Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2019 року у справі №826/9369/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №826/9369/17

адміністративне провадження №К/9901/13590/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у справі №826/9369/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнко Юрія Петровича про визнати протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в AT «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - Фонд) та не затвердженні загального реєстру вкладників відповідно до наданого Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі по тексту - Уповноважена особа) переліку вкладників, що містить дані позивача, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

- зобов`язати Уповноважену особу включити дані про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в AT «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок коштів Фонду за договором від 05.02.2015 № 68797, поточний рахунок № 2620.6.221081.001;

- зобов`язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в AT «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок коштів Фонду;

- зобов`язати Фонд затвердити загальний реєстр вкладників відповідно до наданого Уповноваженою особою оновленого переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, до якого буде включений позивач;

- зобов`язати Фонд здійснити відшкодування позивачу коштів за договором від 05.02.2015 № 68797, поточний рахунок № 2620.6.221081.001 за рахунок коштів Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб, позивача за його вкладом.

Зобов`язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пунктів 7 та 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Вказує, що кошти позивачем безпосередньо не вносилися, а надійшли з іншого рахунку.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 19.01.2015 Правлінням НБУ було прийнято постанову № 34/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних».

05.02.2015 між позивачем і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір у формі анкети-заяви № 68797, за умовами якого клієнт підписанням даної анкети акцептував та приєднався до публічної пропозиції АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на укладання договору про відкриття поточних рахунків, надання і використання платіжних карток та комплексного обслуговування фізичних осіб-резидентів України, а також погодився з тим, що ця Анкета разом з вищевказаною публічною пропозицією та додатками до неї становить між Клієнтом та Банком Договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки.

Відповідно до умов вказаного договору банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, на який 05.02.2015. від ТОВ «БК Виконроб» на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 75000,00 грн. (платіжне доручення від 05.02.2015 р. № 160).

17.09.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних».

На підставі зазначеної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С.

17.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

На підставі зазначеної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

11.11.2015 позивач звернувся до Уповноваженої особи з вимогою вказати причину невнесення його персональних даних до реєстру на виплату сум відшкодування коштів за вкладами та внести його у зазначений реєстр.

19.11.2015 листом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» позивача було повідомлено, що виплати гарантованого відшкодування за договором карткового банківського рахунку будуть здійснюватися у період ліквідації банку.

06.01.2016 та 15.03.2016 позивач звертався до Уповноваженої особи із заявами про визнання його кредитором.

16.03.2016 позивач звернувся до Фонду зі скаргою, в якій зазначив, що на його звернення не було жодної реакції і що до реєстру на виплату гарантованого відшкодування його не включено.

Листом від 22.03.2016 № 3-037310/4154 Уповноважена особа повідомила позивача про те, що наразі триває перевірка правочинів, укладених банком та перевірка наявності правових підстав розміщення коштів на його рахунку, з урахуванням обмежень в діяльності банку, встановлених у зв`язку з визнанням його проблемним.

27.04.2016 позивачем було надано Уповноваженій особі певні документи на підтвердження правомірності надходження коштів на його рахунок.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 № 1703 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюку Владиславу Сергійовичу з 05.09.2016.

07.12.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про включення його до реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

19.12.2016 листом № 3-037610/12969 Уповноважена особа повідомила позивача про те, що Комісією здійснюється розгляд підстав для розблокування правочинів.

16.02.2017 Уповноваженою особою прийнято наказ № 20/1 про створення Комісії з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності.

22.03.2017 позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою, в якій просив повідомити причини не включення його до реєстру вкладників.

Листом від 29.03.2017 № 3-071313/1861 Уповноважена особа повідомила позивача повідомлено про виявлення нікчемних правочинів, які призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом.

24.03.2017 позивач звернувся до Фонду із заявою, в якій просив письмово повідомити про причини не включення саме його до реєстру вкладників.

Листом від 27.04.2017 № 43-036-8945/17 позивача було повідомлено, що подана Уповноваженою особою пропозиція щодо включення його до переліку вкладників повернута на доопрацювання.

16.11.2018 Уповноваженою особою прийнято наказ «Про затвердження висновків Комісії з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності» №165, згідно з яким у зв`язку зі встановленням Комісією з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності (створеної відповідно до наказу від 16.02.2017 № 20/1), викладеною в Акті від 16.11.2018, що правочини по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб, є нікчемними у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено затвердити результати проведеної перевірки правочинів (договорів) на предмет наявності підстав для застосування нікчемності, що є нікчемними викладені в Акті Комісії з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності від 16.11.2018.

В акті Комісії з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності від 16.11.2018 встановлено, що правочини (транзакції) по перерахуванню ТОВ «БК Виконроб» коштів на рахунки фізичних осіб та подальше перерахування коштів на депозитні рахунки фізичних осіб є нікчемними за ознаками ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; (п. 7 ч. 3 ст. 38).

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, (п. 9 ч. 3 ст. 38).

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції з перерахування коштів з відкритого у банку поточного рахунку юридичної особи ТОВ "БК Виконроб" на відкриті у тому ж банку рахунки позивача мали на меті отримання відшкодування коштів клієнта - юридичної особи за рахунок коштів держави в особі Фонду.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що Уповноваженою особою допущено протиправну бездіяльність, оскільки відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу в розумінні частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки він не підпадає під жодний визначений у вказаній статті випадок, а цей перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбачених пунктами 7 та 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на вказаний пункт є безпідставним.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Доводи заявника касаційної скарги відносно того, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Отже судами встановлено, що станом на 05 лютого 2015 року на рахунок позивача внесено 75000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 160 від 05.02.2015.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до віднесення ПАТ "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (17 вересня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку АТ "Фінанси та кредит" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо заборони банку відкривати рахунки та проводити будь які операції, за якими збільшуються гарантована сума відшкодування суд зазначає що постанова Правління Національного банку України від 19.010.2015 року №34/БТ "Про віднесення АТ „Фінанси та Кредит" до категорії проблемних" відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Фінанси та кредит" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій