без руху повторної апеляційної скарги суд не перевіряв та визначав правильність суми судового збору, сплачений податковим органом.

При цьому, Суд вважає за необхідне звернути увагу на положення підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якого ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову складається з грошової суми в гривнях, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача.

Розраховуючи судовий збір у справі, суди повинні враховувати загальну суму, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, а не розраховувати судовий збір з урахуванням кожної майнової вимоги заявленої у конкретній справі в подальшому сумуючи суми.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.

Обставини справи свідчать про вжиття скаржником невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги.

На думку Верховного Суду, у цьому випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а сплатив судовий збір в установленому законом розмірі та у термін, наданий ухвалою суду для усунення недоліків, а тому використав своє право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Встановивши конституційність обов`язку платити встановлені законом податки, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі №460/12527/23 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

І. А. Гончарова