Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2018 року у справі №826/23888/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №826/23888/15

адміністративне провадження №К/9901/60576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" Савельєвої Анни Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2018 у складі судді Клименчук Н.М. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. у справі №826/23888/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" Оберемка Романа Анатолійовича, третя особа - ПАТ "Європейський Газовий банк" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - Уповноважена особа Фонду);

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ "«Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за результатом отримання додаткової інформації щодо позивача як вкладника, включити останнього до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Європейський газовий банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року у задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду в частині визнання нікчемним правочину, операцій/транзакцій з залученням (перерахуванням) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн по банківському рахунку №НОМЕР_2 ОСОБА_1 , призначення платежу: «Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №03/06 від 03.06.2014».

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не є вкладником банку, оскільки не вносив грошові кошти до банку, а грошові кошти, на які останній претендує є коштами кредитора банку - ТОВ "НВФ АВІАТЕХСЕРВІС". Скаржник звертає увагу на те, що спірний правочин було укладено під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 17 червня 2014 року №366/БТ та вважає, що даний правочин було здійснено умисно з метою отримання відшкодування коштів кредиторів банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що є беззаперечним доказом надання переваг окремим особам (кредиторам), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не відреагували на пропуск позивачем строку звернення до суду та на ненаведення ним поважних причин пропуску такого строку.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив задовольнити касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 04.06.2014 між позивачем та ПАТ «Єврогазбанк» укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_1 , на підставі якого ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 . За умовами вказаного договору Банк відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх положень Банку зобов`язується прийняти та зарахувати на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (п. 1.1). Умовами зазначеного договору банківського рахунку також передбачено, що договір безвідсотковий та укладений на невизначений строк.

04 червня 2014 року на вказаний рахунок позивача від ТОВ «НВФ АВІАТЕХСЕРВІС» на виконання умов договору №03/06 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 03.06.2014 надійшли кошти в розмірі 200 000 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку від 04.12.2016.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 №424 «Про віднесення ПАТ «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 прийнято рішення №57 про запровадження з 17.07.2014 тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Європейський газовий банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Європейський газовий банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №725 від 17.11.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №121 від 18.11.2014, яким розпочато ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Ковальова В.М. строком на один рік з 18.11.2014 по 17.11.2015 включно.

На виконання вищевказаного рішення № 121 від 18.11.2014 Фондом розпочато виплату коштів Вкладникам банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №150 від 18.12.2014 «Про призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» з 19.09.2014 призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Оберемка Романа Анатолійовича.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Фонду, з 23.09.2014 Фонд розпочав виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 01.08.2014 включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

26 листопада 2014 року позивач звернувся до ПАТ «Банк «Київська Русь» з проханням про виплату гарантованої суми за рахунком № НОМЕР_2 в ПАТ «Європейський газовий банк», однак працівником Банку було повідомлено про те, що його прізвища не має у списку на виплату гарантованої суми, хоча згідно інформації, отриманої у телефонному режимі від відділу організації виплат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прізвище позивача було включено до Загального реєстру вкладників по виплаті гарантованої суми.

Позивач 23.02.2015, 18.06.2015, та 31.08.2015 звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про виплату йому гарантованої суми за вкладом у передбачений законодавством строк.

02 жовтня 2015 року Уповноважена особа Фонду листом №2274-6-2 надала позивачу відповідь на його звернення, у якому вказала, що у включенні позивача до переліку вкладників та подання його до виконавчої дирекції Фонду для затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат відмовлено, оскільки в ході аналізу банківського рахунку виявлено, що рахунок на ім`я позивача відкрито з метою залучення коштів в сумі 200000 грн від ТОВ «НВФ АВІАТЕХСЕРВІС». Також зазначено, що у випадку виплати Фондом коштів за поточним рахунком позивача Фондом буде порушено порядок черговості задоволення вимог, оскільки зазначені кошти є коштами юридичної особи, для яких встановлений інший порядок задоволення вимог.

Вважаючи невключення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду, протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, які є на рахунку позивача є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідачами не доведено наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Єврогазбанк".

Також суди зазначили, що вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачем заявлені передчасно, оскільки рішення про включення особи та затвердження Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду приймається на підставі Повного переліку вкладників, наданого Уповноваженою особою Фонду, який до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не подавався.

Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішив вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом №178/1 від 22.12.2014, в частині визнання нікчемним правочину, операцій/транзакцій із залученням (перерахуванням) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн по банківському рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладам

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи станом на день запровадження у банку тимчасової адміністрації залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

На дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 №424 "Про віднесення ПАТ «Єврогазбанк» до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Єврогазбанк» договору від 04.06.2014 №30730, знаходились грошові кошти у розмірі 200000 грн.

Вказані кошти на банківський рахунок позивача надійшли з рахунку ТОВ "НВФ АВІАТЕХСЕРВІС" як поворотна безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №03/06 від 03.06.2014.

Частина 2 ст. 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського рахунку, а саме 04.06.2014) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з ч. 3 вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній з 11.07.2014) Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину 3 ст. 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до наказу №178/1 від 22.12.2014 та повідомлення про нікчемність правочину від 14.12.2015 правочин, транзакція/операції з залучення (перерахування) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн відповідач, визначаючи підстави нікчемності правочину, послався на ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та ст. 228 ЦК України.

Суд касаційної інстанції зауважує, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочинів всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності Уповноваженої особи ФГВФО обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. Положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів також враховує, що Інструкція про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, була затверджена рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише 26 травня 2016 року та набула чинності після її реєстрації у Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 року, тобто після укладення спірного правочину (04.06.2014) та виникнення спірних правовідносин (18.11.2014 року). Відтак, на момент прийняття рішення про визнання нікчемним правочину ОСОБА_1 не було розроблено порядку здійснення уповноваженою особою Фонду повноважень щодо виявлення правочинів з ознаками нікчемності (порядку, строків проведення перевірки правочинів, форми та вимог до рішення за наслідками перевірки, порядок повідомлення вкладника тощо), а також застосування наслідків нікчемності. За таких обставин позивач перебував у стані правової невизначеності, за якої Уповноважена особа ФГВФО діяв, у певній мірі, довільно, без чітко визначеного порядку та на власний розсуд.

З приводу посилань скаржника на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що укладення договору банківського вкладу відбувалось одночасно із операціями зняття готівки з рахунків інших клієнтів, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання на наявність факту «дроблення» вкладу з боку позивача є безпідставним.

З приводу посилань відповідачів на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою від 17 червня 2014 року № 366/БТ «Про застосування до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» заходів впливу та призначення куратора», колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано, доказів доведення керівництвом такої інформації до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірний договір банківського вкладу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст. 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Єврогазбанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Єврогазбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду Оберемка Р.А. в частині визнання нікчемним правочину, операцій/транзакцій з залученням (перерахуванням) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн по банківському рахунку №НОМЕР_2 ОСОБА_1 , призначення платежу: "Надання поворотної безвітсоткової фінансової допомоги згідно договору №03/06 від 03.06.2014" та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 22.12.2014 № 178/1, колегія суддів зазначає таке.

Згідно частин 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Єврогазбанк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Враховуючи, що суди, вирішуючи спір, вийшли за межі позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду в частині визнання нікчемним правочину, операцій/транзакцій з залученням (перерахуванням) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн по банківському рахунку №НОМЕР_2 ОСОБА_1 а встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину, операцій/транзакцій з залученням (перерахуванням) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн по банківському рахунку №НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до Фонду із зверненнями та заявами з проханням включити його у загальний Перелік та вжити належних заходів до відшкодування належних йому грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду відповідно до вимог чинного законодавства. Проте у своїх відповідях Фонд лише повідомляє, що його Уповноваженою особою на ліквідацію банку сформовано повний Перелік, але у ньому відсутня інформація про вклад позивача, не зазначаючи при цьому про причину не включення останнього до Переліку та Загального реєстру.

Проте лише 02.10.2015 з листа від Уповноваженої особи Фонду №2274-6-2 позивач дізнався про порушення свого права на відшкодування належних йому грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строки звернення до суду позивачем не пропущено.

Інші доводи касаційної скарги, висновку судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 343, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Савельєвої Анни Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №826/23888/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича щодо визнання правочину, операцій/транзакцій з залученням (перерахуванням) грошових коштів 04.06.2014 в розмірі 200000 грн по банківському рахунку №НОМЕР_2 ОСОБА_1 , призначення платежу: «Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №03/06 від 03.06.2014, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №826/23888/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду