Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 286/4052/17

адміністративне провадження № К/9901/68573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 (суддя - Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Біла Л.М., Гонтарук В.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зобов`язання відповідача призначити їй пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 31.10.2017.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

31.10.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом №6482/03 від 13.11.2017 відповідач повідомив позивача про те, що згідно записів в трудовій книжці позивач в період з 01.09.1986 по 26.04.1987 працювала вчителем Норинської середньої школи, що розташована на території с. Норинськ, (7 місяців 25 днів); з 24.08.1987 по 20.10.1992 - вчителем Сирницької середньої школи та Норинської середьої школи, що розташовані на території сіл Сирниця і Норинськ (5 років 1 місяць 26 днів), які згідно постанови КМУ від 23.07.1991 №106 відносяться до зони гарантованого добровільного відселення; з 15.08.1992 по теперішній час працює вчителем Рівненської ЗОШ Чорноморської сільради, Очаківського району Миколаївської області, яка розташована на території с. Рівне, що не відноситься до зони радіологічного забруднення.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що належними та допустимим доказами підтверджено факт проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 п`ять повних років. Відтак, підстави для призначення пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано довідку Бондарівської сільської ради від 03.10.2017 №1106, яка підтверджує, зокрема, період її проживання в с. Бондарівка Овруцького району Житомирської області з 21.06.1986 по 31.08.1986.

Позивачка покликається на те, що періоди її проживання та/або постійної роботи саме у зоні гарантованого добровільного відселення сумарно складають 6 років 5 днів, а тому, має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 31.10.2017.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Частиною 1 статті 55 Закону №796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною 2 статті 55 зазначеного Закону, серед іншого, передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до Примітки до цієї статі початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що починаючи з 1 вересня 1986 року і станом на 1 січня 1993 року позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення п`ять повних років, що в силу приписів частини 2 статті 55 Закону №1058-IV є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скраги на факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року є безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій такі обставини визнано недоведеними.

Схожих висновків щодо застосування положень статті 55 Закону №1058-IV дійшов Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №572/245/17.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності відмови відповідача та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень- без змін.

Керуючись статтями 341 346 349 350 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 зилишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук