Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №826/4466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Чудак О. М. від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Степанюка А. Г., Епель О. В., Парінова А. Б. від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/4466/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ.

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у подальшому заміненого правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ в м. Києві), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила зобов`язати ГУ ПФ в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення сплаченого позивачкою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 736,72 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

3. 14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ГУ ПФ в м. Києві на користь позивачки витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 950,00 грн.

4. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, у задоволенні вимог позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

5. Приймаючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що всупереч умовами договору про надання правової допомоги позивачкою та її представником не було надано доказів сплати вартості наданих послуг, а також ними не доведено, що понесення таких судових витрат було фактичним і неминучим.

ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу позивачки про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, а саме - витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 950,00 грн.

7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій зобов`язані були вирішити питання про розподіл судових витрат на підставі доказів, які були наявні у справі на момент закінчення судових дебатів та винесення рішення, а не на момент ухвалення додаткового рішення. Позивачкою надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу фактично наданої їй правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи. Крім того, приписи ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не ставлять в обов`язкову залежність право особи на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від фактичної її сплати адвокату. Також, за умовами договору обов`язок з оплати витрат на професійну правничу допомогу виникає у позивачки з моменту ухвалення додаткового рішення, яке є невід`ємною частиною рішення суду.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційну скаргу подано до суду 01 листопада 2019 року.

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року для розгляду цієї справи визначено суддю Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/4466/18 та витребувано матеріали справи.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23 квітня 2020 року.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

13. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

14. За правилами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

15. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

16. Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

17. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

18. Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

20. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

21. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

22. Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

23. Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

24. Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

25. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

26. Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

27. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

28. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

29. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

30. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

31. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

32. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

33. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

34. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

35. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою було надано: копію договору про надання правової допомоги від 14 березня 2018 року № 14/03/2018, копію додатку № 1 до договору щодо визначення вартості правничої допомоги, копії актів надання правничої допомоги від 16 березня 2018 року № 01, від 11 травня 2018 року № 02 та від 01 червня 2018 року № 03, копію виписки з ЄДР щодо Адвокатського об`єднання «Міжнародна рада адвокатів», ордер на надання правової допомоги від 19 березня 20187 року серії КС № 155093, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 січня 2015 року № 5288/10, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 04 жовтня 2017 року.

36. Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги від 14 березня 2018 року № 14/03/2018 правову (правничу) допомогу, що надається виконавцем, замовник оплачує в національній валюті України - гривні, на умовах передбачених п. 3.2 цього договору.

37. Відповідно до підп. 3.2.1 п. 3.2 вказаного договору вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором, визначаються з урахуванням додатку №1 до договору «Вартість правничої допомоги». Фактично надані послуги фіксуються у актах надання правничої допомоги (надалі - «Акти»), які підписуються сторонами поетапно, протягом 3 (трьох) робочих днів після кожного фактичного надання послуг. Вартість наданих послуг оплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що зазначений у реквізитах даного договору, на підставі рахунку (рахунків) який (які) формуються виконавцем у відповідності з актами, наступними етапами: при представництві інтересів замовника у суді першої інстанції (включає в себе послуги з правової (правничої) допомоги, що визначені в пункті 2 таблиці пункту 1 додатку №1 до договору «Вартість правничої допомоги») - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня винесення рішення по справі.

38. Поряд з цим, доказів здійснення позивачкою оплати наданих за даним договором послуг ні на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення (березень 2019 року), ні на момент її розгляду (липень 2019 року) надано не було, у той час як рішення суду першої інстанції у даній справі було прийнято 26 лютого 2019 року. Крім того, матеріали справи не містять доказів складання Адвокатським об`єднанням «Міжнародна рада адвокатів» рахунків на оплату, що передбачено умовами договору, ні квитанції або інших платіжних документів, що підтверджують оплату позивачкою таких послуг.

39. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, а саме - витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 950,00 грн.

40. Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був вирішити питання про розподіл судових витрат саме на етапі ухваленні рішення по суті у даній справі та, відповідно, виключно на підставі доказів щодо наданої правничої допомоги, наданих до закінчення судових дебатів, спростовуються положеннями п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, відповідно до яких суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

41. Посилання ОСОБА_1 на те, що положеннями ст. 134 КАС України передбачено можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені позивачкою у майбутньому, а тому відсутність доказів їх сплати не може бути перешкодою для присудження їх з відповідача, є необгрунтованими та безпідставними, оскільки сторони даного договору, користуючись його свободою, гарантованою чинним законодавством України, самостійно визначили порядок проведення розрахунків за ним, а саме: протягом трьох днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.

42. Окремо колегія суддів заначає, що в силу умов вже згаданих пунктів договору про надання правової (правничої) допомоги правила щодо оплати послуг протягом трьох календарних днів з дня винесення рішення не поширюються на послуги з правової (правничої) допомоги, що визначені в п. 1 таблиці п. 1 додатку № 1 до договору, а саме - консультування. Оплата даного виду послуг має здійснюватися протягом строків, зазначених у рахунках (пп. 3.2.4 п. 3.2 розд. ІІІ договору). Проте, як вже було зауважено вище, жодних рахунків виконавцем послуг складено не було, у той час як послуги з консультування на суму 350,00 грн. були включені до акта надання правничої допомоги від 16 березня 2018 року № 01.

43. Також, обґрунтовуючи свою позицію, позивачка посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18. Однак, таке рішення ухвалене за інших фактичних обставин, оскільки позивачем у справі № 9901/350/18 на підтвердження витрат на правничу допомогу, серед іншого, надано банківські виписки та акт звірки взаємних розрахунків за надані послуги за договором про надання правової допомоги.

44. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення такими норм матеріального і процесуального права.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

47. Зважаючи на приписи ст. 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

48. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко